Рішення

від 22.05.2023 по справі 153/584/23

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа153/584/23

Провадження2/153/146/23-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2012 року він працює в ОНЗ «НВК: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» на посаді вчителя фізичної культури. 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан та оголошено мобілізацію. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України: від 14 березня 2022 року №133, від 18 квітня 2022 року №259, від 18 травня 2022 року №341, від 12 серпня 2022 року №573, від 7 листопада 2022 року №757. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 строком на 90 діб. 16 березня 2022 року його було мобілізовано до в/ч НОМЕР_1 на посаду водія-моториста і по сьогоднішній день він проходить службу як мобілізований, жодних контрактів не укладав. Відповідно до наказу №94-к від 19.07.2022 ОНЗ «НВК: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» йому припинено збереження середнього заробітку, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, у наказі «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 14.03.2022 року №27/1-к від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 15.03.2022 №30-к слова «та середнього заробітку» вилучити. Вказаний наказ він отримав 18 квітня 2023 року. Вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки він займає посаду вчителя фізичної культури ОНЗ «НВК: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» і на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, вх.№2433 від 19.04.2023, в якій просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів поважними та поновити йому процесуальний строк на оскарження наказу №94-к від 19.07.2022 Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» про припинення ОСОБА_1 збереження середнього заробітку, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, у наказі «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 15.03.2022 №30-к слова «та середнього заробітку» вилучити. Вказану вимогу мотивува тим, що про наказ №94-к від 19.07.2022 Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» про припинення ОСОБА_1 збереження середнього заробітку, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, у наказі «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 15.03.2022 №30-к слова «та середнього заробітку» вилучити стало відомо 18 квітня 2023 року під час ознайомлення з наказом.

28.04.2023 відповідач надав відзив, вх.№2642, в якому зазначив, що виплату середнього заробітку педагогічному працівникові ОСОБА_2 , якого мобілізували до лав ЗСУ з 16.03.2022, було скасовано після 19.07.2022 із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Оплата праці педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів освітньої субвенції, передбаченої на 2023 рік, тому змоги виплатити за рахунок інших джерел не було. Крім цього, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Ознайомити позивача із наказом «Про припинення збереження середнього заробітку» №94-к від 19.07.2022 раніше як 18.04.2023 не було можливості, так як він перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 , тому було ознайомлено під час чергової відпустки.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України з власної ініціативи суду розгляд справи проведено в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вовк Е.П., в судове засідання розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження не з`явилися. Представник позивача - адвокат Вовк Е.П., надала суду письмову заяву, вх.№2714 від 03.05.2023, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» в судове засідання не з`явився. Суду надано заяву за підписом директора Труби Т.Г. про розгляд справи без їх участі та прийняття рішення у справі згідно чинного законодавства. Заперечують проти суми судових витрат, заявлених позивачем за надання правничої допомоги в розмірі 5000 гривень у зв`язку з їх необгрунтованістю та невідповідністю заповнення реквізитів у квитанції до прибуткового кассового ордера 310 відповідно до Постанови Правління НБУ від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових опкерацій у національній валюті в Україні» (із змінами і доповненнями).

У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Із копії наказу Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» №94-к від 19.07.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , вчителю фізичної культури, припинено нараховувати і виплачувати середній заробіток із 19 липня 2022 року. У наказі «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 14.03.2022 №27/1-к слова «та середнього заробітку» вилучено (а.с.12).

Із копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №58 від 16.03.2022 встановлено, що ОСОБА_1 зараховано з 16 березня 2022 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.13).

Із копії довідки №208 від 05.04.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 16.03.2022 по теперішній час (а.с.14).

Із копії довідки про доходи №01-48/124 від 18.042023 встановлено, що ОСОБА_1 працює в ОНЗ «НВК: ЗЗСО І ст.-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» вчителем фізкультури. Загальна сума доходу за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року за винятком аліментів становить 92788 гривень 98 копійок (а.с.16).

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас, 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ (далі Закон), яким внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема, ч.3 ст.119 КЗпП України викладена в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Враховуючи зазначене, з дати набуття чинності Закону, середній заробіток за працівниками, перелік яких визначений ч.3 ст.119 КЗпП України, не зберігається.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Частиною 2 ст.57 Закону України «Про освіту» передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Змін до зазначеної норми Закону України «Про освіту» внесено не було.

Таким чином, вимоги вищенаведених правових норм ч.3 ст. 119 КЗпП України та ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» містять розбіжності, відносно наявності підстав для нарахування та виплати середнього заробітку особам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №263/15749/16-а зазначив «..При наявності розбіжності загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specilis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogate generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу на загальною». Крім того, про перевагу норм lex specilis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§ 69рішення у справі «Ніколова проти Болгарії`від 25 березня 1999 року,§ 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії» від 26 липня 2007 року тощо».

Судом встановлено, що позивач займає посаду вчителя фізичної культури Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області», отже, на позивача поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому, саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту», враховуючи, що ОСОБА_1 є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням воєнного стану, який діє і на теперішній час, продовжує проходити військову службу, суд дійшов висновку, про те, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим наказ №94-к від 19 липня 2022 року в частині припинення виплати ОСОБА_1 є незаконним, а тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленої вимоги позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає наступне.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом тим, згідно з пунктом 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 09.12.2020р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Враховуючи те, що на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та до дня звернення позивача до суду на території України згідно постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» діяв карантин, а відтак, позивач вважається таким, що дотримався строку звернення до суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, у зв`язку з тим, що позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір в розмірі 2147 гривень 20 копійок (дві позовні вимоги немайнового характеру) потрібно стягнути з відповідача на користь держави.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень на підставі: квитанції до прибуткового касового ордера №10 від 18.04.2023; копії ордеру на надання правничої допомоги, серія АВ №1070677 від 13.04.2023; копії Договору №09 про надання правової допомоги від 18.04.2023; розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги. Допомога полягала в: зустрічі з клієнтом та наданні консультації на протязі всього часу розгляду справи, кількість витраченого часу - 3 години, вартість 1500 гривень; написанні позовної заяви, кількість витраченого часу - 4 години, вартість 2000 гривень; клопотанні про поновлення строку, кількість витраченого часу - 1 година, вартість 500 гривень; представництві у суді, кількість витраченого часу - 2 години, вартість 1000 гривень. Загальна вартість - 5000 гривень.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач заявив вимогу про зменшення суми судових витрат, заявлених позивачем за надання правничої допомоги в розмірі 5000 гривень у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю заповнення реквізитів у квитанції до прибуткового касового ордера 310 відповідно до Постанови Правління НБУ від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами і доповненнями).

Законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Тому суд не має підстав для визнання квитанції до прибуткового касового ордера №10 від 18.04.2023 неналежним доказом.

Також, щодо цього питання свою позицію висловив Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №727/4597/19, зазначивши, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.

Крім цього, на підтвердження судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, позивач додав копію ордеру на надання правничої допомоги, серія АВ №1070677 від 13.04.2023, копію Договору №09 про надання правової допомоги від 18.04.2023, розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги, в якому детально описано роботи (надані послуги), виконані адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 81, 89, 247, 137, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, ст.57 Закону України «Про освіту», суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №94-к від 19.07.2022 директора Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» в частині припинення нарахування та виплати середнього заробітку з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 , вчителю фізичної культури.

Зобов`язати директора Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» поновити ОСОБА_1 збереження середнього заробітку на період мобілізації на час воєнного стану, провівши нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року.

Стягнути з Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» судовий збір на користь держави в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з Опорного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_2 .

Відповідач: Опорний навчальний заклад «Навчально-виховний комплекс: заклад загальної середньої освіти 1 ступеня-гімназія м.Ямполя Ямпільської міської ради Вінницької області», код ЄДРПОУ 26244797, вулиця Мануїла Козачинського, 7 місто Ямпіль Вінницька область.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2023

Суддя Р.В. Швець