Рішення

від 28.04.2023 по справі 308/9643/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9643/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород цивільну справуза позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Холмківської сільської ради Ужгородського району про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання недійснимрішення сільської ради -,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до Ужгородського міськрайонного судуз позовною заявою до ОСОБА_2 та Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання недійсним в частині рішення сільської ради.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивачі вказують на те, що відповідно до заяви голови колгоспного двору ОСОБА_7 у відповідності до Закону про власність, у зв`язку з припиненням існування колгоспних дворів, на підставі запису в погосподарській книзі станом на 01.07.1990 року рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району від 26 червня 2002 року за № 33 було визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та видано відповідне свідоцтво про право власності на ім`я:

ОСОБА_7 , 1931 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_8 , 1938 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_5 , 1959 р.н. - 1/7 частина: ОСОБА_6 , 1963 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_4 , 1985 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_9 . 1958 р.н. - 1/7 частина та ОСОБА_2 , 1978 р.н. - 1/7 частина, про що було видано свідоцтва про право власності на житловий будинок за №33 від 26.06.2002 року Коритнянською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області.

В подальшому вказане право спільної часткової власності було зареєстроване Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації 11.07.2002 року за реєстровим записом №170 зробленим у реєстровій книзі №1.

07.08.2002 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , передали безоплатно на підставі договору дарування посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Резванова І.Д. від 07.08.2002 року за №1-844 у власність ОСОБА_2 3/7 частин житлового будинку та земельну ділянку на якій розташований будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують на те, що вказане домоволодіння отримало чотирьох співвласників.

Отримавши вказані частки у власність ОСОБА_2 порушив існуючий фактичний розподіл будинку відповідно до часток у праві власності який відбувся по суті ще за життя батьків - попередніх співвласників будинку, що порушило існуючу пропорцію відносно фактичної площі яка перебуває в користуванні та частками у праві власності.

Позивачі вказують на те, що на даний час вони як співвласники взагалі позбавлені можливості користуватися своєю власністю.

У зв`язку з неможливістю досягнення згоди в добровільному порядку щодо виділу нерухомого майна в натурі, позивачі змушені звернутись до суду з позовом про захист порушеного права

Позивачі з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизизробленого інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат АЕ №004106), за № 63/07/17 від 31.07.2017 року просили суд виділити їм в натурі частину будівлі за адресою АДРЕСА_1 ., яка складається з поз.1 - веранди - 15,3 м2, поз. 2 - житлової кімнати - 16,0 м2, загальною площею - 31.3 м2, житловою площею-16,0м2 іє відокремлена, має окремий вихід, може використовуватись незалежно від іншої частини об`єкту нерухомого майна та може бути виділена в натурі.

Окрім цього, що стосується земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124883600:11:011:0003, площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, то позивачі зазначають, що ОСОБА_2 будучи власником лише 4/7 частки домоволодіння є власником в цілому земельної ділянки на якій воно розташоване.

Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 26.07.2017 за № 92903321 - земельна ділянка загальним розміром 0,25 та за кадастровим номером 2124883600:11:011:0003, що знаходиться в АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_2 та була успадкована ним на підставі свідоцтва про право на спадщину серія 3-1383, виданого 13.12.2012 р. Державним нотаріусом Ужгородської ДНК Гончаренко М.В.

В свою чергу дана ділянка первинно була передана у власність в цілому власнику лише 1/7 частки у житловому будинку ОСОБА_7 , на підставі п. 30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року, про що позивачам стало відомо 24.07.2017 року після звернення в архів Ужгородської РДА де їм надали відповідну виписку з рішення за № 199.

На підставі даного рішення було виготовлено державний акт про право власності на земельну ділянку під будинком на ім`я ОСОБА_7 , а в подальшому після його смерті така після присвоєння їй кадастрового номеру 2124883600:11:011:0003, була успадкована відповідачем по справі.

Позивачі вказують на те, що при передачі у власність земельної ділянки в цілому власнику лише 1/7 частки будинку не було враховано аналогічне право на її приватизацію іншими співвласниками, які мали б у даному випадку відмовитися від такого права.

Позивачі зазначають, що вони не відмовлялися від свого права на приватизацію землі під належним їм будинком, а тому рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року та подальші правочини щодо земельної ділянки порушують їх право на землю і підлягає захисту в судовому порядку.

З посиланням на викладене, позивачі просять суд ухвалити рішення, яким : виділити ОСОБА_4 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі належні їм 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна в натурі за №63/07/17 від 31.07.2017 року виконаного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_10 - частину будівлі літ. А загальною площею - 31.3 m2, житловою площею - 16,0 m2, яка складається з поз.1 - веранди - 15,3 m2, поз. 2 - житлової кімнати - 16,0 m2 і є відокремлена, має окремий вихід, може використовуватись незалежно від іншої частини об`єкту нерухомого майна та може бути виділена в натурі, існуючі господарські будівлі та споруди залишити в спільному користуванні; визнати недійсним п. 30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га. під будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2022 року по даній справі замінено відповідача Коритнянську сільську раду Ужгородського району його правонаступником Холмківською сільською радою Ужгородського району.

24.09.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує через його необгрунтованість та безпідставність, виходячи зокрема з того, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України. Також зазначив, що самочинне забудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно нормами ст.ст. 364, 367 ЦК України. Також вважає, не обгрунтованими і безпідставними позовні вимоги про скасування рішення Коритнянської сільської ради від 13.05.21994 року , оскільки вважає, що позивачі невірно встановили час винкнення у них права спільної сумісної власності на будинок. У позовній заяві позивачі вказують на те, що вони набули право власності на будинок до 1994 року, хоча їх право власності виникло тільки у 2002 році після реєстрації за кожним із позивачів прав на 1/7 частини житлового будинку. Станом на 1994 рік позивачі не були співвласниками житлового будинку і прав на земельну ділянку не мали.

12.04.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Навроцький В.В. подав письмові пояснення відповідно до якого після ознайомлення із висновком експерта № 9239 від 30.09.2020 року вважає, що він містить неточні вихідні дані, має ряд недоліків, а тому не може бути використаний для вирішення питання про виділ частки в натурі, оскільки:

- у висновку експерта пропонується позивачам виділити в натурі коридор площею 5,4 м2. Проте такого коридору не існує взагалі. Тому запропонований експертом варіант виділу ґрунтується на хибних вихідних даних і є помилковим;

- ухвалою суду у експерта про можливість пропозиції щодо переобладнання будинку для проведення виділу. Але жодної пропозиції про переобладнання висновок експерта не містить.

- запропонований експертом варіант виділу частки в будинку та заявлені в позові відповідні вимоги суперечать висновкам, викладених у Постанові ВС КЦС від 27.01.2021 року у справі № 361/2430/18-ц;

- норма житлової площі для позивачів складає 13,65 м.кв на одну особу, а сумарно 40.95 м.кв на трьох осіб, а у запропонованому позивачами варіанті житлова площа складає всього 16.00 м.кв, а тому запропонований варіант виділу буде суперечити житловому законодавству.

Короткий виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання позивачі не зявилися, будучи належним чином повідомлені про дату час і місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги в частині виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, просив виділити позивачам в натурі частку домоволодіння відповідно до висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 року за № 9239. В іншій частині позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Зазначив, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності сторін. Площа дозволяє виділити в натурі позивачам частину будинку. Щодо позовної вимоги про скасування рішення сільської ради в частині , то зазначив, що рішення Коритнянської сільської ради є незаконним, оскільки власниками будинку були 8 осіб, а відтак орган місцевого самоврядування не міг передати земельну ділянку на якій розташовано домоволодіння тільки одному власнику. Домоволодіння мало статус колгоспного двору і не перебувало у власності однієї особи. Земельна ділянка не могла бути передана одній особі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні .

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив просив відмовити у його задоволенні .

Представник Холмківської сільської ради Ужгородського району в судове засідання не зявився. Сільський голова надав суду клопотання відповідно до якого позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує щодо їх задоволення. Просив суд провести розгляд справи без їх участі.

Заяви та клопотання.

05.03.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

11.06.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

24.09.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду відзив на позовну заяву.

14.06.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду заяву про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей учасника справи.

24.06.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про залишення позову без руху.

24.04.2019 року позивачами подано до суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

04.09.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про отримання примірника ухвали суду.

16.09.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до Апеляційну скаргу на ухвалу суду при призначення експертизи..

17.12.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.03.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

16.03.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи - Холмківську сільську раду Ужгородського району.

12.04.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

12.04.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду пояснення після ознайомлення із висновком експерта № 9239 від 30.09.2020 року.

19.05.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про приєднання висновку експерта.

14.09.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду додаткові пояснення безпідставності позовних вимог.

14.12.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.02.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

11.03.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.04.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.06.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

22.09.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про заміну статусу Холмківської сільської ради, залучивши її до участі у справі у якості відповідача.

22.09.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.11.2022 року Холмківська сільська рада подала клопотання про розгляд справи без участі , позовні вимоги підтримують.

10.11.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.03.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

08.11.2017 року ухвалою суді Ужгородського міськрайонного суду Монич О.В. відкрито провадження у справі.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 01.10.2018 року за № 308/9643/17 матеріали справи були передані для повторного автоматизованого перерозподілу у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_12 з посади судді Ужгородського міськрайонного суду.

13.11.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято позовну заяву до провадження.

30.08.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 про залишення позову без руху.

30.08.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , про призначення будівельно-технічної експертизи задоволено.

11.03.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду поновлено провадження у справі.

12.04.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду залучено до участі у справі у якості третьої особи Холмківську сільську раду Ужгородського району.

05.10.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду замінено відповідача по справі.

Заслухавши вступне слово представника позивачів, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звлас-ної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Як встановлено судом, домоволодіння в цілому, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 голові колгоспного двору на праві особистої власності , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння видане 15.07.1989 року на підставі рішення виконкому Ужгородської районної ради № 101 12.07.1989 р. на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Коритнянської сільської ради ( а.с. 10)

Судом встановлено, що відповідно до заяви голови колгоспного двору ОСОБА_7 у відповідності до Закону про власність, у зв`язку з припиненням існування колгоспних дворів, на підставі запису в погосподарській книзі станом на 01.07.1990 року рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району від 26 червня 2002 року за № 33 було визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та в подальшому видано відповідне свідоцтво про право власності на ім`я:

ОСОБА_7 , 1931 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_8 , 1938 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_5 , 1959 р.н. - 1/7 частина: ОСОБА_6 , 1963 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_4 , 1985 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_9 , 1958 р.н. - 1/7 частина та ОСОБА_2 , 1978 р.н. - 1/7 частина, про що було видано свідоцтва про право власності на житловий будинок (а.с. 11 - 18)

В подальшому вказане право спільної часткової власності було зареєстроване Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації 11.07.2002 року за реєстровим записом №170 зробленим у реєстровій книзі №1.

Як встановлено судом, 07.08.2002 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , подарували ОСОБА_2 , а останній прийняв в дар належні дарителям 3/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами , що знаходяться в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Резванова І.Д. від 07.08.2002 року за №1-844 (а.с.19)

Відповідно до витягу Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за № 19066269 від 03.06.2008 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування є приватною спільною частковою власністю (3/7 частки) ОСОБА_2 ( а.с.20)

Відповідно до довідки Ужгородського районного КП (Бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна за № 543/01-16 від 15.05.2012 року домоволодіння (житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами), що розташоване за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 (1/7 частка), ОСОБА_6 (1/7 частка), ОСОБА_4 (1/7 частка), ОСОБА_2 (4/7 частки). (а.с.6)

Відповідно до архівного витягу згідно п. 30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 заг. площа 0,60 га була передана у приватну власність ОСОБА_7 ( а.с.22)

На підставі даного рішення було виготовлено державний акт про право власності на земельну ділянку під будинком на ім`я ОСОБА_7 , а в подальшому після смерті ОСОБА_7 така після присвоєння їй кадастрового номеру 2124883600:11:011:0003, була успадкована ОСОБА_2 .

Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 26.07.2017 за № 92903321 вбачається, що земельна ділянка загальним розміром 0,25 та за кадастровим номером 2124883600:11:011:0003, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Ужгородського району перебуває у власності ОСОБА_2 та була успадкована ним на підставі свідоцтва про право на спадщину серія 3-1383, виданого 13.12.2012 р. Державним нотаріусом Ужгородської ДНК Гончаренко М.В.( а.с.24-25)

За висновком судового експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Павлич О.В. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 року за № 9239 проведеної на підставі ухвали суду визначено технічну можливість виділити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі належні їм 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , , а саме: Квартира №1.-частка 3/7: кухня -15,3м2; житлова кімната - 16,0 м2; Всього31,3м2, Коридор -5,4м2., атакож надвірні будівлі : Літня кухняліт.Ж вартістю77523,00грн.; ОСОБА_13 вартістю 43907,00грн.; ОСОБА_14 вартістю 33239,00грн.; Погріб літ. М вартістю 27015,00 грн. ( а.с. 149-171)

Що стосується позовної вимоги про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суд виходить з наступного.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а)множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьоюстатті 358 ЦК Україникожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

За висновком судового експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Павлич О.В. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 року за № 9239 проведеної на підставі ухвали суду визначено технічну можливість виділити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі належні їм 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запропоновано варіант поділу, а саме позивачам: Квартира №1.-частка 3/7: кухня -15,3м2; житлова кімната - 16,0 м2; Всього31,3м2, Коридор -5,4м2., атакож надвірні будівлі : Літня кухняліт.Ж вартістю77523,00грн.; Гараж літ.Б.вартістю 43907,00грн.; ОСОБА_14 вартістю 33239,00грн.; Погріб літ. М вартістю 27015,00 грн. та визначено ринкову вартість будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 736067,00 грн ( а.с. 149-171)

У висновку зазначено, що при даному варіанті розподілу співвласник частка якого 4/7 повинен виплатити в користь співвласника частка якого 3/7 грошову компенсацію за площу, яка після поділу збільшилась, 10,2 м2 відхилення від частки.

Експерт ОСОБА_15 встановив технічну можливість виділу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі належні їм 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом інженерно-будівельного відокремлення ( розподілу) будинку на дві окремі, індивідуально-визначені, ізольовані квартири.

З огляду на викладене вище, зважаючи на те, що такий варіант поділу (виділу) є найбільш наближений до фактичного порядку користування будинком та розміру ідеальних часток кожного з них, суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог в частині виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним п.30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га. під будинком АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Положеннямстатті 41 Конституції Українипередбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЗК УРСР, в редакції чинній на момент передачі безоплатно в приватну власність спірної земельної ділянки.

За ст. 30 ЗК УРСР ( у редакції від 22 червня 1993 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗКУРСР).

Статтею 42 ЗК УРСР ( у редакції від 22 червня 1993 року) встановлено, що громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.

Статтею 105 ЗК УРСР передбачено, що спори між громадянами, яким належить жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.

Згідно положень ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановлені обставини справи та докази, надані сторонами на їх підтвердження, суд приходить висновку, що оскільки земельна ділянка із користування співвласників будинку з надвірними будівлями, що на ній розташовані, не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось, то передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 за рішенням Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність відбулося з порушенням законних прав та інтересів позивачів як співвласників, у зв`язку з чим вимоги про визнання недійсними п.30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га. під будинком АДРЕСА_1 підлягають до задоводення.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивачі набули право власності на будинок у 2002 році після реєстрації за кожним із позивачів прав на 1/7 частини житлового будинку, а відтак прав на земельну ділянку не мали, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, домоволодіння в цілому, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 головіколгоспного двору на праві особистоївласності , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння видане 15.07.1989 року на підставі рішення виконкому Ужгородської районної ради № 101 12.07.1989 р. на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Коритнянської сільської ради ( а.с. 10)

Судом встановлено, що відповідно до заяви голови колгоспного двору ОСОБА_7 у відповідності до Закону про власність, у зв`язку з припиненням існування колгоспних дворів, на підставі запису в погосподарській книзі станом на 01.07.1990 року рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району від 26 червня 2002 року за № 33 було визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та в подальшому видано відповідне свідоцтво про право власності на ім`я:

ОСОБА_7 , 1931 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_8 , 1938 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_5 , 1959 р.н. - 1/7 частина: ОСОБА_6 , 1963 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_4 , 1985 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_9 , 1958 р.н. - 1/7 частина та ОСОБА_2 , 1978 р.н. - 1/7 частина, про що було видано свідоцтва про право власності на житловий будинок (а.с. 11 - 18)

В подальшому вказане право спільної часткової власності було зареєстроване Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації 11.07.2002 року за реєстровим записом №170 зробленим у реєстровій книзі №1.

Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI(далі -ЦК УРСР 1963 року) майно колгоспногодвору належитьйого членамна правісумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСРрозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинностіЗакон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно,яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування,мають ті члени двору,котрі до15квітня 1991року не втратили права на частку в його майні.Такими, що втратили це право,вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору(в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

Отже,всі члениколгоспного двору,якібули такимистаном на15квітня 1991року,мали правоспільної сумісноївласності намайно колгоспногодвору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Як встановлено судом, домоволодіння в цілому, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 голові колгоспного двору на праві особистоївласності , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння видане 15.07.1989 року на підставі рішення виконкому Ужгородської районної ради № 101 12.07.1989 р. на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Коритнянської сільської ради ( а.с. 10)

Судом встановлено, що відповідно дозаяви головиколгоспного двору ОСОБА_7 увідповідності доЗакону провласність,у зв`язкуз припиненняміснування колгоспнихдворів,на підставізапису впогосподарській книзістаном на01.07.1990року рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району від 26 червня 2002 року за № 33 було визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та в подальшому видано відповідне свідоцтво про право власності на ім`я:

ОСОБА_7 , 1931 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_8 , 1938 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_5 , 1959 р.н. - 1/7 частина: ОСОБА_6 , 1963 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_4 , 1985 р.н. - 1/7 частина; ОСОБА_9 , 1958 р.н. - 1/7 частина та ОСОБА_2 , 1978 р.н. - 1/7 частина, про що було видано свідоцтва про право власності на житловий будинок (а.с. 11 - 18)

Таким чином , станом на 15квітня 1991року правоспільної сумісної власності на майно колгоспного двору мали ОСОБА_7 , 1931 р.н.; ОСОБА_8 , 1938 р.н.; ОСОБА_5 , 1959 р.н.; ОСОБА_6 , 1963 р.н.; ОСОБА_4 , 1985 р.н.; ОСОБА_9 , 1958 р.н. та ОСОБА_2 , отже колгоспний двір належав їм у рівних частках по 1/7 частині кожному. Підстави для припинення права позивачів на частки у спільному майні колишнього колгоспного двору на частку кожного з них у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями відсутні.

Відповідно до архівного витягу №199 згідно п. 30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_7 . ( а.с.22)

Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 26.07.2017 за № 92903321 вбачається, що земельна ділянка загальним розміром 0,25 та за кадастровим номером 2124883600:11:011:0003, що знаходиться в АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_2 та була успадкована ним на підставі свідоцтва про право на спадщину серія 3-1383, виданого 13.12.2012 р. Державним нотаріусом Ужгородської ДНК Гончаренко М.В.

Отже, як встановлено судом при передачі у власність земельної ділянки в цілому ОСОБА_7 , який був власником лише 1/7 частки будинку не було враховано аналогічне право на її отримання іншими співвласниками, які мали б у даному випадку відмовитися від такого права.

Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_7 за рішенням 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року відбулося з порушенням законних прав та інтересів позивачів, як співвласників.

Доказів того, що інші співвласники земельної ділянки відмовились від права на приватизацію спірної земельної ділянки суду не надано.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів.Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивачів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаються навідповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ЗК УРСР ( у редакції від 22 червня 1993 року) , ст. 356,358,364 ,367ЦК України, ст. 120,123 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Холмківської сільської ради Ужгородського району про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання недійсним рішення сільської ради задовольнити.

Виділити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_16 в натурі належні їм 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.09.2020 року за № 9239, а саме: Квартира №1.-частка 3/7: кухня -15,3м2; житлова кімната - 16,0 м2; Всього31,3м2, Коридор -5,4м2., атакож надвірні будівлі : Літня кухняліт.Ж вартістю77523,00грн.; Гараж літ.Б.вартісю 43907,00грн.; Сарай літ.В.вартістю 33239,00грн.; Погріб літ. М вартістю 27015,00 грн.

Визнати недійсним п.30 рішення 17 сесії 21 скликання Коритнянської сільської ради від 13.05.1994 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га. під будинком АДРЕСА_1 .

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)учасників справи,апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови судуапеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйомуповногорішення(п.1 ч.2ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасникисправи:

Позивач - ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Позивач ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Позивач ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач - Холмківська сільська рада Ужгородського району (код ЄДРПОУ 22096259, місце реєстрації: 89422, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50);

Дата складання повного тексту судового рішення з врахуванням днів перебування у відпустці та у нарадчий кімнаті в іншій справі - 11.05.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К.Бенца