Рішення

від 17.05.2023 по справі 910/3068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/3068/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАМ-ТРАНС" (LLC "VIAM-TRANS")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЛЕОН"

про стягнення 7095 євро боргу та 158,62 євро 3% річних

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Кирилюк Т.А.;

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАМ-ТРАНС" (LLC "VIAM-TRANS") (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЛЕОН" про стягнення 7095 Євро боргу та 158,62 Євро 3% річних за договорами-заявками про перевезення від 10.05.2022.

Ухвалою суду від 10.04.2023 провадження у справі №910/3068/23 відкрито та прийнято здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 17.05.2023.

На електронну пошту суду 13.04.2023 від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 17.04.2023 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконфкеренції 17.05.2023.

Відповідач у судове засідання 17.05.2023 не з`явився, відзиву на позовну заяву чи заяв/клопотань не подавав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2023 та ухвала від 17.04.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, 2-Б.

Конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 10.04.2023 був повернутий з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", однак ухвалу суду від 17.04.2023 відповідачем було отримано 25.04.2023, що підтверджується повідомленням про вручення.

Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Представниця позивача у судовому засіданні 17.05.2023 підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2022 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено два Договори-заявки №7 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договори-заявки).

У обох Договорах-заявках було погоджено сторонами найменування вантажу - олія соняшникова 23 т.; маршрут перевезення - Україна, Закарпатська обл., р-н Берегово, с. Мужієво, вул. Ракоці-Ференца ІІ,274/А - Port Varna-PChMV, Bulgaria, Souyh Industrial Zone, Base oil terminal; вартість перевезення та порядок розрахунків - 3547,50 євро за 1 авто за курсом НБУ на день оплати. Замовник здійснює сплату в безготівковій формі: 50% в день перетину кордону Україна-ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR.

Судом встановлено, що відповідні Договори-заявки підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Чинність Договорів-заявок наразі презюмується на підставі ст. 204 ЦК України.

Як зазначає позивач, ним у період з 17.05.2022 по 18.05.2022 було надано відповідачу послугу із перевезення вантажу на умовах встановлених у Договорах-заявках, за маршрутом: с. Мужієво Закарпатської області, Україна - порт Варна, Болгарія двома транспортними засобами перевізника: №TBR296/S629HS (водій ОСОБА_1 ) та №ANK347/S789 (водій ОСОБА_2 ) на підтвердження чого з позовною заявою надано копії CMR серії АС№0269214 та CMR серії АС№0269232.

У зв`язку із виконанням свого обов`язку із перевезення товару за Договорами-заявками позивач сформував акт наданих послуг та рахунок на оплату послуг у сумі 7095 євро, які направив відповідачу, однак останній відповідний акт не підписав та оплату отриманих послуг не здійснив.

31.10.2022 адвокатом Кирилюк Т.А. в інтересах позивача було надіслано на юридичну та фактичну адресу відповідача претензію з вимогою протягом 5 календарних днів з дня отримання даної претензії погасити заборгованість за двома Договорами-заявками в сумі 7095 євро та штрафні санкції шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ВІАМ-ТРАНС».

Дана претензія була отримана відповідачем 11.11.2022, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» (докази направлення претензії та роздруківка тренінгу поштового відправлення з сайту «УКРПОШТА» про отримання претензії додано з позовом).

Разом з тим, відповідачем не було надано відповіді на дану претензію та не виконано її вимог, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за здійснену поставку в сумі 7095 євро на які позивачем також нараховано 3% річних на суму боргу у розмірі 158,62 євро.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою Договори-заявки є договорами перевезення.

Частина 1 ст. 909 ЦК України вказує на те, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять докази на виконання позивачем як перевізником своїх обов`язків з доставки вантажу відповідно до укладених між сторонами до Договорами-заявками.

Як вже було зазначено вище, вартість послуги з поставки вантажу за обома Договорами-заявками складає 7095 євро, яка мала бути сплачена безготівковим розрахунком 50% в день перетину кордону Україна-ЄС, 50% в день розвантаження автомобіля, по копії CMR.

Станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт оплати відповідачем суми отриманих ним послуг з перевезення вантажу за Договорами-заявками.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені вимогою строки не було сплачено позивачу суму наданих послуг з перевезення вантажу.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму боргу - 7095 євро нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 158,62 євро (у період з 18.05.2022 до 13.02.2023).

Судом враховано, що під час обчислення 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України, про що є висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, що ж стосується витрат на послуги адвоката, то у позовній заяві позивач повідомив суд, що докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому суд дане питання в межах цього рішення не вирішує.

Керуючись ст. 86, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЛЕОН" (м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 2-Б; ідентифікаційний код 41193465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАМ-ТРАНС" (LLC "VIAM-TRANS") (Республіка Молдова, місто Яловень, вул. Міхай Вітязул, 1, MD-6801; ідентифікаційний код 1004600050156) 7095 (сім тисяч дев`яносто п`ять) євро заборгованості, 158 (сто п`ятдесят вісім) євро 62 євроцента 3% річних, а також 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн 37 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 22.05.2023.

Суддя Сташків Р.Б.