Ухвала

від 04.05.2023 по справі 368/435/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/435/23

провадження № 1-в/368/38/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_1

При секретарі - ОСОБА_2

З участю учасників процесу:

Прокурор - ОСОБА_3

представник ВК - ОСОБА_4

засуджений - ОСОБА_5

захисник засудженого - авдокат ОСОБА_6

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику кримінальне провадження за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 , про умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 15 березня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкасти за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з іспитовим строком на 2 (два) роки, призначене ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2020 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України - виконувати самостійно, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою, початок терміну відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.03.2021 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув`язнення з 09.04.2020 року по 15.03.2021 року, включно;

- згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, - апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін, -

- який з 14.04.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 25.01.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», станом на 04.05.2023 року має невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 341 день, суд, -

В С Т А Н О В И В :

19.04.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 , про умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 15 березня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкасти за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з іспитовим строком на 2 (два) роки, призначене ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2020 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України - виконувати самостійно, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою, початок терміну відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.03.2021 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув`язнення з 09.04.2020 року по 15.03.2021 року, включно;

- згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, - апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін, -

- який з 14.04.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 25.01.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».

У вищевказаному поданні:

- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

19.04.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , та присвоєно справа № 368/435/23, провадження № 1 - в/368/38/23.

27.04.2023 року судом винесено ухвалу, згідно якої:

1. Відкрити провадження у справі.

2. Судове засідання по справі № 368/435/23, провадження № 1 - в/368/38/23, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 , про умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 15 березня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкасти за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з іспитовим строком на 2 (два) роки, призначене ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2020 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України - виконувати самостійно, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою, початок терміну відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.03.2021 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув`язнення з 09.04.2020 року по 15.03.2021 року, включно;

- згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, - апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін, -

- який з 14.04.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 25.01.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -

- призначити до слухання на 09 год. 00 хв. 04.05.2023 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

3. Державній установі ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 04.05.2023 року о 09 годині 00 хвилин.

4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

5. З метою підготовчки до слухання кримінального провадження по суті поданого подання зобов`язати Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 09 год. 00 хв. 04.05.2023 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_5 , - для її огляду в судовому засіданні.

6. В судове засідання викликати учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

В судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2023 року, представник ДУ «Кагарлицька ВК № 115» ОСОБА_4 подання установи виконання покарань щодо застосування умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_5 , - підтримав, обгрунтовував свою правову позмицію в даному кримінальному провадженні обставинами та нормами права, які зазначені в клопотанні установи виконання покарань.

Свою позицію представник установи виконання покарань обгрунтовував тим, що, на думку адміністрації установи виконання покарань, - засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони, довів своє виправлення та перевиховання, тому заслуговує на застосуванні до даного засудженого положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Станом на 04.05.2023 року невідбутий строк призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі у засудженого ОСОБА_5 становить 2 (два) роки 341 день.

Суд критично відноситься до позиції представника установи виконання покарань ОСОБА_4 щодо можливості застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Свою критичність суд обгрунтовує обставинами справи та нормами права, які будуть нижче вказані судом.

Так, суд вважає, що позиція представника установи виконання покарань н грунтується на вимогах ст. 81 КК України, положенях КВК України, положеннях ППВСУ.

Також суд вважає, що позиція представника установи виконання покарань поністю спростовується обставинами справи, які були досліджені в судовому засіданні, та також спростовується письмовими доказами, - зокрема, - довідкою про заохочення та стягнення, а також висновком установи.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2023 року, засуджений ОСОБА_5 подання установи виконання покарань про його умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - підтримав.

На запитання суду засуджений ОСОБА_5 дав наступні показання:

- Не може сказати, в чому виявляється його часткове визнання вини в суді першій та апеляційній інстанцій;

- не може надати суду квитанції чи інші документи (розписки, тощо), які б посвідчували відшкодування ним збитків потерпілій стороні в даному кримінальному провадженні, але він відшкодовував збитки потерпілій стороні, зокрема, - ще під час судових слухань, окрім того - при звільненні з місць позбавлення волі, - має намір відшкодовувати шкоду потерпілій стороні в тому розмірі, який визначено за вироком суду;

- допускав порушення на початковій стадії періоду відбуванння покарань в зв`язку з тим, що він ніколи не відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, а тому не був обізнаний з системою виконання покарань, та не знав, як відбувається покарання;

- вважає, що він своєю позитивною поведінкою та позитивним ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання, а тому, на його думку, - заслуговує на застосуванні до нього пільги, яка передбачена положенням ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі.

Суд критично відноситься до позиції засудженого ОСОБА_5 щодо можливості застосування до нього положень ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Свою критичність суд обгрунтовує обставинами справи та нормами права, які будуть нижче вказані судом.

Так, суд зазначає, що засуджений в судовому засіданні не виявив ознак щирого визнання вини у скоєному злочині, не виявив ознак щирого розкаювання, після винесення вироку не відшкодував потерпілій стороні жодної гривні.

Також суд наголошує на тому, що за час відбування покарання кількість стягнень, отриманих засудженим ОСОБА_5 , - в сім разів перевищує кількість заохочень, отриманих засудженим.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2023 року, захисник засудженого ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 , - клопотання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 81 КК України, - підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою правову позицію тим, що засуджений ОСОБА_5 на даний час не має дисциплінарних стягнень, має лише заохочення, окрім того, на утриманні засудженого перебуває матір похилого віку, яка потребує стороннього догляду, окрім того, - засудженим відшкодовано судові витрати по даному кримінальному провадженні.

Захисник засудженого заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи в якості доказів та їх дослідження в судовому засіданні:

- свідоцтво про смерть ОСОБА_8 , з якого вбачається що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- свідоцтво про народження ОСОБА_5 , з якого вбачається, що він є сином ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- витяг з медичної карти № НОМЕР_1 ОСОБА_9 , 1955 року народження, ультразвукове обстеження щитоподібної залози, консультативний висновок спеціаліста, ультразвуковий огляд ОСОБА_10 ;

- довідку, яка видана 01.05.2023 року Об`єднанням співвласників Багатоповерхового будинку «Козацька 5», адреса: м. Черкаси, вул. Козацька, будинок 5, Код ЄДРПОУ 40220115, в якій зазначено, що ОСОБА_10 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - проживає сама, потребує догляду.

Захисник засудженого зазначив, що даними документами доводиться та обставина, що мати засудженого ОСОБА_5 - потребує стороннього догляду.

Загалом, - захисник засудженого вважає, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці довів ту обставину, що він стан на шлях виправлення та перевиховання, а тому, - до засудженого може бути застосована така пільга, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокове звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі.

Суд критично відноситься до позиції захисника засудженого, та свою критичну позицію обгрунтовує фатичними обставинами та нормами матеріального та процесуального права, які наведені нижче по тексту даної ухвали.

Так, суд вважає, що правова позиція захисника засудженого щодо того, що до засудженого ОСОБА_5 можливо застосувати пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання, - повністю спростовується обставинами справи, та нормами КК України, КВК України, та положеннями ППВСУ.

Що ж до тієї обставини, що у засудженого ОСОБА_5 є матір, яка потребує стороннього догляду, то в частині потребування матір`ю стороннього догляду, - суд відноситься критично, так як вважає, що, з огляду на положення допустимості доказу, - та обставина, що та чи інша особа потребує стороннього догляду, - повинна бути доведена належним доказом.

Так, суд вважає, що така обставина може бути доведена лише довідкою, яка видана лікарською установою чи органом соціального забезпечення населення, проте, - ніяк не органом, який створено співвласниками житлового будинку.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що засуджений на своєму утриманні малолітніх (неповнолітніх) чи непрацездатних осіб, - не має.

Більше того, - суд наголошує на тій обставині, що кошти на відшкодування судових витрат (витрат на залучення експерта в рамках кримінального провадження), - сплачено не самим засудженим ОСОБА_5 , (який фізично здоровий, працездатний, працездатного вікеу), а його матір`ю, яка є особою похилого віку, тобто, - суд вбачає суперечність в позиції засудженого та його захисника, яка полягає в тому, що, з однієї сторони, - сторона захисту наголошує на тому, що мати знаходиться на утриманні засудженого, і втой же час, - судові витрати по кримінальному провадженню сплатив не сам засуджений, а його матір.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2023 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , - категорично заперечувала проти застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, так як вважає, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів тієї обставини, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.

Суд позитивно сприймає позицію прокурора, так як вважає, що така позиція прокурора заснована на об`єктивній оцінці обставин відбування покарання засудженим ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, та така позиція прокурора грунтується на об`єктивному аналізі обставин справи, та на на нормах права, які регулюють застосування до засуджених пільг, зокрема, - пільги, яка передбачена ст. 81 КК України.

Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши думку представника установи виконання покарань, засудженого, його захисника, які підтримали подання, вислухавши прокурора, яка категорично заперечувала проти задоволенні подання установи виконання покарань, дослідивши матеріали кримінального провадження, - приходить до висновку щодо відмови в задоволенні подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного судом, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:

- 15 березня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкасти за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з іспитовим строком на 2 (два) роки, призначене ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2020 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України - виконувати самостійно, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою, початок терміну відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.03.2021 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув`язнення з 09.04.2020 року по 15.03.2021 року, включно;

- згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, - апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін, -

- який з 14.04.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 25.01.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», станом на 04.05.2023 року має невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 341 день.

Початок строку покарання: «16» березня 2021 року.

Кінець строку покарання: «09» квітня 2026 року.

1\2 строку покарання: «09» квітня 2023 року.

З огляду на обствини, встановлені в судовому засіданні, та з огляду на застосування до них положень КК України, КВК України, ППВСУ, - суд вважає, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 мав поведінку, яка виключає застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового покарання від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, з огляду на наступне.

Так, суд вважає, що з самого початку відбування покарання, а саме, - з часу перебування в умовах СІЗО засуджений ОСОБА_5 мав негативну поведінку, яка не свідчить про його ставлення на шлях виправлення та перевиховання.

Так, за час перебування в умовах СІЗО засуджений мав 5 (п`ять) дисциплінарних стягнень, які, - хоча і погашені в установленому Законом порядку на час розгляду даного клопотання, проте, - отримання дисциплінарних стягнень, причому, - в такій кількості, що має ознаки систематичності, на думку суду, - характеризує особу засудженого різко негативно.

Окрім того, - один раз до засудженого ОСОБА_5 під час перебування його в умовах СІЗ застосовувався найтяжчий вид дисциплінарної відповідальності, яке може бути застосоване до осіб, які перебувають в умовах ДІЗО, - карцер.

Також таку негативну поведінку засуджений ОСОБА_5 не змінював також тривалий час і в установі виконання покарання, - за що мав два дисциплінарні стягнення.

Так, вищевказані стягнення, які засуджений мав за час відбування покарання в установі виконання покарань, - - хоча і погашені в установленому Законом порядку на час розгляду даного клопотання, проте, - отримання дисциплінарних стягнень, причому, - в такій кількості, що має ознаки повторності, на думку суду, - характеризує особу засудженого різко негативно.

Так, за досить невеликий період відбування покарання у виді позбавлення волі в Державній установі Кагарлицька виправна колонія № 115 засуджений ОСОБА_5 двічі допускав порушення вимог режиму відбування покарання, в зв`язку з чим негативна поведінка засудженого неодноразово розглядалася на засіданнях адміністративної комісії установи виконання покарання, по результатах засідання якої засуджений ОСОБА_5 був двічі притягнений до дисциплінарної відповідальності у виді догани та суворої догани.

Так, суд констатує, що за час відбування покарання порушення засудженого ОСОБА_5 мали вираз у:

- зберіганні наркотичних засобів;

- незаконному зберіганні засобів зв`язку;

- порушення розпорядку дня;

- порушення порядку утримання свого спального місця;

- відмова від робіт з благоустрою в УВП.

В останній, короткий проміжок часу (який передував можливості застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України), після проведеної працівниками установи виконання покарань з засудженим ОСОБА_5 додаткової виховної роботи, засуджений почав змінювати свою поведінку під час відбування покарань в кращу сторону, - в сторону правослухняності, що має прояв у недопущенні порушень режиму тримання в установі виконання покарань.

Проте, суд звертає увагу на ту обставину, що між кількістю стягнень, які отримав засуджений ОСОБА_5 , - 7 (сім), та кількістю заохочень, - 1 (одне), - є пряма невідповідність, так як кількість отриманих засудженим ОСОБА_5 стягнень в 7 (сім) разів перевищує кількість отриманих заохочень.

Отже, з огляду на матеріали кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 не мав поведінки, яка б достеменно свідчила б про можливість застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання, так як суд вважає, що дану пільгу засуджений повинен довести, не допускаючи порушень умоввідбування покарання, та, відповідно, - маючи кількість заохочень, якеі б свідчили про системність їх отримання.

Суд в даному випадку констатує той факт, що засуджений ОСОБА_5 отримав лише одне заохочення, і то лиш, - перед самим направленням даного подання до суду, - а саме, - отримав заохочення 05.04.2023 року, - за два тижні, при цьому, до цього - не мав жодного заохочення взагалі.

Отримання одного заохочення не розцінюється судом, як системність отримання заохочень, а суд наголошує на тій обставині, що системне отримання заохочень, - це є одна із підстав, яка свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання, та є підставою для застосування до таких засуджених пільги, яка передбачена положеннями ст. 82 КК України.

Проаналізувавши поведінку засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до непереборного висновку про те, що поведінка засудженого ОСОБА_5 змінилася в кращу сторону лише в зв`язку з настанням умов для пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, що, відповідно, судом не може розцінюватися як обставина, що засуджений ОСОБА_5 остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, що, на думку суду, виключає застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України на даному етапі відбування покарання.

Так, за час відбування покарання у виді позбавлення волі засуджений ОСОБА_5 мав (щодо стягнень), та має (щодо заохочень):

стягнення:

1. 07.05.2020 р. Вилучено наркотичні засоби Карцер 10 діб Нач. СІЗО

(погашено 30.04.2021 року)

2. 10.07.2020 р. Вилучено мобільний телефон Догана Нач. СІЗО

(погашено 30.04.2021 року)

3. 29.10.2020 р. Порушення розпорядку дня Догана Нач. СІЗО

(погашено 30.04.2021 року)

4. 25.08.2021 р. Завішував своє спальне місце Догана Нач. СІЗО

(погашено 27.02.2022 року)

5. 26.08.2021 р. Завішував своє спальне місце Догана Нач. СІЗО

(погашено 27.02.2022 року)

6. 26.05.2022 р. Відмова від робіт з благоустрою Догана Нач. ВК

УВП (погашено 15.01.2023 року)

7. 14.07.2022 р. Відмова від робіт з благоустрою Сувора догана Нач. ВК

УВП (погашено 15.01.2023 року)

8. 15.09.2022 р. Відмова від робіт з благоустрою Сувора догана Нач. ВК

УВП (скасовано прокурором 02.12.2022 року)

заохочення:

1. 05.04.2023 р. За сумлінне та добросовісне відношення Подяка Нач. ВК

до праці з благоустрою виправної колонії.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_5 в останній період відбування покарання (за декілька місяців до направлення даного подання до суду) свідчить про ту обставину, що засуджений починає (суд наголошує на тому, що - не став) ставати на шлях виправлення, проте, з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, які судом наведено нижче, то суд вважає, що у відношенні засудженого ОСОБА_5 немає достатього обсягу правових підстав (зокрема, - оціночних) для застосування пільги, якою є застосування положень ст.. 81 КК України умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

При вирішенні питання щодо умовно - дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_5 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Отже, з огляду на нижченаведені обставини справи та норми права, - суд приходить до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_5 , - з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, які судом наведено нижче, - не дає підстави для суду застосувати до такого засудженого пільгу, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України (умовно - дострокового звільнення), - так як немає в достатньому обсязі оціночних підстав для застосування такої пільги.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 81 КК України (станом на 04.05.2022 року, - на час розгляду даного клопотання):

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72цього Кодексу.

Проте, до засудженого ОСОБА_5 при вирішенні питання про його умовно - дострокове звільнення слід використовувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року (внесення змін та доповнень), так як обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин до 17.03.2021 року, а саме, - скоїв злочин 09.04.2022 року, тобто, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі.

Як вбачається з матеріалів справи, - засуджений ОСОБА_5 скоїв злочин в стані наркотичного сп`яніння, а тому застосування закону, - ст. 81 КК України в редакції від 17.03.2021 року, - істотно погіршує стан засудженого ОСОБА_5 , так як в такому випадку до нього можна було б застосовувати умовно - дострокове звільнення не по відбуттю 1/2 частини покарання (як в даному випадку), а по відбуттю 2/3 строку призначеного судом покарання.

З огляду на вищевказане, до засудженого ОСОБА_5 слід застосувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Отже:

- формально - юридичні підстави передбачені ч. 3 ст. 81 КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_5 1\2 строку покарання.

Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_5 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.

Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:

а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;

Так, ОСОБА_5 засуджений за:

- вчинення необережного злочину, тобто, - за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Згідно положень ч. 4 ст. 12 КК України, злочин, вчинений засудженим ОСОБА_5 відноситься до категорії тяжкого злочину.

б) форма вини. Злочин, який передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та який вчинений засудженим ОСОБА_5 є злочином, вчиненим з необережності.

З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою відносно засудженого ОСОБА_5 законом встановлений загальний (п.1 ч. 3 ст.81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.

Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, то такі є в наявності.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою за весь період відбування покарання не довів своє виправлення та перевиховання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно - достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

- так, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання з 16 ерезня 2021 року, - з моменту взяття під варту, та з 25.01.2021 року, - в Державній установі Кагарлицька виправна колонія (№115).

Отже, засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Державній установі Кагарлицька виправна колонія (№115) орієнтовно 1 рік та 4 місяці.

За вищевказаний період відбування покарання (перебування в умовах СІЗО, та перебування в умовах установи виконання покарань), як судом вазано вище, засуджений ОСОБА_5 отримав 7 (сім) дисциплінарних стягнень, хоча в останній період відбування покарання отримав 1 (одне) заохочення, проте, отримання засудженим лише одного заохочення перед настанням пільги, на думку суду, - не може свідчити про факт становлення засудженого на шлях виправлення та перевиховання, а, навпаки, свідчить про його негативну поведінку в установі відбування покарання на протязі всього попереднього часу відбування покарання.

З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінці ОСОБА_5 відсутній комплекс даних, які давали б змогу суду прийти до висновку щодо того, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 81 КК України, - пільги, яка має вираз в умовно - достроковому звільненні від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, в діях засудженого ОСОБА_5 повинна бути системність та стабільність в отриманні заохочень, так як просто відбування покарання без отримання стягнень, є не правом, а обов`язком засудженого.

В діях же ОСОБА_5 є в наявності стабільність, проте, - стабільність в отриманні дисциплінарних стягнень, тобто, - стабільність в негативній поведінці, що ж стосується заохочень, - то засуджений отримав їх лише одне, тому в діях засудженого ОСОБА_5 відсутня не те що стабільність, а навіть повторність отримання заохочень.

Так, суд наголошує на тій обставині, що кількість отриманих стягнень в сім разів перевищує кількість отриманих заохочень.

Суд вважає, що в разі наявності стягнень кількість заохочень повинна значно превалювати над кількістю стягнень, така кількість заохочень повинна мати системність, а не просту більшість.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_5 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відповідно, суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим, а, з огляду на обставини справи, які судом вказані вище, поведінка засудженого ОСОБА_5 не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених, так як, суд наголошує на цій обставині, - два дисциплінарні стягнення засуджений ОСОБА_5 отримав саме за відмову від робіт з благоустрою установи виконання покарань.

Отже, суд відноситься критично до висновку комісії установи щодо тієї обставини, що засуджений ОСОБА_5 під час відбування покарання мав позитивну характеристику за місцем відбування покарання, окрім того, суд наголошує на тій обставині, що у самому ж висновку установи зазначено, що згідно відомостей із підсистеми «КАСАНДРА» електронної системи Єдиного реєстру засуджених та осіб, взятих під варту, - засуджений ОСОБА_5 має середній рівень можливості вчинення повторного кримінального правопорушення.

Суд вважає, що установі виконня покарань доцільно було б направляти засуджених до суду для вирішення питання щодо застосування до них пільг, які передбачені ст.ст. 81, 82 КК України, - лише при низькому рівні можливості вчинення такими засудженими повторних кримінальних правопорушень, але, - аж ніяк не направляти до суду подання щодо засуджених, як мють середній чи високий рівень можливості вчинення повторного кримінального правопорушення, так як, на думку суду, наявність таких ризиків - свідчить про ту обставину, що засуджений ще остаточно не став на шлях виправлення та перевиховання, а тому має ще відбувати покарання, призначене судом, - в умовах ізоляції від суспільства, - в умовах установи виконання покарань.

Щодо відсутності діючих стягнень, то така обставина сама по собі не може самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, ( яких у засудженого ОСОБА_5 лише одне), застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_5 не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Обставини справи свідчать лише про наявність негативних на протязі критичо більшого строку відбування покарання, та посередніх на протязі останнього періоду (не негативних, не конкретно позитивних) чинників, які дають змогу суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як більш негативна, ніж позитивна, не став на шлях виправлення та виховання.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про систематичність дій засудженого, які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

Поведінка засудженого ОСОБА_5 в установі відбування покарання свідчить лише про його правослухняну поведінку під час відбування покарання лише в незначний період, який передує можливості застосування пільги (що становить близько 1 - го місяця), проте, суд наголошує на тій обставині, що наявність самого факту правослухняної поведінки під час відбування покарання не є безумовною підставою для умовно - дострокового звільнення засуджених, зокрема, ОСОБА_5 , - в даному випадку, так як така поведінка є обов`язком засудженого, який покладається на засудженого на весь період відбування покарання, а не на короткий проміжок часу, що передує застосуванню пільги.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, його наслідків, обставини скоєного злочину, та наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_5 до скоєного злочину, йогнаслідків.

- так, засуджений ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин в стані сп`яніння внаслідок вживання наркотичних речовин.

Проте, після засудження засуджений ОСОБА_5 належних висновків для себе в частині утримання від вживання наркотичних засобів - не зробив, та під час відбування покарання отримав стягнення саме за зберігання наркотичних засобів, за що до нього було застосовано адміністрацією СІЗО найтяжчий вид стягнення, - карцер 10 діб.

Отже, на думку суду, - зберігання наркотичних речовин в умовах СІЗО під час відбування покарання за злочин, який вчинено в стані наркотичного сп`яніння, - не може свідчити про ту обставину, що засуджений усвідомив протиправність своєї поведінки, та, відповідно, - не може свідчити про те, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

На думку суду, основним чинником скоєння ОСОБА_5 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, за скоєння якого він відбуває покарання у виді позбавлення волі було те, що засуджений ОСОБА_5 під час скоєння злочину перебував в стані сп`яніння внаслідок вживання наркотичних речовин, а тому, на думку суду, засуджений ОСОБА_5 під час відбування покарання повинен був усвідомити всю протиправність своєї поведінки, та утриматися від вживання та незаконного зберігання наркотичних засобів, тим паче під час відбування покарання, адже засудженого ОСОБА_5 адміністрацією установи виконання покарань було під розпис попереджено про недопущення вимог режиму відбування покарання, проте, засуджений таке попередження проігнорував.

Окрім цього засуджений ОСОБА_11 після отримання стягнення за зберігання наркотичного засобу, - належних висновків для себе не зробив, та отримав наступне стягнення за зберігання заборонених предметів (мобільного телефону, - що, на думку суду, - свідчить лише про усталену протиправну поведінку засудженого та його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

В подальшому засуджений ОСОБА_5 ще неодноразово отримував стягнення за порушення порядку відбування покарання, - що, поруч з кількістю порушень та їх видом, - на думку суду, - лише свідчить про той факт, що на протязі майже всього часу відбування покарання засуджений ОСОБА_5 мав негативну поведінку, яка, в свою чергу, - виключає застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання.

Вищевказана поведінка засудженого ОСОБА_5 , на думку суду, не тільки не свідчить про правослухняну поведінку засудженого, а, - навпаки, - свідчить про ту обставину, що засуджений свідомо, умисно ігнорував встановленні для нього обмеження, що, знову ж таки, - виключає застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що, як вбачається з мотивувальної частини вироку, - засудженим ОСОБА_5 відшкодовано потерпілим лише 10000 (десять тисяч) грн. в добровільному порядку під час слухання кримінального провадження в суді першої інстанції.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що з визначених судом у вироку майже 200000 (двохсот) тисяч грн. відшкодування потерпілим шкоди від злочину, - засудженим ОСОБА_5 не відшкодовано жодної гривні, що, на думку суду, - не може свідчити про каяття засудженого ОСОБА_5 у скоєному ним злочині, окрім того, суд наголошує на цій обставині, - засуджений ОСОБА_5 в даному судовому засіданні не виявив ознак жалю щодо скоєння ним злочину, не виявив жалю щодо того, що внаслідок скоєння ним злочину загинула людина, - що, на думку суду, - свідчить лише про відсутність у засудженого ОСОБА_5 каяття.

Отримання ж засудженим ОСОБА_5 1 (одного) заохочення напередодні направлення до суду подання про застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України (отримав заохочення за місяць до вирішення питання про застосування пільги), - на думку суду, - лише свідчить про намагання засудженого ОСОБА_5 створити штучно умови для застосування до нього пільги, - умовно - дострокового звільнення, проте, суд наголошує на тій обставині, що позитивна поведінка засудженого повинна бути на протязі всього періоду відбування покарання, а не в період, який передує настанню пільги, причому заохочення повинні мати системний характер, а не застосовуватися лише як спосіб зняття стягнення, що в даному випадку спостерігається в діях засудженого.

- внаслідок злочину, скоєного ОСОБА_5 в стані наркотичного сп`яніння, - загинула людина.

Відповідно, суд вважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_5 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення на даному етапі відбування покарання, - є не співрозмірним з наслідками, які заподіяні злочином, не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання;

- засуджений ОСОБА_5 , навіть після винесення вироку, в мотивувальній частині якого визнано обставину, що обтяжує його покарання, - скоєння злочину в стані наркотичного сп`яніння, - належних висновків для себе не зробив, та отримав стягнення під час відбування покарання у виді карцеру 10 діб за зберігання наркотичних засобів;

- засуджений поряд з 1 (одним) заохоченням мав 7 (сім) дисциплінарних стягнень, що не може свідчити достеменно про його належну поведінку під час відбування покарання, так як немає системності у отриманні заохочень, заохочення отримано, на думку суду, - лише з метою досягнення формально юридичних підстав для застосування пільги, - без досягнення наявності оціночних підстав для застосування пільги, які, на думку суду, також мають значне значення при вирішенні питання про застосування до засудженого пільги у виді умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання;

- поведінка засудженого ОСОБА_5 не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;

- засуджений ОСОБА_5 не приймав активної участі в суспільному житті колонії, напроти, - отримав 2 (два) стягнення за відмову від участі з благоустрою установи виконання покарань;

- засудженим ОСОБА_5 з моменту винесення вироку по даний час не відшкодовано потерпілій стороні жодної гривні;

- у засудженого ОСОБА_5 залишився значний термін невідбутого покарання у виді позбавлення волі, - майже 3 (три) роки, що, поруч з його поведінкою під час відбування покарання, - вказує на те, що умовно - дострокове звільнення такого засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі, - буде неспівмірним з скоєним злочином, та наслідкам, якінастали внаслідок скоєннгя злочину;

- суд, з огляду на вищевказані обставини справи, - критично відноситься до висновків адміністрації колонії про те, що засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення та перевиховання.

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_5 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання установи виконання покарань щодо умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 є не обґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_5 відсутні достатні ознаки остаточного перевиховання та ставлення на шлях виправлення, засуджений ОСОБА_5 , як вбачається з матеріалів провадження, - остаточно ще не став на шлях виправлення та перевиховання, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання засудженого.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_5 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 , про умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 15 березня 2021 року Соснівським районним судом м. Черкасти за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з іспитовим строком на 2 (два) роки, призначене ОСОБА_5 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2020 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України - виконувати самостійно, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою, початок терміну відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16.03.2021 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув`язнення з 09.04.2020 року по 15.03.2021 року, включно;

- згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, - апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін, -

- який з 14.04.2020 року утримувався в ДУ «Черкаський СІЗО», та з 25.01.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», станом на 04.05.2023 року має невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 341 день, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду потягом 7 діб з моменту проголошення, в разі проголошення резолютивної частини ухвали, - протягом 7 днів з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя: ОСОБА_1