Рішення

від 11.05.2023 по справі 916/943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/943/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр (69050, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119, код ЄДРПОУ 33921034)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон (65070, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27Б, код ЄДРПОУ 37811845)

про стягнення 149148,05 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон про стягнення 149148,05 грн., з яких: 80000 грн. основного боргу, 44301,99 грн. інфляційних втрат, 4900,85 грн. 3% річних та 19945,21 грн. пені.

Позовні вимоги ТОВ Автоформула Центр обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №21/023-А від 01.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 04.04.2023 о 16:15.

22.03.2023 за вх.№9203/23 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду.

Ухвалою суду від 04.04.2023 відкладено розгляд справи на 11.05.2023.

06.04.2023 за вх.№11155/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне:

- відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій достатньо завеликий та згідно з ч. ч. 1,2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції занадто великі проти збитків кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому відповідач вказує, що має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- відповідач звертає увагу на п.7 оглядового листа ВГСУ №01-06/767/2013 від 29.04.2013 за наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду. Також відповідач вказує, що Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 10.09.2020 по справі №916/1777/19 зазначив, що суд реалізуючи свої дискреційні повноваження, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як- то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав; Касаційний господарський суд Верховного Суду зауважив, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій та відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; що стосується зазначеної вище справи, то розмір штрафних санкцій було зменшено на 70%;

- відповідач вказує, що при розгляді справи мають бути прийняті до уваги обставини, що Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан;

- відповідач зауважує, що штрафні санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто на думку відповідача має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання;

- відповідач звертає увагу на період нарахування штрафних санкцій, які перевищують шість місяців; відповідач вказує, що якщо позивач вважає наявним порушення його прав та інтересів, то чому звернувся до суду лише у 2023 році. Аналізуючи положення ч.6 ст. 232 ГК України відповідач зазначає, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов`язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- стосовно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести в зв`язку із судовим розглядом справи, окрім судового збору зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., із розміром яких відповідач також не погоджується.

У судове засідання 11.05.2023 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/943/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 11.05.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 11.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Бастіон (покупець, відповідач) укладений договір поставки №21/023-А, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити електротехнічну продукцію (надалі - продукцію), а покупець оплатити і прийняти таку продукцію згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами цього договору; технічні характеристики продукції, яка підлягає постачанню зазначені у додатках до відповідних специфікацій.

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України (гривні), в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах та в терміни, які зазначаються у відповідних специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні платежів за цим договором покупець в платіжному дорученні в графі призначення платежу зобов`язаний вказати, номер цього договору, на підставі якого проводилася (буде проводитися) поставка продукції, а також номер рахунку (рахунку-фактури) постачальника, який сплачується. Вартість продукції, що поставляється за цим договором, або за кожною окремою специфікацією, може бути змінена шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору поставка продукції здійснюється на умовах вказаних у специфікаціях до цього договору. Терміни поставки кожної партії продукції обумовлюються в специфікаціях до цього договору.

За п.п. 5.1, 5.2, 5.7, 5.8 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України та умовами цього договору. У разі порушення покупцем термінів оплати продукції покупець зобов`язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата неустойки (штрафу та/або пені) не звільняє винну сторону від зобов`язання з відшкодування збитків та виконання своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне його виконання, які мали місце в період дії договору.

У відповідності до п.п. 7.1-7.4 договору сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), зокрема: епідемій, пандемій, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, зокрема таких, як замерзання моря, припливів, портів та ін., закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на період дії зазначених обставин. В такому випадку терміни виконання своїх зобов`язань стороною, щодо якої діють такі обставини, продовжуються на термін дії форс- мажорних обставин. Сторона, яка не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, зобов`язана не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати настання таких подій письмово повідомити іншу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин і надати другий стороні докази, що підтверджують наявність і тривалість дії непереборної сили. В іншому випадку сторона не має права посилатися на події непереборної сили як на підставу, що звільняє її від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором. Належним доказом виникнення і тривалості форс-мажорних обставин буде служити документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, що підтверджує наявність і тривалість дії форс-мажорних обставин. У разі, коли дія зазначених обставин триває більш ніж 90 календарних днів, кожна із сторін має право на дострокове розірвання договору і не несе ніякої відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це другій стороні не пізніше, ніж за 15 днів до розірвання договору. Положення даного розділу договору не поширюються на порушення виконання зобов`язань, допущені сторонами до настання форс-мажорних обставин.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2, 8.4, 8.5 договору будь-який спір, що виникає з цього договору або в зв`язку з ним, сторони вирішують шляхом взаємних переговорів. Претензії в рамках даного договору направляються другій стороні в письмовому вигляді. У претензії заявник зобов`язаний вказати нормативне обґрунтування пред`явлених вимог. Досудове порядок врегулювання спору є обов`язковим. У разі недосягнення взаємної згоди по яке з`явилося спору, даний спір підлягає розгляду в господарському суді України в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При розгляді спору буде застосовуватися матеріальне і процесуальне право України.

Відповідно до п.9.1 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до договору поставки №21/023-А є Специфікація №1, в якій визначено, що:

- постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію: трансформатор ТСЗЛК-250/10 УЗ 10/04 Д/Ун-11 у кількості 2 шт. на загальну суму 432000 грн.;

- умови оплати: 50% - попередня оплата від вартості продукції, що поставляється, протягом 10 (десяти) календарних днів від дати укладення цієї специфікації; остаточний розрахунок 50% від вартості продукції, що поставляється, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження, перед відвантаженням;

- термін постачання продукції: 75 календарних днів з моменту виконання покупцем п.3.1 даної специфікації.

В матеріалах справи наявний Додаток №1 до Специфікації №1 до договору поставки №21/023-А, який визначає технічну специфікацію продукції та Додаток №2 до Специфікації №1 до договору поставки №21/023-А.

11.11.2021 між сторонами договору поставки №21/023-А укладено додаткову угоду №1, в якій сторони домовились викласти підпункт 3.2 Додатку №1 до договору поставки №21/023-А від 01.06.2021, в наступній редакції: остаточний розрахунок 50% від вартості продукції, що поставляється, у строк до 23.12.2021 (включно).

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату №70 від 17.06.2021 за договором №21/023-А від 01.06.2021 на суму 426000 грн.

Також в матеріалах справи наявна виписка по рахунку з 01.06.2021 по 31.12.2021, в якій відображено сплату відповідачем 213000 грн. за товар згідно рахунку №70 від 17.06.2021.

21.09.2021 позивачем направлено відповідачу лист за вих.№554, в якому повідомлено, що 24.09.2021 планується відвантаження трансформаторів ТСЗЛК-250/10 УЗ 10/04 Д/Ун-11 у кількості 2 шт. та заявлено прохання здійснити остаточний розрахунок на суму 213000 грн. та здійснити заходи для отримання продукції.

01.11.2021 відповідачем направлено позивачу лист за вих.№01-11/21-01, в якому повідомлено, зокрема, що закупівля обладнання здійснюється за кошти замовника передбачені інвестиційною програмою та відповідним договором між АТ ДТЕК Одеські Електромережі та ТОВ БК Бастіон; після готовності приміщення для зберігання трансформаторів ТСЗЛК-250/10 УЗ 10/04 Д/Ун-11 (2 шт.), покупцем буде прийнято за актом приймання-передачі цей товар від постачальника для подальшого його розміщення та монтажу; остаточний розрахунок за товар буде здійснено після його монтажу та пусконаладки, у зв`язку з чим відповідні грошові кошти будуть перераховані від АТ ДТЕК Одеські Електромережі. Також у даному листі відповідач просив узгодити доставку товару у термін (до 20.11.2021) на склад покупця та гарантував оплату послуг перевізника.

В матеріалах справи наявна підписана обома сторонами видаткова накладна №140 від 16.11.2021 за договором №21/023-А від 01.06.2021 на суму 426000 грн. Також матеріали справи містять товарно-транспортну накладну №28 від 16.11.2021.

21.06.2022 позивачем направлено відповідачу лист за вих.№159, в якому повідомлено про порушення строків остаточного розрахунку за договором №21/023-А від 01.06.2021 та заявлено прохання у десятиденний строк здійснити остаточний розрахунок на суму 213000 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 2021 року, який підписаний з боку позивача, із зазначенням кінцевого сальдо на корить позивача у сумі 213000 грн.

Також в матеріалах справи наявна виписка по рахунку з 01.01.2022 по 31.12.2022, в якій відображено сплату відповідачем грошових коштів на загальну суму 133000 грн. за товар згідно рахунку №70 від 17.06.2021 за договором №21/023-А від 01.06.2021.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2021 по 21.02.2023, який підписаний з боку позивача, із зазначенням кінцевого сальдо на корить позивача у сумі 80000 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №21/023-А від 01.06.2021 в частині повної та своєчасної сплати за товар стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 80000 грн. основного боргу, 44301,99 грн. інфляційних втрат, 4900,85 грн. 3% річних та 19945,21 грн. пені.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (позиція викладена у постанові КГС ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що даний спір виник внаслідок виконання укладеного між сторонами договору поставки №21/023-А від 01.06.2021.

Як встановлено судом, позивач як постачальник виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, що підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Окрім того, із загальної вартості поставленого товару, що склала 426000 грн. відповідачем різними частинами було сплачено 346000 грн., отже на момент подачі позову решта вартості поставленого та неоплаченого товару склала 80000 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Проаналізувавши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором №21/023-А від 01.06.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар на суму 80000 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр позовні вимоги про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон 80000 грн. основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.5.2 договору.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем вартості поставленого товару, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача, яким порушено його договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за товар, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр про стягнення з відповідача 44301,99 грн. інфляційних втрат, 4900,85 грн. 3% річних та 19945,21 грн. пені.

Господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо розміру штрафних санкцій, який на переконання відповідача достатньо великий та щодо врахування обставин введення в Україні воєнного стану, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, суд враховує, що зобов`язання із здійснення оплати основного боргу виникли у відповідача у 2021 році, разом з тим відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин, а також суд виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності не вбачає достатніх підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій. Разом з тим, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечив проти задоволення позовних вимог та не заявляв клопотання про зменшення штрафних санкцій з наданням відповідного обґрунтування, а посилання відповідача на норми законодавства та судову практику не створюють підстав для можливості застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Бастіон (65070, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27Б, код ЄДРПОУ 37811845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр (69050, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119, код ЄДРПОУ 33921034) 80000 /вісімдесят тисяч/ грн. основного боргу, 44301 /сорок чотири тисячі триста одну/ грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4900 /чотири тисячі дев`ятсот/ грн. 85 коп. 3% річних, 19945 /дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять/ грн. 21 коп. пені та 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 травня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля