Рішення

від 19.05.2023 по справі 464/938/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/938/23

пр.№ 2-др/464/28/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Лісовської Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 05.05.2023 позов у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

В ході судового розгляду даної справи, а саме у відзиві на позовну заяву, відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про наявність у неї судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу. 10.05.2023 відповідачка звернулася в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача в її користь 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Представником позивача - адвокатом Кармалітою Т.В. 16.05.2023 до суду подані письмові заперечення проти заяви про стягнення судових витрат, у яких зазначає, що відповідачкою не вказано поважної причини неподання такої заяви до закінчення судових дебатів. У зв`язку з наведеним, просила відмовити у задоволенні заяви.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, у відповідності до ч. 3 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено при ухваленні рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі.

Встановлено, що правнича допомога надавалась відповідачці ОСОБА_1 адвокатським об`єднанням «Правнича компанія «Вікторі» (ЄДРПОУ 41947371) на підставі договору про надання правової допомоги від 30.03.2023.

На підтвердження понесення відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу подано такі докази: рахунок №0003 від 31.03.2023 (строк оплати до 04.03.2023), квитанцію №344961 від 31.03.2023 про сплату 3 500 грн на рахунок адвокатським об`єднанням «Правнича компанія «Вікторі», акт приймання-передачі від 08.05.2023 року та розрахунок гонорару від 08.05.2023 у справі №464/938/23.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані відповідачкою докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає співмірним заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаним адвокатами роботам (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Таким чином, з урахуванням співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне в повному обсязі задовольнити розмір понесених судових витрат та стягнути з позивача в користь відповідачки 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 270 ЦПК України,

у х в а л и в:

ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Д.Ю.Теслюк