Постанова

від 17.05.2023 по справі 216/1116/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 216/1116/17

провадження № 61-7120св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року в складі судді Бутенко М. В.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР» (далі - ТОВ «ШЛЯХБУД КР»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про її звільнення № 36-к від 13 лютого 2017 року; поновити її на посаді начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху загальноцехової дільниці залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2017 року до 25 січня 2022 року в сумі 396 103,10 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 16 січня 2015 року працювала на посаді начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху загальноцехової дільниці залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР.

13 лютого 2017 року її звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважала звільнення незаконним, оскільки відповідач не приймав рішення про скорочення та наступне вивільнення саме її. При звільненні відповідач порушив її переважне право залишення на роботі та не запропонував їй усі вакантні посади. Звільнення проведено без отримання згоди профспілкового органу, оскільки вона не отримувала запрошень на засідання профспілки.

Неправомірне звільнення завдало їй моральної шкоди, яка виразилась у моральних страждань, переживаннях, емоційному перевантаженні, розмір якої вона оцінила в 50 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням вимог закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15 та в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 06 травня 2020 року в справі № 487/2191/17, від 19 лютого 2021 року в справі № 456/2212/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 306/1325/18, від 22 вересня 2021 року в справі № 490/372/21, від 15 грудня 2021 року в справі № 705/4950/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що на підприємстві відповідача була велика кількість вакантних посад, які вона з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду могла займати, зокрема посади провідного інженера з охорони праці, бухгалтера, обліковця, інженера з кошторису, проте відповідач їй ці посади не пропонував.

Також суди не звернули уваги на те, що засідання профспілкового комітету, на якому було надано згоду на її звільнення, проведено без її участі, чим порушені вимоги статті 43 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 жовтня 2022 року справа № 216/1116/17 надійшла до Верховного Суду.

ТОВ «ШЛЯХБУД КР» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 16 січня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на посаду начальника бюро з організації праці та заробітної плати залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК».

Наказом ТОВ «ШЛЯХБУД КР» № 122 від 18 листопада 2016 року «Про скорочення штату та чисельності працівників» у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці вирішено вивести 23 січня 2017 року зі штатного розпису загальноцехового персоналу залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» посади енергетика цеху, провідного бухгалтера та начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху.

21 листопада 2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників та одночасно запропонував їй посаду комірника залізничного цеху з обслуговування об`єктів, від якої вона відмовилась.

Профспілковий комітет Первинної організації ПГМУТОВ «ШЛЯХБУД КР», розглянувши подання відповідача, надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем, про що свідчить постанова профкому № 3 від 13 лютого 2017 року.

НаказомТОВ «ШЛЯХБУД КР»№ 19 від 13 лютого 2017 року за неякісну підготовку документів на засідання балансової комісії і несумлінне виконання посадових обов`язків позивачу оголошено догану, позбавлено виробничої премії за січень 2017 року.

Наказом ТОВ «ШЛЯХБУД КР» № 36-к від 13 лютого 2017 року позивача звільнено з посади начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У цій справі встановлено, що 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення з займаної нею посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Того ж дня позивачу була запропонована посада комірника, від якої вона відмовилась. Будь-якої іншої вакантної посади відповідач позивачу не пропонував.

Водночас матеріали справи містять докази, що в період вивільнення ОСОБА_1 (з 21 листопада 2016 року по 13 лютого 2017 року) на підприємстві відповідача була велика кількість інших вакантних посад, які їй не пропонувалися.

Апеляційний суд проаналізував лише три вакантні посади (бухгалтера, провідного бухгалтера та обліковця), за результатами чого зробив висновок, що позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам до цих посад.

Вимоги щодо інших вакантних посад (зокрема провідного інженера з охорони праці, провідного інженера) суд апеляційної інстанції не з`ясував, відповідно висновків щодо відповідності позивача цим посадам не зробив.

Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 43 КЗпП України передбачено порядок розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Так, згідно з частиною третьою цієї статті подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Таким чином, розгляд подання власника або уповноваженого ним органу про звільнення працівника за відсутності на засіданні органу профспілки цього працівника (за виключенням, якщо від нього надійшла письмова заява про розгляд подання без його участі або він повторно без поважних причин не з`явився на засідання) свідчить про порушення встановленого статтею 43 КЗпП України порядку його розгляду, тому згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з працівником, надана на такому засіданні, не може бути визнана такою, що має юридичне значення.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 755/14412/18.

Частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Аналіз наведеного свідчить про те, що суд, установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу або якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Установлено, що 13 лютого 2017 року профспілковий комітет Первинної організації ПГМУТОВ «ШЛЯХБУД КР» розглянув подання відповідача про надання згоди на звільнення з посади начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, за результатами розгляду якого надав свою згоду на її звільнення.

Доказів, що подання було розглянуто в присутності позивача чи за наявності письмової заяви від неї про розгляд подання без її участі матеріали справи не містять.

Таким чином, згода профспілкового органу на звільнення позивача, яка була надана на цьому засіданні, є такою, що не має юридичного значення, оскільки подання відповідача про надання цієї згоди розглянуто з порушенням встановленого статтею 43 КЗпП України порядку його розгляду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, вимоги частини дев`ятої статті 43 КЗпП України не виконав, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність з боку відповідача порушень вимог трудового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить на виконання вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України звернутися до профспілкового комітету з запитом, у якому, зокрема, порушити питання щодо повторного розгляду питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на засіданні профкому з належним викликом позивача, а також належним чином з`ясувати, які саме вакантні посади, що не були запропоновані позивачу, остання могла з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду обійняти та чи надала б вона свою згоду на переведення на одну із таких посад.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов