Рішення

від 11.05.2023 по справі 910/1651/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/1651/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНБУДСЕРВІС" (04074, місто Київ, вул.Резервна, будинок 8А) про стягнення 1 855 066,44 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Гільбурд Р.Ю.;

від відповідача - Сизоненко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНБУДСЕРВІС" (далі відповідач) про стягнення 1 855 066,44 грн та була передана 02.02.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 квітня 2019 року між ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» та ТОВ «Регіонбудсервіс» був укладений договір № 01042019/К.

Згідно умов договору, позивач зобов`язався передати у власність, а відповідач прийняти і сплатити трубну продукцію, найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків договору.

На виконання умов договору в період з 03.02.2022 року по 23.02.2022 року позивач поставив на адресу відповідача трубну продукцію на загальну суму 1 348 708,53 грн.

Враховуючи, що відповідачем було часткового здійснено оплату за поставлений товар, у останнього обліковується заборгованість у розмірі 1 855 066,44 грн, з яких: сума основного боргу - 1 000 000,00 грн., пеня - 494 806,89 грн., інфляційні втрати - 323 285,04 грн, 3% річних - 36 974,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2023.

28.02.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив частково відмовити у задоволенні позову, зменшити суму штрафних санкцій з врахуванням перерахунку. Зазначав, що його заборгованість за поставлений товар становить 999 999,09 грн, а не 1 000 000,00 грн, як зазначено позивачем. Також не погоджувався з розрахунком пені, інфляційних витрат та 3% річних. Крім того зазначав, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану він тривалий час не здійснював господарську діяльність, а після відновлення господарської діяльності почав сплачувати заборгованість, про що свідчать виписки з банку. Нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних є надмірним тягарем для нього у зв`язку із важким матеріальним становищем, що спричинено воєнним станом на території України, крім того, належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками позивача. Просив зменшити суму штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

09.03.2023 відповідач подав заяву про відкладення підготовчого засідання по справі у зв`язку із направленням на адресу позивача листа-пропозиції щодо укладення мирової угоди.

09.03.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи гарантійного листа №27 від 02.02.2023.

У судовому засіданні 09.03.2023 оголошено перерву до 06.04.2023.

03.04.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому просив виправити технічну помилку під час складання позовної заяви, а також зазначав, що лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобовязання і відповідачем не надано доказів зупинення його господарської діяльності, у зв`язку із чим відсутні підстави для зменшення суми штрафних санкцій. Також подав уточнюючий розрахунок позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 000 000,00 грн, пеню у розмірі 497 978,35 грн, інфляційні втрати - 318 457,31 грн та 3% річних - 38 355,86 грн. Всього 1 854 791,52 грн.

06.04.2023 відповідач подав до суду довідку щодо заборгованості від 05.04.2023 №32, згідно з якою його заборгованість перед позивачем становить 999 999,09 грн.

06.04.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи підтвердження направлення відповідачу відповіді на відзив та акту звіряння.

У судовому засіданні 06.04.2023 оголошено перерву до 20.04.2023.

20.04.2023 відповідач подав до суду заяву про погашення заборгованості за поставлений товар та платіжні інструкції щодо підтвердження такого погашення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 повідомлено учасників справи, що суд, без виходу до нарадчої кімнати, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу від 20.04.2923 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі №910/1651/23 та призначення справи до розгляду по суті на 11.05.2023.

28.04.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначав, що станом на 19.04.2023 у нього відсутня заборгованість перед позивачем. Також надав контррозрахунок штрафних санкцій, за яким пеня становить 431 936,40 грн., 3% річних - 34 393,35 грн, інфляційні втрати - 312 453,11 грн. Всього - 778 782,86 грн. Просив зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У судове засідання 11.05.2023 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонбудсервіс» (далі - покупець, відповідач) укладено договір №01042019/К (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого на умовах, викладених в розділах цього договору, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити трубну продукцію, надалі іменовану «Товар», найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору по взаємній домовленості сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, кількість, сортамент, ціна, терміни поставки, умови поставки), внесені в положення цього договору і додатки до цього договору.

Ціна товару за цим договором встановлена в гривнях і вказана в додатках до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений розділом V Податкового кодексу України (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.2, 2.4 договору ціна товару визначена на базисних умовах поставки «F.C.A., склад продавця/ заводу виробника» (Інкотермс 2000). Відвантаження сплаченого товару здійснюється по узгодженій раніше ціні.

Сума цього договору визначається вартістю товару, який постачається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.5 договору).

Товар передається від продавця до покупця по акту приймання-передачі або іншому товаросупроводжувальному документу з відміткою покупця про отримання товару (п. 3.5 договору).

Датою переходу права власності є дата виписки товарної накладної (п. 3.8 договору).

Згідно з п. 4.1 договору покупець здійснює розрахунок за товар, який поставляється за цим договором шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок продавця в порядку 100% попередньої оплати вартості партії товару протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку.

При здійсненні платежів за цим договором сторони зобов`язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

У випадку неодноразового порушення покупцем строків оплати за товар, що поставляється, продавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір (п. 7.6 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору у разі виникнення обставин, перешкоджаючих повному або частковому виконанню цього договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війн, військових дій будь-якого характеру, блокад, релігійних хвилювань, зменшення обсягів поставок енергоносіїв та сировини по незалежним від сторін причинам, актів органів державної влади або місцевого самоврядування, будь-які дії третіх осіб та інших обставин, які унеможливлюють виконання цього договору, час, визначений для виконання зобов`язань за договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин.

Сторона, в якої виникли умови по неможливості виконання зобов`язань, повинна негайно (але не пізніше 10 днів з дати їх настання і припинення) в письмовій формі повідомити другу сторону про настання, можливий термін дії і припинення вищезазначених обставин. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку з вищезазначених обставин як на підставу, яка звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань (п. 8.2 договору).

Сторона, що повідомила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний сертифікат Торгівельно-промислової палати або регіональної торгівельно-промислової палати, або іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість (п. 8.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині не виконаних зобов`язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторонами підписані та скріплені печатками товариств специфікація №30 від 12.01.2022 товарів, що постачаються покупцю (додаток №30 до договору), відповідно до якої загальна вартість товару, вказаного в специфікації, складає 172 147,93 грн без ПДВ, ПДВ - 34 429,59 грн. Всього з ПДВ - 206 577,52 грн. Строк постачання товару - січень 2022 року. Специфікація №31 від 01.02.2022 товарів, що постачаються покупцю (додаток №31 до договору), відповідно до якої загальна вартість товару, вказаного в специфікації, складає 2 011 679,22 грн без ПДВ, ПДВ - 402 335,85 грн. Всього з ПДВ - 2 414 015,07 грн. Строк постачання товару - лютий 2022 року.

На виконання умов договору в період з 03.02.2022 по 23.02.2022 позивач поставив на адресу відповідача трубну продукцію на загальну суму 1 348 708,53 грн.

Поставки відбувались наступним чином:

- поставка від 03.02.2022 на суму 538 429,78 грн (рахунок №Ски5-1-01963 від 02.02.2022, ТТН №Ски5-1-01963 від 03.02.2022, накладна №Ски5-1-01963 від 03.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022);

- поставка від 10.02.2022 на суму 119 152,50 грн (рахунок №Ски5-1-02659 від 09.02.2022, ТТН № Ски5-1-02659 від 10.02.2022, накладна №Ски5-1-02659 від 10.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022);

-поставка від 15.02.2022 на суму 238 260,00 (рахунок №Ски5-1-02836 від 11.02.2022, ТТН №Ски5-1-02836 від 15.02.2022, накладна №Ски5-1-02836 від 15.02.2022, довіреність №77 від 01.02.22);

- поставка від 22.02.2022 на суму 452 866,25 грн (рахунок №Ски5-1-03572 від 22.02.2022, ТТН №Ски5-1-03572 від 23.02.2022, накладна №Ски5-1-03572 від 23.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022).

Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей та не заперечується відповідачем.

Відповідачем був були здійснені часткові оплати, а саме від 21.11.2022 на суму 222 333,84 грн, від 21.11.2022 на суму 140 638,86 грн, 28.11.2022 на суму 88 918,08 грн, всього на суму 451 890,78 грн.

Позивач зазначав, що зазначеними платежами відповідач оплатив поставки що не є предметом спору і не включені в дану позовну заяву, а також частково в розмірі 348 708,53 грн оплатив поставку від 03.02.2022. Залишок по поставці від 03.02.2022 становить 189 721,25 грн.

З огляду на вказане позивач зазначав. що станом на час подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача становить 1 000 000,00 грн, яка ним не погашена, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (за уточненим розрахунком позивача) пеню у розмірі 497 978,35 грн, інфляційні втрати - 318 457,31 грн та 3% річних - 38 355,86 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач визнав факт поставки та прийняття товару, проте зазначив, що станом на 19.04.2023 у нього відсутня заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №2247 від 18.04.2023 на сплату суми 308 872,84 грн, платіжною інструкцією №2246 від 18.04.2023 на сплату суми 238 260,00 грн, платіжною інструкцією №2245 від 18.04.2023 на сплату суми 452 866,25 грн, платіжною інструкцією №2248 від 18.04.2023 на сплату суми 0,91 грн. Також надав контррозрахунок штрафних санкцій, за яким пеня становить 431 936,40 грн., 3% річних - 34 393,35 грн, інфляційні втрати - 312 453,11 грн. Всього - 778 782,86 грн. Просив зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст договору №01042019/К від 01.04.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу договору №01042019/К від 01.04.2019 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару продавцем, та при цьому погодження істотних умов (найменування, сортамент, кількість, ціна) кожного окремого зобов`язання з поставки товару повинно здійснюватися у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною його частиною).

На виконання умов договору в період з 03.02.2022 по 23.02.2022 позивач поставив на адресу відповідача трубну продукцію на загальну суму 1 348 708,53 грн.

Поставки відбувались наступним чином:

- поставка від 03.02.2022 на суму 538 429,78 грн (рахунок №Ски5-1-01963 від 02.02.2022, ТТН №Ски5-1-01963 від 03.02.2022, накладна №Ски5-1-01963 від 03.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022);

- поставка від 10.02.2022 на суму 119 152,50 грн (рахунок №Ски5-1-02659 від 09.02.2022, ТТН № Ски5-1-02659 від 10.02.2022, накладна №Ски5-1-02659 від 10.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022);

-поставка від 15.02.2022 на суму 238 260,00 (рахунок №Ски5-1-02836 від 11.02.2022, ТТН №Ски5-1-02836 від 15.02.2022, накладна №Ски5-1-02836 від 15.02.2022, довіреність №77 від 01.02.22);

- поставка від 22.02.2022 на суму 452 866,25 грн (рахунок №Ски5-1-03572 від 22.02.2022, ТТН №Ски5-1-03572 від 23.02.2022, накладна №Ски5-1-03572 від 23.02.2022, довіреність №77 від 01.02.2022).

Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей та не заперечується відповідачем.

Відповідачем були здійснені часткові оплати, а саме від 21.11.2022 на суму 222 333,84 грн, від 21.11.2022 на суму 140 638,86 грн, 28.11.2022 на суму 88 918,08 грн, всього на суму 451 890,78 грн.

Позивач зазначав, що зазначеними платежами відповідач оплатив поставки, що не є предметом спору і не включені в дану позовну заяву, а також частково в розмірі 348 708,53 грн оплатив поставку від 03.02.2022. Залишок по поставці від 03.02.2022 становить 189 721,25 грн.

З огляду на вказане позивач зазначав, що станом на час подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача становить 1 000 000,00 грн, яка ним не погашена.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення основної заборгованості сплачено 1 000 000,00 грн., на підтвердження чого додано платіжну інструкцію №2247 від 18.04.2023 на сплату суми 308 872,84 грн (призначення платежу зг. рах. №Ски5-1-01963 від 02.02.2022), платіжну інструкцію №2246 від 18.04.2023 на сплату суми 238 260,00 грн (призначення платежу зг. рах. №Ски5-1-02836 від 11.02.2022), платіжну інструкцію №2245 від 18.04.2023 на сплату суми 452 866,25 грн (призначення платежу зг. рах. №Ски5-1-03572 від 22.02.2022), платіжну інструкцію №2248 від 18.04.2023 на сплату суми 0,91 грн (призначення платежу зг. дог. №01042019/к від 01.04.2019).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 1 000 000,00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача (за уточненим розрахунком позивача) пеню у розмірі 497 978,35 грн, інфляційні втрати - 318 457,31 грн та 3% річних - 38 355,86 грн.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Крім того, за приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, а також контррозрахунок, наданий відповідачем, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача здійснений не вірно.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1.9, 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17).

Проте, позивачем здійснювалось нарахування штрафних санкцій за день фактичної сплати суми заборгованості, який не повинен був включатися при здійсненні нарахувань штрафних санкцій; при нарахуванні штрафних санкцій застосовану суму боргу 398 790,92 грн, а не вірну - 397 790,92 грн, та не вірно визначений період нарахування штрафних санкцій, а саме з 22.11.2022 по 28.03.2023 (період 2).

Таким чином, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, суд погоджується з контррозрахунком відповідача та вважає, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 431 936,40 грн., 3% річних - 34 393,35 грн, інфляційні втрати - 312 453,11 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд враховує відсутність підстав для зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та звертає увагу відповідача на те, що спірні відносини між сторонами виникли ще до введення воєнного стану в країні, оскільки оплата за поставкою від 03.02.2022 повинна була бути здійснена 07.02.2022, за поставкою від 10.02.2022 - 14.02.2022, за поставкою 15.02.2022 - 16.02.2022, за поставкою від 23.02.2022 - 25.02.2022, про що зазначав і сам відповідач. Доказів скрутного фінансового становища товариства сторона відповідача не подала.

Підсумовуючи все наведене вище, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, суд враховує, що згідно з п. 8.1 договору у разі виникнення обставин, перешкоджаючих повному або частковому виконанню цього договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війн, військових дій будь-якого характеру, блокад, релігійних хвилювань, зменшення обсягів поставок енергоносіїв та сировини по незалежним від сторін причинам, актів органів державної влади або місцевого самоврядування, будь-які дії третіх осіб та інших обставин, які унеможливлюють виконання цього договору, час, визначений для виконання зобов`язань за договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин.

Сторона, в якої виникли умови по неможливості виконання зобов`язань, повинна негайно (але не пізніше 10 днів з дати їх настання і припинення) в письмовій формі повідомити другу сторону про настання, можливий термін дії і припинення вищезазначених обставин. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку з вищезазначених обставин як на підставу, яка звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань (п. 8.2 договору).

Відповідач не повідомляв (протягом 10 днів з моменту настання) позивача про настання форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору з належним підтвердженням таких обставин, що позбавляє відповідача можливості також посилатися на форс-мажорні обставини відповідно до умов договору №01042019/К від 01.04.2019.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що провадження в частині позовних вимог підлягає закриттю у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі, судові витрати за розгляд цієї частини позовних вимог підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/1651/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНБУДСЕРВІС» про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 000 000,00 грн - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНБУДСЕРВІС» (04074, місто Київ, вул. Резервна, будинок 8А, код ЄДРПОУ 31726208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП Україна» (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 33668606) пеню у розмірі 431 936 (чотириста тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять шість) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 34 393 (тридцять чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 312 453 (триста дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 26 681 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 75 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ