Постанова

від 27.09.2023 по справі 916/1146/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1146/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" Кочуров А.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2023, прийняту суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 18.05.2023,

у справі №916/1146/23

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія"

про визнання недійсним протоколу

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія", в якому просила визнати недійсним протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 27.03.2023 відкрито провадження у справі №916/1146/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" про визнання недійсним протоколу зборів співвласників; провадження у справі №916/1146/23 закрито; повернуто з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1342 грн.

04.05.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" б/н від 03.05.2023 (вх.№14694/23 від 04.05.2023), в якій останнє просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі №916/1146/23 (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" про розподіл судових витрат б/н від 03.05.2023 (вх.№14694/23 від 04.05.2023) відмовлено.

Дана ухвала обґрунтована відсутністю підстав для стягнення з позивачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не доведено необґрунтованості дій ОСОБА_1 під час розгляду справи, враховуючи реалізацію нею права на відмову від позову в розумні строки та факт того, що вона є опікуном інваліда з дитинства, при цьому покладення на позивачку витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення підприємницьким товариством, основною метою діяльності якого, з огляду на приписи чинного законодавства, виступає отримання прибутку, не відповідатиме засадам господарського судочинства.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі №916/1146/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що ним до місцевого господарського суду було подано належні докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, надану у зв`язку з розглядом даної справи, у заявленому до стягнення розмірі, між тим суд необґрунтовано надав перевагу позиції позивачки, не зважаючи на неминучість понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" вищенаведених витрат, а також те, що позовні вимоги у цій справі не відповідали дійсним правовідносинам, які склалися між сторонами, і адресовані неналежному відповідачу. Водночас апелянт зазначає про те, що право позивачки відмовитись від позову на будь-якій стадії розгляду справи не може порушувати право відповідача на компенсацію понесених ним судових витрат, а також про те, що обставини наявності у ОСОБА_1 статусу опікуна особи з інвалідністю та не використання позивачкою професійної правничої допомоги адвоката не можуть надавати останній переваги у процесуальних правах з одночасним порушенням прав відповідача на компенсацію судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 23.06.2023 (вх.№1456/23/Д1 від 23.06.2023) ОСОБА_1 , посилаючись її безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія". Зокрема, позивачка зауважує на тому, що згідно з частиною п`ятою статті 130 Господарського процесуального кодексу України компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі можлива лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, між тим Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" не було доведено необґрунтованості дій ОСОБА_1 .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 12.06.2023 у справі №916/1146/23 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.06.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі №916/1146/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 23.08.2023 о 10:30.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні, яке відбулося 23.08.2023, шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:00 год 27.09.2023.

У судовому засіданні 27.09.2023, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" апеляційну скаргу підтримав; ОСОБА_1 участі не брала, хоча була належним чином сповіщена про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.194).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" ("Клієнт") та адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги б/н (далі договір б/н від 10.04.2023), відповідно до пункту 1.1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у справі судового захисту за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" про визнання недійсним протоколу зборів співвласників (Господарський суд Одеської області, справа №916/1146/23, суддя Желєзна С.П.; далі "справа"), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Правова допомога полягає в поданні адвокатських запитів, заяв, клопотань до відповідних органів, служб, установ, фізичних осіб у справі; підготовці та поданні відзиву, заперечень у справі до Господарського суду Одеської області; представництві в суді першої інстанції та підтриманні заперечень відзиву, участі в судових засіданнях (у тому числі дистанційно), отриманні судового рішення, стягненні судових витрат. Для представництва інтересів та підтвердження повноважень адвокат видає на ім`я Клієнта ордер. Адвокат наділений повноваженнями відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та чинного законодавства без обмежень (пункт 1.2 договору б/н від 10.04.2023).

В силу пункту 2.4 договору б/н від 10.04.2023 Клієнт зобов`язаний, зокрема, сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором.

За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.4 договору б/н від 10.04.2023 Клієнт за складення і подання відзиву у справі сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10000 грн; за складення і подання заперечення 5000 грн. Вартість адвокатського запиту (у разі необхідності) 800 грн. Вартість участі в одному судовому засіданні (дистанційно) 1000 грн. Адвокат може надавати розрахунок гонорару. Порядок сплати гонорару: 10000 грн гонорару Адвоката, зазначеного у пункті 3.1 договору б/н від 10.04.2023, сплачується Клієнтом протягом 30 робочих днів з моменту підписання договору; гонорар за складення і подання заперечення, участь в судових засіданнях, адвокатські запити (у разі необхідності) сплачується в 10-денний строк з моменту здійснення такої роботи. Адвокат може надавати рахунок-фактуру на сплату гонорару. Сплата гонорару не залежить від суті та змісту прийнятого судом рішення. Оплата гонорару, перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюються в готівковій або безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу.

У пункті 4.1 договору б/н від 10.04.2023 узгоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань. Адвокат може направляти звіт про виконану роботу. Закінчення дії договору може оформлюватись актом прийому-передачі правової допомоги, що має бути підписаний сторонами та скріплений їх підписами і печатками (за наявності) в день закінчення договору. Фактом надання правової допомоги також може слугувати отримання Клієнтом засвідченої судом копії рішення суду першої інстанції за результатом розгляду справи.

23.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" та адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем на виконання вищенаведеного договору було підписано без зауважень та скріплено печатками акт прийому-передачі наданої правової допомоги б/н, згідно з яким Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу: 1) складення і подання відзиву у справі №916/1146/23 (вартість визначена у фіксованому розмірі 10000 грн); 2) участь в судових засіданнях 19.04.2023 та 03.05.2023 онлайн (дистанційно) за допомогою відеоконференцзв`язку (вартість становить 2000 грн, оскільки фіксована вартість участі в судовому засіданні 1000 грн за одне засідання). Загальна вартість правничої допомоги складає 12000 грн.

Відповідачем до місцевого господарського суду також було надано виставлені адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем рахунки-фактури (№03-05/2023 від 03.05.2023 на суму 2000 грн та №10-04/2023 від 10.04.2023 на суму 10000 грн); розрахунки гонорару б/н від 03.05.2023 та б/н від 10.04.2023; детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги б/н від 03.05.2023 та б/н від 10.04.2023.

Відзив на позовну заяву у справі №916/1146/23 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" підписаний адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем, який діяв на підставі ордеру серії ВН№1239354 від 10.04.2023.

В судових засіданнях у даній справі, які 19.04.2023 та 03.05.2023 були проведені в режимі відеоконференції місцевим господарським судом, представництво інтересів відповідача забезпечував адвокат Кочуров Андрій Олександрович, що підтверджується протоколами вказаних судових засідань.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому вони визначаються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (постанова Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 27.07.2023 у справі №921/171/17-г/16.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2017/17).

Крім того, "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позов.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 19.04.2023 (вх.№13517/23 від 25.04.2023) про відмову від позову у справі №916/1146/23, мотивована тим, що потреба в позові відпала.

В подальшому зазначена відмова ОСОБА_1 від позову була прийнята судом, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 провадження у справі №916/1146/23 було закрито.

Колегія суддів зауважує на тому, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили його відмову від позову та подальше закриття провадження у справі, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.

У випадку закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом), не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про відмову від позову, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 130 цього Кодексу.

Відмова від позову є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду з заявою про відмову від позову позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з подібною правовою позицією Верховного Суду, яка міститься в постановах від 16.02.2023 у справі №917/243/22 та від 15.09.2021 у справі №902/136/21.

Зазначене безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду, у зв`язку з чим останній, формально пославшись на недоведеність відповідачем необґрунтованості дій позивачки, проігнорував, що право останньої відмовитись від позову на будь-якій стадії розгляду справи не може порушувати право відповідача на компенсацію судових витрат, понесених ним до відмови від позову, тим більше, що відмова від позову ОСОБА_1 належним чином не обґрунтована (жодних причин, з яких потреба в позові відпала, позивачкою не наведено).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано письмові заперечення на заяву про стягнення судових витрат (вх.№15922/23 від 15.05.2023), в яких позивачка зазначила про те, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право за клопотанням сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції та розміру останніх Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги б/н від 10.04.2023, укладеного між відповідачем і адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем; складеного на виконання даного договору акту прийому-передачі наданої правової допомоги б/н від 03.05.2023; рахунків-фактур №03-05/2023 від 03.05.2023 та №10-04/2023 від 10.04.2023, а також ордер, виданий адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем на представництво ним інтересів відповідача у Господарському суді Одеської області.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до вищенаведених документів вартість правничої допомоги, наданої відповідачу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, складає 12000 грн.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що дана справа об`єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою та фактично обмежується одним спеціальним законом Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", на який, власне, і посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" у відзиві на позовну заяву.

Крім того, підстави заявленого позову та сам зміст позовних вимог не вимагали від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" збору та надання до суду значного обсягу доказової бази.

З огляду на вищевикладені висновки щодо ступеня складності характеру спірних правовідносин та неширокої сфери правового регулювання, апеляційний господарський суд зазначає про те, що складання кваліфікованим фахівцем у галузі права відзиву на позов, зміст якого зводиться до посилань на наявність правових підстав для залишення позову без руху вже після відкриття провадження, на відсутність у позивачки порушеного права та не допущення порушень під час проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку і оформлення їх результатів, також не потребувало значних зусиль та великих обсягів часу, а відтак, на переконання суду, розумною і такою, що відповідає реальній та об`єктивній складності справи, виступає вартість складання відзиву у сумі 2000 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт участі адвоката Кочурова Андрія Олександровича 19.04.2023 та 03.05.2023 у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду свідчить про реалізацію останнім відповідного права учасника процесу, передбаченого приписами статті 197 Господарського процесуального кодексу України, та жодним чином не спростовує наявності правових підстав для покладення на позивачку витрат відповідача на участь адвоката у судових засіданнях, тим більше, що умовами договору б/н від 10.04.2023 даного адвоката не зобов`язано брати участь у судових засіданнях виключно у приміщенні Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим, враховуючи неминучість таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" 2000 грн за участь адвоката у двох вищезазначених судових засіданнях (фіксований розмір участі в одному судовому засіданні (1000 грн) х кількість судових засідань (2) = 2000 грн).

Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт, а також враховуючи те, що позивачка є опікуном інваліда з дитинства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" б/н від 03.05.2023 (вх.№14694/23 від 04.05.2023) та, відповідно, стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача вказаних витрат у розмірі 4000 грн (2000 грн за складання відзиву на позовну заяву + 2000 грн за участь у судових засіданнях = 4000 грн), тим більше, що зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірний характер.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі №916/1146/23 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" б/н від 03.05.2023 та стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі №916/1146/23 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" б/н від 03.05.2023 (вх.№14694/23 від 04.05.2023) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арцизька управляюча компанія" 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук