Рішення

від 23.05.2023 по справі 761/30660/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30660/21

Провадження № 2/761/2590/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №103-ктр від 12.07.2021 «Про дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №106-ктр від 15.07.2021 в частині оголошення догани лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №115-ктр від 30.07.2021 «Про звільнення з посади лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 »;

- поновити лікаря-інфекціоніста ОСОБА_1 на посаді лікар-інфекціоніст дитячий приймального відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 30.07.2021;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.09.1993 ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносина з відповідачем, сумлінно та професійно виконувала свої обов`язки, дисциплінарних стягнень не отримувала. Позивач вважає зазначені накази незаконими та безпідставними з огляду на те, що в оскаржуваних наказах про оголошення позивачу доган не вбачаються факти неналежного виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків та порушень положень Посадової інструкції. В підставах притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні вказівки про письмові пояснення позивача, або про письмову вимогу щодо таких письмових пояснень, або акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення. На думку позивача, наявне порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, що, як наслідок, тягне за собою визнання незаконним наказу про оголошення догани. Позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі про звільнення її у зв`язку з систематичним невиконанням обов`язків, покладених на неї трудовим договором не зазначено про те, чи застосовувалися раніше до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного або громадського стягнення, не конкретизовано, які саме трудові обов`язки не виконанні нею без поважних причин після застосування таких заходів, що є підставою для звільнення в розумінні та контексті п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що дані обставини є суттєвими і такими, що вказують на необґрунтованість підстав звільнення, тому просив поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 08.11.2022 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.01.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у позові, оскільки вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 була правомірно звільнена із займаної посади в КНП «КМДКІЛ». ОСОБА_1 у своїй службовій записці від 12.07.2021 на ім`я директора КНП «КМДКІЛ» визнала допущення порушень. Наказом директора КНП «КМДКІЛ» від 15.07.2021 №106-ктр лікарю-інфекціоністу дитячого приймального відділення ОСОБА_1 знову було оголошено догану. Підставою прийняття наказу стали рапорти завідуючої приймальним відділенням ОСОБА_2 від 13.07.2021 та протокол №4 від 15.07.2021 клінічного розбору летального випадку про допущення низки грубих порушень ОСОБА_1 . Так як позивач систематично здійснювала порушення, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету від 30.07.2021 вона була звільнена із займаної посади. Крім вищезазначених випадків, лікар-інфекціоніст дитячий ОСОБА_1 під час роботи в КНП «КМДКІЛ» неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності, зокрема Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №48 від 21.11.2008 ОСОБА_1 було оголошено догану, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №33 від 07.04.2015 ОСОБА_1 було оголошено догану, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №25 від 28.02.2018 ОСОБА_1 було оголошено догану, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №51 від 24.05.2018 ОСОБА_1 було оголошено догану.

14.02.2023 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що в службовій записці ОСОБА_1 від 12.07.2021 відсутнє визнання нею допущення порушень. Оскаржуючи незаконність винесення наказів про оголошення доган, позивач посилається на наступні загальні для обох доган підстави для їх скасування: не ознайомлення її з посадовою інструкцією, порушення процедури винесення оскаржуваних наказів, відсутність складу дисциплінарного проступку та не доведеність його скоєння. Відповідачем не надано суду доказів про те, що позивач вчинила новий проступок, за який до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

10.02.2023 ОСОБА_3 , яка представляє інтереси позивача за довіреністю подано заяву про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін з огляду на необхідність допиту свідка.

Відповідно до ч. 3 ст. 279 ЦПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки предметом даного позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд встановив.

Починаючи з 01.09.1993 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КНП «КМДКІЛ».

Наказом директора КНП «КМДКІЛ» від 12.07.2021 №103-ктр лікарю-інфекціоністу дитячого приймального відділення ОСОБА_1 за порушення чинного законодавства України відповідно до ст. 147 КЗпП України було оголошено догану. Підстава: рапорти ОСОБА_4 , заступника з інформаційно-аналітичних питань та ОСОБА_5 , завідувача приймального відділення. Проведений 12.07.2021 розгляд неодноразової недостовірної передачі інформації лікарем-інфекціоністом дитячим приймального відділення ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я підтверджено.

12.07.2021 ОСОБА_1 на ім`я директора КНП «КМДКІЛ» наданні пояснення, з яких вбачається, що позивач підтвердила ту обставину, що нею було передано до Департаменту охорони здоров`я недостовірну інформацію у зв`язку з допущенням механічної помилки у виписці хворих.

Наказом директора КНП «КМДКІЛ» від 15.07.2021 №106-ктр лікарю-інфекціоністу дитячого приймального відділення ОСОБА_1 знову було оголошено догану за порушення п. 4.1, 4.3, 4.12, 4.15 Посадової інструкції та ст. 147 КЗпП України, а саме позивач не своєчасно оформила медичну документацію; порушила етичні норми спілкування з батьками померлої дитини та підвищення своїх повноважень при спілкуванні з органами влади; несвоєчасно інформувала директора закладу про летальний випадок та не виконала її усних розпоряджень щодо видачі тіла та супроводжуючих документів; не інформувала завідувача приймального відділення закладу про летальний випадок. Підстава: протокол №4 від 15.07.2021, рапорти ОСОБА_5 , завідувача приймального відділення та ОСОБА_6 , завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Наказом директора КНП «КМДКІЛ» від 30.07.2021 №115-ктр лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 30.07.2021 звільнено із займаної посади за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: доаовідна записка завідувача приймального відділення від 13.07.2021, згода профспілкового комітету (протокол №13/72 від 30.07.2021.

30.07.2021 ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним наказом, що підтверджується її підписом на наказі із повідомлення щодо не погодження із даним наказом.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (ч.1 ст. 147 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч. 1ст. 148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами міститься роз`яснення, згідно з яким за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільненаз роботи 30.07.2021 за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач не надала доказів того, що нею, як лікарем-інфекціоністом дитячого приймального відділення, відбувалася передача недостовірної інформації до Департаменту охорони здоров`я з поважних причин або доказів того, що в ці дні йому, як лікарю, який залучався до чергування у стаціонарі черговим лікарем, була надана інформація іншими особами, яка не відповідала дійсності, що стало причиною для передачі недостовірних статистичних даних.

Разом з тим, 12.07.2021 ОСОБА_1 у своїх поясненнях на ім`я директора КНП «КМДКІЛ» підтвердила ту обставину, що нею було передано до Департаменту охорони здоров`я недостовірну інформацію у зв`язку з допущенням механічної помилки у виписці хворих.

Суд враховує, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани не втратило юридичної сили за давністю, не було знято достроково, відомості про його скасування в судовому порядку також відсутні.

Судом було встановлено, що відповідач під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача врахував попередні стягнення (догани), вчинив дії, спрямовані на з`ясування обставин чи дійсно мало місце порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, після чого, встановивши невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку, звільнив позивача.

При цьому суд відзначає, що обставини, встановлені судом під час розгляду справи, повністю спростовують доводи, якими позивач обґрунтовував неправомірність свого звільнення. Під час розгляду справи були встановлені обставини, які свідчать про систематичне порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку та недотримання трудової дисципліни, що має наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Твердження позивача щодо того, що остання протягом перебування у трудових відносинах з відповідачем сумлінно та професійно виконувала свої обов`язки, дисциплінарних стягнень не отримувала, спростовуються відомостями наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема те, що лікар-інфекціоніст дитячий ОСОБА_1 під час роботи в КНП «КМДКІЛ» неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани), що підтверджується Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №48 від 21.11.2008, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №33 від 07.04.2015, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №25 від 28.02.2018, Наказом Головного лікаря Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні №51 від 24.05.2018, які останньою не оскаржувалися та є чинними.

Перед застосуванням до позивача заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, до неї були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, накладені наказом №106-ктр від 15.07.2021 за неодноразову передачу недостовірної інформації до Департаменту охорони здоров`я та наказом №103-ктр від 12.07.2021 за порушення п. 4.1, 4.3, 4.12, 4.15 Посадової інструкції та ст. 147 КЗпП України, а саме позивач не своєчасно оформила медичну документацію; порушила етичні норми спілкування з батьками померлої дитини та підвищення своїх повноважень при спілкуванні з органами влади; несвоєчасно інформувала директора закладу про летальний випадок та не виконала її усних розпоряджень щодо видачі тіла та супроводжуючих документів; не інформувала завідувача приймального відділення закладу про летальний випадок.

Доказів на підтвердження протилежного позивач не надав, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та має наслідком залишення їх без задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання наказів незаконними та їх скасуваннясудом відхилені, а позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, то в їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, отже вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-282, 352-354 ЦПК України, ст.ст. 40, 139, 147-149 КЗпП України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 23.05.2023.

Суддя: