Ухвала

від 15.05.2023 по справі 916/1146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1146/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Кочуров А.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька управляюча компанія (вх. №14694/23 від 04.05.2023р.) про розподіл судових витрат на правову допомогу, подану по справі за позовом: ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька управляюча компанія про визнання недійсним протоколу зборів співвласників,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Арцизька управляюча компанія (далі по тексту ТОВ „АУП) про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформлене протоколом від 10.11.2022р. Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення зборів співвласників із порушенням вимог Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

Ухвалою від 27.03.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.05.2023р. судом було прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі №916/1146/23 закрито, повернуто позивачу із державного бюджету судовий збір у розмірі 1 342,00 грн.

Слід зазначити, що у підготовчому засіданні, яке відбулось 03.05.2023р., представником ТОВ „АУП було повідомлено, що він протягом п`яти днів направить до суду клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу.

04.05.2023р. до суду від ТОВ „АУП надійшла заява про розподіл судових витрат на правову допомогу, згідно якої відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн. На підтвердження понесення витрат відповідачем було надано суду договір про надання правової допомоги, розрахунок гонорару, акт приймання-передачі наданої правової допомоги, рахунок-фактуру.

Ухвалою від 05.05.2023р. судом було прийнято заяву відповідача до розгляду у засіданні на 15.05.2023р. о 11:00 год. При цьому, судом зобов`язано відповідача негайно направити заяву про розподіл судових витрат з додатками на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

10.05.2023р. до суду від ТОВ „АУП надійшли докази направлення заяви про розподіл судових витрат з додатками на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

15.05.2023р. до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву відповідача, відповідно до яких позивачем було наголошено, що питання про стягнення витрат на правову допомогу у випадку закриття провадження по справі має бути вирішено судом із врахуванням вимог ч. 5 ст. 130 ГПК України, які покладають на відповідача обов`язок доведення існування обставин, які можуть підтвердити необґрунтованість дій позивача. Посилаючись на недоведеність ТОВ „АУП обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість дій позивача, ОСОБА_1 було вказано про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача. При цьому, позивачем було повідомлено, що вона є матір`ю інваліда з дитинства, опікуном якої є позивач згідно рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08.01.2013р. по справі №1502/2311/2012.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для присудження до стягнення заявлених відповідачем витрат на правову допомогу з позивача, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Приписами ст. 16 ГПК України закріплено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 ст. 123 ГПК України України).

В силу положень ч. ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 23.12.2021р. по справі № 910/16777/20.

Господарський суд зазначає, що оскільки ТОВ „АУП було заявлено витрати на правову допомогу, які відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, питання про їх розподіл має вирішуватись судом із дотриманням вимог ч. 5 ст. 130 ГПК України, яка встановлює підстави та умови розподілу витрат, пов`язаних із розглядом справи, у випадку закриття провадження по справі.

Верховним Судом у постанові від 23.12.2021р. по справі № 910/16777/20 було наголошено, що із змісту ст. ст. 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України вбачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від позову є практичною реалізацією позивачем принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Хоча ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, ТОВ „АУП, звертаючись до суду із заявою про розподіл витрат на правову допомогу, має довести суду які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необгрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Проте, у поданій до суду заяві ТОВ „АУП про розподіл витрат на правову допомогу відповідачем взагалі не було наведено суду жодного доводу, який може свідчити про необґрунтованість дій ОСОБА_1 , здійснених в процесі розгляду справи.

Господарський суд зазначає, що даний позов був пред`явлений позивачем до господарського суду Одеської області після прийняття Арцизьким судом Одеської області ухвали від 03.02.2023р. по справі №492/101/23 про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „АУП про визнання недійсним протоколу зборів співвласників, у якій позивачу було роз`яснено, що даний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Ухвалою від 27.03.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням першого підготовчого засідання на 19.04.2023р. о 14:00 год.

14.04.2023р. до суду від ТОВ „АУП надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу зборів співвласників.

17.04.2023р. до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та повернення із державного бюджету сплаченого судового збору.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 19.04.2023р., судом було оголошено перерву до 03.05.2023р. о 12:50 год. та запропоновано позивачу уточнити правові підстави поданого клопотання про залишення позову без розгляду.

25.04.2023р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову та повернення сплаченого до державного бюджету судового збору.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 03.05.2023р. судом було прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі №916/1146/23 закрито, повернуто позивачу із державного бюджету судовий збір у розмірі 1 342,00 грн.

Враховуючи викладене вище суд зазначає, що позивачем до моменту проведення першого підготовчого засідання було подано заяву про відмову від позову, яку позивачу було запропоновано уточнити. За результатами проведення другого підготовчого засідання, судом було оголошено ухвалу про закриття провадження по справі.

З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження надання позивачу правової допомоги адвокатом, доходить висновку, що позивачем було реалізовано право на відмову від позову в максимально розумні строки у межах підготовчого провадження, що свідчить про відсутність обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість дій позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність ТОВ „АУП належними доказами необґрунтованості дій позивача під час розгляду справи, реалізацію позивачем права на відмову від позову в розумні строки, приймаючи до уваги надані позивачем докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 є опікуном інваліда з дитинства, а, отже, покладення на позивача витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення підприємницьким товариством, основною метою діяльності якого з огляду на приписи Господарського кодексу України є отримання прибутку, не відповідатиме засадам господарського судочинства, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ТОВ „АУП про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 234, 244 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Арцизька управляюча компанія у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено 18.05.2023р.

Суддя С.П. Желєзна