Постанова

від 10.05.2023 по справі 906/649/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Справа № 906/649/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 (суддя - Кудряшова Ю.В.)

час та місце ухвалення рішення: 31 січня 2023 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:20 год; повний текст рішення складено 10 лютого 2023 року

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин"

про стягнення 4384 грн 71 коп., розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від Прокурора - Ковальчук І.Л.;

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Маркова Т.Л..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся в Господарський суд Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради Житомирської області (надалі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" (надалі Відповідач) про:

·стягнення на користь Позивача заборгованості з орендної плати за оренду земельної ділянки загального користування 0,1202 га, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147 в сумі 4384 грн 71 коп.;

·розірвання договору оренди землі (діл. №1) від 16 грудня 2013 року, що укладений між Позивачем та Відповідачем щодо земельної ділянки площею 0.1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147;

·зобов`язання Відповідача за актом приймання-передачі повернути Позивачу земельну ділянку площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147.

Звертаючись з позовом у даній справі в порядку представництва інтересів держави Прокурор вказав, що невиконання Відповідачем умов Договору зумовлює недоотримання коштів місцевим бюджетом і є порушенням економічних інтересів держави в цілому та конкретної територіальної громади. Посилався на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України вказав, що Позивач повідомив Прокуратуру на його звернення про те, що не має можливості самостійно звернутись до суду про стягнення заборгованості, що розцінено Прокурором як бездіяльність органу місцевого самоврядування з огляду на що Прокурор вважає дане та є достатнім аргументом для підтвердження наявності підстав представництва та подання відповідного позову.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 позов задоволено. Cтягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати за оренду земельної ділянки в сумі 4384 грн 71 коп.. Розірвано договір оренди землі (діл. №1) від 16 грудня 2013 року, що укладений між Позивачем та Відповідачем щодо земельної ділянки площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147. Зобов`язано Відповідача за актом приймання-передачі повернути Позивачу земельну ділянку площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи Прокурор, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звертався до Позивача з повідомленням №50-90-1950вих22 від 20 липня 2022 року про вжиття заходів до усунення порушень Відповідача по сплаті орендних платежів за договором оренди землі від 16 грудня 2013 року. У відповідь на звернення Прокуратури №50-90-1950вих22 від 20 липня 2022 року, Позивач листом №05-04/1398 від 27 липня 2022 року повідомив Прокуратуру, що не має можливості самостійно звернутися про стягнення боргу. З даного суд першої інстанції зробив висновок, що Прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Крім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року Відповідачу нараховано орендну плату за землю в загальній сумі 4384 грн 71 коп., строк сплати якої настав. Як вказав суд, в порушення вищевказаних приписів та умов договору, Відповідач обов`язку щодо здійснення орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4384 грн 71 коп. Суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи Відповідач доказів сплати орендних платежів у сумі 4384 грн 71 коп. не надав, вимоги Прокуратури не спростував. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача 4384 грн 71 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 16 грудня 2013 року, місцевий господарський суд зазначив, що систематична несплата орендної плати, визначеної договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. Суд при цьому констатував, що Відповідач систематично у період з січня 2017 року по липень 2022 року порушує, взяті на себе за договором оренди землі зобов`язання щодо своєчасного та у розмірі, визначеному договором, внесення орендної плати за землю. Зважаючи на викладені норми чинного законодавства та систематичні порушення Відповідачем, взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо своєчасного та у розмірі, визначеному договором, внесення орендної плати за землю, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 16 грудня 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути за актом приймання-передачі Позивачу спірну земельну ділянку, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що враховуючи, що Відповідачу земельна ділянка передавалися за Актом приймання - передачі земельної ділянки, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів Позивача як розпорядника земельних ділянок, позовні вимоги в частині зобов`язання Відповідача повернути за актом приймання-передачі Позивачу земельної ділянки площею 0,1202 га, підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просив апеляційний суд рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 121-126).

Скаржник вважає, що Прокуратурою до матеріалів позовної заяви не додано жодного документу, який свідчить про підстави виникнення у Прокуратури підстав для представництва інтересів Позивача в суді. Відповідач наголошує на тому, що з матеріалів позовної заяви не зрозуміло, що саме перешкоджає Позивачу самостійно здійснювати представництво її інтересів в суді. На переконання апелянта, існування будь-яких перешкод щодо самостійного представництва Позивачем, як вказано в позові - інтересів держави, документально не підтверджується, а прав держави не порушено взагалі, оскільки по суті спір стосується землі комунальної власності. При цьому Відповідач зазначав, що Верховним Судом сформовано позицію з цього питання - факт відсутності достатніх коштів для оплати судового збору сам по собі не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені відповідного суб`єкта (Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року в справі №160/5247/20).

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Відповідачеві не було надано рахунок на сплату орендної плати та не вжито заходів досудового врегулювання спору не виставлено вимогу або претензію.

Також, в апеляційній скарзі зазначено, що після отримання рахунку - Відповідачем сплачено орендну плату в повному обсязі.

Окрім того, Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що у Відповідача в листопаді змінено повністю склад учасників, у грудні змінено адресу та директора Відповідача. Відповідно, усі документи, які надходили до Відповідача, не надходили до адресата, з огляду на що Відповідач позбавлений був права на захист своїх інтересів у суді першої інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2023 року в справі №906/649/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22, запропоновано Прокурору та Позивачу надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 3 квітня 2023 року від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача в якому Прокурор просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 149-160).

При цьому, Прокурор вказав, що будучи обізнаним про порушення умов договорів землекористувачем, наявність самоврядних повноважень до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивач впродовж тривалого часу не вживав заходи реагування щодо стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті орендної плати та припинення речового права на вищевказану земельну ділянку у судовому порядку. Прокурор зазначив, що 20 липня 2022 року за 50-90-1950 вих22 Бердичівською окружною прокуратурою надіслано повідомлення на адресу Позивача щодо вказаних порушень на надано можливість самостійно вжити заходів позовного характеру. Прокурор констатує, що згідно листа Позивача від 27 липня 2022 року за №05-04/1398 вбачається, що на даний час Позивач не має можливості здійснювати заходи позовного характеру до Відповідача про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, у зв`язку з чим подання позову Позивачем про стягнення з Відповідача заборгованості за користування вищевказаною земельною ділянкою комунальної власності, розірвання договору оренди землі та зобов`язання орендаря повернути вказану земельну ділянку не на переконання вбачається за можливим. Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів місцевої територіальної громади та держави, та про наявність передбачених частиною 3 статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва. Прокурор зазначає, що про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені Прокурором до позовної заяви матеріали, і причина, через яку Позивач не здійснив відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає Прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названих органів згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор зауважує, що порушення Відповідачем умов договору оренди землі від 16 грудня 2013 року у вигляді систематичного невнесення орендної плати є істотним, оскільки позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження коштів з орендної плати до бюджету Позивача. На переконання Прокурора, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі (діл. №1).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 6 квітня 2023 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача в якому Позивач просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 171-183). При цьому, Позивач вказав, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі, що укладається між місцевою радою як орендодавцем та орендарями (фізичними чи юридичними особами). Основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав місцевої ради як орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. За договором оренди землі місцеві ради, як орендодавці, зобов`язані за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та земельного законодавства, а також вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Позивач наголосив, що враховуючи положення пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (відповідно до якого однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати) місцева рада може за згодою сторін (якщо це передбачено договором оренди землі) або в судовому порядку розірвати договір оренди землі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 квітня 2023 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 10 травня 2023 року об 14:00 год..

17 квітня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов лист відповідно до якого Позивач просив проводити розгляд справи без його участі та при розгляді справи врахувати доводи, наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача (а.с. 200-201).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 9 травня 2023 року від Відповідача надійшла відповідь на відзив в якому Відповідач зазначив, що прокуратурою до матеріалів позовної заяви не додано жодного належного доказу, який свідчить про підстави виникнення у прокуратури підстав для представництва інтересів Позивача в суді. Після того, як Відповідач дізнався про судову справу, 14 лютого 2023 року Відповідачем повністю сплачено орендну плату на рахунок Позивача. Як наголошує Відповідач, якби Відповідач довідався про існування даного спору раніше та міг бути присутнім при розгляді справи №906/649/22, борг був би погашений до проголошення рішення. Також, Відповідач вказав, що 12 квітня 2023 року Відповідачем було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЗОР-ЛТД», нерухоме майно, котре в тому числі й знаходиться на спірній земельній ділянці (а.с. 204-211).

В судове засідання від 10 травня 2023 року представник Позивача не з`явився.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні без участі представника Позивача.

В судовому засіданні від 10 травня 2023 року, представник Відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просив суд її задоволити, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 і ухвалити нове рішення яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача вказав, що до матеріалів позовної заяви не додано жодного документу, який свідчить про підстави виникнення у Прокуратури підстав для представництва інтересів Позивача в суді. Представник констатува, що з матеріалів позовної заяви не зрозуміло, що саме перешкоджає Позивачу самостійно здійснювати представництво її інтересів в суді. Існування будь-яких перешкод щодо самостійного представництва Позивачем, як вказано в позові інтересів держави, документально не підтверджується. В той же час жодних прав держави на переконання предстанвика Відповідача не порушено взагалі, оскільки по суті спір стосується землі комунальної власності. При цьому представник наголосив, що Верховним Судом сформовано позицію з цього питання факт відсутності достатніх коштів для оплати судового збору сам по собі не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені відповідного суб`єкта. Представник Відповідача вказав, що Відповідачеві не було надано рахунок на сплату орендної плати та не вжито заходів досудового врегулювання спору не виставлено вимогу або претензію, а відразу ж Прокурор звернувся з даним позовом до суду. Представник Відповідача вказав, що після того, як Відповідач дізнався про судову справу, 14 лютого 2023 року Відповідачем повністю сплачено орендну плату на рахунок Позивача, та зазначено, що якби Відповідач довідався про існування даного спору раніше та міг бути присутнім при розгляді справи №906/649/22, борг був би погашений до проголошення рішення. Окрім того, представник Відповідача зазначив, що 12 квітня 2023 року Відповідачем було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЗОР-ЛТД», нерухоме майно, котре в тому числі й знаходиться на спірній земельній ділянці.

В судовому засіданні від 10 травня 2023 року, Прокурор заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Відповідача, та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року без змін. Прокурор вказав, що будучи обізнаним про порушення умов договорів землекористувачем, наявність самоврядних повноважень до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивач впродовж тривалого часу не вживав заходи реагування щодо стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті орендної плати та припинення речового права на вищевказану земельну ділянку у судовому порядку. Прокурор вказав, що 20 липня 2022 року за 50-90-1950 вих22 Бердичівською окружною прокуратурою надіслано повідомлення на адресу Позивача щодо вказаних порушень на надано можливість самостійно вжити заходів позовного характеру. З листа Позивача від 27 липня 2022 року за №05-04/1398 вбачається, що на даний час Позивач не має можливості здійснювати заходи позовного характеру до Відповідача про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Як вказує Прокурор, у зв`язку з цим подання позову Позивачем про стягнення з Відповідача заборгованості за користування вищевказаною земельною ділянкою комунальної власності, розірвання договору оренди землі та зобов`язання орендаря повернути вказану земельну ділянку не вбачається за можливим. Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів місцевої територіальної громади та держави, та про наявність передбачених частиною 3 статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва. Прокурор вказує, що про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені Прокурором до позовної заяви матеріали, і причина, через яку Позивачами не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає Прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названих органів згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор зауважує, що порушення Відповідачем умов договору оренди землі від 16 грудня 2013 року у вигляді систематичного невнесення орендної плати є істотним, оскільки позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження коштів з орендної плати до бюджету Позивача та наголосив що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі.

Окрім того Прокурор вказав на безпідставність доводів апелянта в частині того, що на спірній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, котрі ніби-то відчуженні ТОВ "АЗОР-ЛТД", та наголосив, що на спірній земельній ділянці не знаходиться жоден об`єкт нерухомості (зареєстрований в законному порядку) та вказав, що на земельній ділянці за спірним у цій справі договором знаходиться дорога.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

16 грудня 2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі (діл.№1) (надалі Договір; а.с.23-26).

За умовами пункту 1 Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення тридцять третьої сесії шостого скликання Позивача від 30 жовтня 2013 року з метою несільськогосподарського використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості, яка знаходиться Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147.

Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1202 га, у тому числі: промислова забудова 0,1202 га.

За умовами пункту 3 Договору, на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а знаходяться інші об`єкти інфраструктури: ---------.

В силу дії пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25644 грн 36 коп..

Згідно із пунктом 6 Договору, земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: не виявлено.

Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: не встановлено.

За умовами пункту 8 Договору: Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років; після закінчення строку Договору, Відповідач має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі Відповідач повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Позивача про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься Відповідачем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає 769 грн 33 коп. у рік за орендовану земельну ділянку, безготівковим перерахунком на рахунок міської ради.

Відповідно до пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до пункту 11 Договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок міської ради не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяцем з моменту підписання Договору.

За умовами пункту 12 Договору, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Як визначено пунктом 13 Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в іншим випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати буде переглянутий у січні місяці 2014 року в зв`язку з введенням у дію нової нормативної оцінки земель міста Андрушівка.

Відповідно до пункту 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня відповідно до чинного законодавства України за кожний день прострочення.

За змісто пункту 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для: розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємства промисловості.

Згідно з пунктом 16 Договору, цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості.

Пунктом 17 Договору сторони передбачили, що умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до пункту 26 Договору, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) право проходу, проїзду по наявному шляху; передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

В силу дії пункту 44 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; цей Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Позивача, другий - в Відповідача, третій - в органі який провів його державну реєстрацію: відділі Державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація Договору, укладеного між сторонами, здійснена у реєстраційній службі Андрушівського РУЮ №4783102 25.02.2014 (том 1, а.с. 26).

26 лютого 2014 року між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості, за умовами якого сторони провели передачу земельної ділянки загальною площею 0,1202 га в місті Андрушівка по вул. Садова, 3, відповідно до якого Відповідач прийняв вищевказану земельну ділянку з метою розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства промисловості (том 1, а.с. 29).

Прокурор зазначає, що Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати орендних платежів, розмір яких визначено сторонами в пункті 9 Договору, належним чином не виконував, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за землю за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року в розмірі 4384 грн 71 коп..

Звертаючись з позовом у даній справі в порядку представництва інтересів держави Прокурор вказав, що невиконання Відповідачем умов Договору зумовлює недоотримання коштів місцевим бюджетом і є порушенням економічних інтересів держави в цілому та конкретної територіальної громади, пославшись при цьому на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України, а також вказав, що Позивач повідомив Прокурора на його звернення про те, що не має можливості самостійно звернутись до суду про стягнення заборгованості, що розцінено як бездіяльність органу місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов Договору, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача, звернувся з позовом, з метою, захисту порушених, на його думку, прав держави до Відповідача з позовом про стягнення 4384 грн 71 коп., розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам та враховуючи положення діючого законодавства України, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України: право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Положеннями статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час подання позову), орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених Законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З вищезазначених норм права вбачається, що саме договором оренди сторони визначають розмір та умови внесення орендної плати, а Податковий кодекс встановлює лише строки внесення та порядок визначення орендної плати.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги щодо представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

В силу дії частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України, одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В силу дії пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді Прокурор зазначив, що станом на час подання Прокурором позову Позивачем самостійно не заявлено такого позову та внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом недоотримано значну суму коштів.

При цьому, Прокурор вказує, що на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурором попередньо повідомлено Позивача про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу (лист №50-90-1950 вих від 20 липня 2022 року).

Також, відповідно до листа Позивача від 27 липня 2022 року №05-04/1398 розглянуто повідомлення Прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначено, що подання позову про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку не вбачається за можливе з огляду на відсутність в бюджеті коштів для сплати судового збору за подачу позовних заяв до судових органів (а.с. 45).

Окрім того, листом від 29 вересня 2021 року за №02-19/1973 Позивач повідомив Прокуратуру, що згідно інформації Головного управління Державної податкової служби України, Відповідач не подає звітні документи по орендній платі за вказані земельні ділянки, на юридичну адресу Відповідача контролюючим органом направлялися запити щодо неподання декларацій з плати за землю, однак були повернуті по закінченню терміну зберігання. Станом на 23 вересня 2021 року, згідно проведених розрахунків Андрушівською територіальною громадою недоотримано 3664411 грн 08 коп. орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності від Відповідача за останні три роки. Позивач зазначив, що інформує Прокурора про вказані порушення з метою вжиття заходів до стягнення боргу (а.с. 30-31).

Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області направлено Бердичівській окружній прокуратурі лист відповідно до якого зазначено, що між Позивачем та Відповідачем укладено 8 договорів загальну площу земельної ділянки 25,0723 га за адресою м. Андрушівка Житомирська область вул. Садова, буд. 3, строк дії договорів 49 років. Сплата орендної плати Відповідачем не здійснювалася з 2017 року. На юридичну адресу Відповідача контролюючим органом направлялися запити щодо неподання декларацій з плати за землю, однак були повернуті по закінченню терміну зберігання. На адресу Позивача 5 листопада 2021 року за №8283/5/06-30-04-03 направлено лист про вжиття заходів щодо сум заподіяної шкоди. Виходячи з вищезазначеного, Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області просило вжити заходів прокурорського впливу по встановленню факту безоплатного використання Відповідачем земельної ділянки площею 25,0723 га та як наслідок недоотримання Позивачем орендної плати за землю, а також розглянути питання припинення дії договорів оренди землі з Відповідачем за невиконання умов договорів оренди в частині внесення орендної плати (а.с. 32-33).

Враховуючи тривалу та неодноразову переписку Прокуратури з Позивачем та Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області відносно несплати Відповідачем орендної плати, та факту ухилення Позивача від самостійної подачі позову, доводи апеляційної скарги стосовно лише одного повідомлення прокуратури направленого Позивачу в порядку статті 23 закону України «Про прокуратуру» суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже вони спростовуються вищеописаними листуваннями.

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26 травня 2022 року викладено висновок про те, що Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги, враховуючи неодноразові звернення до прокуратури відповідних органів щодо вжиття певних заходів з огляду на несплату Відповідачем орендної плати та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Позивача в господарському суді.

Водночас, зважаючи на заперечення апеляційної скарги Відповідача щодо того, що відсутні підстави для стягнення орендної плати та розірвання Договору з огляду на сплату заборгованості після рішення суду, колегія суддів зауважує таке.

Виходячи з погоджених між сторонами у пунктах 9 та 11 Договору умов вбачається, що розмір орендної плати за один рік, яка підлягає сплаті, становить 1/12 частини річної орендної плати на рахунок міської ради, що підлягає сплаті у строки - до не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяцем користування земельною ділянкою.

За період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року Відповідачу нараховано орендну плату за землю в загальній сумі 4384 грн 71 коп. (а.с. 20-22), строк сплати якої настав.

В порушення вищевказаних приписів та умов договору, Відповідач обов`язку щодо здійснення орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4384 грн 71 коп..

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач доказів сплати орендних платежів у сумі 4384 грн 71 коп. не надав.

В той же час, разом із апеляційної скаргою Відповідачем суду апеляційної інстанції подано доказ сплати заборгованості в сумі 4384 грн 71 коп. (а.с. 129), покликаючись на який Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог (суд констатує, що Відповідач такиими діями опосередковано погодився з визначеним розміром заборгованості).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас за змістом частин третьої, восьмої статті 80 та частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України: відповідач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням відзиву; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується, що даний доказ щодо сплати орендної плати Відповідач надав лише до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою, в той час зазначивши, що не був присутнім ні на одному судовому засіданні та не знав про розгляд справи з огляду на направлення процесуальних документів не за юридичною адресою Відповідача (а саме: м. Київ, вул. Болсуновська, будинок 6, поверх 2).

При цьому, колегія суддів зауважує, що єдиним винятковим випадом, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, котрий доводить дані обставини.

При цьому за частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України імперативно встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Колегія суддів дослідивши даний доказ та доводи сторін прийшла до висновку, що прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

При цьму суд апеляційної інстанції з огляду на заперечення апелянта, дослідив витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які проведені на запит головуючого судді в даній справі, з котрої вбачається, що як на момент винесення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження по справі (19 вересня 2022 року) так і під час розгляду справи в суді першої інстанції офіційним місцезнаходженням Відповідача була юридична адреса: м. Київ, вул. Введенська, будинок 25А (на котру сторонами та судом направлено поштову кореспонденцію) і лише 24 січня 2023 року (31 січня 2023 дата винесення оскаржуваного рішення) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено зміни щодо місцезнаходження Відповідача та визначено нову адресу: м. Київ, вул. Болсуновська, будинок 6, поверх 2.

Дане ж повністю нівелює такі доводи апеляційної скарги та вказує на неправдивість доводів апелянта в цій частині.

Відтак, колегія суддів зауважує, що дані докази подані з пропуском встановленого Господарського процесуального кодексу України і не підлягають прийняттю, оскільки їх збір і подання до місцевого господарського суду залежали виключно від волі Відповідача, тобто від тих суб`єктивних обставин, які залежали виключно від Відповідача, в той час як господарський процес єдиною підставою для поновлення строку подання доказів по справі визначає саме об`єктивні обставини, які не залежать від волевиявлення сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/1529/15-ц.

Таким чином, оскільки вказані докази не були предметом дослідження судом першої інстанції, а обгрунтування підстав їх подачі апелянтом базується на спростуванні дійсно існуючих обставин щодо зміни адреси Відповідача, то суд апеляційної інстанції не може брати їх до уваги з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати Відповідачем орендних платежів на вказану суму, тому доводи Прокурора про систематичну несплату орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року є підставними та обгрунтованими, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4384 грн 71 коп..

Відповідно колегія суддів задоволює позовні вимоги та стягує з Відповідача на користь Позивача 4384 грн 71 коп..

В той же час апеляційний господарський суд (з огляду на довід щодо оплати коштів після винесення оспорюваного рішення судом першої інстанції) наголошує на тому, що такі докази (у разі надходження до органу виконання судового наказу щодо примусового виконання судового рішення) апелянт вправі подати до органу виконання, як доказ виконання судового рішення в частині сплати заборгованості в добровільному порядку.

Водночас, суд апеляційної інстанції констатує, що дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 4384 грн 71 коп..

Що ж стосується позовних вимог про розірвання Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем щодо земельної ділянки площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147, то колегія суддів зазначає наступне.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (чинного на моменту укладення Договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної.ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України: використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В силу дії частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

В силу дії частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами другою та третьою статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

В той же час, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо того, що Прокурор одразу ж звернувся до суду порушивши переддоговірну процедури щодо звернення із відповідною пропозицією до Відповідача, то колегія суддів зауважує, що у випадку якщо сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, це не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №914/2649/17.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу Відповідача на те, що пунктом 31 Договору визначено обов`язки Відповідача, зокрема, Відповідач зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Між тим, пунктом 38 Договору визначено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 зазначила, що виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року в справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Судова колегія зауважує, що аналіз положень статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення Закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, а також докази того, чого позивач був позбавлений у значній мірі із-за істотності допущеного порушення відповідачем.

В той же час, як підтверджено доказами, долученими до матеріалів справи, Відповідач систематично порушував зобов`язання, визначені у пункті 31 Договору, щодо внесення орендної плати, а саме Відповідач за період з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року орендну плату не сплачував, в результаті чого на момент звернення Прокурора до суду існувала заборгованість по орендній платі в сумі 4384 грн 71 коп. (а.с. 20-22).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент подачі даного позову до суду першої інстанції, та на момент винесення оспорюваного рішення спірна заборгованість Відповідача не була сплачена.

Водночас, сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Аналогічна позиція наведена і в постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року в справі №925/549/17, від 20 червня 2019 року в справі № 383/708/16-ц .

У зв`язку з вищевстановленим колегія суддів зазначає, що наявні передбачені пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати) та статті 651 Цивільного кодексу України підстави для розірвання спірного Договору, а саме у зв`язку з несплатою орендних платежів, адже орендодавець позбавлений можливості отримати ці платежі, на що він розраховував, укладаючи спірний Договір.

При цьому, суд відхиляє доводи апелянта про буцім-то наявність у Відповідача на спірній земельній ділянці нерухомості (про що зазначав представник Відповідача в судовому засіданні від 10 травня 2023 року без покликання при цьому на будь-які докази) адже, по-перше: Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження такої обставини; по-друге, як слідує з матеріалів справи та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на даній земельній ділянці (за Договором) не знаходяться жодні об`єкти нерухомого майна (як на момент укладення спірного Договору, так і на момент винесення місцевим господарським судом оспорюваного рішення).

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що покликання Відповідача в апеляційній скарзі на ті обставини, що нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2023 року продано для Товариства з обмеженою відповідальністю «Азорт-ЛТД» не заслуговують на увагу не лише з огляду на факт не існування таких об`єктів саме на спірній земельній ділянці, але й з огляду на те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Водночас, даний договір купівлі-продажу укладений 12 квітня 2023 року (а.с. 213-215), тобто набагато пізніше ніж винесення оскаржуваного рішення (31 січня 2023 року), що свідчить про те, що на дань винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення в правовій площинні не існувало договору купівлі-продажу на котрий покликається апелянт в суді апеляційної інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначати, що розірвання спірного Договору не позбавляє нового власника нерухомого майна купленого на інших земельних ділянках звернутися до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на все вищевстановлене, враховуючи положення статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідачем систематично (з 1 січня 2017 року по 18 липня 2022 року) порушувалися зобов`язання, визначені Договором, щодо внесення орендної плати, а також докази того, що Позивач був позбавлений у значній мірі на отримання коштів із-за істотності допущеного порушення Відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про наявність підстав для розірвання Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Дане рішення в цій частині прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду і в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути за актом приймання-передачі Позивачу спірну земельну ділянку, то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За умовами пункту 21 Договору після припинення дії Договору Відповідач повертає Позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною вимогою від вимоги про розірвання Договору оренди землі.

Так, правовим наслідком розірвання Договору оренди землі є обов`язок Відповідача повернути земельну ділянку.

Отже, з урахуванням наведеного вище, враховуючи, що Відповідачу земельна ділянка передавалися за Актом приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 29), з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача як розпорядника земельних ділянок, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Відповідача повернути за актом приймання-передачі Позивачу земельну ділянку площею 0,1202 га, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Садова, 3, кадастровий номер 1820310100:01:027:0147, підлягають задоволенню.

Дане рішення в цій частині прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду і в цій частині.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.

При цьому апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський завод органічних рідин" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2023 року в справі №906/649/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/649/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.