Рішення

від 12.05.2023 по справі 910/13517/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2023Справа № 910/13517/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13517/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (Україна, 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код: 40594622)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 309; ідентифікаційний код: 41427728)

про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 12 800 000,00 грн

vQXh7VH0HD4AbПредставники учасників справи:

від позивача: Чернікова О.С., ордер серії АІ № 1207024 від 05.12.2022; Оселедець Т.В., ордер серії КС № 885241 від 03.04.2023;

від відповідача: Довжок В.Є., в порядку самопредставництва.

vQXh7VH0HD4AbОБСТАВИНИ СПРАВИ:

vQXh7VH0HD4AbТовариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (далі - відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 12 800 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-1/18-ЦПР/БТФК від 27.12.2018 та Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-2/21-ЦПР/БТФК від 01.04.2021, виконання зобов'язань відповідача за якими було забезпечено Договором застави обладнання від 27.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

26.12.2022 на електронну адресу, а 28.12.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13517/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2023.

Підготовче засідання, призначене на 08.02.2023, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 15.03.2023.

У підготовче засідання 15.03.2023 з'явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 15.03.2023 судом було прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання позовних вимог, ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.04.2023.

У підготовче засідання 12.04.2023 з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у прийнятті визнання відповідачем позову відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

28.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів та про долучення доказів до матеріалів справи.

02.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 03.05.2023 з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 03.05.2023 судом було долучено до матеріалів справи докази, які надійшли до суду 28.04.2023 і 02.05.2023, та оголошено перерву до 12.05.2023.

11.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та пояснення по справі.

У судове засідання 12.05.2023 з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 12.05.2023 судом було долучено до матеріалів справи докази, які надійшли до суду 12.05.2023.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні 12.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

vQXh7VH0HD4AbВСТАНОВИВ:

vQXh7VH0HD4Ab27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-1/18-ЦПР/БТФК (далі - Договір позики-1), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За умовами пунктів 2.1, 2.7 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.11.2019) Договору позики-1 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 20 550 000,00 грн терміном до 01.12.2021.

Згідно з пунктом 3.3 Договору позики-1 позичальник, у разі отримання письмової вимоги позикодавця про повернення поворотної фінансової допомоги, зобов'язаний повернути кошти у порядку, передбаченому пунктом 3.4 цього Договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позичальника в установі банку (п. 3.4 Договору позики-1).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Договору позики-1 позикодавець може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги. В разі передачі своїх прав вимоги за цим Договором іншій особі позикодавець повинен повідомити позичальника про укладення такої угоди листом під підпис позичальника про отримання, або відправлений рекомендованим листом поштою.

Згідно з п. 8.1 Договору позики-1 він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.

Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" 20 550 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку".

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-2/21-ЦПР/БТФК (далі - Договір позики-2), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1 цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За умовами пунктів 2.1, 2.6 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021) Договору позики-2 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 5 000 000,00 грн, терміном до 01.05.2021.

Згідно з пунктом 3.3 Договору позики-2 позичальник, у разі отримання письмової вимоги позикодавця про повернення поворотної фінансової допомоги, зобов'язаний повернути кошти у порядку, передбаченому пунктом 3.4 цього Договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом їх перерахування на особовий рахунок позичальника в установі банку (п. 3.4 Договору позики-2).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Договору позики-2 позикодавець може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги. В разі передачі своїх прав вимоги за цим Договором іншій особі позикодавець повинен повідомити позичальника про укладення такої угоди листом під підпис позичальника про отримання, або відправлений рекомендованим листом поштою.

Згідно з п. 8.1 Договору позики-2 він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.

Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" 5 000 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку".

27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (заставодавець) було укладено Договір застави обладнання (далі - Договір застави), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021) в забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики-1 та Договором позики-2 (далі - Основні договори), заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому обладнання, згідно з Специфікацією (Додаток № 2 до цього Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору застави (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021) балансова залишкова вартість предмета застави з урахуванням амортизації складає 47 585 180,30 грн.

Пунктом 1.3 Договору застави (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021) визначено, що сторони оцінюють предмет застави в сумі 25 550 000,00 грн, яка складається з сум загальної заборгованості заставодавця перед заставодержателем за Основними договорами.

У п. 1.6 Договору застави визначено, що в період дії даного Договору обладнання знаходитиметься за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, село Яхники, вул. Шевченка, буд. 166.

Відповідно до п. 3.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави за рахунок предмету застави, якщо поворотна фінансова допомога, що забезпечена заставою, не буде повернута у встановлені Основним договором строки та/або порушення заставодавцем (позичальником) цього Договору застави.

Договір застави набуває дії з моменту його укладення: підписання сторонами, скріплення печатками та діє до повного виконання зобов'язань за Основним договором (п. 4.1 Договору застави).

У Специфікації, якає є Додатком № 2 до Договору застави, сторони узгодили перелік заставленого обладнання, його інвентаризаційні номери та залишкову вартість, а саме:

1) Колтюбінгова установка № 1 основне обладнання:

- "Установка колтюбинговая МКЗОТ идентиф. номер: Y39MK30T1H0016001(КУ1)", вартістю 10 322 654,45 грн;

- "Установка азотная А100(1)", вартістю 3 259 365,58 грн;

- "Емкость криогенная Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(1)", вартістю 508 699,36 грн;

- "Установка насосная УН4 идентиф. номер Y39UN4000H0096036(1)", вартістю 6 659 578,21 грн;

2) Колтюбінгова установка № 2 основне обладнання:

- "Установка колтюбинговая МКЗОТ идентиф. номер: Y39MK30T5J0016001(КУ2)", вартістю 11 563 231,68 грн;

- "Установка азотная А100(2)", вартістю 5 361 259,89 грн;

- "Установка насосная УН4 идентиф. номер Y39UN4030K0096078, TATRA T158-8P5R33(2)", вартістю 8 651 327,52 грн;

- "Емкость криогенная Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(3)", вартістю 1 259 063,61 грн.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" (клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/2021 (далі - Договір факторингу), згідно з п. 1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає від клієнта усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з Договору позики-1 та Договору позики-2 (далі - Основні договори), укладених між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (боржник).

В силу цього Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначених Основних договорів та всіх додатків та додаткових угод до них, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 Договору факторингу).

У п. 1.3 Договору факторингу наведено характеристику прав, переданих фактору клієнтом за цим Договором: загальна сума боргу 25 550 000,00 грн, у тому числі:

а) сума основного боргу за Договором позики-1 - 20 550 000,00 грн;

б) сума основного боргу за Договором позики-2 - 5 000 000,00 грн.

Пунктами 2.2 - 2.4 Договору факторингу передбачено, що не пізніше п'яти робочих днів після набуття чинності цим Договором клієнт зобов'язаний сповістити боржника про укладення цього Договору і повідомити, що платіж на користь фактора є належним. Розрахунки боржника з фактором у відношенні переданих прав вимоги здійснюються в порядку і формах, установлених Основним договором. Право вимоги до боржника переходить до фактора з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі права вимоги, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з підпунктами 3.4.5, 3.4.6 пункту 3.4 Договору факторингу клієнт зобов'язаний, у разі отримання після набрання чинності цим Договором грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань боржником за Основними договорами, повідомити фактора протягом 5 робочих днів.

У разі настання подій, вказаних у підп. 3.4.5 цього Договору, клієнт за погодженням з фактором зобов'язаний перерахувати кошти, вказані в підп. 3.4.5 на рахунок фактора протягом 10 днів, або протягом 10 днів підписати Додаткову угоду до цього Договору про зменшення ціни Договору, вказаної у розділі 4 цього Договору.

За передані права вимоги до боржника за Основним договором фактор сплачує клієнтові 25 000 000,00 грн (п. 4.1 Договору факторингу).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" вбачається, що відповідач 31.08.2021 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" 2 000 000,00 грн, 30.09.2021 - 2 650 000,00 грн, 29.10.2021 - 2 700 000,00 грн, 24.11.2021 - 2 700 000,00 грн та 28.12.2021 - 2 700 000,00 грн.

У зв'язку з отриманням коштів від боржника, відповідно до підпунктів 3.4.5, 3.4.6 пункту 3.4 Договору факторингу сторони укладали додаткові угоди № 1 від 07.09.2021, № 2 від 07.10.2021, № 3 від 03.11.2021, № 4 від 03.12.2021 та № 5 від 11.01.2022, якими зменшували вартість переданого права вимоги.

Так, відповідно до п. 4.1 Договору факторингу (в редакції Додаткової угоди № 5 від 11.01.2022) за передані права вимоги до боржника за Основним договором фактор сплачує клієнтові 12 800 000,00 грн.

01.06.2021 сторонами було підписано Акт прийому-передачі прав вимоги за Договором факторингу, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги до боржника за Договором позики-1 в розмірі 20550000,00 грн та за Договором позики-2 в розмірі 5000000,00 грн.

Листом від 01.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" про укладення Договору факторингу та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" прав вимоги за Договором позики-1 та Договором позики-2.

13.06.2022 позивачем було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" 12 800 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (новий заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" (первісний заставодержатель) було укладено Договір про відступлення прав за Договором застави від 01.06.2021 (далі - Договір про відступлення прав за Договором застави), відповідно до п. 1.1 якого, у зв'язку з укладенням між первісним заставодержателем та новим заставодержателем Договору факторингу, відповідно до якого первісний заставодержатель відступив новому заставодержателю права вимоги за Договором позики-1 та Договором позики-2, укладеними між первісним заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (боржник), первісний заставодержатель відступає, а новий заставодержатель набуває права первісного заставодержателя, належні йому за Договором застави.

За цим Договором новий заставодержатель набуває право замість первісного заставодержателя одержати, переважно перед іншими кредиторами заставодавця, у порядку, визначеному Договором застави, Законом України "Про заставу" та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків тощо), які випливають з умов Договорів позики та/або Договору застави, за рахунок майна, визначеного Договором застави як предмет застави (п. 1.2 Договору про відступлення прав за Договором застави).

Згідно з п. 2.2 Договору про відступлення прав за Договором застави права за Договором застави вважаються відступленими з моменту укладення цього Договору та Договору факторингу. Вартість відступлення таких прав за Договором застави включена до вартості права вимоги, визначеної в Договорі факторингу.

Пунктом 4.3 Договору про відступлення прав за Договором застави визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/22-2712 від 27.01.2022 про сплату заборгованості в розмірі 12 800 000,00 грн у строк до 01.03.2022.

Відповідачем надано відповідь на зазначену вимогу, оформлену листом № 38 від 10.02.2022, відповідно до якої відповідач не має можливості погасити заборгованість.

Листом № 02/22-1204 від 12.04.2022 позивач повідомив відповідача про те, що він має намір звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно.

На замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Чумаченко В.М. було складено Звіт про незалежну оцінку обладнання: "Установка насосна УН4 ідентиф. номер Y39UN4000H0096036"; "Установка колтюбінгова МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T1H0016001"; "Установка насосна УН4 ідентиф. номер Y39UN4030K0096078, TATRA T158-8P5R33"; "Установка колтюбінгова МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T5J0016001", відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки становить 12 500 000,00 грн.

Листом № 55/22-2911 від 29.11.2022 позивач повідомив відповідача про те, що згідно з проведеною незалежною оцінкою обладнання, яке є предметом застави за Договором застави, ринкова вартість заставленого обладнання станом на 25.11.2022 становить 12 500 000,00 грн.

18.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис №30467009 про обтяження рухомого майна, а саме: "Установку колтюбінгову МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T1H0016001(КУ1)", "Установку азотну А100(1)", "Ємність криогенну Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(1)", "Установку насосну УН4 ідентиф. номер Y39UN4000H0096036(1)", "Установку колтюбінгову МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T5J0016001(КУ2)", "Установку азотну А100(2)", "Установку насосну УН4 ідентиф. номер Y39UN4030K0096078, TATRA T158-8P5R33(2)", "Ємність криогенну Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(3)", шляхом заборони відчужувати.

04.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет обтяження.

Листом № 39-05/23 від 04.05.2023 позивач повідомив відповідача про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договорами позики не виконав, суму позики у встановлені Договорами строки не повернув, у зв`язку з чим позивач просить в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 12 800 000,00 грн звернути стягнення на заставлене майно шляхом його передачі у власність позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені Договори позики, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін цих договорів взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" було виконано взяті на себе зобов`язання за Договорами позики та перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20 550 000 000,00 грн та 5 000 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку".

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання щодо повернення суми позики за Договором позики-1 мало бути виконане відповідачем не пізніше 01.12.2021 (п. 2.7 Договору позики-1 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.11.2019), а за Договором позики-2 - не пізніше 01.05.2021 (п. 2.6 Договору позики-1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021).

Приймаючи до уваги умови укладених договорів, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договорами позики є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підприємницького розвитку" вбачається, що відповідач 31.08.2021 перерахував на рахунок позикодавця 2 000 000,00 грн, 30.09.2021 - 2 650 000,00 грн, 29.10.2021 - 2 700 000,00 грн, 24.11.2021 - 2 700 000,00 грн та 28.12.2021 - 2 700 000,00 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань відповідачем за Договорами позики підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, зважаючи на укладення Договору факторингу, до позивача перейшло право вимагати від відповідача повернення грошових коштів в загальній сумі 12 800 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

Статтею 584 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Так, відповідно до п. 1.1 Договору застави (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021) в забезпечення виконання зобов'язань за Договорами позики, відповідач надав заставодержателю в заставу належне йому обладнання, згідно зі Специфікацією.

У Специфікації, якає є Додатком № 2 до Договору застави, сторони узгодили перелік заставленого обладнання, його інвентаризаційні номери та залишкову вартість, тобто узгодили предмет застави.

Пунктом 3.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави за рахунок предмету застави, якщо поворотна фінансова допомога, що забезпечена заставою, не буде повернута у встановлені Основним договором строки та/або порушення заставодавцем (позичальником) цього Договору застави.

За приписами частин 3, 4 статті 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави рухомого майна є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (стаття 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Суд встановив, що 18.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 30467009 про обтяження на користь позивача рухомого майна відповідача, яке є предметом застави за Договором застави.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За приписами частин першої та другої статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1, 2, 5 та 6 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Реалізація предмета застави, на яке звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений у статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив відповідача про те, що він має намір звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно (лист №02/22-1204 від 12.04.2022) та зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Так, у наявному в матеріалах справи витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 04.05.2023 вказано, що звернення стягнення зареєстровано 04.05.2023 і позивач є єдиним обтяжувачем спірного майна.

Відтак позивачем виконано обов'язок щодо письмово повідомлення боржника та зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, незважаючи на те, що такі дії ним були вчинені під час розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантуються. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, вказані особи вправі звернутися до суду, якщо вважають, що їх права або законні інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються. При цьому має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребують захисту. Якщо ж на думку суду це уявлення на час звернення до суду з позовом було хибним, але в подальшому під час розгляду справи в суді і до постановлення рішення порушення, невизнання чи оспорення права або законного інтересу, за захистом якого звернувся позивач, мало місце, то суд має захистити таке право чи інтерес, а не відмовляти у позові у зв`язку з його передчасністю, адже відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідність дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого ефективність позовної вимоги треба оцінювати залежно від того, чи призведе її задоволення до реального захисту права чи інтересу позивача без необхідності повторного, додаткового звернення до суду. Судовий захист має бути таким, щоби в одному процесі вирішити спір і не залишати потреби у вжитті додаткових засобів захисту (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94)).

Пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

В частині третій цієї статті зазначено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

При цьому в статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до частини першої цієї статті обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З системного аналізу пункту 4 частини другої статті 25 і статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що суд, з урахуванням специфіки застави, може застосувати такий спосіб звернення стягнення як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання. І таке рішення суду є підставою для реєстрації рухомого майна за заставодержателем чи особою, яка набула права власності на предмет забезпечувального обтяження (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц).

За наведених обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі Договорів позики, позивач, як заставодержатель за Договором застави, вправі задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок застави за Договором застави, зважаючи на набуття ним цього права внаслідок укладення Договору факторингу та Договору про відступлення прав за Договором застави, способами, що визначені Цивільним кодексом України та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в тому числі за рішенням суду.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями статті 582 Цивільного кодексу України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Якщо договором не передбачена вартість предмета забезпечувального обтяження (або порядок її визначення) для цілей звернення стягнення, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним.

Зі Звіту про незалежну оцінку обладнання, складеного 25.11.2022 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою - підприємцем Чумаченко В.М., вбачається, що ринкова вартість обладнання: "Установка насосна УН4 ідентиф. номер Y39UN4000H0096036"; "Установка колтюбінгова МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T1H0016001"; "Установка насосна УН4 ідентиф. номер Y39UN4030K0096078, TATRA T158-8P5R33"; "Установка колтюбінгова МКЗОТ ідентиф. номер: Y39MK30T5J0016001", становить 12 500 000,00 грн.

Водночас у Договорі застави сторони не визначили вартість предмета застави для цілей звернення стягнення, а відтак, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення на усе майно відповідача, що є предметом застави за Договором застави, і в такому випадку забезпечені позикою зобов'язання відповідача за Договорами позики вважатимуться повністю виконаними.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак наявні підстави для звернення стягнення на майно, що належить відповідачу та є предметом застави за Договором застави, шляхом його передачі у власність позивача в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договорами позики в загальному розмірі 12 800 000,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 192 000,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

vQXh7VH0HD4AbВИРІШИВ:

vQXh7VH0HD4Ab1. Позов задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 309; ідентифікаційний код: 41427728) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (Україна, 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код: 40594622) за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-1/18-ЦПР/БТФК від 27.12.2018 в розмірі 7 800 000 (сім мільйонів вісімсот тисяч) грн 00 коп. та за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № ФП-2/21-ЦПР/БТФК від 01.04.2021 в розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн 00 коп., звернути стягнення на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 309; ідентифікаційний код: 41427728) та є предметом застави за Договором застави обладнання від 27.12.2018, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.04.2021 до цього Договору, а саме: "Установка колтюбинговая МКЗОТ идентиф. номер: Y39MK30T1H0016001(КУ1)", "Установка азотная А100(1)", "Емкость криогенная Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(1)", "Установка насосная УН4 идентиф. номер Y39UN4000H0096036(1)", "Установка колтюбинговая МКЗОТ идентиф. номер: Y39MK30T5J0016001(КУ2)", "Установка азотная А100(2)", "Установка насосная УН4 идентиф. номер Y39UN4030K0096078, TATRA T158-8P5R33(2)", "Емкость криогенная Cryopack 3000G LN2 6 bar ADR 6.8(3)", яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, село Яхники, вул. Шевченка, буд. 166, шляхом його передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (Україна, 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код: 40594622).

3. Вилучити у заставодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 309; ідентифікаційний код: 41427728) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (Україна, 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код: 40594622) вищезазначене майно.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТФ-Колтюбінг" (Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 309; ідентифікаційний код: 41427728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор онлайн" (Україна, 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 3; ідентифікаційний код: 40594622) витрати по сплаті судового збору в розмірі 192 000 (сто дев'яносто дві тисячі) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

vQXh7VH0HD4AbРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

vQXh7VH0HD4AbПовне рішення складено 22.05.2023

vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbСуддя О.В. Нечай

vQXh7VH0HD4Ab