Постанова

від 01.02.2023 по справі 160/9908/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/9908/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «АНДІ ЛТД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року

у адміністративній справі № 160/9908/22 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДІ ЛТД» про стягнення 57166,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року задоволено адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДІ ЛТД" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 57166,11 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і не врахування фактичних обставин, які свідчать про відсутність правових підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити інше рішення по справі про відмову у задоволені вимог позивача.

Товариство відповідача було створено 30.06.2021р. та до грудня 2021 року свою господарську діяльність не здійснювало, у товаристві були працевлаштовані тільки директор та головний бухгалтер; 01.12.2021р. наказом №01/12 відповідачем було затверджено утворення у товаристві 14 робочих місць для інвалідів, що мають ІІІ-ю групу інвалідності, штатних одиниць - «молодший оператор заправних станцій», «прибиральник території», «охоронник», «прибиральник службових приміщень» та у період з 14.12.2021 р. по 24.12.2021 р. ТОВ «АНДІ ЛТД» було прийнято на роботу 5 працівників з інвалідністю; законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості, проте, зважаючи на те, що до грудня 2021 року у ТОВ «АНДІ ЛТД» кількість штатних працівників становила 2 працівника, то обов`язок передбачений ч.1 ст. 19 Закону №875, щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача не виникав; підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875 та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, разом з тим, відповідач 01.12.2021р. створив на підприємстві 14 робочих місць для інвалідів, у період з 14.12.2021р. по 24.12.2021р. прийняв на роботу 5 працівників з інвалідністю та 28.02.2022р. подав до позивача звіт форми 10-ПОІ (річна) про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (а.с.20-28).

19.08.2022р., на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2022р., відповідач подав до канцелярії суду додаткові пояснення №1, в яких останній зазначає, що товариство не здійснювало створення та подачу до Центру зайнятості звіту 3-ПН у зв`язку із особистим підбором (пошуком) осіб з інвалідністю і відповідним заповненням вакантних посад у 2021 році; у зв`язку із працевлаштуванням у грудні 2021 року 332 осіб, формула, якою обраховується показник середньооблікової кількості як всіх працівників так і осіб із інвалідністю, некоректно показала обрахунок у Звіті 10-ПОІ та передбачаючи цю обставину до Звіту було додано інформаційний лист, який роз`яснював позивачу, що в кінці року було працевлаштовано основний штат та з них п`ять осіб з інвалідністю, проте, такий інформаційний лист позивачем не було враховано при подачі позову неправомірно; товариством було прийнято рішення про ведення активної господарської діяльності з 01.01.2022 р. та до цієї дати було підібрано ряд працівників, які повинні були забезпечити роботу підприємства у 2021 році, тобто підбір працівників директор здійснював самостійно, враховуючи необхідну квоту по особах, які мають інвалідність та мав відповідні кандидатури, що вказувало на відсутність необхідності подачі до Центру зайнятості звітності №З-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з метою здійснення пошуку осіб з інвалідністю та фактично у 2021 році (грудень) було прийнято 5 осіб з інвалідністю, тобто до грудня 2021 р. товариство свою активну господарську діяльність не здійснювало та були працевлаштовані тільки директор та головний бухгалтер, а отже обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не виникало, а тому подання звітності №3-ПН не відбувалось через відсутність попиту на робочу силу та відсутності вакансій, а у грудні вакансії вже були заповненими, при цьому, подання підприємством «нульової» звітності №3-ПН (за відсутності попиту на робочу силу) діючим законодавством не передбачено; звітність форми №3-ПН є підтвердженням пошуку осіб з інвалідністю для заняття вакантних посад та носить доказовий характер неможливості заповнення таких вакансій, однак відповідачем не лише заповнено всі вакантні посади, а й перевиконано норматив їх необхідності за 2021 рік; незважаючи на те, що у товаристві у грудні було працевлаштувало 5 осіб з інвалідністю, ці 5 осіб не вплинули на загальний річний показник у звіті форми №10-ПОІ (розрахунок, зроблений за передбаченою формулою, формально звів цей показник до нуля), проте, товариство вчасно виконало обов`язок щодо працевлаштування інвалідів, а саме працевлаштувало 5 осіб з інвалідністю, які у подальшому виконували на підприємстві свої функції, отримували соціальні виплати (гарантії, заробітну плату), а роботодавець сплачував всі платежі згідно з законодавством (а.с.129-132).

У відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях, позивач заперечує проти задоволення вимог апелянта спираючись на положення ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ), підпункти 3.2.1. 3.2.5. п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. № 286 (далі - Інструкція № 286), ч.1 і ч.2 ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 6 Інструкції щодо заповнення форми N ІО-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591 (далі Інструкція № 591), а також вказуючи на виникнення у відповідача обов`язку по забезпеченню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю коли середньооблікова кількість штатних працівників за рік складає 8 осіб і більше, наголошує, що апелянтом самостійно було подано 28.02.2022р. до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою №10-ПОІ Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, в якому відповідачем самостійно зазначено про те, що на підприємстві відповідача у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність «-», кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 1028,99 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 114332,22 грн. (а.с.6,187). Виходячи зі звіту відповідача Фондом і було нараховано адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем у розмірі 57166,11 грн., розрахованих з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача, що підтверджується відповідним розрахунком суми позову (а.с.5).

Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про незаконність рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.

Вирішуючи спір у цій справі судом першої інстанції процитовано положення ч.2 ст.17, ч.3 ст.18, ч.3 ст.18-1, ст.19, ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875), ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV), абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі Порядок № 70), ст.216, ч.1, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, на підставі яких суд визнав, що відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, і наявність вини відповідача та причинний зв`язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів залежить від того, чи вжито відповідачем усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, перевіряючи обставини вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів, зокрема, щодо належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, суд першої інстанції з огляду на положення п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5067-VI), пунктів 3, 4, 5 наказ Міністерству соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Наказ №316) акцентував увагу на неподання позивачем звітів за формою № 3-ПН державній службі зайнятості, яким проводиться пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади, створені для осіб з інвалідністю, що на переконання суду свідчить про невжиття усіх обов`язкових заходів для виконання нормативу щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, суд першої інстанції вважає, що наведена ним правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.08.2018 року по справі №812/650/17, від 15.09.2019 року по справі №812/579/17 і у постанові від 13.07.2020р. по справі №804/4097/18, які є застосованими до спірних у цій справі правовідносин виходячи з того, що згідно наказу ТОВ «АНДІ ЛТД» №01/12 від 01.12.2021р. (а.с.31) було створено 14 робочих місць для інвалідів, що мають ІІІ-ю групу інвалідності, штатні одиниці «молодший оператор заправних станцій», «прибиральник території», «прибиральник службових приміщень», але згідно листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості листом №12/19-898 від 28.04.2022 року відповідач протягом 2021 року не подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою № 3-ПН для працевлаштування інвалідів (а.с.11,12), в тому числі не подавав до центру зайнятості у строк з 02.12.2021р. по 06.12.2021р. звіт форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджено самим відповідачем у його додаткових поясненнях (а.с.129-131).

Судова колегія не може погодитися ні з висновками суду першої інстанції по суті заявлених у цій справі вимог, ні з обґрунтуванням судом підставі для задоволення позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з ТОВ «АНДІ ЛТД» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 57166,11 грн.

Перш за все, судова колегія звертає увагу на те, що чинним законодавством про зайнятість населення та іншими нормативно-правовими актами не передбачається самостійної відповідальності у вигляді фінансових санкцій чи адміністративної відповідальності для посадових осіб тільки за неподання роботодавцем до центру зайнятості звітності про вакансії форми №3-ПН, але у той же час створення ним робочих місць для інвалідів та вжиття самостійно необхідних заходів по їх працевлаштуванню.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що звернення роботодавця до центру зайнятості шляхом подання інформації про вакансії за формою звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», тобто, з пропозицією перспективної вакансії (посади чи робочого місця), які очікуються у перспективі - є не обов`язком роботодавця, а по суті є його правом, що реалізується з метою отримання допомоги в укомплектуванні підприємств персоналом.

Отже, вищенаведене на переконання колегії суддів є беззаперечним підтвердженням помилковості приділення уваги судом першої у спірних правовідносинах саме факту неподання відповідачем до базового центру зайнятості інстанції Звіту Форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), який виходячи зі змісту самого Наказу Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013, що затверджує форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання - є лише актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і запитом про направлення на підприємство для працевлаштування, що подається лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії).

При цьому, колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не встановлено самостійної відповідальності тільки за те, що роботодавцем не подавався до центру зайнятості Звіт форми № 3-ПН, і підставою стягнення у даному спірному випадку з відповідача адміністративно-господарських санкцій став не факт неподання до базового центру зайнятості інстанції Звіту Форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), а виявлений позивачем (із звіту за формою 10-ПОІ) факт недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, і відповідно, для правильного вирішення даного конкретного спору суду необхідно перевірити, чи виконано Товариством належним чином наявний у нього обов`язок щодо створення робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування з метою забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Дійсно, відповідачем по цій справі у 2021 році до центру зайнятості не подавалася інформація про попит на робочу силу за формою №3-ПН, але це було обумовлено перш за все тим, що ТОВ «АНДІ ЛТД» створено його засновником ОСОБА_1 лише 30.06.2021 року, і до грудня 2021 року вказане товариство не здійснювало свою господарську діяльність, а працевлаштованими були тільки: директор ОСОБА_2 , призначений на посаду наказом № 17-09/2021 від 17.09.2021; та головний бухгалтер ОСОБА_3 , призначена на посаду наказом №2 від 11.10.2021. Відповідно,

Беззаперечно встановленим у цій справі є факт того, що ТОВ «АНДІ ЛТД» перебуваючи на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, з часу працевлаштування директора та головного бухгалтера здійснював нарахування (сплату) на користь платників податків - фізичних осіб сум доходу і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що позивачем не спростовується.

Як встановлено за матеріалами справи та не спростовується позивачем по справі, початок працевлаштування великої кількості працівників до ТОВ «АНДІ ЛТД» відбулося тільки у грудні 2021 р, і відповідно, з вказаного часу сталося збільшення середньооблікої кількості штатних працівників у відповідача та виник обов`язок відповідно до вимог ст.18 Закону № 875-ХІІ створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці, ураховуючи індивідуальні програми реабілітації, та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії. Вказаний обов`язок відповідача мав бути виконаний у спосіб, визначений ст.19 Закону № 875-ХІІ, якою встановлено, що «…Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця…» та самостійно розрахувати «…кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону», і здійснити «…працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць» округляючи розрахуок кількості робочих місць до цілого значення.

Відповідачем доказово підтверджено, а позивачем не спростовано, що наказом ТОВ «АНДІ ЛТД» №01/12 від 01.12.2021р. було затверджено утворення у товаристві 14 робочих місць для інвалідів, що мають ІІІ-ю групу інвалідності, штатних одиниць - «молодший оператор заправних станцій», «прибиральник території», «охоронник», «прибиральник службових приміщень», а вже у період з 14.12.2021 р. по 24.12.2021 р. ТОВ «АНДІ ЛТД» було прийнято на роботу 5 працівників з інвалідністю, і у вказаний спосіб відповідач виконав покладений на нього законодавцем обов`язок щодо працевлаштування інвалідів, які у подальшому виконували на підприємстві свої функції, отримували соціальні виплати (гарантії, заробітну плату), а роботодавець сплачував всі платежі згідно з законодавством (а.с.129-132).

Проте, наведеним вище обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки, акцентуючи свою увагу лише на неподанні відповідачем до центру зайнятості звіту форми №3-ПН протягом 3-денного строку з дня відкриття вакансії (з 01.12.2021р. згідно наказу №01/12), встановленого Наказом №316 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), тобто, з урахуванням вихідних днів у строк по 06.12.2021р. включно.

Тобто, суд першої інстанції у даному спірному випадку безпідставно не врахував відсутність необхідності подачі відповідачем до Центру зайнятості звітності №З-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з метою здійснення пошуку осіб з інвалідністю у 2021 році (грудень), оскільки свою активну господарську діяльність відповідач до грудня 2021 р. не здійснював взагалі, до вказаного часу були працевлаштовані тільки директор та головний бухгалтер, а отже і обов`язку у товариства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не виникало, також як і не виникало обов`язку подання звітності №3-ПН не відбувалось через відсутність попиту на робочу силу та відсутності вакансій.

Стосовно подання підприємством «нульової» звітності №3-ПН (за відсутності попиту на робочу силу) за грудень 2021 р., слід зазначити про те, що діючим законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій саме для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу, що прописано у статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

За вказаних обставин у їх сукупності, колегія суддів наголошує, що створення відповідачем на підприємстві у період з 14.12.2021р. по 24.12.2021р. 14 робочих місць та прийняття на роботу 5 працівників з інвалідністю, з поданням до позивача 28.02.2022р. звіту форми 10-ПОІ (річна) само по собі виключає застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2020р. по справі №804/4097/18, судова колегія визнає у даному спірному випадку недоречною та помилковою, оскільки у цій справі вирішувався спір з приводу не вжиття заходів задля працевлаштування особи з інвалідністю після відкриття вакансії на робоче місце, в тому числі і шляхом своєчасного подання звіту за формою №3-ПН, що є відмінним від спірної у цій справі ситуації, коли у відповідача з 30.06.2021 року і до 01.12.2021 року не виникало обов`язку роботодавця здійснити розрахунок квоти інвалідів і створювати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, бо відповідно до ст.19 Закону №875 такий обов`язок виникає якщо кількість працюючих становить від 8 до 25 осіб (одне робоче місце,) а після створення робочих місць для осіб з інвалідністю згідно нормативну від середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач відразу ж самостійно підібравши осіб з інвалідністю заповнив вакантні посади у грудні 2021 році

Дійсно, приписом п.4 ч.3 ст.50 Закону України «про зайнятість» визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам зайнятості населення інформацію про попит на робочу силу (вакансії), проте слід зазначити, що вказаний обовязок роботодавця надання інформації про вакансії передбачений саме задля надання змоги спільними зусиллями вирішувати проблеми добору кадрів і працевлаштування безробітних. У той же час, чинним законодавством взагалі не встановлено відповідальності тільки за неподання, або несвоєчасне подання звіту № 3-ПН чи за неправильне заповнення форми № 3-ПН, що також підтверджується листом Мінсоцполітики від 25.05.2017 № 420/0/126-17/243. Отже, сам по собі факт неподання відповідачем звіту форми № 3-ПН до центру зайнятості при тому, що відповідачем на роботу у період з 14.12.2021р. по 24.12.2021р. було прийнято 5 працівників з інвалідністю не тягне за собою застосування до відповідача фінансово-господарських санкцій.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про безпідставність застосування у даному спірному випадку до відповідача, який самостійно працевлаштував осіб з інвалідністю відразу після відкриття вакансій, адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відповідно і про незаконність та необгрунтованність рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги позивача про стягнення з ТОВ "АНДІ ЛТД" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 57166,11 грн. Що є підставою для задоволення апеляційної скарги ТОВ «АНДІ ЛТД» , скасування постанови суду першої інстанції та стягнення на користь позивача понесених судових витрат у цій справі

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ТОВ «АНДІ ЛТД» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДІ ЛТД" на користь держави в особі позивача суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 57166,11 грн. відмовити у повному обсязі.

Стягнути на користь ТОВ «АНДІ ЛТД» (49044, м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд.2А, прим.133; код ЄДРПОУ 44219014) понесенні судові витрати у сумі 3 721, 50 грн. за рахунок фінансування Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52; код ЄДРПОУ 25005978).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяТ.І. Ясенова

суддяД.В. Чепурнов