Постанова

від 22.08.2023 по справі 910/1651/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2023 р. Справа №910/1651/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Огірко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сизоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 (повний текст рішення складено 22.05.2023)

у справі №910/1651/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс"

про стягнення 1 855 066,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - ТОВ "Інтерпайп Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" (далі - ТОВ "Регіонбудсервіс") заборгованості у розмірі 1 855 066,44 грн, з яких: 1 000 000,00 грн - основний борг, 494 806,89 грн - пеня, 323 285,04 грн - інфляційні втрати, 36 974,51 грн - три проценти річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 01.04.2019 №0104219/К в частині повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 000 000,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 494 806,89 грн пені згідно з пунктом 7.2 договору, а також 323 285,04 грн інфляційних втрат та 36 974,51 грн трьох процентів річних, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Регіонбудсервіс" на користь ТОВ "Інтерпайп Україна" 431 936,40 грн пені, 34 393,35 грн трьох процентів річних, 312 453,11 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 26 681,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 000 000,00 грн закрито.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в частині вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 1 000 000,00 грн з оплати поставленого товару провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, місцевий господарський суд погодився з контррозрахунком відповідача та вважає, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 431 936,40 грн, три проценти річних - 34 393,35 грн, інфляційні втрати - 312 453,11 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Регіонбудсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 в частині стягнення пені змінити, зменшивши розмір штрафних санкцій (неустойки).

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування місцевим господарським судом фактичних обставин справи та доказів, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні в цій частині про причині незаконної та необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій.

Скаржник зазначає, що фактично суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, було наведено тільки одну підставу для відмови, а саме відсутність доказів скрутного фінансового становища товариства.

Також апелянт вказує про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені відповідно до статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 ЦК України і тому вважає, що місцевий господарський суд не дотримався принципу збалансованості інтересів сторін та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача не зменшивши штрафні санкції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023, апеляційну скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

14.06.2023 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/1651/23. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що родич її близької особи розглядав дану справу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги ТОВ "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 задоволено, матеріали справи №910/1651/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №910/1651/23 між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 справу №910/1651/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Андрієнко В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1651/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23.

Матеріали справи №910/1651/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.07.2023.

Головуючий суддя Владимиренко С.В. з 03.07.2023 по 14.07.2023 перебувала на лікарняному.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023, у зв`язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. з 17.07.2023 по 21.07.2023, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу №910/1651/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 09.08.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.08.2023 о 13 год 30 хв.

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О. з 14.08.2023 по 27.08.2023 та судді Андрієнка В.В. з 03.08.2023 по 08.09.2023, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023 справу №910/1651/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 розгляд справи №910/1651/22 відкладено на 22.08.2023 об 11 год. 55 хв.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частинами 3, 6, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17.

Крім того, Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі №916/2731/21 вказав, що відповідно до рішення Ради Суддів України від 05.08.2022 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал "Електронного кабінету" для ознайомлення з поданими документами в електронній формі.

Таким чином, позивач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/1651/23 розглядається за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 оскаржується відповідачем в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.04.2019 між ТОВ "Інтерпайп Україна" (продавець) та ТОВ "Регіонбудсервіс" (покупець) укладено договір №01042019/К), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і сплатити трубну продукцію, найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з пунктом 1.2 договору по взаємній домовленості сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, кількість, сортамент, ціна, терміни поставки, умови поставки), внесені в положення цього договору і додатки до цього договору.

Ціна товару за цим договором встановлена в гривнях і вказана в додатках до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений розділом V Податкового кодексу України (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.4 договору ціна товару визначена на базисних умовах поставки "F.C.A., склад продавця/ заводу виробника" (Інкотермс 2000). Відвантаження сплаченого товару здійснюється по узгодженій раніше ціні.

Сума цього договору визначається вартістю товару, який постачається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (пункт 2.5 договору).

За умовами пункту 3.5 договору товар передається від продавця до покупця по акту приймання-передачі або іншому товаросупроводжувальному документу з відміткою покупця про отримання товару.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що датою переходу права власності є дата виписки товарної накладної.

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець здійснює розрахунок за товар, який поставляється за цим договором шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок продавця в порядку 100% попередньої оплати вартості партії товару протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 4.2 договору при здійсненні платежів за цим договором сторони зобов`язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині не виконаних зобов`язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 10.1 договору).

12.01.2022 між сторонами підписано специфікацію №30 товарів, що постачаються покупцю (додаток №30 до договору), згідно з якою загальна вартість товару, вказаного в специфікації, складає 172 147,93 грн без ПДВ, ПДВ - 34 429,59 грн. Всього з ПДВ - 206 577,52 грн. Строк постачання товару - січень 2022 року.

Також 01.02.2022 сторонами підписано специфікацію №31 товарів, що постачаються покупцю (додаток №31 до договору), відповідно до якої загальна вартість товару, вказаного в специфікації, складає 2 011 679,22 грн без ПДВ, ПДВ - 402 335,85 грн. Всього з ПДВ - 2 414 015,07 грн. Строк постачання товару - лютий 2022 року.

На виконання умов договору в період з 03.02.2022 по 23.02.2022 позивач поставив на адресу відповідача трубну продукцію на загальну суму 1 348 708,53 грн.

Поставки відбувались наступним чином:

- поставка від 03.02.2022 на суму 538 429,78 грн (рахунок від 02.02.2022 №Ски5-1-01963, ТТН від 03.02.2022 №Ски5-1-01963, накладна від 03.02.2022 №Ски5-1-01963, довіреність від 01.02.2022 №77);

- поставка від 10.02.2022 на суму 119 152,50 грн (рахунок від 09.02.2022 №Ски5-1-02659, ТТН від 10.02.2022 №Ски5-1-02659, накладна від 10.02.2022 №Ски5-1-02659, довіреність від 01.02.2022 №77);

-поставка від 15.02.2022 на суму 238 260,00 грн (рахунок від 11.02.2022 №Ски5-1-02836, ТТН від 15.02.2022 №Ски5-1-02836, накладна від 15.02.2022 №Ски5-1-02836, довіреність від 01.02.2022 №77);

- поставка від 22.02.2022 на суму 452 866,25 грн (рахунок від 22.02.2022 №Ски5-1-03572, ТТН від 23.02.2022 №Ски5-1-03572, накладна від 23.02.2022 №Ски5-1-03572, довіреність від 01.02.2022 №77).

Відповідачем були здійснені часткові оплати, а саме: від 21.11.2022 на суму 222 333,84 грн, від 21.11.2022 на суму 140 638,86 грн, 28.11.2022 на суму 88 918,08 грн, всього на суму 451 890,78 грн.

Позивач вказав, що зазначеними платежами відповідач оплатив поставки що не є предметом спору і не включені в дану позовну заяву, а також частково в розмірі 348 708,53 грн оплатив поставку від 03.02.2022. Залишок по поставці від 03.02.2022 становить 189 721,25 грн.

Посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Регіонбудсервіс" 1 000 000,00 грн основної заборгованості. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано 494 806,89 грн пені згідно з пунктом 7.2 договору, а також 323 285,04 грн інфляційних втрат та 36 974,51 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Так, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України провадження у справі №910/1651/23 в частині вимог ТОВ "Інтерпайп Україна" до ТОВ "Регіонбудсервіс" про стягнення основного боргу з оплати поставленого товару у розмірі 1 000 000,00 грн, а також наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 431 936,40 грн пені, 34 393,35 грн трьох процентів річних та 312 453,11 грн інфляційних втрат. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи та заперечення відповідача щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилався на обставини наявності військової агресій російської федерації проти України, введення воєнного стану, активні бойові дії в місті Києві, що стало наслідком порушення зобов`язання.

За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 8.1 договору у разі виникнення обставин, перешкоджаючих повному або частковому виконанню цього договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війн, військових дій будь-якого характеру, блокад, релігійних хвилювань, зменшення обсягів поставок енергоносіїв та сировини по незалежним від сторін причинам, актів органів державної влади або місцевого самоврядування, будь-які дії третіх осіб та інших обставин, які унеможливлюють виконання цього договору, час, визначений для виконання зобов`язань за договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 8.2 договору сторона, в якої виникли умови по неможливості виконання зобов`язань, повинна негайно (але не пізніше 10 днів з дати їх настання і припинення) в письмовій формі повідомити другу сторону про настання, можливий термін дії і припинення вищезазначених обставин. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку з вищезазначених обставин як на підставу, яка звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань.

Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору у встановлені пунктом 8.2 договору порядку та строки.

За умовами пункту 8.3 договору сторона, що повідомила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний сертифікат Торгівельно-промислової палати або регіональної торгівельно-промислової палати, або іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме по собі посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише посилання відповідача на обставини наявності військової агресій російської федерації проти України, введення воєнного стану, активні бойові дії в місті Києві, в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором від 01.04.2019 №01042019/К, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов спірного договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором відсутні.

ТОВ "Регіонбудсервіс" у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), у з в`язку з чим просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки).

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Таким чином, зменшення розміру пені, яка є забезпеченням зобов`язання, а не додатковим способом доходу, не призведе до погіршення майнового стану позивача.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказані правові наслідки містяться у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 16.10.2019 у справі №904/4285/18 від 18.02.2020 у справі №920/694/19.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що у матеріалах даної справи відсутні докази понесення позивачем збитків. Розмір пені є значним для відповідача, має непомірний тягар для останнього, оскільки становить 43,19% від основного сплаченого боргу на суму 1 000 000,00 грн, через те що у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України останній не здійснював господарську діяльність з 24.02.2022 по 30.06.2022, водночас здійснив погашення основної заборгованості за спірним договором у розмірі 1 000 000,00 грн до прийняття оскаржуваного судового рішення.

А тому, задля дотримання оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню негативних наслідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливе зменшення розміру пені на 50%.

Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, відтак, застосовуються незалежно від вини боржника.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтями 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 підлягає зміні його резолютивної частини.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянтів із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Регіонбудсервіс" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 підлягає зміні його резолютивної частини в частині стягнення пені, з ухваленням нового рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 215 968,20 грн пені.

Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Враховуючи викладене, згідно зі статтею 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на ТОВ "Регіонбудсервіс".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23 задовольнити.

2. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/1651/23, виклавши її у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" (04074, місто Київ, вулиця Резервна, будинок 8А; ідентифікаційний код 31726208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1-А, ідентифікаційний код 33668606) пеню у розмірі 215 968 (двісті п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 20 коп., три проценти річних у розмірі 34 393 (тридцять чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 312 453 (триста дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 26 681 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/1651/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.Г. Сітайло

І.П. Ходаківська