Рішення

від 09.05.2023 по справі 308/16566/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16566/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретаря - Луцака В.Я.

прокурора - Романець О.П.

представника позивача - Юрик Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №2653 від 28.12.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В.;

- усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,35 га, що належить Закарпатській обласній державній адміністрації та перебуває в користуванні Управління поліції охорони в Закарпатській області, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Позов обґрунтовано тим, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході опрацювання матеріалів кримінального провадження за №42020070000000045 від 23.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362, ч.3 ст.365-2 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави.

Так у державній власності перебуває земельна ділянка загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2110100000:33:003:0009) із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, для охорони та забезпечення громадського порядку. 11.10.2016 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Закарпатською обласною державною адміністрацією. Водночас на підставі державного акту на право постійного користування серії ЯЯ 091493 від 29.05.2006 вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Управління поліції охорони в Закарпатській області.

20.12.2019 державним кадастровим реєстратором відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатської області за наслідками розгляду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, здійснено незаконну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:003:0276, внесено відомості про власника даної земельної ділянки - ОСОБА_2 до Поземельної книги.

Підставою для присвоєння кадастрового номеру вказаній земельній ділянці та подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_2 слугував державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №015-00647 від 18.05.1995, згідно якого ОСОБА_2 , який мешкає по АДРЕСА_2 , нібито належала земельна ділянка площею 0,10 га на території міста Ужгорода, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку (наявна невідповідність по-батькові власника у Державному акті та технічній документації на земельну ділянку і паспортних даних власника). Відповідно до відомостей, зазначених у Державному акті, останній виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 №41.

Відповідно до Земельного Кодексу України №561-XII від 18.12.1990, який втратив чинність з 01.01.2002, в редакції, що була чинна упродовж 1995 року, дана земельна ділянка належала до державної власності, суб`єктом права власності на неї була Ужгородська міська рада народних депутатів, яка вправі була передати повноваження щодо передачі, надання і вилучення земельних ділянок виконавчому органу місцевого самоврядування, тобто - виконавчому комітету Ужгородської міської ради.

Водночас встановлено, що жодного рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки Ужгородською міською радою та її виконавчим комітетом не приймалось. Про це свідчить лист Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.03.2020 за №907/03-18, згідно якого рішень щодо надання земельних ділянок ОСОБА_2 не приймалось. Крім цього, в державному акті на право приватної власності на землю серії ЗК №015-00647 від 18.05.1995 зазначено, що спірну земельну ділянку видано на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 №41. В свою чергу аналізом тексту рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.03.1995 № 41 встановлено, що останнє не містить пункту про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки.

Також згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 23.03.2020 № 10-7-0.2-2546/2-20, державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №015-00647, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 22.03.1995 №41 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Ужгородської міської ради за №641 від 18.05.1995, у відділі в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області відсутній. Водночас відсутній і відповідний запис в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Ужгородської міської ради за №641 за гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою м. Ужгород, площею 0,1000 га.

В цей же час встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №015-00647 від 18.05.1995, а також технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є підробленими.

Так, згідно з висновком почеркознавчої експертизи №4/469 від 15.12.2020 підпис в графі «Голова Ужгородської міської ради» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_3 , вільні зразки підпису якого надані на експертизу, а іншою особою; підпис в графі «Інженер-землевпорядник» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_4 , вільні зразки підпису якого надані на експертизу, а іншою особою.

Відповідно до висновку технічної експертизи документів №4/470 від 15.12.2020 відбиток кліше печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, який міститься в Державному акті на право приватної власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995, нанесений не кліше печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, відбитки яких надані на двох Державних актах на право приватної власності на землю серії ЗК 015-00684, серії ЗК 015-00655.

Отже, наявність на державному акті підроблених підписів міського голови та інженера-землевпорядника, відбитку кліше печатки не Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, а також зазначення неправдивих відомостей щодо наявності рішення про передачу земельної ділянки підтверджує те, що вказана земельна ділянка не передавалась ОСОБА_2 . При цьому другий примірник вказаного акта відсутній.

Згідно з висновком експертизи з питань землеустрою №СЕ-19-20/24836-ДЗ від 16.11.2020 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 за адресою: м. Ужгород, Закарпатська область, не відповідає вимогам земельного законодавства та землекористування. Зокрема, зазначено про невідповідність власника земельної ділянки згідно з державним актом та особи, на яку виготовлено технічну документацію, відсутність довідки, яка містить узагальнену інформацію про землі (території), номери сторінок дублюються і не відповідають змісту, акт прийому-передачі на зберігання межових знаків не містить інформацію про кількість межових знаків, відсутня схема прив`язки межових знаків. В подальшому, земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:33:003:0276, площею 0,1000 га на підставі договору-купівлі продажу від 28.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., продана ОСОБА_1 , за яким в цей же день зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку. При цьому, право приватної власності ОСОБА_2 на дану земельну ділянку в реєстрі речових прав взагалі не реєструвалось.

Разом з цим, як вбачається з технічної документації на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 в останній відсутні відомості про суміжних користувачів та відомості про накладання на іншу ділянку.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи №15-114 від 31.08.2020 земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 частково накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, площа накладання - 0,0901 га.

У позові зазначено, що відомості про земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1 га за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 внесені до Державного земельного кадастру в порушення вимог ст. ст. 78, 79, 79-1, 81, 84 Земельного Кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Із всього вищенаведеного випливає, що право власності держави в особі Закарпатської державної обласної адміністрації, а також права постійного користувача - Управління поліції охорони в Закарпатській області порушені, а саме в незаконний спосіб на підставі підроблених документів здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276, яка частково накладається на існуючу земельну ділянку державної власності за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009.

Прокурор вказує, що Закарпатська обласна державна адміністрація в даному випадку не позбавлена права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:001:0009, як і не позбавлено Управління поліції охорони в Закарпатській області права постійного користування даною земельною ділянкою. В даному випадку у здійсненні його права власності виникли перешкоди, зумовлені реєстрацією земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276, яка сформована на підставі підроблених документів та частково накладається на належну позивачу земельну ділянку, яка перебуває в користуванні іншого позивача.

Також звернення до суду з віндикаційним позовом до теперішнього власника земельної ділянки - ОСОБА_1 не буде ефективним способом захисту порушеного права власності держави, оскільки також не усуне факт знаходження в межах земельної ділянки позивача, частини спірної земельної ділянки зовсім іншої конфігурації. Окрім того, за викладених обставин реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 у Державному земельному кадастрі на підставі підроблених документів та подальше оформлення речових прав на неї шляхом продажу взагалі не могли мати місце. З огляду на вказане, належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом негаторного характеру про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначено, що усунути порушення та здійснити захист інтересів держави можливо лише шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки. Разом з цим, оскільки право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набуто незаконно, то останній і не мав права реалізовувати його шляхом укладення договору купівлі-продажу, а відтак договір №2653 від 28.12.2019 має бути визнаний недійсним.

Прокурор вважає, що у вказаній справі відсутній критерій добросовісності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянкою, оскільки проявивши розумну обачніть, шляхом аналізу даних Публічної кадастрової карти, які станом на 28.12.2019 (дата укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) були відкритими, без сторонньої допомоги мав бачити часткове накладення земельних ділянок 2110100000:33:001:0276 та 2110100000:33:003:0009, дати їх формування. Наведене є свідченням того, що заволодіння майном відбулося з грубим порушенням норм права та зухвалим ігноруванням встановлених правил та порядку набуття земельної ділянки, що виключає за даних обставин добросовісність відповідачів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді зазначено, що державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації завдано шкоду, яка полягає у незаконній реєстрації на підставі підроблених документів земельної ділянки, яка частково накладається на земельну ділянку державної форми власності, що в подальшому може призвести до невизначених та невідворотних наслідків (до прикладу, у разі її забудови).

В даному випадку, право державної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, загальною площею 0,35 га за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за Закарпатською обласною державною адміністрацією. Водночас земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Управління поліції охорони в Закарпатській області. Таким чином, саме Закарпатська обласна державна адміністрація та Управління поліції охорони в Закарпатській області в даному випадку є органами, уповноваженими на захист державних інтересів.

Прокурор посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019 року та зазначає, що Закарпатською обласною державною адміністрацією та Управлінням поліції охорони в Закарпатській області захист інтересів держави не здійснюється, оскільки жодних дій по відновленню такого права (наприклад, заявлення позову до суду) Закарпатською обласною державною адміністрацією не вжито, не дивлячись на той факт, що останні залучені до кримінального провадження №42020070000000045 в якості потерпілих.

На виконання положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Ужгородська окружна прокуратура листом від 01.06.2022 за №07.53-104-3144ВИХ-22 звернулася до Закарпатської обласної військової адміністрації, яка на період воєнного стану виконує функції Закарпатської обласної державної адміністрації, з проханням повідомити чи вживалися ними заходи щодо звернення до суду із відповідним позовом до суду. З аналогічним листом від 13.09.2022 за №07.53-104-5684ВИХ-22 звернулася до Управління поліції охорони в Закарпатській області.

У відповідь Закарпатська обласна військова адміністрація, посилаючись на відсутність фінансування, просила прокуратуру розглянути можливість захисту державних інтересів, а Управління поліції охорони в Закарпатській області зазначило про те, що заходи захисту інтересів держави вони не вживались, оскільки розгляд кримінального провадження на даний час не завершено. Разом з цим, відповідно до норм КПК України предметом позовних вимог потерпілого у кримінальному провадженні є відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Окрім того, відновлення інтересів держави в даному випадку не пов`язано із фактом встановлення вини кадастрового реєстратора у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що таким чином, вбачається самоусунення органу, уповноваженого захищати інтереси держави, від виконання своїх повноважень, а моніторингом стану розгляду судових справ факт подачі відповідного позову не встановлено. Така бездіяльність уповноважених органів державної влади оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову, що узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Ужгородською окружною прокуратурою на адресу уповноважених направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі в частині позовних вимог Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи (а.с.134-136).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор Романець О.П. у судовому засіданні 09.05.2023 позов підтримала в повному обсязі, із підстав зазначених у ньому, пояснення наддала аналогічні викладеним та просила позов задовольнити. Вказала, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку, та просила вважати правильним кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0276.

У судове засідання 09.05.2023 Закарпатська обласна державна адміністрація (на період дії воєнного стану - Закарпатська обласна військова адміністрація) свого повноважного представника не направила, про дачу, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу та на електронну пошту. Клопотань на адресу суду не надходило.

Представник Управління поліції охорони в Закарпатській області - Юрик Б.І. у судовому засіданні позов прокурора підтримав в повному обсязі з наведених у ньому мотивів та просив задовольнити. Крім того зазначив, що ними не вживались заходи захисту інтересів держави, оскільки розгляд кримінального провадження не було завершено. При цьому, не мають заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в їх особі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, 03.04.2023 року, подав заяви, відповідно до яких повністю визнає заявлені позивачем вимоги та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення його позову, просить розглядати справу за його відсутності (а.с.140,141).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ЗК 015-00647 від 18 травня 1995 року ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 22 березня 1995 року №41 було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,10 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території м.Ужгорода (а.с.26-27).

В державному акті серії ЗК 015-00647 від 18 травня 1995 року зазначено, що такий зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №641. Вказаний Державний акт підписаний головою Ужгородської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3, біля підпису якого є відбиток гербової печатки з написом: «Виконавчий комітет Ужгородської міської Ради народних депутатів Закарпатської області, Україна» та містить підпис інженера-землевпорядника ОСОБА_4 .

Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №907/03-18 від 23.03.2020 року згідно наявних даних рішень щодо надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 не приймалось. Зазначено, що другі примірники державних актів зберігаються в Управлінні Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області, оскільки вони є держателями фонду документації із землеустрою. Матеріалів щодо погодження меж земельної ділянки по вул.Другетів за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 не надходили (а.с.28).

У рішенні Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради народних депутатів від 22 березня 1995 року №41 «Про виділення та приватизацію земельних ділянок» відсутні положення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 гектарів в м.Ужгороді (а.с.29-35).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за №10-7-0.2-2546/2-20 від 23.03.2020 року державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, площею 0,1000 га, було здійснено 20.12.2019 на підставі матеріалів Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробник ФОП ОСОБА_5 . Підставою для розроблення даної документації був Державний акт на право приватної власності на землею серії ЗК-015 00647, виданий на підставі Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №41 від 22.03.1995, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №641 від 18.05.1995. Поземельну книгу на дану земельну ділянку було відкрито Державним кадастровим реєстратором Відділу Середою Максимом Михайловичем за заявою про державну реєстрацію земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 20.12.2019 №ЗВ- 9710763962019.

Одночасно проінформовано, що ФОП ОСОБА_5 оригінал Технічної документації актом приймання-передачі документації до Місцевого фонду документації із землеустрою Відділу не передав, що передбачено Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553. Державний акт на право приватної власності на землею серії ЗК-015 00647, виданий на підставі Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 41 від 22.03.1995, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право Приватної власності на землю Ужгородської міської ради за №641 від 18.05.1995 у Відділі відсутній. Запис в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Ужгородської міської ради за № 641 за гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою:м.Ужгород, площею 0,1000 га відсутній (а.с.36-37).

20.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Державного кадастрового реєстратора із заявою №ЗВ- 9710763962019 про реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород (а.с.53-54).

28 грудня 2019 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за №2653 (а.с.110-111).

Згідно п.1.2. Договору предметом купівлі продажу є земельна ділянка, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0276, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить продавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ЗК 015-00647 виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської Ради народних депутатів Закарпатської області 18 травня 1995 року, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №641.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №316224798 від 28.11.2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, площею 0,35 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - під адмінкорпусом з комплексом обслуговування, належить на праві державної власності Закарпатській обласній державній адміністрації. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31889712 від 17.10.2016 року, ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (а.с.20-21.).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо реєстрації іншого речового права, номер запису 40784600, згідно якого 25.02.2021 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу на підставі договору постійного сервітуту від 12.02.2021 року за Управлінням поліції охорони в Закарпатській області зареєстровано право користування (сервітуту) відносно земельної ділянки площею 0,35 га кадастровий номер 2110100000:33:003:0009, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №316224912 від 28.11.2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2653 виданий 28.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. (а.с.24).

При цьому, із витягу вбачається, що ухвалою Личаківського районного суду м.Львова за №463/2702/20 від 27.03.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га було накладено арешт (а.с.25).

Згідно висновку експерта № 4/469 від 15.12.2020 року підпис в графі «Голова Ужгородської міської ради» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_3 , вільні зразки підпису якого надані на експертизу, а іншою особою; підпис в графі «Інженер-землевпорядник» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_4 , вільні зразки підпису якого надані на експертизу, а іншою особою (а.с.55-65).

Згідно висновку експерта №4/470 від 15.12.2020 року відбиток гербової печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, який міститься Державному акті на право приватної власності на землю ЗК №015-00647 нанесений не кліше печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, відбитки яких надані на двох Державних актах на право приватної власності на землю серії ЗК 015-00684, серії ЗК 015-00655 (а.с.66-76).

Відповідно до висновку експерта №15-114 від 31.08.2020 року земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 частково накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, площа накладання - 0,0901 га. (а.с.77-94).

На земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009 частково розташовано дві споруди з умовними позначеннями КН та 4КН. Споруда, яка у графічних матеріалах, відповідно до умовних позначень, позначена літерами МН, розташована частково як на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, так і частково на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276.

До позовної заяви долучено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розроблену ОСОБА_2 за адресою: м.Ужгород, Закарпатська обл., яка виконана ФОП ОСОБА_5 відповідно до заяви ОСОБА_2 від 19.11.2019 року (а.с.38 - 52).

У пояснювальній записці до Технічної документації зазначено, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з заходу землі міської ради.

Згідно висновку експерта №СЕ-19-20/24836-ДЗ від 16.11.2020 року, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 за адресою: м. Ужгород, Закарпатська область, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, невідповідності наведені у дослідницькій частині цього висновку (а.с.95-109).

У дослідницькій частині висновку вказано, зокрема, що проведений аналіз окремих складових частин технічної документації свідчить про невідповідність вмісту, неповноту та недостовірність зазначеної інформації, а саме: на кадастровому плані відображена експлікація угідь, в якій назва угіддя не відповідає Додатку 4 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051, крім цього, маючи інформацію про лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки, на плані не зазначені номери поворотних точок; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не містить інформацію про кількість межових знаків, відсутня схема прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості/абриси та список межових знаків, переданих на зберігання із кроками.

У висновку також зазначено, що в результаті дослідження матеріалів встановлена невідповідність власника земельної ділянки гр. ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю та особи, на яку виготовлено технічну документацію - гр. ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Представництво прокурором інтересів держави в суді:

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч. ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині третій, четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені, зокрема у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до Закарпатської обласної військової адміністрації із повідомленням в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 01.06.2022 року №07.53-104-3144ВИХ-22 у якому повідомляла, що нею вивчено наявність підстав для представництва інтересів держави за результатами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000045 від 23.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362, ч.3 ст.365-2 КК України. Так, за результатами досудового розслідування кримінального провадження встановлено факт державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276, площею 0,1 га та права власності на неї на підставі підробленого державного акту без уповноваженим органом рішення про її виділення. При цьому, зазначена земельна ділянка накладається на земельну ділянку державної власності, розпорядником є Закарпатська обласна державна адміністрація (земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, площа накладення 0,0901 га). У зв`язку із наведеним просили повідомити прокуратуру у строк до 13.06.2022 про те, чи вживались та чи будуть вживатися заходи захисту вказаних у повідомленні порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин (а.с.113-114).

Закарпатською обласною військовою адміністрацією листом від 15.06.2022 року №5060/06-16 у відповідь на вказане повідомлення прокуратури від 01.06.2022 року проінформовано, що у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору заходи позовного характеру щодо витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обласною військовою адміністрацією не вживалися, тому просять розглянути можливість захисту державних інтересів у сфері земельних відносин органами прокуратури (а.с.115).

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до Управління поліції охорони в Закарпатській області із повідомленням в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 13.09.2022 року №07.53-104-5684ВИХ-22 в якому повідомила вказані вище обставини та просила у строк до 23.09.2022 року повідомити про те, чи вживались та чи будуть вживатися заходи захисту вказаних у повідомленні порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин (а.с.116-117).

Управлінням поліції охорони в Закарпатській області Національної поліції України листом від 21.10.2022 року №930/43/26/01-2022, у відповідь на вказане повідомлення прокуратури від 13.09.2022 року, проінформовано, що заходи позовного характеру із захисту порушених прав, Управлінням поліції охорони не вживались, оскільки планувались вжити після закінчення судового розгляду кримінального провадження №12021070000000292, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.11.2021, однак, на даний час судовий розгляд матеріалів вищевказаного кримінального провадження призупинено. У зв`язку з наведеним, повідомлено, що УПО в Закарпатській області не заперечує щодо представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Управління поліції охорони в Закарпатській області, як користувача земельної ділянки щодо захисту порушених прав у сфері земельних правовідносин (а.с.118).

Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Закарпатської обласної військової адміністрації із повідомленням від 05.08.2022 року за №07.53-104-4895ВИХ-22, у якому, на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з метою ефективного захисту яких прокуратурою буде подано позовну заяву про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 та припинення речових прав на неї (а.с.120).

Закарпатська обласна державна адміністрація (на період дії воєнного стану - Закарпатська обласна військова адміністрація) та Управління поліції охорони в Закарпатській області до суду із позовом до відповідача не зверталися.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

Сам факт незвернення до суду Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав за мету усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,35 га, свідчить про те, що вказаний орган не виконує (неналежно виконує) свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, про що і було зазначено у даній позовній заяві.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду із позовом, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Закарпатською обласною державною адміністрацією (на період дії воєнного стану - Закарпатською обласною військовою адміністрацією) та Управлінням поліції охорони в Закарпатській області, які не вживали заходів щодо подання позовної заяви до суду.

У даному випадку інтерес держави полягає в усуненні перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,35 га.

Суд враховує, що частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Закарпатська обласна державна адміністрація (на період дії воєнного стану - Закарпатська обласна військова адміністрація), Управління поліції охорони в Закарпатській області наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювали.

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Згідно з ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб`єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.2 ст.79 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч.7 ст. 79-1 ЗК України).

Як убачається із статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №2653 від 28.12.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:33:001:0276, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як вбачається із матеріалів справи вказана земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ЗК 015-00647 виданого Виконавчим комітетом Ужгородської міської Ради народних депутатів Закарпатської області 18 травня 1995 року, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №641.

Відповідно до частин першої, третьої статті 6 ЗК України №561-XII від 18 грудня 1990 року (в редакції, чинній на час видачі державного акту) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Згідно зі статтею 17 ЗК України N 561-XII передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (стаття 22 ЗК України N 561-XII).

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України N 561-XII від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Норми ЗК України (у редакції на час виникнення правовідносин) встановлювали нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку та прийняттям органом місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки рішення про передачу такої земельної ділянки у власність.

Із матеріалів справи вбачається, що у рішенні Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради народних депутатів від 22 березня 1995 року №41 «Про виділення та приватизацію земельних ділянок» відсутні відомості про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 гектарів в м.Ужгороді.

Крім цього, згідно висновків експертів № 4/469 від 15.12.2020 року та № 4/470 від 15.12.2020 року підпис в графі «Голова Ужгородської міської ради» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис в графі «Інженер-землевпорядник» на державному акті на право власності на землю ЗК №015-00647 від 18.05.1995 на прізвище ОСОБА_2 виконаний не громадянином ОСОБА_4 , а іншою особою, відбиток гербової печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, нанесений не кліше печатки Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів.

Те, що вказаний державний акт про право приватної власності на землю не видавався ОСОБА_2 підтверджується також листами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №907/03-18 від 23.03.2020 року та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за №10-7-0.2-2546/2-20 від 23.03.2020 року.

Вказане свідчить про те, що Державний акт про право приватної власності на землю серії ЗК 015-00647 виданий Виконавчим комітетом Ужгородської міської Ради народних депутатів Закарпатської області 18 травня 1995 року є підробленим.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Так, при укладенні договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було підтверджено підробленим (неіснуючим) державним актом про право приватної власності на землю.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою ст.30 ЦК України передбачено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно, яке належить продавцю на праві власності. Як судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, у встановленому законом порядку не набував.

Таким чином на момент укладення купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2019 продавець ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому не був уповноважений на розпорядження вказаною земельною ділянкою, що є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору її порушені права та/або інтереси будуть відновлені.

Згідно ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до положень підпункту г) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів

Частиною другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з положеннями статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до п.74-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, у разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є розташування об`єкта у межах іншого об`єкта Державного земельного кадастру, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру, з яким виникає перетинання меж таких об`єктів, та/або кадастровий номер земельної ділянки, якщо таким об`єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка.

Як слідує із матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1000 га, що розташована за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, яка належить на підставі договір купівлі-продажу від 28 грудня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 , частково накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009, яка належить на праві державної власності Закарпатській обласній державній адміністрації, площа накладання - 0,0901 га, що підтверджується висновком експерта №15-114 від 31.08.2020 року.

Виходячи із аналізу наведених вище норм, межі суміжних земельних ділянок не можуть перетинатися. В даному випадку більша частина земельної ділянки відповідача знаходиться на земельній ділянці, належній Закарпатській обласній державній адміністрації, що свідчить про порушення прав останньої на вільне використання та розпорядження своїм майном.

У зв`язку із наведеним, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №2653 від 28.12.2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га, з одночасним припиненням на неї права власності ОСОБА_1 , суд прийшов до наступного висновку.

З наданих витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №316224912 від 28.11.2022 року, встановлено, що в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис за №34935814, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2653 виданий 28.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В..

Частиною 1,2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

У статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені засади державної реєстрації прав, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Верховний Суд у постановах від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 09.06.2021 року у справі №750/10129/18 наголошував, що за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У зв`язку із наведеним, враховуючи що суд прийшов до висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №2653 від 28.12.2019 року, на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га, позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї є обґрунтованими та такими, що здатні відновити порушене право позивача.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладене, оцінивши докази по справі в їх сукупності, враховуючи вказані норми закону, а також те, що відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даного позову Закарпатською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1248 від 21.11.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, про що подано відповідну письмову заяву, суд вважає за необхідне повернути Закарпатській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 2 481 грн., сплаченого при поданні позову.

Витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 2 481 грн. покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 5, 14, 78, 79, 79-1, 80, 81, 91, 103, 106, 107, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 182, 391, 626, 628, 655 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 13, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 15, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 12,13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (на період дії воєнного стану - Закарпатської обласної військової адміністрації), Управління поліції охорони в Закарпатській області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. зареєстрований в реєстрі за №2653.

Усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:33:003:0009 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,35 га, що належить Закарпатській обласній державній адміністрації та перебуває в користуванні Управління поліції охорони в Закарпатській області, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:33:001:0276 площею 0,1 га, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Повернути Закарпатській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172, рахунок UA228201720343130001000018475) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн., сплачений згідно платіжного доручення №1248 від 21.11.2022 року.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172, рахунок UA228201720343130001000018475) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Ужгородська окружна прокуратура, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6,

в інтересах держави в особі:

Закарпатська обласна державна адміністрація (на період дії воєнного стану - Закарпатська обласна військова адміністрація), місцезнаходження - 88008, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496.

Управління поліції охорони в Закарпатській області, місцезнаходження - 88008, м.Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13-А, код ЄДРПОУ 40108997.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду складено - 18 травня 2023 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило