Постанова

від 18.05.2023 по справі 160/3967/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3967/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.Г.» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року (суддя Калугіна Н.Є., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 06.03.2023 року) в справі №160/3967/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.Г.» до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

28.02.2023 року ТОВ «С.Л.Г.» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача із незавершення здійснення валютного нагляду за дотриманням ТОВ «С.Л.Г.» граничних строків розрахунків за операцією із експорту товарів за Контрактом №18\02-01 від 18.02.2019 в сумі 42717,95 Євро; зобов`язати відповідача завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням ТОВ «С.Л.Г.» граничних строків розрахунків за операцією із експорту товарів за Контрактом №18\02-01 від 18.02.2019 в сумі 42717,95 Євро.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «С.Л.Г.».

ТОВ «С.Л.Г.» не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом порушено норми процесуального права. Апелянтом зазначено, що суд першої інстанції помилково визначено спір як такий, який не відноситься до розгляду судом, оскільки мова йдеться про оскарження дій суб`єкта владних повноважень, оскарження рішень якого можлива у судовому порядку. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження дій та рішень уповноважених банків у частині регулювання та виконання валютного законодавства та інших подібних органів, рішення та дії яких упливають на осіб. Апелянт вказував, що він звернувся до суду та визначає спір як публічно-правовий, оскільки відповідач здійснює публічні владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач звернувся до суду з позовом до комерційного банку щодо визнання протиправною його бездіяльність щодо не завершення валютного нагляду. Комерційні банки є уповноваженими установами, які здійснюють валютний нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами та нерезидентами, що здійснюють валютні операції. Апелянт звернув увагу, що відповідач є уповноваженою особою банком, який здійснює спеціальні контрольні функції щодо здійснення клієнтами банку валютних операцій. уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітні Національному банку України. У разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства, агент нагляду запобігає проведенню операції та інформує про валютну операцію Національний банк України. Апелянт вказував, що оскаржувана бездіяльність відповідача безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, дії відповідача по не завершенню валютного контролю створюють для позивача певні наслідки у тому числі і можливість застосування санкцій за недотримання валютного законодавства, створюють ситуацію правової невизначеності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Процесуальний термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач звернувся з позовом до комерційного банку щодо визнання протиправною його бездіяльність щодо незавершення валютного нагляду. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Суд першої інстанції вказував, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Органами валютного нагляду є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи. Суд першої інстанції вказував, що комерційні банки є уповноваженими установами, які мають здійснювати валютний нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи. Вказано, що рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи може бути оскаржене в судовому порядку. Контроль за дотриманням резидентами/нерезидентами вимог валютного законодавства здійснює фактично Національний банк України шляхом проведення відповідних перевірок комерційних банків та застосування до них в разі виявленого порушення відповідних заходів впливу. Однак, в разі встановлення під час перевірки факту порушення резидентом (клієнтом банку) граничного строку розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом, до цієї особи (резидента) мають застосуватись інші правові механізми щодо притягнення її до відповідальності. Відповідач у справі, як комерційний банк, не є суб`єктом владних повноважень, оскільки він не здійснює публічно-владні управлінські функції та не представляє державу у спірних правовідносинах. Серед завдань комерційного банку відсутні такі як: притягнення до відповідальності клієнтів за порушення вимог валютного законодаства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «С.Л.Г.» як постачальником та ТДВ «Азимут Оптима» (Республіка Білорусь) як покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт № 18/02-01 від 18.02.2019 року щодо постачання ТОВ «С.Л.Г.» покупцю шпалер вінілових згідно умов, визначених у специфікаціях, які оформлюються на кожну партію поставки. ТДВ «Азимут Оптима» зобов`язався прийняти поставлений товар і здійснити за нього оплату у строки, визначені сторонами. ТОВ «С.Л.Г.» здійснило поставку партій замовленого товару.

Умовами п. 3.1 контракту № 18/02-01 від 18.02.2019 року передбачено відстрочку платежу на строк 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару на території країни постачальника.

З метою отримання оплати за поставлений товар, між ТОВ «С.Л.Г.», ТДВ «Азимут Оптима» та ТОВ «Вініл» було укладено договір переведення боргу від 15.02.2022 року, за умовами якого ТОВ «С.Л.Г.» приймає борг від ТОВ «Вініл» з оплати товару перед ТДВ «Азимут Оптима» в у сумі 53463,06 євро.

Актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 18.02.2022 року ТОВ «С.Л.Г.» та ТДВ «Азимут Оптима» домовились припинити вимоги на суму 42717,95 євро шляхом зарахування вимог за контактом № 29/06 від 29.06.2021 року, за договором переведення боргу від 15.02.2022 року та за контрактом № 18/02-01 від 18.02.2019 року.

Листом № 48/12.12 від 12.12.2022 року ТОВ «С.Л.Г.» повідомило АТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо необхідності врахування переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язання за контактом № 18/02-01 від 18.02.2019 року на суму 42717,95 євро. Листом № ЕНО-09.7.1.1/512 від 16.12.2022 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» повідомило, що проведення банком операції з припинення зобов`язання за контрактом призводить до порушення постанови правління НБУ від 24.02.2022 року № 18, за якою забороняється здійснювати будь-які банківські операції, учасником яких є юридична особа з місцем розташування у Республіці Білорусь.

Не погодившись з діями комерційного банку, ТОВ «С.Л.Г.» звернулось до суду з позовом, вважає, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» здійснювало контроль за валютною операцією та не завершило здійснення валютного контролю за дотримання товариством граничних строків за операцією із експорту товарів.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Вирішуючи питання прийнятності розгляду спору у судовому порядку, слід встановити можливість звернення позивача до суду та можливість оскарження дії комерційного банку під час здійснення або не здійснення ним контролю за валютною операцією.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами.

Валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв`язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.

Згідно частин 1, 2, 3, 5, 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Отже, Закон передбачає, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Також уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.

Згідно пунктів 5, 6, 26 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 7, банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк. Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією. Банки несуть відповідальність за порушення вимог цієї Інструкції згідно із законодавством України.

Згідно пунктів 4, 5, 6, 7, 18 Положення про валютний нагляд, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.2019 року № 13, Національний банк та уповноважені установи здійснюють валютний нагляд в Україні з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству України з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Національний банк організовує та здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами шляхом проведення виїзних перевірок та безвиїзного нагляду в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та застосування до них у разі виявлення порушень валютного законодавства заходів впливу, адекватних цим порушенням. Національний банк у разі виявлення порушень валютного законодавства адекватно вчиненому порушенню застосовує заходи впливу до: 1) банків - згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» у випадках, на підставі та в порядку, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування Національним банком до банків заходів впливу; 2) установ - згідно із Законом у випадках, на підставах і в порядку, визначених цим Положенням та нормативно-правовим актом Національного банку з питань ліцензування валютних операцій. Уповноважена установа як агент валютного нагляду здійснює нагляд за дотриманням валютного законодавства резидентами та нерезидентами під час проведення операцій через цю установу. Цей нагляд полягає в установленні уповноваженою установою відповідності валютних операцій її клієнтів (резидентів і нерезидентів) вимогам валютного законодавства України, запобіганні уповноваженою установою проведенню її клієнтами через цю установу валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства, та/або своєчасному інформуванні уповноваженою установою Національного банку у випадках і в порядку, установлених законодавством України, уключаючи нормативно-правові акти Національного банку, про валютні операції, що не відповідають вимогам валютного законодавства. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи може бути оскаржене в судовому порядку.

Варто вказати, що норми Положення про валютний нагляд, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.2019 року № 13, разом як і Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 7, не передбачають можливість оскарження дії банку як уповноваженої установи, яка здійснює або відмовилась здійснювати валютний контроль. Передбачено оскарження у судовому порядку рішення Національного банку про застосування заходу впливу до установи.

Спори, що виникають між комерційним банком як уповноваженою установою, що здійснює контроль за валютними операціями та клієнтом резидентом або не резидентом, можуть вирішуватись шляхом висунення вимог один одному, або шляхом звернення клієнта, особи, щодо якої здійснюється або не здійснюється валютний контроль, до Національного банку України.

Відсутнє правило оскарження дій комерційного банку щодо проведення або завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням особою граничних строків розрахунків за операцією із експорту товарів. Законодавча норма не містить прямого посилання на можливість оскарження дій.

Фактично ТОВ «С.Л.Г.» є клієнтом комерційного банку, який незадоволений діями банку під час виконання певної операції, в межах компетенції банку. Відносини клієнта та банку переходять у площину їх взаємних відносин як надавача певних послуг або наглядача за діяльністю та комерційного банку. У рамках цих спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно-владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому неможна вважати, що відповідач у справі виступає як юридична особа зі статусом суб`єкта владних повноважень, яким допущено протиправну дію або бездіяльність.

Для виникнення спору, головною ознакою є обставина порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, у разі коли позивач вважає, що відповідач щодо нього допустився протиправних дій.

Позивач звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом першої інстанції до відкриття провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 826/6233/17 вказано, що якщо право звернення позивача до суду не закріплене у жодному нормативно-правовому акті, правильним є висновок, що позивач не має права на звернення до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 2-а/489/7/2016 вказано, що за правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Подібної практики дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.09.2020 року у справі № 821/1524/17, від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17, Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 826/19092/16.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог процесуального права.

Керуючись ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.Г.» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року в справі №160/3967/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова