Постанова

від 17.05.2023 по справі 640/14640/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14640/20 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховсьої М.Г.,

представника апелянтів Склярова Д.В.,

представників позивача Куліди А.А.,

представника третьої особи Кривомаз Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, третя особа: Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» звернулось до суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.03.2020 №00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254, 00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.03.2020 №00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 22 140 766, 00 грн та штрафної санкції у розмірі 5 535191, 50 грн;

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 11.06.2020 №18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

- скасувати рішення Державної податкової служби України від 11.06.2020 № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачання обладнання в 2018 році здійснювалось в рамках дії технічної гарантії. Позивач та постачальник уклали додаткову угоду № 5 до договору, якою врегулювали всі питання, пов`язані із проведенням гарантійної заміни дефектного обладнання: зокрема, уточнили строки дії гарантії на обладнання, що постачалося по основному контракту, необхідність постачання нового обладнання на заміну дефектного, подальший напрям використання дефектного обладнання - його утилізацію (що і було здійснено позивачем). Жодні інші документи не вимагаються відповідно до умов договору між сторонами,постачальник додатково підтвердив постачання саме в рамках технічної гарантії окремим листом, а тому вимоги контролюючого органу про необхідність надання додаткових документів є незаконними та не відповідають домовленостям між сторонами. Щодо епізоду з виробництва лецитину позивач зазначає, що донарахування з податку на прибуток безпідставні, здійснені без посилання на первинні або інші документи, які 6 підтверджували безоплатне передання лецитину ДП «Сантрейд». Підстави для визначення доходу відсутні, а висновки контролюючого органу є виключно припущенням, без жодних доказів та є наслідком штучного ігнорування даних позивача. Крім того, позивач зауважує, що ДПС України не виконала свій прямий обов`язок з прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що усі первинні документи за операцією з контрагентом по ввезенню спірного обладнання були надані позивачем, а документи, про неподання яких зазначається в акті перевірки, взагалі останнім не складалися. Виконання демонтажу старого обладнання також підтверджується документами, з яких вбачається наданий обсяг послуг: демонтаж існуючого кондиціонера з майданчика, його переміщення на тимчасовий склад, а також доставка нового обладнання з причалу до фундаменту та його подальше розміщення на стаціонарному майданчику. Щодо епізоду з виробництва лецитину суд зазначив, що замість використання даних позивача, які містяться в первинних документах та обліку, з яких однозначно видно, що 4586,535 т лецитину було вироблено із загальної кількості олії соняшникової 910 935,441 т, яка належала ДП «Сантрейд» внаслідок переробки насіння соняшника за Договором № 71215, контролюючий орган зазначає про інший обсяг олії. При цьому, додатково під час адміністративного оскарження позивач надавав листи, в яких було підтверджено загальний обсяг олії, що вироблена за Договором № 71215 за спірний період, однак останні не були враховані відповідачем. Дослідивши оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що ДПС України не розглядала скаргу по суті, та винесла необґрунтоване рішення №18859/6/99-00+06-02-01-06 від 11.06.2019, тому останнє підлягає скасуванню у частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено надані позивачем документи та не надано належної правової оцінки тим фактам, що нове обладнання отримано в серпні 2018 року, проте будь-яких первинних документів, які б свідчили про наявність дефектів саме на цей час, не надано ні в період проведення перевірки, ні до наданих ТОВ «ЄТСК» заперечень, ні до скарги. Судом без жодного обґрунтування та правових підстав використані надані фотографії як доказ «наявності дефектів», проте з наданих фото взагалі не можливо встановити місце проведення фотозйомки та яким чином зроблено висновок, що монтаж та демонтаж обладнання (згідно наданого відео) здійснено саме в рамках гарантійної заміни. Жодним чином не обґрунтовуючи підстави використання фото як доказу, без наявності підстав стверджувати про здійснення саме гарантійної заміни обладнання, суд посилається на фото як на один із доказів, на підставі якого підтверджено гарантійну заміну. Таким чином, апелянт наполягає, що Товариством занижено інші доходи за рахунок невідображення у складі доходів вартість безоплатно отриманого обладнання на суму 36 214 407 грн. Крім того, позивач виробив та прийняв на відповідальне зберігання у кількості 4481,045 т готову продукцію (лецитин соняшниковий), який неможливо було виробити з кількості переданої ДП «САНТРЕЙД» олії соняшникової відповідно до технологічного процесу та розрахунку виходу лецитину. Отже, за період 2017 - 2019 роки позивачем отримано олію соняшникову нерафіновану для подальшої переробки відповідно до додаткової угоди/щодо виробництва соняшникового лецитину/ до Договору на переробку давальницької сировини №71215 від 07.12.15 в загальній кількості 4586,535 т, натомість, позивач посилається на наявність олії в кількості 969 165,290 т, що не має жодного відношення щодо виробництва соняшникового лецитину за договором на переробку давальницької сировини №71215 від 07.12.15. Також, апелянти зазначають, що оскаржуване судове рішення не містить жодного обґрунтування щодо висновку про нерозгляд податковим органом скарги позивача по суті.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену ним в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник апелянтів вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представники позивача та третьої особи проти цього заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт від 03.03.2020 №242/14-29-05-02/36142801 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (далі - Акт перевірки) та встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 618 977 789, 00 грн, у т.ч. по періодах: 2016 рік - 1374 284, 00грн (у т.ч. 4 квартал 1374 284, 00 грн); 2017 рік 1 квартал - 1 426 309, 00 грн, півріччя 1 475 997, 00 грн (у т.ч. 1 квартал 1426 309, 00 грн, 2 квартал 49 688, 00 грн), 3 квартали 142 814 414, 00 грн (у т.ч.1 квартал 1426 309, 00 грн, 2 квартал 49688, 00 грн, 3 квартал 141338 417, 00 грн), 2017 рік - 405226 299, 00 грн (у т.ч.1 квартал 1426 309, 00 грн, 2 квартал 49 688, 00 грн, 3 квартал 141338 417, 00 грн, 4 квартал 262411 885, 00 грн); 2018 рік - 1 квартал 527370 997, 00 грн, півріччя 551032 862, 00 грн (у т.ч. 1 квартал 527370 997, 00 грн, 2 квартал 23661 865, 00 грн), 3 квартали 591993 639, 00 грн (у т.ч. 1 квартал 527370 997, 00 грн, 2 квартал 23661 865, 00 грн, 3 квартал 40960 777, 00 грн), 2018 рік 605829 978, 00 грн (у т.ч. 1 квартал 527370 997, 00 грн, 2 квартал 23661 865, 00 грн, 3 квартал 40960 777, 00 грн, 4 квартал 13836 339, 00 грн); 2019 рік - 1 квартал 615122 980, 00 грн, півріччя 615546 120, 00 грн, (у т.ч. 1 квартал 615122 980, 00 грн, 2 квартал 423 140, 00 грн), 3 квартали 618977 789, 00 грн (у т.ч. 1 квартал 615122 980, 00 грн, 2 квартал 423 140, 00 грн, 3 квартал 3 431 669, 00 грн);

п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64119 364, 00 грн, у т.ч. по періодах: 2018 рік - жовтень 1305 013, 00 грн, листопад 10972 466, 00 грн, грудень 10474 977,00 грн, 2019 рік - січень 1344 457, 00 грн, лютий 6564 480, 00 грн, березень 7868 006, 00 грн, квітень 5795 437, 00 грн, травень 6390 368, 00 грн, червень 280 884, 00 грн, липень 4752 276, 00 грн;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді. Що перевірявся за вересень 2019 року на суму 51907 835, 00 грн;

п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, що перевірявся на загальну суму 24389 183, 00 грн, в тому числі по періодах: 2017 рік - липень 458 050, 00 грн, вересень 588 820, 00 грн, жовтень 188 179, 00 грн, листопад 1877 491, 00 грн, грудень 1960 016, 00 грн; 2018 рік - січень 2402 935, 00 грн, лютий 1608 504, 00 грн, березень 1521 512, 00 грн, квітень 2069 645, 00 грн, травень 1762 028, 00 грн, червень 1299 388, 00 грн, липень 401 812, 00 грн., вересень 668 033, 00 грн, жовтень 1155 339, 00 грн, листопад 1124 498, 00 грн, грудень 856 905, 00 грн; 2019 рік - січень 846 962, 00 грн, лютий 732 547, 00 грн, березень 518 698, 00 грн, червень 92 131, 00 грн, липень 231 372, 00 грн, вересень 327 318, 00 грн;

п.п. «в» пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України у частині утримання податку з доходу отриманого від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті: доходу (роялті) нерезиденту Організація ОК Кошерна Сертифікація (США) згідно договору про сертифікацію №78271 від 03.08.2017 та п.103.2 ст.103, пп. «г» пп.141.4.1, пп.141.4.2, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України у частині утримання податку з доходу отриманого від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті: доходу (інжиніринг) нерезиденту Intersystems International Inc. (США) в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 117524,00грн, у тому числі: за 4 квартал 2016 рік - 63962,00грн, три квартали 2017 року - 17134,00грн, в т.ч. 3 квартал 2017 - 17134,00грн, півріччя 2018 - 17433,00грн, в т.ч.2 квартал 2018 - 17433,00грн, 2018 рік - 18379,00грн, в т.ч. 4 квартал 2018 рік - 946,00грн, півріччя 2019 - 16285,00грн, в т.ч. 2 квартал 2019 - 16285,00грн, три квартали 2019 - 18049,00грн, в т.ч. 3 квартал 2019 - 1764,00 грн;

п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8 та ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску, який мав бути перерахований одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) за травень 2019 року в сумі 205983,72грн.;

п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасне подання Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2017 року (граничний термін подання 20.07.2017, фактично поданий 09.08.2017) та за травень 2018 року (граничний термін подання - 20.06.2018, фактично поданий 21.06.2018).

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2020 з ПДВ: № 00003780502 на суму 51 907 835, 00 грн та № 00003760502 на суму 64 119 364, 00 грн та суму штрафної санкції 16 029 841, 00 грн, разом ПДВ на суму 116 027 199, 00 грн та сума штрафної санкції 16 029 841, 00 грн, які позивач оскаржує в частині, а саме щодо ПДВ у розмірі 22 140 766, 00 грн, щодо штрафної санкції у розмірі 5 535 191,50 грн; від 27.03.2020 з податку на прибуток: № 00003770502 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 618 977 789, 00 грн, яке позивач оскаржує в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 146 918 254, 00 грн.

Позивач оскаржив спірні рішення у адміністративному порядку, звернувшись із скаргою та доповненням до цієї скарги до Державної податкової служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 11.06.2020 № 18859/6/99- 00-06-02-01-06 спірні рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, проте колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, ПК України не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з отримання резидентом від постачальника - нерезидента обладнання в рамках його гарантійного ремонту чи заміни.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування, а саме за правилами бухгалтерського обліку дохід за операцією із гарантійної заміни дефектного обладнання відсутній.

ДФС України в індивідуальній податковій консультації від 10.09.2019 № 95/6/99-00-07-02-02-15/ІПК зазначила, що ПК України не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з безоплатного отримання резидентом від постачальника - нерезидента запчастини в рамках гарантійного ремонту обладнання та суми компенсації від нерезидента. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Положенням п.12 М(С)БО 18 «Дохід» передбачено, що коли товари або послуги обмінюються чи підлягають обміну на товари або послуги, подібні за характером та вартістю, обмін не розглядається як операція, яка генерує дохід. Саме як обмін слід розглядати гарантійну заміну обладнання, оскільки старе обладнання повертається постачальнику і саме він вирішує подальшу долю такого обладнання.

Відповідно до п.п.20.1.44 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, правильність бухгалтерського обліку операцій із отримання обладнання повинна перевірятися виходячи із принципів та положень міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Так, основним видом діяльності позивача є виробництво олії (код КВЕД 10.41).

В 2013 році між позивачем та контрагентом-нерезидентом Europa Crovn Limited (Англія) був укладений договір купівлі-продажу №С7381 від 23.08.2013 на купівлю обладнання для підготовчого та екстракційного цехів (для виробництва олії) (т. 2 а.с. 172-185).

В п. 17.1 ст. 17 Договору №С7381 сторонами встановлено, що продавець гарантує відсутність будь-яких дефектів у обладнанні, в тому числі матеріальних, конструкційних, фабричних, виробничих тощо.

Також в п. 17.3 ст. 17 Договору №С7381 вказано, що в разі виявлення будь-якого дефекту в періоді дії технічної гарантії продавець або поставляє нові запчастини, або здійснює відповідний ремонт. Крім того, у п. 17.5 ст. 17 Договору додатково вказано, що в разі виявлення недоліків в роботі обладнання або його частини, якщо його неможливо виправити, такі частини обладнання підлягають заміні продавцем за свій рахунок.

Так, при використанні обладнання позивачем виявлені дефекти, а саме у роботі горизонтального роторного кондиціонеру (обладнання для харчової промисловості з функцією нагріву ядра насіння масляних культур перед етапом пресування).

У зв`язку із виявленими дефектами та неможливістю їх усунення, сторони погодили замінити таке обладнання та уклали Додаткову угоду № 5 від 02.01.2018 до Договору №С7381 (т. 2 а.с. 186-187).

Даною Додатковою угодою сторони погодили наступні умови (мовою оригіналу): « 1. Стороны договорились, что определение «Срок действия гарантии» содержащееся в статье 1.1. Договора должно быть изложено в следующей редакции: «Срок действия Гарантии» означает 24 месяца с даты подписания покупателем Акта приема-передачи, но не более 30 месяцев от Даты Доставки, при зтом Срок действия Технической гарантии продлевается до 31.01.2019. Стороны договорились, что положения Статьи 1 данного Дополнительного соглашенья должны применяться с 23.09.2013. Уполномоченные представители Сторон установили, что гарантии предоставленные Продавцом в статье 17.1. Договора быши нарушены, а именно что следующее Оборудование имеет дефекты, которые влияют на его работу: Оборудование для пищевой промышленности с функцией нагрева ядра семечки масличных культур перед этапом прессования: Горизонтальный Роторный Кондиционер. Продавец обязан устранить дефект путем замены оборудования на оборудование без дефектов за собственный счет на условиях CIF. Дефектное оборудование не подлежит возврату продавцу, подлежит Утилизации Покупателем за счет Продавца.»

Таким чином, сторони шляхом укладання Додаткової угоди № 5 до Договору №С7381 дійшли згоди, що дефекти не можуть бути усунуті іншим чином окрім як заміни обладнання, що і було зроблено сторонами у повній відповідності з договором. Також, сторонами погоджено подовжити строк дії технічної гарантії до 31.01.2019.

Складання жодних інших документів стосовно виявлених дефектів та їх заміни умовами Договору №С7381 не передбачено.

При цьому, необґрунтованими є доводи апелянта про ненадання оригіналу Додаткової угоди № 5 до договору, оскільки відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України надання документів у копіях не є порушенням та не вважається ненаданням документів контролюючому органу.

Посилання відповідача на п. 17.4 ст. 17 Договору №С7381 щодо обов`язковості прибуття спеціаліста постачальника та його повідомлення про поломку є необґрунтованим, оскільки, в даному випадку сторонами було встановлено саме дефекти кондиціонеру, а не його поломку.

При цьому, додатково позивач отримав від постачальника-нерезидента лист від 25.02.2020 (т. 2 а.с. 198), в якому постачальник підтверджує, що у 2018 році ним була здійснена заміна горизонтального роторного кондиціонера в рамках гарантії, оскільки попереднє поставлене Позивачу обладнання мало дефекти. Також, контрагент підтверджує те, що сторони погодили продовжити дію гарантії.

Отже, гарантійна заміна обладнання (горизонтального роторного кондиціонера) постачальником була здійснена у 2018 році в рамках дії технічної гарантії за Договором купівлі-продажу №С7381 від 23.08.2013 та підтверджується наступними документами: Договором купівлі-продажу №С7381 від 23.08.2013; Додатковою угодою № 5 до Договору купівлі-продажу №С7381 від 23.08.2013; Вантажно-митною декларацією № 504120/2018/106415 від 06.08.2018 (поставка обладнання в рамках гарантії); Листом від постачальника Europa Crovn Limited щодо підтвердження виконання умов додаткової угоди, продовження дії технічної гарантії та технічної помилки в договорі; Вантажно-митними деклараціями № 504070000/2014/004275 від 29.08.2014, № 504070000/2014/004276 від 29.08.2014, № 504070000/2014/004659 від 16.09.2014, №04070000/2014/004279 від 29.08.2014.

Спірне обладнання-горизонтальний роторний кондиціонер є дуже великогабаритним вантажем та має значну вагу - вага обладнання, поставленого в 2014 році, складає 154,44 тон (за даними вантажно-митних декларацій).

Для здійснення демонтажу старого та монтажу нового обладнання позивачем залучено нерезидента компанію Mammoet Europe B.V.

На виконання демонтажу старого обладнання у позивача наявні такі документи: Договір про надання послуг № Serv0418-1 від 05.07.2018 з Mammoet Europe B.V. (т. 2 а.с. 199-209); Додаток №2 до Договору № Serv0418-1 від 05.07.018 (т. 2 а.с. 209-211), який передбачає обсяг послуг: демонтаж існуючого кондиціонера з майданчика, його переміщення на тимчасовий склад, а також доставка нового обладнання з причалу до фундаменту та його подальше розміщення на стаціонарному майданчику; Акт про виконання сервісу від 23.08.2018 (т. 2 а.с. 212), яким підтверджується завершення робіт з видалення старого кондиціонера та розміщення нового кондиціонера, включаючи постачання додаткового матеріалу; Акт про виконання сервісу від 17.12.2018 (т. 2 а.с. 213), відповідно до якого контрагент надав спеціальне обладнання для зберігання старого дефектного обладнання (до узгодження його утилізації Позивачем); Акт про виконання робіт від 16.05.2019 (т. 2 а.с. 214), відповідно до якого контрагент здійснив додатковий демонтаж (демобілізацію) навантажувального обладнання.

Відповідно п. 5 Додаткової угоді № 5 сторони погодили, що дефектне обладнання підлягає утилізації.

Утилізацію старого дефектного обладнання позивач здійснив шляхом продажу металобрухту (що відповідає ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998№ 187/98-ВР), який був попередньо поділений (розпилений) на частини та вивезений контрагентом.

При цьому, з метою здійснення таких вогненебезпечних робіт (розпилювання обладнання) позивач замовляв послуги із присутності пожежної машини для забезпечення пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт. Вказане підтверджується наступними документами: листами до адміністрації Миколаївського морського торгового порту; приймально-здавальними актами; актами наданих послуг (виконаних робіт), рахунками.

Продаж металобрухту (старого дефектного обладнання) контрагенту підтверджується: Договором №27/12-16 від 27.12.2016, укладений між позивачем та ТОВ «ПКФ Мега-Мет» (т. 2 а.с. 220-223), відповідно до якого останній зобов`язувався прийняти та оплатити вуглецевий брухт та відходи чорних металів; видатковими накладними; Договором між позивачем та ТОВ «Грінтур-Екс» №01/08/2016-5 від 01.08.2016, який визначає надання послуг з визначення ваги вантажів, в тому числі відходів (т. 2 а.с. 232-238); довідки про зважування ТОВ «Грінтур-Екс» металобрухту із назвою «отвес (справка о перевесе)» (т. 2 а.с. 239-250).

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що вага по металобрухту по зважуванню співпадає з вагою по видатковим накладним з ТОВ «ПКФ Мега-Мет», який здійснював купівлю металобрухту.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 15.03.2021 № 03-21 (т. 11 а.с. 143-168). Експертом, на підставі аналізу документів по спірній операції у їх взаємозв`язку з документами, складеними за суміжними операціями (вивантаження гарантійного обладнання, демонтаж дефектного обладнання, монтаж гарантійного обладнання, подальша утилізація дефектного обладнання та інші) та у взаємозв`язку з документами бухгалтерського обліку руху товару, підтверджено не лише фактичне здійснення зазначених операцій, а й відсутність документальних та нормативних підстав для віднесення вартості горизонтального роторного кондиціонера, отриманого у 2018 році в рамках дії технічної гарантії за Договором купівлі-продажу №С7381 від 23.08.2013 до інших доходів позивача, згідно з нормами п. п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України.

Щодо донарахування контролюючим органом податку на прибуток, здійсненого без посилання на первинні або інші документи, які б підтверджували безоплатне передання лецитину ДП «Сантрейд», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Обсяг лецитину, про який вказує відповідач, як безоплатно переданий, переданий позивачем на підставі Додаткової угоди б/н від 03.07.2017 на виробництво лецитину з давальницької сировини між позивачем та ДП «Сантрейд» (т. 3 а.с. 32-35).

Відповідно до угоди позивач зобов`язаний надати послуги з виробництва лецитину із екстракційної нерафінованої олії соняшникової, що виробляється позивачем в рамках договору на виробництво давальницької сировини № 71215 від 07.12.2015 (т. 3 а.с. 24-31) та відповідно після такого виробництва передати лецитин замовнику - ДП «Сантрейд».

Передання позивачем лецитину ДП «Сантрейд» саме в рамках виконання угоди на виробництво лецитину з давальницької сировини підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства ... викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 1 п.2 розділу III зазначеного Порядку передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Для нарахування доходу мають бути виконані наступні умови: має відбутися господарська операція, що призвела до збільшення активу/зменшення зобов`язання позивача; оцінка доходу може бути достовірно визначена (є ціна, зафіксована у первинному документі); складений первинний документ, який є підставою для відображення у бухгалтерському обліку.

Згідно з п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Відповідно до п.п.9-10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» дохід має оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню» та сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб`єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб`єктом господарювання.

Так, судом установлено, що позивач надавав ДП «Сантрейд» послуги з виробництва лецитину на підставі Додаткової угоди від 03.07.2017 б/н до Договору № 71215, згідно з п.1 якої сторони домовились про виробництво лецитину (концентрату фосфатного соняшникового) із олії соняшникової, що виробляється позивачем в рамках Договору № 71215.

На виконання Договору № 71215 позивач за період з жовтня 2016 по вересень 2019 виробив для ДП «Сантрейд» 910 935,441 т олії. Відповідно було виготовлено 4 586,535 т лецитину. Саме ця кількість олії є базою для розрахунку виходу лецитину (т. 3 а.с. 36-37).

Це підтверджується актами приймання-передачі насіння соняшника від ДП «Сантрейд» до позивача для виробництва готової продукції, актами приймання-передачі готової продукції, актами про надання послуг екстракції (в яких зазначається кількість переробленого позивачем насіння соняшника та кількість виготовленої з нього готової продукції, а саме олії соняшникової нерафінованої, шроту соняшникового та лушпиння соняшника) (т. 4, а.с. 98-250, т. 5, а.с. 1-201).

Також, позивачем надано за спірний період наступні документи: виробничі звіти (містять зведену інформації в розрізі календарного місяця щодо кількості отриманого насіння соняшника, переробленого насіння та кількості отриманої готової продукції), акти про прийом на зберігання на склад насіння соняшника, акти про видачу готової продукції ДП «Сантрейд», довідки про запаси готової продукції, акти залишків насіння соняшника, акти залишків олії, акти приймання перевантажувальним комплексом рослинної олії (т. 6, а.с. 43-250, т. 7, а.с. 1-250, т. 8, а.с. 1-128).

Отже, наданими документами підтверджено надходження позивачу від ДП «Сантрейд» насіння соняшника об`ємом 2 176 201, 969 т, переробку насіння соняшника таким об`ємом та вихід з такого насіння олії соняшникової нерафінованої об`ємом 969 165,290 тон.

Крім того, обсяг виготовленої олії в 969 165,290 т також підтверджується листами № 27/03-2 від 27.03.2020 від позивача та № 03-146/1 від 09.04.2020 від ДП «Сантрейд» (т. З, а.с. 36-39).

Щодо виробництва лецитину, то позивачем надано акти про надання послуг з виробництва лецитину, акти приймання-передачі готової продукції (лецитину соняшникового), щомісячні графіки передачі олії соняшникової для виробництва лецитину, податкові накладні за період з липня 2017 року по вересень 2019 року (т. 4, а.с. 98- 250, т. 5, а.с. 1-163, т. 6, а.с. 43-250, т. 7, а.с. 1-250, т. 8, а.с. 1-128). Оплата за послуги виробництва лецитину була здійснена ДП «Сантрейд» в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (т. 5, а.с. 164-201).

Актами приймання-передачі готової продукції (лецитину соняшникового) підтверджено, що позивачем за період з 03.07.2017 по 30.09.2019 на виконання Додаткової угоди до Договору № 71215 щодо виробництва соняшникового лецитину б/н вироблено для ДП «Сантрейд» соняшникового лецитину та прийнято на відповідальне зберігання разом у кількості 4 594,535 т.

Актами про надання послуг з виробництва лецитину підтверджено, що позивачем надано ДП «Сантрейд» за період з 03.07.2017 по 30.09.2019 року послуги з виробництва лецитину об`ємом 4 594,535 т.

Таким чином, наданими документами підтверджено виробництво позивачем та передачу ДП «Сантрейд» соняшникового лецитину об`ємом 4 594,535 т. Такі документи складені відповідно до законодавства, містять всі необхідні реквізити. При цьому, відповідач не висуває жодних претензій до їх змісту.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 11.06.2020 №18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину та скасування рішення Державної податкової служби України від 11.06.2020 № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено судом, оскаржуючи дії та рішення Державної податкової служби України щодо розгляду скарги позивач фактично не погоджується зі змістом даного рішення по суті та з результатами розгляду скарги. Позивач, зокрема, на обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень Державної податкової служби України про результати розгляду скарги посилається на їх невмотивованість та необґрунтованість.

Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами п. 55.1 ст. 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п.п. 56.2-56.3 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Також, п. 56.6 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

В свою чергу, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Державної податкової служби України, останнім здійснено розгляд скарги платника податку на податкові повідомлення-рішення, водночас, це рішення про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, враховуючи захист порушеного права шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень.

Наведене не було враховано судом першої інстанції та позов задоволено у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що має наслідком його скасування в цій частині.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області та Державної податкової служби - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо прийняття рішення від 11.06.2020 №18859/6/99-00-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину та скасування рішення Державної податкової служби України від 11.06.2020 № 18859/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», в частині епізоду з отримання обладнання від нерезидента в рамках гарантії та виробництва лецитину.

В цій частині у задоволені позову відмовити, а в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова в повному обсязі складена року 22.05.2023.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова