Рішення

від 27.04.2023 по справі 908/2616/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/197/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 Справа № 908/2616/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (вул.Бутлерова, буд. 1, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 40720198)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" (вул.Фортечна, буд. 94-А, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 31823677)

про стягнення 124 583,99 грн.,

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" (вул.Фортечна, буд. 94-А, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 31823677)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (вул.Бутлерова, буд. 1, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 40720198)

про стягнення 55 232,13 грн.,

За участю представників сторін:

Від ТОВ "СІЛЬПО-ФУД": Ветрова М.В., довіреність б/н від 01.12.2022, свідоцтво ЗП 002484 від 29.12.2019, адвокат

Від ТОВ "ПОЛАРІС-ЕКО": Борисенков В.С., ордер АР 1110468 від 16.01.2023, посвідчення ЗП 001202 від 05.01.2017, адвокат

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" про стягнення 144 438,42 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2022 справу №908/2616/22 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2616/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/197/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 17.01.2023 у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, кабінет № 209 (корпус 2).

30.01.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" про стягнення 55 232,13 грн.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2023 зустрічну позовну заяву розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.02.2023 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" про стягнення 55 232,13 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" про стягнення 144 438,42 грн. та вирішено розглядати справу № 908/2616/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.02.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

У судовому засіданні 28.02.2023 судом відкладено підготовче провадження на 29.03.2023 об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 29.03.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. Вирішено перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочати 29.03.2023 з повідомленням (викликом) сторін та оголошено перерву з розгляду справи по суті до 12.04.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 12.04.2023 судом оголошено перерву з розгляду справ по суті до 27.04.2023 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 27.04.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 27.04.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.02.2023 за вих. №СР-08/42 пояснивши, що 01.02.2021 між сторонами укладено договір №01-01/02-21 від 02.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання. ТОВ «Сільпо-Фуд» на адресу ТОВ «Поларіс- Еко» були направлені замовлення щодо виконання поточного ремонту обладнання. На підставі вказаних замовлень сторонами в програмі OMNITRACKER були погоджені кошториси на виконання робіт. Не зважаючи на те, що строки проведення поточного ремонту за відповідними замовленнями сплинули, станом на сьогоднішній день роботи відповідно до замовлень ТОВ «Сільпо-Фуд» відповідачем не виконані. Виконання робіт за наведеними вище замовленнями в магазинах «Сільпо», розташованих у місті Маріуполь, є неможливим у зв`язку з повним їх руйнуванням внаслідок бойових дій з боку збройних формувань Російської Федерації. Крім того, відповідно до листа відповідача вих.№20 від 31.05.2022р., договір №01-01/02-21 від 01.02.2021р. припинився з 01 червня 2022, що унеможливлює виконання зобов`язань відповідача за цим договором в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Враховуючи фізичне знищення магазинів «Сільпо» у місті Маріуполі, яке перебуває під окупацією Російської Федерації, а також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем ремонтних робіт, позивач втратив інтерес до їх виконання. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Сільпо-Фуд» здійснило попередню оплату робіт з поточного ремонту обладнання за відповідними замовленнями на суму 144 438,42 грн. Під час розгляду справи в суді відповідачем було повернуто позивачу безпідставно збережені грошові кошти в сумі 30 944,00 грн. у зв`язку з чим позивачем зменшено заявлені позовні вимоги в цій частині. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 612, 615, 1212 - 1215 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача суми безпідставно набутих та збережених грошових коштів у розмірі 113 494,42 грн., інфляційні втрати в сумі 9 404,68 грн. та 3% річних в сумі 1 684,89 грн.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав позицію вкладену у письмовому відзиві на позовну заяву від 24.01.2023 пояснивши, що дійсно на виконання умов договору №01-01/02-21 від 02.02.2021 позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні замовлення щодо виконання поточного ремонту обладнання. На підставі замовлень сторонами були погоджені кошториси на виконання робіт. Відповідачем позивачу були виставленні відповідні рахунки на оплату робіт за вказаними замовленнями, а позивач здійснив попередню оплату вказаних у замовленнях робіт. В той же час, позивачем не надано суду доказів на підтвердження строків виконання робіт, які були встановленні для виконання вказаних вище замовлень, а також їх продовження. На виконання вказаних у замовленнях робіт відповідач приступив до виконання зобов`язань за договором, зокрема розпочав процес закупівлі запасних частин та відповідних комплектуючих необхідних для виконання ремонтних робіт. Договір до теперішнього часу діє, оскільки на підставі умов пункту 13.2. Договору пролонгований на 2023 рік, жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявляла про його розірвання, сторони Договору за взаємною згодою його дію не припиняли. Із змісту листа відповідача за від 31.05.2022 за вих. №20 вбачається, що він не має жодного відношення до Договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, оскільки не стосуються предмета доказування у справі. Що стосується листа-вимоги позивача від 02.09.2022 року за вих. №СР-06/2-1126 про повернення безпідставно набутого майна, грошових коштів, то вона не може розцінюватись як вимога про розірвання договору чи як заява про відмову від договору. Отже враховуючи те, що договір до теперішнього часу діє, то позивач не має права на стягнення з відповідача сплаченої йому попередньої оплати, ані на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, ані на будь-якій іншій підставі, оскільки до теперішнього часу сторони договору можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки за договором. Після початку 24 лютого 2022 року повномасштабної військової агресії російської федерації проти України з вторгненням військових формувань російської федерації на територію України та введення воєнного стану в Україні, відповідач повідомив позивача про те, що він не має об`єктивної можливості виконувати свої зобов`язання, в тому числі і за Договором. Позивач сам визнає, що наразі виконання робіт за його замовленнями в магазинах «Сільпо», розташованих у місті Маріуполі є неможливим, оскільки відсутній доступ як для позивача, так і для відповідача до них у зв`язку з окупацією міста Маріуполя військовими формуваннями російської федерації, а отже не підлягає доказуванню в силу приписів частини 1 статті 75 ГПК України. Також зазначив, що частина попередніх оплат сплачена позивачем відповідачу в якості попередніх оплат за окремими замовленнями, о підтверджується платіжними дорученнями. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивачем за первісним позовом також підтримано позицію, викладену у письмовій відповіді на відзив на позовну заяву від 07.02.2023 за вих. №СР-08/23 пояснивши, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 за своєю суттю є рамковою угодою, тобто правочином, який укладається з метою визначення основних умов співпраці сторін протягом певного терміну часу. При цьому конкретні умови виконання робіт, які є істотними умовами договору, а саме: найменування, предмет, обсяг, ціна, строки та місце виконання робіт визначаються в замовленнях до договору. Таким чином, кожне замовлення до рамкового договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 є за своєю суттю окремим правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України. Строк виконання робіт за спірними замовленнями був погоджений сторонами шляхом обробки замовлень через програму OMNITRACKER, що доводиться доданими до позовної заяви роздруківками замовлень. Тобто сторонами погоджені строки виконання робіт за кожним із спірних замовлень, а посилання відповідача на їх невизначеність є необгрунтованими. Станом на цей час відповідач до виконання робіт не приступив, роботи за вказаними замовленнями не виконані. Крім того, враховуючи ту обставину, що внаслідок прострочення виконання відповідачем ремонтних робіт вони втратили інтерес для позивача, а також враховуючи подальшу неможливість виконання відповідачем вказаних ремонтних робіт через фізичне знищення магазинів «Сільпо» у місті Маріуполі, яке перебуває під окупацією Російської Федерації, позивач відмовився від своїх зобов`язань щодо прийняття робіт за відповідними замовленнями (лист вих. №СР-06/2-1126 від 02.09.2022). Таким чином, позивач відмовився від правочинів, укладених у вигляді замовлень №157339, №164692, №175679 до договору про технічне обслуговування та ремонт обладнання №01-01/02-21 від 01.02.2021, внаслідок чого зобов`язання за ними припинились в силу вимог ст.214, 611, 612, 615 ЦК України. На виконання зазначених вище правочинів, зобов`язання за якими станом на сьогоднішній день є припиненими внаслідок відмови позивача, позивачем було здійснено попередню оплату робіт на загальну суму 113 494,42 грн. Виходячи з призначення платежу, з яким перераховувалась попередня оплата, грошові кошти були сплачені не на підставі договору про технічне обслуговування та ремонт обладнання №01-01/02-21 від 01.02.2021, а за виконання конкретних робіт (ремонт рибочистки, заміна вентилятора, демонтаж/ монтаж холодильного обладнання). Враховуючи припинення зобов`язань за правочинами, укладеними у вигляді замовлень на виконання вказаних робіт, раніше перерахована позивачем за цими замовленнями попередня оплата втратила ознаки авансу, та є безпідставно набутим відповідачем майном в розумінні ст.1212 ЦК України, і підлягає поверненню на користь позивача в повному обсязі. Посилання відповідача на те, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021р. не припинився і продовжує свою дію, не змінює правової природи правовідносин сторін. Даний позов базується на юридичному факті припинення зобов`язань за правочинами, укладеними у вигляді замовлень на виконання спірних робіт.

Представником відповідача за первісним позовом підтримано доводи, викладені у письмових запереченнях на відповідь на відзив від 15.02.2023 зазначивши, що у відповіді на відзив позивач вже не намагається довести ті обставини, що договір припинив свою дію, він намагається зробити з договору рамкову угоду, тобто фактично угоду, в рамках якої вчинено ряд правочинів (договорів), чим протирічить підставам, викладеним у його позовній заяві. Договір не є рамковою угодою, а окремі замовлення Позивача на виконання умов Договору не є окремими правочинами, оскільки виконання окремих робіт за замовленнями позивача передбачено умовами договору. В той же час, якщо позивач вважає його замовлення окремими правочинами (договорами), то тоді виходить, що позивач об`єднав різні майнові вимоги до відповідача в одну єдину позовну вимогу, всупереч приписам статті 173 ГПК України, тобто фактично, Позивач об`єднав в одній позовній заяві шість окремих позовів, які не пов`язані поданими доказами. У наданих Позивачем роздруківках замовлень з програми OMNITRACKER наявні посилання на види пріоритету строків виконання робіт такі як «Аварійний» та «Плановий». Однак, ані умови пункту 3.9. договору, ані інші умови договору не містять визначення таких пріоритетів строків виконання робіт як «Аварійний» та «Плановий», а також не визначають строків виконання робіт в межах таких пріоритетів як «Аварійний» та «Плановий». Таким чином, надані позивачем роздруківки замовлень не є належними доказами, які підтверджують встановлення строків щодо виконання відповідачем робіт за спірними замовленнями, вчиненими в межах умов договору, оскільки не містять посилання на пріоритети, види яких визначені саме умовами договором та строки визначенні саме в межах таких видів пріоритетів за договором. До того ж позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем замовлень саме в такому вигляді та саме з такими умовами щодо строків виконання відповідних робіт, як у вигляді, наданому суду. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що термін виконання робіт змінювались Замовником, і зокрема за ініціативою відповідача, як це передбачено умовами пункту 3.11. договору. Твердження позивача про те, що попередня оплата здійснювалась не на підставі договору, а за виконання конкретних робіт є безпідставним, оскільки з платіжних доручень, наданих позивачем вбачається, що оплати були здійсненні на підставі рахунків, які складені на підставі договору. З урахуванням вкладеного, просить суд заявлені позовні вимоги залишити без задоволення в повному е обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що предметом первісного позову є стягнення суми безпідставно набутих та збережених грошових коштів, які були отримані ТОВ «ПОЛАРІС-ЕКО» за договором про технічне обслуговування та ремонт обладнання №01-01/02-21 від 01.02.2021 в якості попередньої оплати послуг та робіт, який на думку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» припинив свою дію з 01.06.2022. В той же час, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за договором про технічне обслуговування та ремонт обладнання №01-01/02-21 від 01.02.2021 порушило строки оплати наданих ТОВ «ПОЛАРІС-ЕКО» послуг, прийнятих згідно актів надання послуг, складених та підписаних сторонами під час виконання зобов`язань за вказаним договором. Таким чином, грошові зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної оплати послуг, виконанні з порушенням умов договору та строків, передбачених ним, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 537,19 грн., інфляційні втрати в сумі 37 377,39 грн. та на підставі п. 11.10 договору пеню в сумі 15 317,55 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 6, 11, 16, 509, 526, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України, позивач за зустрічним позовом просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 24.02.2023 за вих. №СР-08/45 пояснивши, що зобов`язання відповідача виконати ремонтні роботи за спірними замовленнями припинились з моменту отримання листа ТОВ «Сільпо-Фуд» від 02.09. 2022 за вих. №СР-06/2-1126., тобто 07 вересня 2022. При цьому той факт, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 є чинним у зв`язку з невичерпаністю його строку дії, не впливає на припинення вказаних вище зобов`язань відповідача, оскільки припинення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань сторін. Строк дії договору не завжди дорівнює строку дії зобов`язання за цим договором. Відповідно до наведеного, попередня оплата за спірними замовленнями повинна стягуватись в позадоговірному порядку відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України. Разом з тим зустрічний позов щодо стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені за договором №01-01/02-21 від 01.02.2021 обґрунтовано нормами зобов`язального права статтями 525, 526, 549, 610, 625 Цивільного Кодексу України, які регулюють договірні відносини, тобто первісний позов та зустрічний позов мають різні правові підстави. Предметом первісного позову є стягнення грошових коштів, набутих та збережених без достатніх правових підстав, раніше перерахованих як попередня оплата робіт за відповідними замовленнями. Зазначені замовлення відповідно до вимог ст.ст. 202, 203 ЦК України є окремими угодами, які містять усі істотні умови (предмет, обсяг, ціну), і укладались в межах рамкового договору про технічне обслуговування та ремонт обладнання №01-01/02-21 від 01.02.2021. Предметом зустрічного позову є стягнення боргу за роботи, виконані відповідачем за зовсім іншими замовленнями, які в первісному позові не розглядаються. Таким чином, первісний та зустрічний позови виникли із різних угод, різних правовідносин і мають різний предмет. На підтвердження зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом надає докази (копії платіжних доручень, актів наданих послуг та рахунків), які свідчать про виконання відповідачем та оплату позивачем ремонтних робіт за тими замовленнями, які жодним чином не стосуються первісного позову, і в межах первісного позову не досліджуватимуться. На ці докази в первісному позові ані позивач, ані відповідач не посилаються. Докази, заявлені сторонами в первісному позові (рахунки, замовлення та платіжні доручення), не є належними доказами в зустрічному позові, оскільки жодних фактів стосовно зустрічного позову не доводять. Зазначені вище обставини свідчать про відсутність взаємопов`язаності первісного та зустрічного позовів, а також про недоцільність їх сумісного розгляду в одній справі. Ці позови не зв`язані ані спільним предметом, ані спільною підставою, ані спільними доказами. Задоволення первісного позову не виключає можливості задоволення зустрічного позову. їх спільний розгляд лише перешкоджатиме оперативному і правильному вирішенню спору і суперечитиме вимозі щодо доцільності сумісного розгляду таких позовів, яка передбачена ст.180 ГПК України. З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 між ТОВ «Сільпо-Фуд» (далі - Замовник) та ТОВ «Поларіс-ЕКО» (далі - виконавець) укладено договір №01-01/02-21 про технічне обслуговування та ремонт обладнання відповідно до п.1.1 якого, Виконавець за завданням Замовника надає послуги, що включать в себе виконання комплексу робіт, визначених у п.1.2. договору, а також надання інших послуг та виконання інших робіт, на умовах і в порядку передбачених договором і Додатками до нього, а Замовник приймає виконані роботи та оплачує їх.

У пункті 1.2. договору визначено, що в рамках договору комплекс робіт включає в себе: планове технічного обслуговування обладнання, поточний ремонт, капітальний ремонт обладнання.

Згідно з п. 3.5 договору, повідомлення Виконавця про необхідність проведення ремонту обладнання в торгових майданчиках Замовника здійснюється Замовником шляхом надсилання Виконавцю відповідного замовлення.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що надсилання (розміщення) замовлень Замовником та обробка і закриття замовлень Виконавцем здійснюється через сервісний центр Замовника, який працює на базі програми OMNITRACKER, доступ до якої надається Виконавцю з моменту підписання даного договору. Сервісний центр Замовника в програмі OMNITRACKER реєструє замовлення, присвоює йому номер та направляє замовлення Виконавцю на його електронну адресу: doc_@polaris-cool.com.ua та за потребою додатково повідомляє за телефоном НОМЕР_1 . У замовленні обов`язково вказується: адреса Торгового майданчика, суть інциденту (яке саме обладнання вийшло з ладу, контактна інформація представника Торгового майданчика, який направляв замовлення). Факт надсилання Замовником заявки через ресурс OMNITRACKER та отримання її Виконавцем підтверджується даними з вказаного ресурсу. Сторони домовились, що обмін інформацією на ресурсі OMNITRACKER є належним, у зв`язку з чим мають право посилатись на дані вказаного ресурсу як на відомості та факти, що мають юридичну силу. Виконавець підтверджує наявність в нього всієї необхідної для роботи з ресурсом OMNITRACKER програмної та апаратної бази.

Відповідно до п.3.12 договору Виконавець зобов`язується виконати поточний ремонт обладнання з моменту направлення Замовником повідомлення згідно строків, вказаних в п.3.9. до цього договору та в програмі OMNITRACKER перевести замовлення в статус «Виконано» протягом трьох годин з моменту заповнення обома сторонами TABPa.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що для виконання робіт з ПР (у випадках окремо визначених в цьому договорі також і для виконання інших видів робіт) по замовленню Замовника встановлені чотири типи Пріоритетів, а саме:

-Високий - час реагування 2 години з моменту отримання замовлення, час усунення 24 години з моменту направлення замовлення;

-Середній - час усунення 144 години з моменту направлення замовлення;

-Низький - час усунення 14 календарних днів з моменту направлення замовлення;

-Поставка запасних частин - час усунення 30 календарних днів з моменту направлення замовлення.

У пункті 3.11. договору передбачено, що термін виконання робіт з капітального ремонту та з поточного ремонту може бути змінено за згодою Замовника з ініціативи Виконавця. А у разі якщо Замовник надав Виконавцю Обладнання для проведення робіт пізніше, ніж було узгоджено Сторонами, термін виконання робіт з ПР продовжується на ту ж кількість днів, на яку Замовник прострочив своє зобов`язання.

У відповідності до умов пунктів 13.1 - 13.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік без обмежень кількості пролонгацій.

За умовами пункту 13.4 договору, договір може бути достроково припинений за згодою Сторін.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Сільпо-Фуд» на адресу ТОВ «Поларіс- Еко» було направлено наступні замовлення щодо виконання поточного ремонту обладнання:

-№142181 від 04.08.2021 на заміну гребінки на хліборізці (магазин м. Маріуполь, пр.Перемоги, 6.21);

-№157339 від 19.10.2021 на ремонт рибочистки (магазин м.Маріуполь, пр.Миру, 6.149);

-№164692 від 19.11.2021 на заміну вентилятора СТЦ (магазин М.Маріуполь, пр.Перемоги, 21);

-№169520 від 09.12.2021 на ремонт костопилу (магазин м.Маріуполь, пр. Перемоги, 21);

-№165647 від 24.11.2021 на ремонт овочерізки (магазин м.Маріуполь, пр. Миру, 6. 149);

-№175679 від 10.01.2022 на демонтаж та монтаж холодильного обладнання (магазин м.Маріуполь, пр. Металургів, 6.112).

На підставі вказаних замовлень сторонами в програмі OMNITRACKER погоджені кошториси на виконання робіт.

Отримання замовлень відповідачем та погодження кошторисів підтверджується даними програми OMNITRACKER та фактом виставлення позивачу відповідних рахунків на оплату робіт за замовленнями.

Відповідачем були виставлені позивачу відповідні рахунки на оплату робіт за вказаними замовленнями.

ТОВ «Сільпо-Фуд» здійснило попередню оплату робіт з поточного ремонту обладнання за вказаними вище замовленнями, що підтверджується платіжними дорученнями №7209416 від 02.11.2021 в сумі 7206,00 грн. (оплата по замовленню № 157339 від 19.10.2021); №7351603 від 22.12.2021 в сумі 8688,00 грн. (оплата по замовленню №165647 від 24.11.2021); №7367021 від 28.12.2021 в сумі 10681,00 грн. (оплата по замовленню №169520 від 09.12.2021); №7367020 від 28.12.2021 в сумі 10327,00 грн. (оплата по замовленню № 164692 від 19.11.2021); №7408292 від 12.01.2022 в сумі 11575,00 грн. (оплата по замовленню №142181 від 04.08.2021); №7458060 від 01.02.2022 в сумі 95 961,42 грн. (оплата по замовленню №175679 від 10.01.2022) в загальній сумі 144 438,42 грн.

Відповідачем повернуто частину попередніх оплат сплачених позивачем за замовленнями: №142181 від 04.08.2021, №169520 від 09.12.2021 та №165647 від 24.11.2021, у загальному розмірі 30 944,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №634 від 15.11.2022 в сумі 11575,00 грн. (оплата по замовленню №142181 від 04.08.2021р.); №675 від 29.12.2022 в сумі 10681,00 грн. (оплата по замовленню № 169520 від 09.12.2021); №8 від 17.01.2023 в сумі 8688,00 грн. (оплата по замовленню №165647 від 24.11.2021).

У зв`язку з цим ТОВ «Сільпо - Фуд» заявою від 25.01.2023 за вих. № СР-08/14 зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на суму 30 944,00 грн.

Отже, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно набутих та збережених грошових коштів у розмірі 113 494,42 грн., оскільки не зважаючи на те, що строки проведення поточного ремонту за переліченими вище замовленнями сплинули та станом на сьогоднішній день роботи відповідно до замовлень відповідачем не виконані.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 615 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3 ст. 612 Цивільного Кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що внаслідок прострочення виконання відповідачем ремонтних робіт вони втратили інтерес для позивача, а також враховуючи подальшу неможливість виконання відповідачем вказаних ремонтних робіт через фізичне знищення магазинів «Сільпо» у місті Маріуполі, яке перебуває під окупацією Російської Федерації, позивач відмовився від своїх зобов`язань щодо прийняття робіт за вказаними вище замовленнями про що зазначив у листі від 02.09.2022 за вих. №СР-06/2-1126 та просив повернути ТОВ «Сільпо-Фуд» раніше перераховану попередню плату як майно, що було набуте ТОВ «Поларіс- Еко» без достатньої правової підстави.

Також позивач за первісним позовом вважає, що враховуючи припинення зобов`язань щодо прийняття робіт за вказаними вище замовленнями, підстава, на якій відповідач набув майно у вигляді попередньої оплати у сумі 113 494,42 грн. відпала та раніше перерахована позивачем за цим договором попередня оплата втратила ознаки авансу, є безпідставно набутим відповідачем майном в розумінні ст. 1212 ЦК України, і підлягає поверненню на користь позивача в повному обсязі.

Однак, з вказаним твердженням позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

У ч. 4 статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач зазначає, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 за своєю суттю є рамковою угодою, тобто правочином, який укладається з метою визначення основних умов співпраці сторін протягом певного терміну часу. При цьому конкретні умови виконання робіт, які є істотними умовами договору, а саме: найменування, предмет, обсяг, ціна, строки та місце виконання робіт визначаються в замовленнях до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Позивач вважає, що кожне замовлення до рамкового договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 є за своєю суттю окремим правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України та враховуючи припинення зобов`язань за правочинами, укладеними у вигляді замовлень на виконання вказаних робіт, раніше перерахована позивачем за цими замовленнями попередня оплата втратила ознаки авансу, та є безпідставно набутим відповідачем майном в розумінні ст.1212 ЦК України, і підлягає поверненню на користь позивача в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказані твердження позивача не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», рамкова угода це правочин, що укладається одним чи кількома замовниками (у тому числі централізованою закупівельною організацією) в порядку, встановленому цим Законом, з кількома учасниками процедури закупівлі з метою визначення основних умов закупівлі окремих товарів і послуг для укладення відповідних договорів про закупівлю протягом строку дії рамкової угоди.

Однак, договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 не є рамковою угодою, а окремі замовлення позивача на виконання умов договору не є окремими правочинами, оскільки виконання окремих робіт за замовленнями позивача передбачено саме умовами договору.

Твердження позивача про те, що попередня оплата за спірними замовленнями була сплачена не на підставі договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, а за виконання конкретних робіт (ремонт рибочистки, заміна вентилятора, демонтаж/монтаж холодильного обладнання), є безпідставними, оскільки у платіжних дорученнях наданих позивачем на підтвердження перерахування відповідачу авансу у призначенні платежів наявні посилання на рахунки відповідача, а саме: рахунки №1210 від 21.10.2021, №1392 від 06.12.2021 та №31 від 12.01.2022, та зі змісту вказаних рахунків вбачається, що вони складенні саме на виконання договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання

Судом встановлено, що листом від 31.05.2022р. за вих. №20 ТОВ «Поларіс- Еко» повідомив ТОВ «Сільпо-Фуд» про те, що договір №01-1/12-20 від 01.12.2020 на сервісне обслуговування кліматичного обладнання припинився з 01.06.2022.

Суд зазначає, що посилання позивача як на доказ припинення дії договору на лист відповідача від 31.05.2022 за вих. №20 є безпідставним, оскільки вказаним листом відповідач заявив про припинення договору №01-1/12-20 від 01.12.2020 на сервісне обслуговування кліматичного обладнання, тобто іншого договору укладеного з позивачем.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, які були сплаченні останньому в якості попередньої оплати саме за договором №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зі змісту листа відповідача від 31.05.2022 за вих. №20 вбачається, що він не має жодного відношення до договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, отже зазначений лист не є належним доказом у справі на підтвердження того, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 припинився з 01.06.2022.

Відповідно до пункту 13.2. договору, у випадку, якщо за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на кожен наступний рік без обмежень кількості пролонгацій.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сільпо-Фуд» направило ТОВ «Поларіс- Еко» лист-вимогу від 02.09.2022 за вих. №СР-06/2-1126, згідно якого на підставі ст. 1212 ЦК України просило повернути раніше перераховану попередню оплату у сумі 167 949,4 грн. як майно, що було набуте ТОВ «Поларіс- Еко» без достатньої правової підстави.

Суд зазначає, що зазначений лист-вимога про повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів, не є заявленою вимогою про розірвання спірного договору чи заявою про відмову від договору в порядку передбаченому п. 13.2. договору.

Отже, позивачем не надано доказів того, що хоча б одна із сторін договору за 15 календарних днів до закінчення його дії заявила про його розірвання в порядку ст. 13.2 договору, а отже суд приходить до висновку, що договір №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання пролонгований на 2023 рік.

Таким чином, позивачем не доведено факту припинення дії вказаного договору, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, в порядку визначеному статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, викладено наступну правову позицію: «Чи може бути застосована ст.1212 ЦК як підстава повернення замовником авансу за договором підряду?

92. ТОВ "Промислово-будівельний Альянс" у касаційній скарзі зазначає, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, а кошти, які Департамент просить стягнути як невикористаний аванс, набуті скаржником за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути витребувані в порядку ст.1212 ЦК як безпідставне збагачення (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 19.12.2019 у справі №911/1570/18).

93. Ухвалюючи оспорювані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова замовника від Договору відповідно до ч.2 ст.849 ЦК вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог ст. 1212 ЦК. Враховуючи зазначене, суди вважали обґрунтованою вимогу Департаменту про стягнення з ТОВ "Промислово-будівельний Альянс" безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 7079 496,60 грн.

94. Верховний Суд вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим, зважаючи на таке.

95. Перш за все, як було зазначено вище, підстави для розірвання спірного Договору, передбачені ст.849 ЦК, відсутні. Строк дії Договору закінчився 31.08.2020 відповідно до п.13.6 Договору в редакції додаткової угоди від 19.12.2019 №3.

96. Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

97. Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

98. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, зазначила:

"6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

99. Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.

100. Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

101. Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

102. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

103. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

104. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

105. Відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

106. Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

107. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

108. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

109. Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору в силу його п.13.6, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов`язок генпідрядника повернути невикористану суму авансу, обов`язок замовника оплатити виконані роботи).

110. ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору.

111. Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (п.6.9).

112. У зв`язку з наведеним об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 24.11.2021 у справі №910/17235/20, через неподібність спірних відносин. У справі №910/17235/20 вирішувався спір про повернення суми авансу у зв`язку із достроковим розірванням договору, тоді як у справі, що переглядається, дострокового розірвання Договору не відбулося, а суди попередніх інстанцій безпідставно застосували як ст.849 ЦК, так і ст.1212 ЦК.»

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згіддно з ч.ч. 1-3 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ТОВ «Поларіс- Еко» отримало від ТОВ «Сільпо-Фуд» аванс на підставі договору №01-01/02-21 про технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.02.2021, який до теперішнього часу діє, отже така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, то суд дійшов висновку, що положення ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, а спірна сума авансу може бути повернута відповідно до положень Цивільного кодексу України, що регулюють відносини підряду та згідно умов договору.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, а тому первісний позов не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, судом встановлено наступне.

01.02.2021 між ТОВ «Сільпо-Фуд» (далі - Замовник) та ТОВ «Поларіс-ЕКО» (далі - виконавець) укладено договір №01-01/02-21 про технічне обслуговування та ремонт обладнання відповідно до п.1.1 якого, Виконавець за завданням Замовника надає послуги, що включать в себе виконання комплексу робіт, визначених у п.1.2. договору, а також надання інших послуг та виконання інших робіт, на умовах і в порядку передбачених договором і Додатками до нього, а Замовник приймає виконані роботи та оплачує їх.

За умовами пункту 2.12. договору, Замовник оплачує виконанні Виконавцем Роботи та надані Послуги на підставі отриманого від Виконавця рахунку-фактури та належним чином оформлених ТABPів та ТАНПів з відбитками печатки Виконавця (за наявності) та Акту наданих Послуг або Акту виконаних Робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих Послуг або Акту виконаних Робіт.

Статтею 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься в ч. 1 ст. 193 ГК України, якою визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

На виконання умов вказаного договору сторони підписали наступні акти надання послуг:

28.12.20121 Акт надання послуг №1559 згідно якого Замовник прийняв від Виконавця роботи з ремонту розстійки MIWE заміна вентилятора (м. Маріуполь, пр. Перемоги) вартість робіт (послуг) 22 384,19 грн., а отже відповідач повинен був сплатити 11 192,19 грн. (без врахування попередньої оплати у розмірі 11 192,00 грн.) до 10.01.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом Відповідач виконав лише 14.06.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 155 календарних днів.

26.01.2022 Акт надання послуг №83 на загальну суму послуг, наданих у січні 2022 року у розмірі 84 474,03 грн., а отже відповідач повинен був сплатити цю суму до 07.02.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 17.02.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 9 календарних днів.

02.02.2022 Акт надання послуг №113 згідно якого Замовник прийняв від Виконавця роботи з ремонту електроплити, заміна конфорок та силових реле (м. Маріуполь, пр. Миру) вартість робіт (послуг) 22 002,88 грн., а отже Відповідач повинен був сплатити 11 001,44 грн. (без врахування попередньої оплати у розмірі 11 001,44 грн.) до 14.02.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 10.03.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 23 календарних дні.

09.02.2022 Акт надання послуг №136 згідно якого Замовник прийняв від Виконавця роботи з ремонту компресора СТЦ (м. Бердянськ, вул. Консульська) вартість робіт (послуг) 189 621,98 грн., а отже Відповідач повинен був сплатити 94 874,98 грн. (без врахування попередньої оплати у розмірі 94 747,00 гри) до 21.02.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 19.05.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 86 календарних днів.

10.02.2022 Акт надання послуг №138 згідно якого Замовник прийняв від Виконавця роботи з ремонту вакууматора, заміна кришки (м. Бердянськ, вул. Консульська) вартість робіт (послуг) 19 581,19 грн., а отже Відповідач повинен був сплатити 9 790,59 грн. (без врахування попередньої оплати у розмірі 9 790,60 грн.) до 21.02.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 10.03.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 16 календарних днів.

14.02.2022 Акт надання послуг №148 згідно якого Замовник прийняв від Виконавця роботи з ремонту розстійної шафи МІWE заміна вентилятора (м. Бердянськ, вул. Консульська) вартість робіт (послуг) 22 384,19 грн., а отже Відповідач повинен був сплатити 11 192,09 грн. (без врахування попередньої оплати у розмірі 11 192,10 грн.) до 24.02.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом Відповідач виконав лише 10.03.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 13 календарних днів.

28.02.2022 Акт надання послуг №195 на загальну суму послуг, наданих у лютому 2022 року у розмірі 105 022,27 грн., а отже відповідач повинен був сплатити цю суму до 10.03.2022 включно. Однак свої зобов`язанню з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 23.06.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 104 календарних дні.

28.02.2022 Акт надання послуг №196 на загальну суму послуг, наданих у лютому 2022 року у розмірі 10 108,80 грн., а отже відповідач повинен був сплатити цю суму до 10.03.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 17.05.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 67 календарних дні.

28.02.2022 Акт надання послуг № 197 на загальну суму послуг, наданих у лютому 2022 року у розмірі 91 595,59 грн., а отже відповідач повинен був сплатити цю суму до 10.03.2022 включно. Однак свої зобов`язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) за вказаним актом відповідач виконав лише 07.06.2022, допустивши прострочення грошових зобов`язань на 88 календарних дні.

Таким чином, з урахуванням умов пункту 2.12. договору відповідач за зустрічним позовом допустив прострочення виконання взятих на себе грошових зобов`язань.

Отже, грошові зобов`язання за цим договором в частині своєчасної та повної оплати послуг, виконанні відповідачем з порушенням умов та строків, передбачених договором, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом на підставі п. 11.10 договору нараховано пеню в сумі 15 317,55 грн. за загальний період з 10.01.2022 по 22.06.2022.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

В ч. 1 ст. 550 ЦК України вказано, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною першою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 11.10. договору передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати, зазначених в п. 2.12. договору, Виконавець має право вимагати від Замовника сплати виключної неустойки в формі пені в розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Контррозрахунку суми пені відповідачем не надано.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що розрахунок здійснений по кожному Акту надання послуг окремо з урахуванням здійснених відповідачем оплат, він є вірним, відповідає вимогам законодавства, а отже пеня розрахована за загальний період з 10.01.2022 по 22.06.2022 на суму 15 317,55 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 10.01.2022 по 22.06.2022 на суму 2 537,19 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2022 по червень 2022 на суму 15 317,55 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано контррозрахуку 3% річних та інфляційних втрат.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому 3% річних в сумі 2 537,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 15 317,55 грн., підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Доводи відповідача за зустрічним позовом відносно того, що первісний та зустрічний позов мають різний предмет спору та не пов`язані спільними доказами, а тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, судом до уваги не приймаються, оскільки в ухвалі суду від 02.02.2023 у справі №908/2616/22 вже було вирішено вказане питання та встановлено, що обидва позови є взаємопов`язаними і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі одного і того ж договору №01-01/02-21 від 01.02.2021 про технічне обслуговування та ремонт обладнання, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО".

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені підстави позовів, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, в задоволенні первісного позову відмовити та зустрічний позов задовольнити.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на ТОВ "СІЛЬПО-ФУД".

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (вул.Бутлерова, буд. 1, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 40720198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРІС-ЕКО" (вул.Фортечна, буд. 94-А, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 31823677) пеню в сумі 15 317 (п`ятнадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 55 коп., 3% річних в сумі 2 537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 19 коп., інфляційні втрати в сумі 37 377 (тридцять сім тисяч триста сімдесят сім) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 15.05.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.