Ухвала

від 19.07.2023 по справі 216/1116/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6403/23 Справа № 216/1116/17 Суддя у 1-й інстанції - БУТЕНКО М. В. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Тимченко О.О., Хейло Я.В.

секретар судового засідання-Тимофєєва О.В.

сторони справи :

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргупозивачки ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, (суддя Бутенко М.В) у приміщенні Центрально-Міськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської області, повне судове рішення складено 01 лютого 2022 року,-

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР» (надалі - ТОВ «ШЛЯХБУД КР») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, який неодноразово уточнювала.

Позовна заява, з урахуванням уточнень та неї, мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 працювала начальником бюро з організації праці та заробітної плати цеху загальноцехової дільниці залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР» з 16.01.2015 року.

Наказом Про звільнення ОСОБА_1 №36-к від 13.02.2017 року вона була звільнена, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки 21.11.2016 року їй було повідомлено, що адміністрацією ТОВ «ШЛЯХБУД КР» 18.11.2016 року було видано наказ №122 Про скорочення штату та чисельності працівників щодо виведення з 23.01.2017 року з штатного розпису загальноцехового персоналу залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» посад енергетика цеху, провідного бухгалтера та начальника бюро з організації праці та заробітної плати, тобто щодо скорочення чисельності персоналу цеху на 3 штатні одиниці. При цьому, у вищевказаному наказі не йшла мова про необхідність скорочення та вивільнення саме ОСОБА_1 , про ознайомлення її за два місяці про наступне скорочення тощо, а йшла мова виключно про зміну організаційної структури Товариства. Водночас, повідомленням №1121/2 від 21.11.2016 року, без будь-якої правової підстави (оскільки відповідний наказ відносно саме її скорочення та наступного вивільнення на підприємстві не видавався), відповідачем в межах цеху, а не підприємства, було запропоновано переведення на професію, а не на посаду, комірника залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР», а інші посади взагалі не пропонували. При цьому, наголошує на тому, що, після попередження її про звільнення, адміністрація ТОВ «ШЛЯХБУД КР» приймала на різні посади нових працівників, однак їй ці посади не було запропоновано. Зокрема, після повідомлення про скорочення, адміністрацією прийнято рішення про внесення змін до штатного розкладу цеху та з 03.01.2017 року введено посаду бухгалтера, яку позивачка за своєю економічною освітою могла б обійняти, але їй не тільки не було запропоновано зайняту новостворену вакантну посаду, а навпаки, на неї 04.01.2017 року було прийнято сторонню особу - ОСОБА_2 .

Також, зазначає, що жодної інформації про повідомлення первинної профспілкової організації про майбутні зміні в штатному розписі підприємства та подальше вивільнення працівників в наказі №122 від 18.11.2016 року не міститься, як і не міститься в наказі №36-к від 13.02.2017 року, що свідчить про порушення роботодавцем трудового законодавства та недотримання ним процедури звільнення працівників за скороченням штату. При цьому, станом на 13.02.2017 року, розгляд будь-яких подань профспілкою, членом якої є позивачка, на звільнення її в порядку ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за її участю не проводився і на жодне засідання профспілкового комітету її для участі запрошено не було.

Крім того, наголошує на тому, що відповідачем була скорочена посада начальника бюро з організації праці, в той час як посада інженера з організації праці залишилася. Проте, не зважаючи на те, що вона має більш високу кваліфікацію, й переважне право на залишення на роботі, через те, що вона є єдиною працюючою особою в сім`ї й на її утриманні перебувають непрацездатна мати та дитина-студент, яка навчається на денній формі навчання на платній основі та не має джерел доходів, переведення на однорідну професію чи посаду їй відповідачем не було запропоноване. При цьому, ОСОБА_3 , яка займала посаду інженера з організації праці, не мала вищої освіти за відповідною спеціальністю, закінчила технікум з іншої спеціальності, у зв`язку з чим її освіта в цілому не відповідала вимогам, вказаним в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Неправомірне звільнення з роботи призвело до моральних страждань позивачки, переживань, емоційного перевантаження, оскільки вона була позбавлена права працювати та заробляти собі кошти для своєї життєдіяльності, для утримання непрацездатної матері та сина, який навчається на денній формі навчання та не має можливості отримувати відповідні доходи. Вона була змушена витрачати додатковий час для пошуку нової роботи, не могла в повному обсязі реалізовувати свої професійні знання, в неї погіршилися відносини з іншими працівниками, вона мала докладати додаткових зусиль для організації життя.

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ШЛЯХБУД КР» Про звільнення ОСОБА_1 №36-к від 13.02.2017 року та поновити її на посаді начальника бюро з організації праці та заробітної плати цеху загально-цехової дільниці залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПАТ «ІнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати 315,62 грн. (за період з 14.02.2017 року до 25.01.2022 року, що складає 396 103,10 гривень); стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням в розмірі 50000,00 грн.

РішеннямЦентрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачці була запропонована лише одна посада, яка згодом теж підлягала скороченню, тоді як на ТОВ «ШЛЯХБУД КР» були вільні посади, на які призначалися робітники, однак ці посади позивачці взагалі не було запропоновано. Зокрема, 03 січня 2017 року на ТОВ «ШЛЯХБУД КР» було прийнято на роботу бухгалтера ОСОБА_2 та обліковця ОСОБА_4 , й за своєю освітою та кваліфікацією позивачка могла б обіймати ці посади, однак їй не було повідомлено про наявність вільних посад та не запропоновано переведення на ці посади. Також, 11 листопада 2016 року на посаду провідного бухгалтера була прийнята ОСОБА_5 , яка оформила відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про наявність вільної посади.

Також, позивачка не погоджується із посиланням суду на Акт перевірки Держпраці, оскільки перевірка дотримання ТОВ «ШЛЯХБУД КР» трудового законодавства відбувалася в проміжок часу з 11.01.2017 року по 18.01.2017 року, тобто до звільнення позивачки (13.02.2017 року), з огляду на що в ході перевірки об`єктивно не могло б бути встановлено жодних порушень при звільненні позивачки.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що позивачку не було повідомлено про розгляд профспілкою питання про можливість її скорочення, тобто вона була позбавлена можливості висловити свої доводи та міркування з приводу скорочення, в тому числі й з приводу наявних вільних посад.

Вважає, що її звільнення з посади є незаконним, що є підставою для поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ТОВ «ШЛЯХБУД КР» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10 липня 2023 року, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 364 ЦПК України, із закриттям апеляційного провадження.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала заяву про відмову від апеляційної скарги із закриттям апеляційного провадження.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Шляхбуд КР» підтримав заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги із закриттям апеляційного провадження.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 4,5 ст.364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відмова від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження суперечить інтересам учасників справи, немає інших скарг та осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, а також відсутні обставини, передбачені ч.5 ст. 206 ЦПК України.

Зважаючи на вказані обставини та враховуючи, що ст..13,43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддіввважає можливимприйняти відмову позивача ОСОБА_1 від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 364, 389 ЦПК України, апеляційний суд , -

У Х В А Л И В :

Прийняти відмову позивачки ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: