Ухвала

від 19.05.2023 по справі 205/4776/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

19.05.2023 Єдиний унікальний номер 205/4776/23

Провадження № 2/205/2079/23

У Х В А Л А

19 травня 2023 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ТРАК СЕРВІС» про стягнення невиплаченої заробітної плати, інших грошових коштів невиплачених при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 шляхом поштового відправлення «Укрпошта» направив до суду вищевказану позовну заяву, яка надійшла до канцелярії суду 17 травня 2023 року.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктом 1 частини 1 статті 176ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Всупереч зазначеним вимогам закону, позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Також згідно із ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 4 статті175ЦПК України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір та не додано документи, що підтверджують його сплату.

Позивач помилково та безпідставно посилається на положення Закону України«Про судовийзбір» вважаючи, що він звільняється від сплати судового збору.

Водночас статтею 5Закону України«Про судовийзбір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Положення статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, в редакції чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Разом з тим, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, які випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

З огляду на викладене вбачається, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до позовної заяви та вимог позивач просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату, інші грошові кошти невиплачені при звільненні, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, таким чином позовна заява містить дві вимоги майнового характеру, де від однієї вимоги майнового характеру про стягнення заробітної плати та інших коштів при звільненні, позивач звільнений від сплати судового збору, а від іншої вимоги майнового характеру, що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не є заробітною платою, позивач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір з урахуванням підпункту першого пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», де визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за несвоєчасну видачу трудової книжки та відшкодування моральною шкоди), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом та враховуючи характер спору, йому необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1073,60 грн.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачу слід додати до виправленої позовної заяви її копію та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ТРАК СЕРВІС» про стягнення невиплаченої заробітної плати, інших грошових коштів невиплачених при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.П. Терещенко