Ухвала

від 16.05.2023 по справі 369/9460/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9460/22

Провадження № 4-с/369/27/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

за участі секретаряМагеррамової Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ МЮУ (м. Київ) Стебловська Юлія Олександрівна, ОСОБА_2 , на незаконні дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на незаконні дії державного виконавця.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2012 року у справі № 2-5078/2011 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 366706 грн. боргу та 3219,00 грн. судового збору, всього - 369 925,00 грн.

На виконання даного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-753 від 14.06.2012 року, на підставі якого 07.07.2012 р. Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 33356802.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Паращак В.М. від 07.07.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановами від 22.08.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Паращак В.М. накладено арешт на земельні ділянки: з кадастровим номером 3222483600:04:009:0372 заг. площею 0,1421 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; з кадастровим номером 3222483600:06:006:0006 заг. площею 4,7464 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; з кадастровим номером 3222483601:01:009:0004 заг. площею 0,1922 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику: ОСОБА_1 , та накладено арешт на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику: ОСОБА_1 .

31 березня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу Долженко Д.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п.6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

10.05.2017 року Старшим державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 31.03.2017 .

Постановою заступника начальника відділу Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною від 22.01.2020 року на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3173/5 від 16.10.2019 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», проводиться ліквідація Головного територіального управління юстиції у Київській області та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з чим Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ліквідується та утворюється Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Враховуючи вищезазначені обставини необхідно передати виконавче провадження від Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Тому передано виконавчий лист № 2-753 виданий 14.06.2012 Києво-Святошинським районним судом Київської області до Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

23.01.2020 року заступником начальника відділу Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

Згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.09.2020 року було встановлено із довідки про втрату виконавчого листа, видану Києво-Святошинським районним відділом ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 33356802 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Зазначає, що неправомірними діями державного виконавця Стебловської Ю.О. порушено право ОСОБА_1 на отримання заробітної плати та вільне користування власними коштами, оскільки постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2020 р., винесену державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною не було доведено до відома ОСОБА_1 або направлено їй не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Про існування цієї постанови ОСОБА_1 дізналася тільки 23 вересня 2022 р., коли вчергове звернулася до державного виконавця Стебловської Ю.О. щодо невиконання нею ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.05.2022 р. у справі ЗЧЬ369/11891/20 і щодо неможливості користуватися своєю банківською карткою, ка яку зараховується заробітна плата ОСОБА_1 , проте з`ясувалося, що на всі кошти ОСОБА_1 накладено арешт. Внаслідок протиправних дій державного виконавця порушено конституційні засади, якими закріплено право на оплату праці та непорушне право власності.

На підставі викладеного просить суд визнати дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловської Юлії Олександрівни - протиправними. Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2020 р., винесену державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною.

Ухвалою суду від 30.09.2022 року було прийнято скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

15.05.2023 року стягувачем ОСОБА_2 надано до суду відзив на скаргу, вважає скаргу не обґрунтованою та просить суд відмовити у її задоволені.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзиву або заперечень на скаргу не надавали. Від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК Українинеявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду..

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини викладені у скарзі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_1 просить суд визнати дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловської Юлії Олександрівни - протиправними. Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2020 р., винесену державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2012 року у справі № 2-5078/2011 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 366706 грн. боргу та 3219,00 грн. судового збору, всього - 369 925,00 грн.

На виконання даного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-753 від 14.06.2012 року,

07.07.2012 р. Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 33356802.

Скаржник зазначає, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київсткої області від 16.05.2022 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловська Юлія Олександрівна, ОСОБА_4 на незаконні рішення та дії державного виконавця задоволено частково. Скасовано наступні постанови заступника начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловською Юлією Олександрівною прийняті під час примусового виконання виконавчого провадження № 33356802: про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 серпня 2020 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03.09.2020 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 04.09.2020 року.

Разом з тим, як вбачається, з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у справі №369/11891/20 було скасовано УхвалуКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 16травня 2022року та ухвалено нове судоверішення,яким відмовленоу задоволенніскарги Боржникана дії та рішення державного виконавця Києво- Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стебловської Ю.О.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судовогорішення єневід`ємноюскладовою правакожного насудовий захисті охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2018 року № 2-р (ІІ)/2019).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).

Таким чином, визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець не порушив права скаржника, то така скарга задоволенню не підлягає.

Київським апеляційним судом у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №369/11891/20 зазначено, що як встановлено Київським апеляційним судом у постанові Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №2-753/12 станом на серпень 2020 року виконавче провадження № 33356802 триває та по ньому здійснюються виконавчі дії примусового характеру. Виконавчий лист № 2-753/12, виданий 14 червня 2012 року, був пред`явлений до виконання стягувачем у строк, передбачений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин). Отже у разі отримання стягувачем дубліката виконавчого листа, за яким уже відкрито виконавче провадження, питання про відкриття виконавчого провадження вирішуватись не буде. Відповідно до відомостей довідки про втрату виконавчого документа виконавчий лист був втрачений державним виконавцем в ході виконавчого провадження і на час розгляду питання щодо видачі дубліката виконавчого листа державним виконавцем продовжуються виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 33356802 з виконання вказаного виконавчого листа, що відображено у автоматизованій системі виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Такі обставини є преюдиціальними фактами, їх преюдиціальність заснована на юридичному механізмі набрання судовим рішення законної сили, відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цьому рішенні факти.

Отже, дії та рішення державного виконавця Києво-Святошинського PB ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловської Ю.О. у виконавчому провадженні № 33356802 відповідають вимогам закону і не порушують прав Боржника, а постанова про арешт коштів Боржника від 11.08.2020 винесена державним виконавцем повністю у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За вимогами ч. 3ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається скаржник, як на підставу для задоволення його скарги, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 129 Конституції України, Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст. ст. 4, 5, 11, 12, 81, 447, 451, 453 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ МЮУ (м. Київ) Стебловська Юлія Олександрівна, ОСОБА_2 , на незаконні дії державного виконавця,-відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК