Рішення

від 21.04.2023 по справі 465/3247/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3247/22

2/465/301/23

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2023 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

за участю секретаря Кондрашин В.Р.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,з участютретьої особи:ОКП ЛОР«БТІ таЕО»про визнанняправа власностіна квартирута прозобов`язання зареєструвати правовласності наквартиру

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на квартиру та про зобов`язання зареєструвати право власності на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.03.2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено було попередній договір щодо купівлі-продажу квартири, предметом якого є квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 2.1 Договору була встановлена загальна вартість квартири у сумі 800 0000 гривень, яка нею повністю сплачена. Згідно пункту 3.1.5 Договору, відповідач зобов`язаний після внесення нею повної оплати оформити право власності на квартиру на неї шляхом підписання договору купівлі-продажу квартири нотаріально. Вказує, що незважаючи на повне виконання нею умов даного договору, відповідач не виконує своїх обов`язків, спочатку мотивувала це тим, що загубила паспорт, потім що вставленні карантині обмеження, після чого перестала виходити на зв`язок. Крім цього, відповідач є її родичкою, трьох рідною сестрою, вона є її хрещеною мамою, а до підписання договору вона постійно допомагала фінансового відповідачці, коли не в змозі повернути надані кошти, тоді вони домовились, про те, що вона купить у відповідача помешкання. Разом з тим, Попередні кошти, які вона давала відповідачу, вони у договорі не врахували, домовились, що сума вказана у договорі влаштовує обох сторін. У зв`язку з чим просить визнати за нею, ОСОБА_1 право привитої власності на жилу однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,8 кв. м та зобов`язати ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвати за нею, ОСОБА_1 право привитої власності на жилу однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,8 кв.

Ухвалою суддівід 22.07.2022року відкритопровадження усправі,розгляд якоївизначено здійснюватиза правиламизагального позовногопровадження.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З представлених суду матеріалів вбачається, що 10.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено було попередній договір щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-8).

Відповідно до умов попереднього договору сторони визначили, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 800000 гривень, які покупець оплачує згідно домовленого графіку та не пізніше 10.01.2021 року(п.2.1. Договору).

Згідно пункту 3.1.5 Договору не пізніше десяти днів з моменту повної оплати покупцем коштів згідно п.2.1 договору оформити основний договір купівлі продажу у нотаріуса.

Як вбачається із інформації про отримання коштів згідно Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2019 року(а.с.9), що з 10.03.2019 року по 15.10.2020 року відповідачка отримала від позивача загальну суму 800000 гривень.

Згідно з статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першоюстатті 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст.657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, тому і попередній договір повинен був укладений письмово та підлягав нотаріальному посвідченню.

Оскільки попередній договір не був посвідчено нотаріально, то він є недійсним.

Відповідно до частини першої статті4, частини першої статті5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам його дійсності. До зазначених умов віднесено відповідність форми вчинення правочину вимогам закону (частина 4статті 203ЦК України ). Формою вчинення правочину є спосіб вираження волі сторін на його вчинення.

Відповідно до вимог частини 1статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини 3 статті 640ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зстаттею 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст.ст.2,3,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав.

Статтею 54 Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму.

Пунктом 2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерстваюстиції України№296/5від 22.02.2012 встановлено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Договори про відчуження нерухомого майна посвідчуються нотаріусом після сплати обов`язкових платежів до бюджету. Також перевіряється відсутність податкової застави та обтяження нерухомого майна.

Правочини, щодо яких порушені вимоги закону про їх нотаріальне посвідчення, відповідно до частини 1статті 215ЦК України вважаються нікчемними.

Водночас в абзаці 2 частини 2 статті 215 зазначено, що у випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний дійсним.

Так, за правилом частини 2статті 220ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, відповідно до яких вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2ст.220 ЦК Українине застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210,640 ЦК Українипов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними, зокрема в і порядкустатті 220ЦК України , суду слід з`ясувати: - чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню; - з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення; - чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року, справа № 909/68/18).

При вирішенні вказаного спору, суд звертає увагу на те, що попередній договір купівлі продажу від 10.03.2019 року сам по собі, в силу положеньст. 635 ЦК Україниє некчемним.

З огляду на викладене, попередній договір, на який посилається суд як на підставу задоволення позовних вимог, юридично не є укладеним, оскільки не був нотаріально посвідчений, не є основним і не створює наслідків його невиконання, які б мали місце у випадку укладення основного договору, що виключає правові підстави застосування до нього положенняст.220 ЦК України.

Водночас позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність досягнення згоди між ним відповідачем та факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, хоча ці умови є обов`язковими для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Натомість положеннямиЦК Україний інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Крім того, умовами укладеного сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2019 року не передбачено право виникнення майнових прав у разі неналежного виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2019 року.

Відповідно до частини третьоїстатті 635ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, визнання такого договору дійсним, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 522/970/18.

Відповідно до положень ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом зтим,як вказаноу постановіКасаційного цивільногосуду ускладі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 201/2288/20(провадження № 61-7154св22) рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства;рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права .Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставізазначеного,дослідивши матеріалисправи,аналізуючи зібраніпо справідокази вїх сукупностіта співставленні, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,

Щодо заявленихпозовних вимогпро зобов`язанняОКП ЛОР«БТІ таЕО»зареєструвати право власності за позивачем на квартиру, то вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від заявлених позовних вимог.

З оглядуна вищевикладене,суд приходитьдо висновкупро відмовув задоволенняпозовних вимогпозивача до ОСОБА_2 ,з участютретьої особи:ОКП ЛОР«БТІ таЕО»про визнання права власності на квартиру та про зобов`язання зареєструвати право власності на квартиру.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

Узадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,з участютретьої особи:ОКП ЛОР«БТІ таЕО»про визнання права власності на квартиру та про зобов`язання зареєструвати право власності на квартиру відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Код ЄДРПОУ 03348525, місцезнаходження: м.Львів вул. Липинського, 54

Дата складення повного судового рішення - 01.05.2023 року.

Суддя Мартинишин М.О.