Ухвала

від 22.05.2023 по справі 460/8229/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 травня 2023 року м. Рівне№460/8229/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у розмірі 82868,88грн.

Ухвалою від 13.03.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому просив суд залишити позов без розгляду, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Ухвалою від 02.05.2023 позов залишений без руху.

Позивач подав до суду заяву в якій просить суд вважати строк звернення до суду необмеженим та продовжити розгляд справи. Мотивуючи своє прохання позивач зазначив, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді відповідно до ст. 236 КЗпП України не обмежується будь-яким строком, що стверджується правовими позиціями Верховного Суду у справах № 380/6129 від 04.08.2022; № 560/7496/20 від 18.08.2022; № 501/4019/21 - ц від 14.12.2022.

Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 460/2580/20 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24 березня 2020 року № 37 дск-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року №64-к "Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації з 25 березня 2020 року. Стягнуто з Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2020 року по 08 лютого 2021 року у сумі 159195 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 48 копійок. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Наведене рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано відповідачем у період часу з 08.02.2021 по 27.07.2021 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 30.03.2023.

Таким чином ключовим питаннями у даному випадку є правильність застосування норм процесуального права щодо строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Суд зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 18 серпня 2022 у справі № 560/7496/20.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту першогоглави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423«Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

З огляду на вказане суд уважає, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другоїстатті 233 КЗпП України(в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Зважаючи на наведене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду є неприйнятними та підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у адміністративній справі № 460/8229/23, залишити без задоволення.

Визнати, що строк звернення до суду з цією позовною заявою ОСОБА_1 не пропущений.

Розгляд адміністративної справи № 460/8229/23, продовжити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Комшелюк