Справа № 1-8/2010
Номер провадження 1-в/383/53/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області клопотання захисника, адвоката ОСОБА_3 в інтерсах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до суду із клопотанням про скасування арешту майна.
Клопотання мотивує тим, що відповідно до постанови про накладення арешту на земельні частки (паї) які належать ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015440 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_6 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015437 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_7 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015432 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_8 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015430 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_9 згідно державного атку на право приватної власності на землю серії IV-КР 015433 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_10 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015431 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_11 згідно державного акту на право приватної влансоіт на землю серії IV-КР 015434 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_12 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015435 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_13 згіднго державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015439 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_14 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015436 виданого 12.02.2001 року. Відповідно до постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.04.2010 року ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст.358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Судом не вирішено було питання щодо накладення арешту на майно ОСОБА_13 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер, спадкоємцем на майно ОСОБА_13 після його смерті є його дружина ОСОБА_4 . На сьогодні ОСОБА_4 позбавлена права як власник розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та як на майно накладено арешт.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явилися про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, до суду від представника - адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання без їх участі та просила клопотання задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими адвокат обґрунтовує доводи клопотання, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Постановою слідчого прокуратури Бобринецького району ОСОБА_15 від 13.04.2009 року в рамках кримінальної справи №54-373 накладено арешт на земельні частки (паї) ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015440 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_6 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015437 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_7 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015432 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_8 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015430 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_9 згідно державного атку на право приватної власності на землю серії IV-КР 015433 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_10 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015431 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_11 згідно державного акту на право приватної влансоіт на землю серії IV-КР 015434 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_12 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015435 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_13 згіднго державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015439 виданого 12.02.2001 року, ОСОБА_14 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР 015436 виданого 12.02.2001 року (а.с.7).
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2010 року ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст.358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, провадження у кримінальній справі закрито, але при цьому не вирішено питання щодо арешту на майно (а.с.8).
ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Бобринецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного-Східного міжрегіонального управлння Міністерсвта юстиції (м.Дніпро) від 02.09.2020 року, актовий запис 124 (а.с.5).
ОСОБА_13 10 листопада 1698 року уклав шлюб з ОСОБА_16 , після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружині « ОСОБА_17 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого Бобринецьким Рай бюро ЗАГС Кіровоградської області від 10.11.1968 року, актовий запис №118 (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, заведена спрадкова справа №6/2021, зареєстрована в реєстрі за №292 спадкоємцем на майно ОСОБА_13 після його смерті є його дружина ОСОБА_4 (а.с.9), даний факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.03.2021 року за №249244991 (а.с.10) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №64024233 від 22.03.2021 року (а.с.11).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Визначаючись щодо обґрунтованості клопотання суд виходить з того, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. (ст. 2 КПК)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, арешт на майно накладено у 2009 році слідчим прокуратури Бобринецького району, тобто арешт на майно накладався під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Відповідно до п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в чинній редакції 2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Окрім цього, особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, зі змісту якої вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, за винятком обмежень, установлених законом. Дана стаття гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована в ст. 391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до положень п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Отже, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин тиа дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в подальшому у даному кримінальному провадженні в застосуванні арешту на майно відпала потреба, а тому клопотання обґрунтоване та таке, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 22, 26, 131, 132, 170-174, 395, 537-539, КПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт, який був накладений згідно постанови про накладення арешту на майно від 13 квітня 2009 року слідчим прокуратури Бобринецького району ОСОБА_15 , а саме на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_13 згідно державного атку на право приватної власності на землю серії IV-КР 015439, виданого 12.02.2001 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Бобринецький районний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2023 |
Оприлюднено | 23.05.2023 |
Номер документу | 110984656 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях інші |
Кримінальне
Бобринецький районний суд Кіровоградської області
Адаменко І. М.
Кримінальне
Кременчуцький районний суд Полтавської області
Колотієвський О. О.
Кримінальне
Кременчуцький районний суд Полтавської області
Колотієвський О. О.
Кримінальне
Кременчуцький районний суд Полтавської області
Колотієвський О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні