Рішення

від 23.05.2023 по справі 460/8229/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2023 року м. Рівне№460/8229/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у розмірі 82868,88грон. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 08 лютого 2021 року Рівненським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 460/2580/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято рішення, згідно якого визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24 березня 2020 року № 37 дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації з 25 березня 2020 року. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно. Проте розпорядження та наказ про поновлення ОСОБА_1 було видано лише 27 липня 2021 року, а тому на підставі положень ст. 236 КЗпП України він має право на стягнення за період із 08.02.2021 року по 27.07.2021 року середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року у справі № 460/2580/20 в розмірі 82868,88 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги невизнав, просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду в зв`язку із пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій повністю заперечується пропуск строку ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в якому наводить тотожні за змістом відзиву доводи та аргументи. Також звертає увагу на те, що вини відповідача у невчасному виконанні рішення суду немає. До того ж він є бюджетною організацією і може здійснювати розрахунки лише згідно чинного законодавства та після надходження відповідних коштів.

Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правиламиспрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року клопотання Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у адміністративній справі № 460/8229/23, без розгляду, залишено без задоволення. Визнано, що строк звернення до суду з цією позовною заявою ОСОБА_1 не пропущений. Розгляд адміністративної справи № 460/8229/23, продовжено.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Перебуваючи на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 , на час його депутатських повноважень, позивачем було складено Присягу державного службовця, про що 07.04.2014 у трудовій книжці НОМЕР_1 здійснено запис.

У відповідності до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 06.05.2014 № 117-к з 07.05.2014 позивача призначено на посаду начальника управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації у порядку переведення. Згідно розпорядження голови Рівненської ОДА від 30.05.2016 № 210-к присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця, а відповідно до розпорядження від 23.04.2018 № 51-к, 5 (п`ятий) ранг державного службовця.

24.03.2020 головою Рівненської ОДА було прийнято розпорядження № 37дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Відповідно до п. 1 вказаного розпорядження, визнано дисциплінарний проступок, вчинений начальником відділу охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, як такий, що передбачений пунктом 1 статті 65 Закону України «Про державну службу».

Пунктом 2 розпорядження, позивача звільнено 24.03.2020 з посади начальника управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації за порушення Присяги державного службовця. Згідно пунктів 3, 4 розпорядження, управлінню охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації забезпечити проведення з позивачем розрахунку і видачу йому трудової книжки та зобов`язано його передати у встановленому порядку справи та довірене у зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно.

Не погодившись із зазначеним розпорядженням, 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Рівненської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 460/2580/20).

08 лютого 2021 року Рівненським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 460/2580/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято рішення, згідно якого визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24 березня 2020 року № 37 дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації з 25 березня 2020 року. Стягнуто з Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2020 року по 08 лютого 2021 року у сумі 159195 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 48 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, рішення суду від 08.02.2021 року у справі № 460/2580/20 залишено без змін.

27 липня 2021 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/2580/20 від 08.02.2021 року, Рівненською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 81-к, яким скасовано розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24 березня 2020 року № 37 дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації з 25 березня 2020 року.

27 липня 2021 року на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/2580/20 від 08.02.2021 року та розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27 липня 2021 року № 81-к, Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення було видано наказ № 240-к, яким оголошено розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27 липня 2021 року № 81-к «Про ОСОБА_1 », згідно якого ОСОБА_1 з 25 березня 2020 року поновлений на посаді начальника управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації.

Скасовано наказ управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 ».

27 липня 2021 року Рівненською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 82-к «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_3 », яким - присвоєно начальнику управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 з 06 травня 2021 року у межах категорії «Б» посад державної служби черговий четвертий ранг державного службовця. Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення облдержадміністрації здійснювати нарахування ОСОБА_3 надбавки до посадового окладу за четвертий ранг державного службовця.

27 липня 2021 року Рівненською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 83-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 27 липня 2021 року з посади начальника управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації за угодою сторін.

27 липня 2021 року на виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27 липня 2021 року № 83-к «Про звільнення ОСОБА_1 », Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення було видано наказ № 241-к, яким відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27 липня 2021 року № 83-к «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнений з посади управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації за угодою сторін.

Відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного забезпечення та бухгалтерського обліку провести розрахунок з ОСОБА_1 по заробітній платі, в тому числі виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 25 березня 2020 року по 24 березня 2021 року, 10 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 25 березня 2021 року по 27 липня 2021 року, 02 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби 6років, 03 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби 7 років.

08 березня 2023 року Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації було видано довідку №вих-914/03-13/23, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 08 лютого по 27 липня 2021 року на виконання рішення суду № 460/2580/20 від 08.02.2021 р. було нараховано та виплачено суму в розмірі 159195,48грн і компенсацію за відпустку 45 днів у розмірі 32711,40грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно достаті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першоюстатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно достатті 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається зКодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення порушеного права) визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ізстаттею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді відповідно достатті 236 КЗпП України, якоювизначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

08 лютого 2021 року Рівненським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 460/2580/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято рішення, згідно якого визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24 березня 2020 року № 37 дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації з 25 березня 2020 року. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Розпорядження та наказ про поновлення ОСОБА_1 було видано лише 27 липня 2021 року, а відтак період із 09.02.2021 року по 26.07.2021 року (включно) є періодом затримки виконання відповідачем судового рішення, яке підлягало негайному виконанню.

Приписами статей129,129-1 Конституції Українирегламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання, що є однією із основних засад судочинства.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», неодноразово звертав увагу на те, що «право, передбачене частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов`язковому судовому рішенню залишатися без дії на шкоду однієї зі сторін» (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі Hornsby v. Greece («Хорнсбі проти Греції»), п.40), рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі Shmalko v. Ukraine («Шмалько проти України»), п. 43).

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).

Статтею 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалося порушення прав працівника (незаконне звільнення) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 501/2316/15-ц, від 21.04.2021 у справах № 826/19766/16, № 640/6398/19, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18.

Крім того, Верховний Суд неодноразово досліджував питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за результатами чого сформовано сталу правову позицію щодо тлумачення змісту та застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у спорах про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц зроблений правовий висновок, згідно якого затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 Кодексу законів про працю України необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення від 08 лютого 2021 року про поновлення позивача на роботі було виконано лише 27 липня 2021 року, то в таких діях відповідача вбачається саме затримка виконання судового рішення роботодавцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, урішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Слід зазначити, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятоюстатті 122 КАС України.

Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно достатті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 10 травня 2022 року у справі № 369/3013/20, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21.

Також ідентичні правові позиції щодо стягнення саме середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду викладено у постановах Верховного Суду №380/6129/20 (адміністративне провадження № К/9901/18606/21) від 04.08.2022 року); № 560/7496/20 (адміністративне провадження № К/9901/42336/21 від 18.08.2022 року); № 501/4019/21-ц (провадження № 61-9103св22) від 14.12.2022 року).

Крім того, суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22) від 19.01.2023 року та № 460/14618/21 (провадження №К/990/16784/22) від 02.03.2023 року зроблено наступні висновки: «при вирішенні спорів про оплату праці судам слід застосовувати положення ст.233 КЗпП України чинні на момент звільнення; суд наголосив, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

За наведених обставин, доводи та посилання відповідача щодо пропуску строків звернення до суду є безпідставними.

Обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по справі № 460/2580/20, судом взято до уваги довідку Управління охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації від 28.01.2021 року № 28-12, згідно якої розмір середньоденної заробітної плати позивача становив 726,92грн.

Період затримки виконання судового рішення № 460/2580/20 становить 114 робочих днів (з 09.02.2021 року по 26.07.2021 року).

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 82868,88грн, (726,92грн х на 114).

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене в його сукупності суд уважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, натомість позивач підтвердив належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, тому позовна заява належить до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності достатті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року в адміністративній справі № 460/2580/20 у розмірі 82868,88грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень, 88коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 травня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (вул. 16 Липня, буд. 38, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 02013136)

Суддя Т.О. Комшелюк