Постанова

від 18.05.2023 по справі 500/6577/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1002/23

Справа № 500/6577/16-ц

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідач (третя особа за зустрічним позовом) Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року у складі судді Баннікової Н.В.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 89 606,80 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000 грн та стягнення збитків, понесених в результаті оренди автомобіля в розмірі 60 000 гривень та судові витрати: на оплату судового збору в сумі 2 394,10 грн; на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2016 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки SSANG YONG НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки SKODA FABIA НОМЕР_2 , який належить позивачу - ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Після зіткнення на підтвердження факту ДТП сторони склали на місці події Європротокол, в якому ОСОБА_1 визнав себе винним у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, тому сторони до органів поліції для оформлення ДТП та її наслідків не зверталися. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Разом з тим, за заявою позивача незалежним експертом було проведено експортне автотоварознавче дослідження, згідно з яким розмір матеріального збитку склав 89 606, 80 грн, який він просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 , 1000 грн за проведення дослідження та збитки, що були понесені в результаті оренди автомобілю за два місяці: по 30 000 грн в місяць, тобто 60 000 гривень.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від 26.07.2017 в якості співвідповідача залучено до участі у справі ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Надалі позивач просив суд стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 12479,88 грн та з ОСОБА_1 - 39606,8 грн, 1000 грн та 60000 грн, посилаючись на те, що 13.02.2017 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено 37520,12 грн, при ліміті у 50000 грн, тобто 12479,88 грн є різницею.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від 26.07.2017 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з тим, що йому завдано моральну шкоду позивачем тим, що він подав позов до нього в той час, як правовідносини, які виникли між сторонами (позивачем та ним) у зв`язку з складанням європротоколу не передбачають більшої відповідальності ніж у 50000 грн. Оскільки позов до нього було подано, це завдало йому фізичний біль та страждання, розмір яких він оцінює у 100000 грн.

Остаточно уточнивши розмір та підстави позовних вимог, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з ОСОБА_3 вартість зношення запчастин у розмірі 63721,66 грн та 60000 грн за оренду автомобіля та судові витрати.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишено без розгляду.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2021 позовні вимоги ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхових виплат залишено без розгляду.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_3 завдані в результаті ДТП збитки в розмірі 123721,66 грн, а саме: 63721,66 грн різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням зміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням та 60 000 грн витрати пов`язані з відновлення порушеного права (оренду іншого транспортного засобу на період ремонту або заміни пошкодженого) та судові витрати: на оплату судового збору в сумі 2394,10 грн; на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Апеляційна скаргаобґрунтована тим,що автомобільSKODAFABIAреєстраційний номер НОМЕР_2 використовувався упідприємницькій діяльностітовариства якпатрульна машинана маршрутідля здійсненняохорони об`єктів.ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ»вимушено було10жовтня 2016року укластидоговір орендиіншого автомобіля-ВАЗ 210934-20,реєстраційний номер НОМЕР_3 .Плата заоренду складала30000грн намісяць,тобто збиткиза 2місяці склали60000грн.Апелянт посилаєтьсяна те,що сторонамиу справіне оспорюєтьсяфакт ДТП,вина відповідачата отриманняпозивачем відстраховика сумистрахового відшкодуванняу розмірі37520,12грн.Предметом спорує відшкодуванняматеріальної шкодита недостатність,суми страховоговідшкодування длявідновлення пошкодженогомайна. Оскільки вартість майнового збитку, завданого ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром школи (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Сторони в судове засідання 18.05.2023 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, від представника ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову, а тому в іншій частині рішення не переглядається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 08.10.2016, 08.10.2016 відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки SSANG YONG НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки SKODA FABIA НОМЕР_2 , який належить позивачу ТОВ «ШЕРИФ-ЮГ» та знаходився під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Після зіткнення на підтвердження факту ДТП сторони склали на місці події Європротокол, в якому ОСОБА_1 визнав себе винним у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, тому сторони до органів поліції для оформлення ДТП та її наслідків не зверталися.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом АК №4839312 від 26.08.2016 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії полісу 09.09.2016 по 08.09.2017. Ліміт відповідальності по майну 100000 грн.

10.10.2016 представником страховика ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджено відповідним актом огляду транспортного засобу від 10.10.2016.

З використанням системи AUDATEX ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснено ремонтну калькуляцію №16-84616 від 26.10.2016 за якою вартість відновлювального ремонту становить 101241,78 грн., з яких: 2130 грн. сума вартості робіт; 7170,53 грн. загальна сума фарбування; 91941,25 грн. загальна вартість запчастин. Вирахувано зношення запчастин, яке становить 70% та визначено суму вирахування без ПДВ 63721,66 грн. У зв`язку з цим загальна сума після вирахування становить 37520,12 грн.

31.10.2016 ТОВ «Шериф-ЮГ» звернулося до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування.

07.02.2017 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі калькуляції здійснено розрахунок суми страхового відшкодування згідно з яким визначено, що сума страхового відшкодування становить 37 520,12 грн.

07.02.2017 страховиком складено акт згідно з яким сума страхового відшкодування становить 37 520,12 грн.

13.02.2017 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено ТОВ «Шериф-ЮГ» вартість деталей з урахуванням зносу та вартість робіт та матеріалів в загальному розмірі 37 520,12 грн.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по встановленню матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу SKODA FABIA НОМЕР_2 здійсненого на замовлення ТОВ «Шериф-ЮГ» від 10.11.2016, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику вказаного автомобіля визначена рівною ринкової вартості ТС тобто 89606,80 грн. З використанням системи AUDATEX експертом здійснено ремонтну калькуляцію від 05.11.2016 згідно з якою загальна вартість ремонту автомобіля позивача становить 150293,92 грн.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову в частині стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, суд виходив з того, що позивач не послався на наявність доказів та не надав їх суду у підтвердження того, що модель автомобіля, який йому належить, була знята з виробництва та для відновлення її попереднього стану необхідно було використовувати нові комплектуючі частини в обмін знятих з виробництва однорідних виробів. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків, пов`язаних з необхідністю орендувати інший автомобіль для здійснення підприємницької діяльності, суд виходив з недоведеності позивачем понесених збитків.

Апеляційний суд в повній мірі не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим законом.

Згідно з пунктом 33.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП (Європротокол).

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 року №698, із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 3471 (z0112-16) від 29.12.2015} максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року становить 50 000 гривень потерпілому. З 10.07.2022, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 108, такий ліміт збільшено та він складає 80000 грн.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У даному випадку позивачем як потерпілою особою (власником майна) пред`явлено вимогу до відповідача як винуватця ДТП про відшкодування залишку між фактичним розміром збитків та сумою страхового відшкодування, яку виплатив страховик, для повного відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в ДТП, розмір якої встановлено складеною калькуляцією з урахуванням акту огляду ТЗ ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 10.10.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Отже, якщо сплачене (стягнуте) страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Факт скоєння відповідачем ДТП є беззаперечно доведений, розмір завданої шкоди під час розгляду справи не спростований відповідачем та встановлений на підставі відповідної ремонтної калькуляції, здійсненої на підставі акту огляду, без та з урахування фізичного зносу транспортного засобу станом на дату ДТП.

За таких обставин враховуючи, що Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування фізичного зносу в межах ліміту його відповідальності для Європротоколу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, в тому числі з огляду на те, що фактичні збитки є більшими від страхової суми (ліміту відповідальності для Європротоколу).

З огляду на наведене, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц.

За таких обставин, встановивши, що фактична вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, становить 101 241,78 грн. і перевищує виплачений Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача розмір страхового відшкодування (37 520,12 грн.), апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з винної особи суми різниці між фактичним розміром завданих збитків та виплаченим (стягнутим) страховим відшкодуванням.

За такихобставин рішенняв ційчастині підлягаєскасуванню таз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ШЕРИФ-ЮГ»підлягає стягненнюрізниця міжфактичною вартістюремонту тастраховим відшкодуванняму розмірі63721,66грн.(101241,78грн.- 37 520,12 грн.).

При цьому позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а тому наявність доказів того, що для відновлення попереднього стану пошкодженого автомобіля позивачу необхідно використовувати нові комплектуючі частини в обмін знятих з виробництва однорідних виробів не вимагається. Достатнім у даному випадку є акт огляду, на підставі якого здійснений розрахунок вартості відновлювального ремонту, з визначенням розміру матеріальної шкоди.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених збитків у розмірі 60 000 грн. оскільки наданий позивачем договір оренди нерухомого майна №2 від 10.10.2016, укладений між ТОВ «Шериф-ЮГ» та ФОП ОСОБА_4 , не свідчить про понесення позивачем витрат у заявленому розмірі. Підтверджень оплати не надано.

Щодо витрат на правову допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N826/1216/16 зазначено, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу до позову було надано договір про надання правової допомоги та представництво інтересів від 05.12.2016, укладений між позивачем та адвокатом Міркуном С.М., в якому визначено, що винагорода за надані правові послуги становить 3000 грн. Позивачем також надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію квитанції від 05.12.2013 без відмітки банку.

Доказів які б доводили об`єм наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості позивачем не надано.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи, що позивачем не надано доказів обсягу виконаних робіт на представництво інтересів, копія квитанції не містить відмітки банку щодо сплати коштів на виконання договору про надання правової допомоги, відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ» різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням у розмірі 63 721,66 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ЮГ» судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 22.05.2023.

Головуючий:

Судді: