Постанова від 11.05.2023 по справі 440/8483/21

Другий апеляційний адміністративний суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 р.Справа № 440/8483/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Лещинської К.В.

представника позивача Клейн Л.Ю.

представника відповідача-1 Дзюбла О.І.

представника відповідача-2 Нємченка В.І.

третьої особи ОСОБА_1

представника третьої особи Козленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 (суддя Гіглава О.В.; м. Полтав; повний текст рішення складено 03.06.2022) по справі № 440/8483/21

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області

до Полтавської міської ради , Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про визнання протиправними і скасування рішень та паспортів прив`язки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (далі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міської ради (далі по тексту відповідач-1), Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі по тексту відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної тимчасової споруди: під номером 24 - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0357 по АДРЕСА_1 ; під номером 25 - торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 38 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0358 по АДРЕСА_1 ; під номером 26 - торговельного павільйону № НОМЕР_3 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0359 по АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати паспорти прив`язки №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204 від 20 листопада 2014 року.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що рішенням Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на продовження розміщення тимчасових споруд та продовжено дію особистих строкових сервітутів, хоча на час прийняття оспорюваного рішення документи, що посвідчують продовження права користування відповідними земельними ділянками площею 42 кв.м., 38 кв.м. та 42 кв.м. були відсутні, що унеможливлювало продовження Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради термінів дії оформлених паспортів прив`язки ФОП ОСОБА_1 №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204 від 20.11.2014. Вказує, що за вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда може бути площею не більше 30 квадратних метрів, тоді як тимчасові споруди - торговельні павільйони, розміщення яких продовжено оспорюваним рішенням, перевищують визначену законом площу. Також вказує, що відповідно до листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області №4844/41/26/0-2021 від 25.03.2021, погодження Національної поліції на розміщення цих споруд не надавалося, у зв`язку з чим таке розміщення тимчасових споруд є порушенням ДСТУ №3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди". Зазначив, що у цій справі предметом спору є дотримання визначеного законом порядку надання у користування земельних ділянок комунальної власності та розміщення на них тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою. П

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 440/8483/21 позов Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. В. Козака, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36020) до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 24388285), Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 02498808), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними та скасування паспортів прив`язки задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 42,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0357 по АДРЕСА_1 ; - торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 38,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0358 по АДРЕСА_1 ; - торговельного павільйону № НОМЕР_3 на земельній ділянці площею 42,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0359 по АДРЕСА_1 , в частині продовження дії особистого строкового земельного сервітуту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310137000:18:007:0357, 5310137000:18:007:0358, 5310137000:18:007:0359 та в частині продовження терміну дії паспортів прив`язки на вказані стаціонарні тимчасові споруди.

Скасовано паспорти прив`язки №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204 від 20 листопада 2014 року.

В решті позову відмовлено.

Відповідач-1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 440/8483/21 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач-1, з викладених підстав, вказує на помилковість висновку керівника прокуратури стосовно можливості продовження строку дії паспорта прив`язки виключно за умови наявності документа, що посвідчує продовження права користування земельною ділянкою, та наявності факту державної реєстрації права користування земельною ділянкою. Зазначає, що торговельний павільйон № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0357 по АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 38 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0358 по АДРЕСА_1 та торговельний павільйон № НОМЕР_3 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0359 по АДРЕСА_1 були розміщені на підставі паспортів прив`язки №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204, виданих Управлінням з питань містобудування та архітектури 20.11.2014. При цьому, приписи Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства розвитку громад та територій від 23.11.2020 №284, не визначають умову вирішення питання продовження розміщення тимчасових споруд від наявності існування відповідного оформленого права користування землею.

Вказує, що твердження позивача про те, що спірні тимчасові споруди є одним приміщенням та відповідно їх площа по зовнішньому контуру складає 90 кв.м., що перевищує визначену законом площу, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються доданими доказами.

Також зазначає, що Полтавська міська рада вступила з ФОП ОСОБА_1 в господарські правовідносини, засновані на юридичній рівності та майновій самостійності, які відповідно не є публічно-правовими та відповідно є непідсудними адміністративним судам України.

Зазначає, що відповідно до приписів ст.ст. 98, 99, 100 Земельного кодексу України, враховуючи зміст рішення третьої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності", спрямованого на оформлення відповідних договорів особистого строкового оплатного земельного сервітуту із сервітуаріями, зазначеними у додатку до вказаного рішення, вказане рішення як акт індивідуальної дії є реалізованим його застосуванням, а саме фактом укладання 19.03.2021 на підставі вказаного рішення ради договорів особистого строкового сервітуту, укладених між власником земельної ділянки Полтавською міською радою, та ФОП ОСОБА_1 щодо користування вказаними у зазначеному рішенні Полтавської міської ради земельними ділянками, а тому його оскарження у спосіб визнання протиправним та скасування, після факту вичерпування ним дії, не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки скасування вказаного рішення після того як воно вичерпало свою дію не може призвести до відновлення порушеного права.

Керівник Полтавської окружної прокуратури у наданому поясненні на апеляційну скаргу, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, мотивуючи доводами, аналогічними із тими, що викладені у позові. Також прокурор заявив клопотання про повернення апеляційної скарги Полтавської міської ради як такої, що подана не уповноваженою особою.

ФОП ОСОБА_1 у надісланому поясненні по справі підтримав апеляційну скаргу відповідача-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом стосовно паспорта прив`язки №01-02-17/2888-1202 встановлено наступне.

10.10.2014 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 22.07.2014 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" та рішення сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25.09.2014 "Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" укладено договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови), загальною площею 42 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:18:007:0357. Термін дії договору з 22.07.2014 по 22.07.2019. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 20.10.2014 №405-3с (том 2, а.с. 79-82).

20.11.2014 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №01-02-17/2888-1202 "Стаціонарна тимчасова споруда торговельний павільйон АДРЕСА_3 ", згідно з яким паспорт прив`язки дійсний до 22.07.2019, включає: - титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування, П.І.Б., місцезнаходження ТС, контактна інформація); - схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500; - ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС). Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорту прив`язки та відхилення від паспорту прив`язки ТС не допускається (том 2, а.с. 84-85, 88-89).

Згідно із схемою розміщення ТС, площа стаціонарної тимчасової споруди - 30,0 м2, площа земельної ділянки - 41,25 м2 (том 2, а.с. 88).

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою від 20.10.2020 (вх №04.2.2-31/1/11980 від 22.10.2020) щодо подальшого розміщення стаціонарної тимчасової споруди (павільйону № НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,00 кв.м. на земельній ділянці площею 41,25 кв.м. (том 3, а.с. 170).

У подальшому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 16.12.2020 (вх. №04.2.2-31/1/13913 від 16.12.2020), в якій просив на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/11 від 20.11.2020) оформити договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 41,25 кв.м. для розміщення торговельного павільйону по АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 174).

Рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" (том 1, а.с. 17) на підставі звернень суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації №207 від 20.05.2016 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві", керуючись Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, згідно з додатком 1 на 5 років (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив`язки (пункт 4).

Згідно з додатком 1 до вказаного рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021, продовжено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава ФОП ОСОБА_1 за адресою розміщення об`єкту: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0357) (том 1, а.с. 17 зі звороту).

З листа Департаменту патрульної поліції в Полтавській області №4844/41/26/0_2021 від 25.03.2021 слідує, що ФОП ОСОБА_1 погодження на розміщення тимчасової споруди за адресою розміщення об`єкту: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0357) не отримував, хоча таке погодження для нього було обов`язковим. Так, згідно цього ж листа-відповіді від УПП в Полтавській області про відсутність потреби в погодженні розміщення тимчасових споруд, враховуючи їхнє розміщення за межами червоних ліній вулиць, отримали наступні суб`єкти підприємницької діяльності (згідно переліку), в якому ФОП ОСОБА_1 не значиться (том 1, а.с. 58).

Відповідно до листа Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 18.05.2021 №010401.2-07/944, адресованого Полтавській окружній прокуратурі, на виконання рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності", станом на 19.05.2021 укладені та зареєстровані у виконавчому комітеті Полтавської міської ради договори особистого земельного сервітуту з наступними суб`єктами господарювання (згідно переліку), серед яких ФОП ОСОБА_1 не значиться (том 1, а.с. 19-20).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про реєстрацію речового права на нерухоме майно, прав власності та заборон відчуження та іпотек у відповідних державних реєстрах стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0357 відсутні (том 1, а.с. 48).

Стосовно паспорта прив`язки №01-02-17/2887-1203 судовим розглядом встановлено наступне.

10.10.2014 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 22.07.2014 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" та рішення сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25.09.2014 "Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" укладено договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови), загальною площею 38 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:18:007:0358. Термін дії договору з 22.07.2014 по 22.07.2019. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 20.10.2014 №406-3с (том 2, а.с. 101-102).

20.11.2014 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №01-02-17/2887-1203 "Стаціонарна тимчасова споруда торговельний павільйон АДРЕСА_4 ", згідно з яким паспорт прив`язки дійсний до 22.07.2019, включає: - титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування, П.І.Б., місцезнаходження ТС, контактна інформація); - схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500; - ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС). Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорту прив`язки та відхилення від паспорту прив`язки ТС не допускається (том 2, а.с. 106-107, 109-110).

Згідно із схемою розміщення ТС, площа стаціонарної тимчасової споруди - 30,0 м2, площа земельної ділянки - 37,50 м2 (том 2, а.с. 109).

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою від 20.10.2020 (вх №04.2.2-31/1/11978 від 22.10.2020) щодо подальшого розміщення стаціонарної тимчасової споруди (павільйону № НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,00 кв.м. на земельній ділянці площею 37,50 кв.м. (том 3, а.с. 171).

У подальшому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 16.12.2020 (вх. №04.2.2-31/1/13912 від 16.12.2020), в якій просив на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/11 від 20.11.2020) оформити договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 37,50 кв.м. для розміщення торговельного павільйону АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 173).

З листа Департаменту патрульної поліції в Полтавській області №4844/41/26/0_2021 від 25.03.2021 слідує, що ФОП ОСОБА_1 погодження на розміщення тимчасової споруди за адресою розміщення об`єкту: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0358) не отримував, хоча таке погодження для нього було обов`язковим. Так, згідно цього ж листа-відповіді від УПП в Полтавській області про відсутність потреби в погодженні розміщення тимчасових споруд, враховуючи їхнє розміщення за межами червоних ліній вулиць, отримали наступні суб`єкти підприємницької діяльності (згідно переліку), в якому ФОП ОСОБА_1 не значиться (том 1, а.с. 58).

Стосовно паспорта прив`язки №01-02-17/2890-1204 судовим розглядом встановлено наступне.

10.10.2014 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 22.07.2014 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" та рішення сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 25.09.2014 "Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" укладено договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови), загальною площею 42 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:18:007:0359. Термін дії договору з 22.07.2014 по 22.07.2019. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 20.10.2014 №404-3с (том 2, а.с. 122-123).

20.11.2014 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №01-02-17/2890-1204 "Стаціонарна тимчасова споруда торговельний павільйон АДРЕСА_5 ", згідно з яким паспорт прив`язки дійсний до 22.07.2019, включає: - титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування, П.І.Б., місцезнаходження ТС, контактна інформація); - схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500; - ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС). Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорту прив`язки та відхилення від паспорту прив`язки ТС не допускається (том 2, а.с. 127-128, 130-131).

Згідно зі схемою розміщення ТС, площа стаціонарної тимчасової споруди - 30,0 м2, площа земельної ділянки - 41,25 м2 (том 2, а.с. 130).

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою від 20.10.2020 (вх №04.2.2-31/1/11977 від 22.10.2020) щодо подальшого розміщення стаціонарної тимчасової споруди (павільйону № НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,00 кв.м. на земельній ділянці площею 41,25 кв.м. (том 3, а.с. 172).

У подальшому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 16.12.2020 (вх №04.2.2-31/1/14003 від 17.12.2020), в якій просив на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/11 від 20.11.2020) оформити договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 41,25 кв.м. для розміщення торговельного павільйону АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 175).

З листа Департаменту патрульної поліції в Полтавській області №4844/41/26/0_2021 від 25.03.2021 слідує, що ФОП ОСОБА_1 погодження на розміщення тимчасової споруди за адресою розміщення об`єкту: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0359) не отримував, хоча таке погодження для нього було обов`язковим. Так, згідно цього ж листа-відповіді від УПП в Полтавській області про відсутність потреби в погодженні розміщення тимчасових споруд, враховуючи їхнє розміщення за межами червоних ліній вулиць, отримали наступні суб`єкти підприємницької діяльності (згідно переліку), в якому ФОП ОСОБА_1 не значиться (том 1, а.с. 58).

Відповідно до листа Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 18.05.2021 №010401.2-07/944, адресованого Полтавській окружній прокуратурі на виконання рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності", станом на 18.05.2021 укладені та зареєстровані у виконавчому комітеті Полтавської міської ради договори особистого земельного сервітуту з наступними суб`єктами господарювання (згідно переліку), серед яких ФОП ОСОБА_1 не значиться (том 1, а.с. 19-20).

Не погодившись з пунктами 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки на наступні тимчасові споруди - згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної тимчасової споруди: під номером 24 - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0357 по АДРЕСА_1 ; під номером 25 - торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 38 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0358 по АДРЕСА_1 ; під номером 26 - торговельного павільйону № НОМЕР_3 на земельній ділянці площею 42 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0359 по АДРЕСА_1 , а також не погодившись з паспортами прив`язки №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204 від 20.11.2014, керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави.

Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні документи, що посвідчують продовження права користування відповідною земельною ділянкою, у Полтавської міської ради були відсутні підстави для продовження строків розміщення ТС та термінів дії паспортів прив`язки. Крім того, з огляду на те, що право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5310137000:18:007:0357, 5310137000:18:007:0358 та 5310137000:18:007:0359 у ФОП ОСОБА_1 не виникло у встановленому законодавством порядку через відсутність державної реєстрації такого права користування (сервітуту), то у Полтавської міської ради були відсутні й правові підстави для продовження дії особистих строкових земельних сервітутів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені правові засади і гарантії підприємництва.

Частина 1 ст. 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

У свою чергу, як передбачено положеннями ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, лише в межах повноважень, визначених законом.

За приписами ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Разом з тим, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

У ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» закріплено, що благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Статтею 172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

При цьому, ч. 1 ст. 21 ЦК України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під актами органів та посадових осіб органу місцевого самоврядування законодавець розуміє рішення (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, погодившись із доводами прокурора та скасовуючи спірне рішення в оскаржуваних частинах, виходив з того, що площа тимчасової споруди третьої особи перевищує 30 квадратних метрів, павільйон ФОП ОСОБА_1 встановлений без погодження з Національною поліцією і на час прийняття оскаржуваного рішення підприємець не мав зареєстрованого права користування земельною ділянкою, а строк дії паспорту прив`язки закінчився.

Із такими висновками судова колегія не може погодитися, оскільки суд застосував до спірних правовідносин норми, якими врегульовано правові підстави розміщення нових тимчасових споруд, тоді як дослідженню у цій справі підлягали саме підстави продовження вже існуючих правовідносин з розміщення тимчасових споруд підприємців.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч. 2 ст. 28 цього Закону, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/2011. При цьому, пп. 21 п. 4 зазначеного Положення передбачено, що Міністерство здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

На виконання ч. 4 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244), яким визначені механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди (далі - ТС) та підстави анулювання дії паспорту прив`язки ТС.

Так, за визначенням п. 1.3 Порядку № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 1.4 порядку № 244, терміни у цьому Порядку застосовуються у такому значенні: замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС; паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності; схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо); стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Досліджуючи схему розміщення ТС підприємця, суд першої інстанцій дійшов висновку, що спірна споруда не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відхиляючи доводи відповідачів, суд першої інстанції зазначив, що згідно з наявною в матеріалах справи фотофіксацією тимчасової споруди, підтверджується, що ТС за своєю конструкцією представляє одноповерхову споруду прямокутної конфігурації із загальними зовнішніми стінами, має площу по зовнішньому периметру більше 30,0 кв.м, а тому за своїми параметрами та характеристиками спірна споруда не може відповідати ознакам тимчасової споруди у розумінні статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності. Таким чином, вказані приміщення не є закритими по зовнішньому контуру, а фактично об`єднані в одне ціле. Тобто, згідно вказаної схеми, тимчасова споруда являє собою одну єдину конструкцію площею, що фактично перевищує 30 кв.м.

З наведеним висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки площа кожного торговельного павільйону ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 за кресленням контурів не перевищує допустимі 30 кв.м, а їх об`єднання (суміщення) не суперечить нормам ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 244, тому висновки суду щодо невідповідності торговельних павільйонів ФОП ОСОБА_1 ознакам тимчасової споруди у розумінні ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності», матеріалами справи не підтверджуються.

При цьому, норми наведеного Закону та Порядку № 244 не висувають імперативних вимог щодо закриття тимчасової споруди по зовнішньому контуру, так само як і не містять заборони відносно зблокування стаціонарних тимчасових споруд.

Разом з тим, слід зазначити, що спірним рішенням органу місцевого самоврядування продовжено розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 , тому схеми розміщення тимчасових споруд не підлягають дослідженню у цій справі в межах спору щодо рішення про продовження розміщення ТС.

Крім того, відповідно до п. 1.8 Положення № 244, саме при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

Отже, всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами, ураховуються при первинному розміщенні ТС.

Аналогічні норми містяться у п.п. 1.2. 1.3, 1.10 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18 травня 2012 року "Про затвердження Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава" (далі - Положення від 18.05.2012) (офіційне посилання - https://rada-poltava.gov.ua/documents/).

Таким чином, при вирішенні питання продовження розміщення ТС урахування всіх наявних планувальних обмежень, передбачених будівельними нормами, як Порядком № 244, так і Положенням від 18.05.2012, не вимагається.

Разом з тим, п. 2.1 Порядку № 244 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п. 2.2). До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним (п. 2.3).

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 244, для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (п. 2.5 Порядку № 244).

Пунктом 2.6 Порядку № 244 передбачено, що для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

За змістом п.п. 2.7, 2.8, 2.10 Порядку № 244, паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Час, витрачений на підготовку та подачу до органу з питань містобудування та архітектури схеми розміщення ТС, ескізів фасадів ТС та отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення (за наявності), не входить в строк підготовки паспорта прив`язки ТС. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Аналогічні норми містяться в розділі 3 «Процедура розгляду звернень щодо розміщення нової стаціонарної ТС» Положення від 18.05.2012.

Водночас п. 2.9 Порядку № 244 визначено, що для підготовки паспорта прив`язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються.

Згідно з п. 2.11 Порядку № 244, паспорт прив`язки ТС включає: титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж. Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації (п. 2.12 Порядку № 244).

При цьому, п.2.13 Порядку № 244 передбачено, що при оформленні паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

Водночас п.п. 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку № 244, який є спеціальним нормативним актом у спірних правовідносинах, визначено, що перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним.

За змістом п. 2.14 Порядку № 244, паспорт прив`язки ТС не надається лише за двох умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6цього Порядку. Ненадання паспорта прив`язки ТС з інших підстав не допускається.

Паспорт прив`язки ТС підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру. Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (п.п. 2.16. 2.17 Порядку № 244).

Згідно з положеннями п.п. 2.20, 2.21 Порядку № 244, встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Також, за змістом п. 2.18 Порядку № 244, продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Таким чином, процедура продовження дії раніше виданого паспорту прив`язки полягає виключно у визначенні нової дати у раніше виданому паспорті прив`язки та засвідченні її підписом і печаткою органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради.

При цьому, продовження дії паспорту прив`язки не передбачає здійснення перевірки відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС та урахування всіх наявних планувальних обмежень, передбачених будівельними нормами, оскільки відповідно до п.п. 1.8, 2.4, 2.5 Порядку № 244 така перевірка здійснюється на стадії надання паспорта, а не продовження його дії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 357/13244/16-а та від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17.

Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, строк дії якого продовжується відповідним органом у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та наявності документа про право користування земельної ділянки не узгоджується із вище наведеними правовими нормами та висновком Верховного Суду.

Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги, що прокурором оскаржується рішення органу місцевого самоврядування саме щодо продовження функціонування раніше розміщених стаціонарних тимчасових споруд, а не рішення щодо розміщення нових стаціонарних тимчасових споруд, при наданні оцінки якому мали би досліджуватися обставини дотримання всіх наявних планувальних обмежень.

При цьому, розділом 5 «Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС» Положення від 18.05.2012 визначено, що замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС, звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою. До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив`язки ТС; Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури. Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії. Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем. Після позитивного висновку Комісії замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту. На підставі позитивного рішення Комісії та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.

Пунктом 5.8 Положення від 18.05.2012 встановлено, що на виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.

За змістом п. 5.9 Положення від 18.05.2012, після рішення міської ради та документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженої посадової особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.

В аспекті наведених норм, доводів прокурора та судових висновків щодо відсутності державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч. 1ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Стаття 99 ЗК України, закріплюючи невичерпний перелік земельних сервітутів, також наголошує, що їх встановлення можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи.

За змістом ст. 100 ЗК України, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Положеннями ст. 402 ЦК України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до ст. 102 ЗК України, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За висновками Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 98-100 ЗК України та ст. ст. 401-404 ЦК України, сформованими у постанові від 28.09.2022 у cправі №911/541/20, необхідність встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 22.09.2021 у справі № 904/144/20. З викладеного вбачається, що сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (зокрема земельною ділянкою), потреба у встановленні якого виникає у тих випадках, коли власник майна чи інша особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, а відтак право сервітуту може поширюватися і на частину земельної ділянки, яка не сформована і якій не присвоєно кадастровий номер, враховуючи, що наявність чи відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку не впливає на виникнення та наявність права комунальної власності відповідної ради, як і не впливає на це встановлення земельного сервітуту (п.п. 6.22, 6.23).

Водночас, досліджуючи питання необхідності державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до норм ст. ст.79, 79-1, 125, 126 ЗК України у розрізі визначення моменту, з якого орган місцевого самоврядування є власником конкретної земельної ділянки, Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновків, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від20.02.2018 у справі №917/553/17.

У постанові від 28.09.2022 у cправі №925/1370/20 Верховний Суд уважає, що правом власності на спірні земельні ділянки, розташовані в межах відповідного населеного пункту, Рада наділена в силу введення 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Щодо застосування ст. 79-1 ЗК України, то земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Таким чином, Полтавською міською радою дотримано встановлену Порядком № 244 та Положенням від 18.05.2012 процедуру розгляду звернень підприємців щодо продовження дії паспортів прив`язки стаціонарних тимчасових споруд.

За таких обставин, підстави для відмови у продовженні строку дії раніше виданих паспортів прив`язки розміщених тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 з наведених прокурором мотивів відсутні, а відтак і відсутні підстави для скасування спірного рішення в частині продовження дії спірних паспортів прив`язки.

В свою чергу, за правилами п. 2.19 Порядку № 244, у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки ТС або на новий строк. Аналогічні норми містяться у п. 8.2 Положення від 18.05.2012.

Однак, у ході розгляду справи таких змін, які б відбулися після видачі паспорту прив`язки і які б могли бути підставою для його переоформлення, судом установлено не було.

З огляду на п. 5.9 Положення від 18.05.2012 та те, що на дату прийняття оскаржуваного рішення 19 березня 2021 року ФОП ОСОБА_1 не мав зареєстрованого права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5310137000:18:007:0357, 5310137000:18:007:0358, 5310137000:18:007:0359, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Полтавської міської ради були відсутні підстави для прийняття рішення в частині продовження ФОП ОСОБА_1 строку розміщення ТС, дії особистого строкового земельного сервітуту та терміну дії паспортів прив`язки.

У той же час судова колегія враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 08.04.2021 у справі № 540/872/19 про те, що ані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", ані Законом України "Про благоустрій населених пунктів", як і Законом України "Про місцеве самоврядування", не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування встановлювати правила розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, які були б відмінними від відповідних правил, що встановлені Порядком № 244.

Оскільки судовий висновок ґрунтується на нормах п. 5.9 Положення від 18.05.2012, що відсутні в Порядку № 244, тому їх застосування не узгоджується з вище наведеними висновками Верховного Суду у справі № 540/872/19.

Але при цьому, слід ураховувати те, що п. 5.9 вказаного Положення передбачено, що після рішення міської ради та документу про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженої посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Оскільки термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою, то слідує висновок, що відповідачами дотримано вказаний порядок продовження строку дії паспорту прив`язки, так як договір особистого строкового земельного сервітуту було укладено 19.03.2021 зі строком дії на 5 років.

Разом з тим, спірним рішенням міської ради одночасно продовжено розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, дію особистого строкового земельного сервітуту та паспортів прив`язки підприємця, що відповідає Порядку № 244 і не суперечить визначеній Положенням від 18.05.2012 процедурі розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС і строку функціонування ТС.

Відтак, є помилковими висновки суду першої інстанції, що оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні документи, які посвідчують продовження права користування відповідною земельною ділянкою, у Полтавської міської ради були відсутні підстави для продовження строків розміщення ТС та термінів дії паспортів прив`язки, враховуючи, що сама по собі державна реєстрація права не є правовою підставою виникнення речового права на земельну ділянку.

Так, у своїй постанові від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться (п.п. 53, 56).

При застосуванні вказаних правових норм колегія суддів ураховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.05.2020 у справі № 2040/6175/18, за якими паспорт прив`язки тимчасової споруди за своєю правовою суттю та змістом є офіційним письмовим документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди. Відтак, обставини з приводу правових підстав для користування земельною ділянкою не входять до обсягу тих питань, котрі підлягають дослідженню владним суб`єктом при розгляді матеріалів звернення зацікавленої особи з приводу погодження намірів розташування тимчасової споруди та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 520/9231/18.

Виходячи з аналізу норм Порядку № 244 та враховуючи наведені висновки Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що Порядок № 244 не містить приписів стосовно попереднього набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки та їх реєстрацію, відсутність документа на землекористування не є підставою як для відмови у видачі паспорта прив`язки, так і для відмови у продовженні його дії або анулювання його дії чи визнання його протиправним та скасування, а тому висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення і скасування паспорту прив`язки не можна визнати обґрунтованими.

Судом також установлено, що Полтавською окружною прокуратурою направлено до Управління патрульної поліції в Полтавській області запит № 55-120-41 вих-21 від 17 березня 2021 року щодо надання інформації про суб`єктів (згідно з доданим до запиту переліку), яким погоджено/не погоджено розміщення тимчасових споруд.

На вказаний запит Департаментом патрульної поліції в Полтавській області до Полтавської окружної прокуратури скеровано лист № 4844/41/26/0_2021 від 25 березня 2021 року, в якому зазначено, що ряду підприємців було погоджено розміщення перелічених в листі тимчасових споруд, розміщення інших тимчасових споруд з наданого прокуратурою переліку не погоджено з управлінням патрульної поліції в Полтавській області. Одночасно повідомлено, що відповідно до ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», п. 26 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених Постановою КМУ № 198 від 30.03.1994, погодження уповноваженим підрозділом Національної поліції розміщення тимчасових споруд за межами червоних ліній вулиць не обов`язкове.

З огляду на наведений лист, суд першої інстанції дійшов висновку, що для підприємців було обов`язковим погодження уповноваженим підрозділом Національної поліції розміщення тимчасових споруд, тоді як прокурором не доведено їх розміщення в межах червоних ліній вулиць.

Крім того, варто розмежовувати категорії «тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності» та «мала архітектурна форма», що є елементом декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

Як вище зазначалося, визначення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності міститься у ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У той же час, визначення малої архітектурної форми міститься в іншому нормативному акті - ч. 3 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», якою передбачено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Отже, визначення та порядок розміщення ТС врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Порядком № 244, а визначення та розміщення малих архітектурних форм врегульовані Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», елементами (частинами) об`єктів благоустрою, зокрема, є малі архітектурні форми.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Таким чином, до малих архітектурних форм відносять допоміжні елементи благоустрою, які використовують для реклами і ландшафтного дизайну прибудинкової території, парків, набережних, прогулянкових зон, тощо. На відміну від них, тимчасові споруди слугують для здійснення підприємницької діяльності, тож ці категорії не є тотожними.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що позивач помилково вважає, що термін «мала архітектурна форма», визначений у ч. 3 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і застосований у Єдиних правилах ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила № 198), тотожний терміну «тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності», визначеному у ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і застосованому у Порядку № 244, оскільки чинним законодавством врегульовано порядок розміщення як малих архітектурних форм, так і тимчасових споруд, але різними правовими актами.

Таким чином, оскільки зазначені категорії мають різне правове регулювання, суд першої інстанції помилково ототожнив ці категорії, що призвело до помилкового правозастосування до спірних правовідносин.

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що при вчиненні дій щодо продовження строку дії паспорта прив`язки відповідачі повинні були дотримуватися норм щодо розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, закріплених в Єдиних правилах ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, які за своєю суттю, серед іншого, регулюють і відносини в сфері містобудування, оскільки цими нормами не врегульовано питання розміщення тимчасових споруд, а спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у спірних правовідносинах є саме Порядок № 244, який, одночасно з Положенням від 18.05.2012, розмежовують ці категорії, видачу (оформлення/надання) і продовження дії паспорта прив`язки.

Таким чином, суд першої інстанції помилково вирішив справу, застосувавши норми, якими врегульовано первинне розміщення нових стаціонарних тимчасових споруд, тоді як спірним рішенням було продовжено функціонування раніше розміщених тимчасових споруд та продовжено дію особистих строкових земельних сервітутів і паспорту прив`язки.

Результатів або висновків кримінального провадження № 42021172060000012 від 30 березня 2021 року за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом зловживання службовим становищем, прокурором до суду також не надано.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення прийняте Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку № 244 та приписів Положення від 18.05.2012.

Водночас, виконання функцій держави на конкретній території реалізуються у визначеному законом порядку та у спосіб, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

При цьому, колегією суддів не встановлено передумов, що могли слугувати підставою для відмови у продовженні розміщення стаціонарної тимчасової споруди підприємця та дії особистого строкового земельного сервітуту, тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що у Полтавської міської ради були відсутні підстави для продовження строку функціонування тимчасової споруди.

Суд апеляційної інстанції також ураховує, що Порядок № 244 не містить підстав та процедури відмови у продовженні строку дії паспорту прив`язки, проте містить підстави анулювання його дії, передбачені п. 2.26 Порядку № 244, за яким дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Згідно з п. 8.11 Положення від 18.05.2012, дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 7.2 цього Положення, під час підготовки паспорта прив`язки ТС; закінченням або розірванням договору особистого строкового земельного сервітуту.

Відповідно до п. 8.12 Положення від 18.05.2012, призупинення або анулювання дії паспорту прив`язки здійснюється рішенням Полтавської міської ради про припинення договору особистого строкового сервітуту або договору оренди землі (для стаціонарних ТС), для інших ТС на підставі рішення (протоколу) Комісії. Винесення питання про призупинення або анулювання дії паспорту прив`язки здійснюється управлінням з питань містобудування та архітектури чи іншим органом, представники яких входять до складу Комісії, за наявності інформації про існування обставин, передбачених п. 8.10 та п. 8.11 даного Положення.

Таким чином, як Порядком № 244, так і Положенням від 18.05.2012 передбачений вичерпний перелік підстав анулювання паспорту прив`язки і процедура анулювання, проте встановлені судом обставини не дозволяють дійти висновку про наявність таких підстав у цій справі.

Враховуючи ту обставину, що строк дії паспортів прив`язки №01-02-17/2888-1202, №01-02-17/2887-1203 та №01-02-17/2890-1204 від 20 листопада 2014 року не підлягає продовженню у зв`язку з невідповідністю паспортів прив`язки вимогам законодавства та у зв`язку з закінченням строку їх дії станом на дату прийняття міською радою рішення від 19 березня 2021 року, суд першої інстанції скасував указані паспорти прив`язки.

Одночасно колегія суддів ураховує, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою від 20.10.2020 щодо подальшого розміщення тимчасових споруд, тобто до закінчення терміну дії попереднього дозволу на продовження розміщення, зокрема, до закінчення терміну дії паспортів прив`язки.

Разом з тим, оскільки зазначений перелік підстав анулювання дії паспорту прив`язки є вичерпним та не передбачає наведених прокурором підстав для скасування, висновки суду першої інстанції щодо цієї позовної вимоги є помилковими.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги по суті спору знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

На переконання апеляційного суду, у спірних відносинах відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зважаючи на норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 244, тому судова колегія не вбачає підстав для скасування спірного рішення та паспортів прив`язки.

Разом з тим, задоволення позовних вимог прокурора порушуватиме гарантоване ч. 1 ст. 42 Конституції України право на підприємницьку діяльність, що не відповідає принципу пропорційності. Скасування паспорту прив`язки та рішення органу місцевого самоврядування щодо продовження розміщення тимчасової споруди, що належать підприємцю, було би втручанням у його майнові права, тоді як презюмується добросовісність набуття права на розміщення цих споруд.

Статтями ст.ст. 41, 42 Конституції України встановлено максимальний захист права власності особи на майно, зокрема щодо права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності або користування розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність чи користування та поведінка особи, щодо якої розглядається питання позбавлення права на майно.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

При цьому, юридичним наслідком скасування паспорту прив`язки тимчасових споруд і спірного рішення є демонтаж цих споруд, внаслідок чого очевидно будуть порушені майнові права підприємців, коли в їх діях не встановлено порушень законодавства, що суперечитиме практиці ЄСПЛ.

Так, у п.п. 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції. В даному рішенні наголошено на одній з обов`язкових умов правомірності втручання у здійснення права власності - його пропорційності. Пропорційність, або наявність «справедливого балансу», необхідно встановлювати відносно кожної конкретної ситуації. Втручання не може вважатися виправданим, якщо це реакція на суто формальне порушення закону.

В п. 28 рішення ЄСПЛ "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зауважено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. рішення від 24.10.1986 "Агосі проти Сполученого Королівства", п. 52).

Разом із тим, у п. 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес» АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України», «East/WestAllianceLimited» проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Враховуючи такі критерії, Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

За обставинами цієї справи встановлено, що підприємець правомірно володіє та користується тривалий час на підставі відповідних правових актів вищезгаданими торговельними павільйонами. Тому він має щонайменше «правомірні очікування» стосовно використання права на продовження розміщення тимчасових споруд та продовження договорів щодо використання земельних ділянок, що пов`язується з майновими правами останнього на здійснення підприємницької діяльності та сподіванням на отримання майбутніх прибутків.

Отже, враховуючи, що паспорт прив`язки тимчасової споруди є документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди, а його скасування, навіть якщо може бути пов`язане з помилкою органу, який його видав, судова колегія вважає, що остання не може виправлятись за рахунок власників тимчасових споруд і нести несприятливі наслідки для них, тому задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на підприємця.

На переконання апеляційного суду, втручання держави у право підприємця на мирне володіння майном тимчасовою спорудою, зважаючи на тривале добросовісне користування ним підприємцем, який протиправних дій для заволодіння цим майном не вчиняв, матиме ознаки непропорційного втручання у право третіх осіб на мирне володіння майном та порушуватиме справедливий баланс інтересів учасників справи.

Таким чином, у цій справі суд першої інстанції не дотримався принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

За таких обставин, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи Полтавської міської ради, що ця справа не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи норми ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у цій справі є рішення Полтавської міської ради щодо продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки і скасування паспорту прив`язки, виданого Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, тобто вчинених як суб`єктами владних повноважень під час реалізації покладених на них управлінських функцій. Тому предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують правомірність або неправомірність і наявність підстав для скасування прийнятого міською радою рішення та виданого паспорту прив`язки, які за своєю юридичною природою є рішеннями суб`єкта владних повноважень і повинні прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, що визначені законом.

Таким чином дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування і його виконавчого органу, що впливають на права та законні інтереси територіальної громади м. Полтава, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 15.05.2019 у справі № 127/19267/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким розглянуто вказану справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок виконання відповідачами владних управлінських функцій, тому спір має публічно-правовий характер, що також корелюється з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 01.09.2022 з аналогічної справи № 440/7210/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи та аргументи апеляційної скарги по суті спору спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів у якості належних.

Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, позаяк судом розглянуто спір як такий, що виник з розміщення нової тимчасової споруди, тоді як предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень щодо продовження розміщення раніше встановленої тимчасової споруди.

З урахуванням установлених судом фактів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, яке відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 440/8483/21 в частині задоволених позовних вимог та прийняття постанови про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 440/8483/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, ухваливши в цій частині постанову, якою позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними та скасування паспортів прив`язки - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 19.05.2023 року


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	11.05.2023
Оприлюднено	22.05.2023
Номер документу	110970954
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Жигилій С.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні