Постанова

від 22.05.2023 по справі 479/151/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.23

22-ц/812/523/23

Єдиний унікальний номер судової справи 479/151/23

Номер провадження 22-ц/812/523/23

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

22 травня 2023 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена Кривоозерським районним судом Миколаївської області 30 березня 2023 року, під головуванням судді Репушевської О.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кривоозерський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну розміру аліментів,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області 11 лютого 2020 року.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

Судовим наказом Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натепер, згідно довідки №191 від 06 лютого 2023 року ОСОБА_3 направлений для проходження військової служби.

Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про покращення матеріального становища відповідача, а тому є підстав для зміни розміру аліментів.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила змінити розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_3 на підставі судового наказу №479/866/20, виданого 22 жовтня 2020 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2023 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кривоозерський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

24 березня 2023 року на адресу суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_3 , в якій міститься клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, у зв`язку проходженням ним військової служби у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 , фактично посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим що, позивач звернулась із даним позовом саме внаслідок того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, та отримує грошове забезпечення, у зв`язку із чим, як на думку представника позивача, у ОСОБА_3 покращився його матеріальний стан. Припинення ж перебування відповідача на військовій службі виключать обставини, які стали підставою для звернення до суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала районного суду не відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

24 березня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням ним військової служби у складі Збройних Сил України.

Як вище зазначалось, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Згідно із п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява позивача про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Такі ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Як вбачається з довідки №191 від 06 лютого 2023 року ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений до військової частини (а.с.11).

З довідки від 14 лютого 2023 року ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині (а.с.22).

Проте, суд першої інстанції не звернув увагу, що довідка не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Отже, оскільки, надана заявником довідка не містить інформації про переведення на воєнний стан та виконання бойових завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій відповідач перебуває на військовій службі, то колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягало задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача ОСОБА_1 на розумні строки розгляду справи, предметом якої є аліментні зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Зіставлення змісту вищенаведених суджень із розумінням положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, відповідно до вимог ЦПК України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, відповідач не позбавлений можливості повторно звернутися до районного суду із заявою про зупинення провадження у вказаній справі, уразі, якщо будуть наявні підстави для зупинення провадження у справі, які передбачені п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При цьому, оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат у даній справі колегією суддів не вирішується.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 23 травня 2023 року