Постанова

від 17.05.2023 по справі 640/885/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/885/21 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховської М.Г.,

представника позивача Заржицької В.О.,

представника відповідача Олійник Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» звернулось до суду з даним позовом, в якому просиловизнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2020 №11/28-10-53-10, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 765 471, 00 грн, №19/28-10-53-10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунку платника у банку у розмірі 6 639 420, 00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 659 855, 00 грн, та від 23.12.2020 №0003385310, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 659 855, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту від 17.09.2020 №31/28-10-53-11/36369434 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» з метою перевірки законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків», є безпідставними та спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 44 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. Крім того, обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірність прийнятих ним рішень. Зокрема, зазначає, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «ТК «Золотий дракон», ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Рістон Ойл» є безтоварними, оскільки третіми особами в ланцюгу постачання порушено норми податкового законодавства при формуванні власних показників податкової звітності, внаслідок чого позивач не має права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту за результатами господарських операцій із своїм прямим контрагентом-постачальником через безтоварність господарських операцій між таким контрагентом-постачальником і третіми особами в ланцюгу постачання.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її доводів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, наголошуючи на безпідставності її доводів, просили рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивачапроти цього заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, що з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» з метою перевірки законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатом якої складено акт від 17.09.2020 №31/28-10-53-11/36369434 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. «а» п. 198.1 п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника всього у сумі 6 639420, 00 грн та завищення рядка 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 де6кларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з ПДВ за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 всього у сумі 18 765 471, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.10.2020прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№11/28-10-53-10, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18765 471, 00 грн;

№ 19/28-10-53-10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунку платника у банку у розмірі 6 639 420, 00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 659 855, 00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу.

За результатом розгляду зазначеної скарги, рішенням Державної податкової служби України від 18.12.2020 №35720/6/99-00-06-02-02-06 податкове повідомлення-рішення від 20.10.2020 №11/28-10-53-10 залишено без змін та збільшено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2020 №19/28-10-53-10 в частині штрафних санкцій на 1 659 855, 00 грн.

На підставі акту перевірки та рішення Державної податкової служби України від 18.12.2020 №35720/6/99-00-06-02-02-06 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2020 №0003385310, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 659 855 грн.

Наведені податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України,).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст.2001цьогоКодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3ст. 2001цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, а саме повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судом установлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Золотий дракон» укладено типові договори поставки соняшникової олії нерафінованої, в ході виконання якого ТОВ «ТК «Золотий дракон» виписано позивачу видаткові та податкові накладні на загальну суму ПДВ 3 166 890, 00 грн.

ПДВ по вказаними вище податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту за рядком 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництва спорудження створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» по декларації з ПДВ за червень 2020 року та відповідає даним додатку до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року.

З урахуванням висновків акту від 21.08.2020 №26/28-10-53-11-36369434«Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дельта Вілмар»» сума податку на додану вартість згідно виписаної ТОВ «ТК «Золотий дракон» податкової накладної від 05.05.2020 №3 та розрахунку-коригування від 05.05.2020 №1 за травень 2020 року включена позивачем до складу податкового кредиту за рядком 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництва спорудження створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» по декларації з ПДВ за червень 2020 року.

Крім того, позивачем до рядка 10.1 декларації за червень 2020 року включено податкові накладні на суму ПДВ 2 729 032, 00 грн, які виписані та зареєстровані ТОВ «Олійний дім» у травні 2020 року.

З урахуванням висновків акту від 21.08.2020 №26/28-10-53-11-36369434 сума податку на додану вартість згідно виписаної ТОВ «Олійний дім» податкових накладних за травень 2020 року включена позивачем до складу податкового кредиту за рядком 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництва спорудження створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» по декларації з ПДВ за червень 2020 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2020 № 11/28-10-53-10 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 765 471, 00 грн за червень 2020 року складається з наступних сум: 7 344 956, 00 грн - зменшена сума від`ємного значення відповідно до акту перевірки за червень 2020 рік та 11 420 515, 00 грн - податкове повідомлення-рішення від 17.09.2020 № 0003615311 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 420 515, 00 грн за травень 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №640/30837/20, яке набрало законної сили 09.02.2022, задоволено позов ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» до Офісу великих платників податків ДПС, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2020 №003625311.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ згідно виписаної ТОВ «ТК «Золотий дракон» податкової накладної від 05.05.2020 №3 та розрахунку-коригування від 05.05.2020 №1 за травень 2020 року не потребує повторного доказування.

Також, судом установлено, що позивачем укладено з ТОВ «Рістон Ойл» типові договори поставки соняшникової олії нерафінованої, шорту соняшникового, в ході виконання якого ТОВ «Рістон Ойл» виписано позивачу видаткові та податкові накладні на загальну суму ПДВ 73 317 357, 00 грн, розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Колегія суддів звертає увагу, що жодних зауважень до оформлення господарських операцій безпосередньо між позивачем і ТОВ «Олійний дім», ТОВ «ТК «Золотий дракон», ТОВ «Рістон Ойл» акт перевірки в собі не містить.

Виконання зазначених договорів у повному обсязі підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, ТТН, посвідчень якості.

В свою чергу, підставою для позбавлення позивача права на від`ємне значення і бюджетне відшкодування ПДВ стало те, що в ланцюгах постачання: ТОВ «Юкрейн Кернел» - ТОВ «ТК «Золотий дракон» - позивач та ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» - ТОВ «ТК «Золотий дракон» - позивач; ТОВ «Легіон Агро-Пром» - ТОВ «Рістон Ойл» - позивач згідно наявної податкової інформації відсутні виробничі (господарські) можливості на вирощування насіння соняшника і шроту у кількості, яка була необхідна контрагентам позивача для виготовлення олій і шроту в кількості, що була поставлена в подальшому позивачу.

Разом з тим, за змістом норм Податкового кодексу України, що регулюють адміністрування ПДВ, не є обов`язковою передумовою для зменшення бюджетного відшкодування або від`ємного значення, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім платником податку у такому ланцюгу.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на від`ємне значення або відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.09.2018 по справі №804/4787/16.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Таким чином, оскільки податкова інформація про порушення норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень лишилась не підтверджена належними і допустимими доказами - актом документальної перевірки і відповідними податковими повідомленнями-рішеннями по відношенню до контрагентів в ланцюгу постачання, то правильним є висновок суду першої інстанції, що первісний відповідач, використовуючи фактично інформацію про ймовірне порушення законодавства ТОВ «Юкрейн Кернел», ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», ТОВ «Легіон Агро-Пром» протиправно застосував до позивача негативні наслідки, порушуючи принцип персональної відповідальності.

При цьому, колегія суддів зауважує, що виконання зазначених договорів у повному обсязі підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, посвідчень якості.

В свою чергу, товарно-транспортні накладні, засвідчують факт отримання позивачем олії соняшникової/шроту соняшникового в Комплексі перевантаження та переробки олій, який належить позивачу.

Подальший продаж шроту соняшникового і олії соняшникової нерафінованої позивачем на користь третіх осіб підтверджується зовнішньоекономічними контрактами від 23.07.2019№300000759, від 20.08.2019 №300000770, Специфікаціями №№10879, 10899, №10982, №11560, №11294, №11299, № 11295, №11384, №11386, а також відповідними актами приймання-передачі вантажу, ВМД, рахунками та банківськими виписками, повідомленнями про фактичне вивезення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Так, надані до перевірки та до матеріалів справи позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 44 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 22.05.2023.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова