Рішення

від 17.11.2022 по справі 521/1974/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/1974/22

Провадження №2/521/2417/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міські дороги» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо транспортної пригоди,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Міські дороги» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2016 року близько 18:45 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toйота» д/номер НОМЕР_1 , по проспекту Добровольського у Суворовському районі м. Одеса, здійснила наїзд на вибоїну (провал) асфальтобетонного покриття (23см.), яку у зв`язку із дощем не було видно. Внаслідок наїзду на зазначену пошкоджену ділянку дороги (вибоїну), автомобіль позивачки відкинуло за межі проїзної частини і вона скоїла наїзд на вітрини торгівельних павільйонів на ринку «Добровольський», у зв`язку з чим автомобіль позивачки отримав значні механічні пошкодження.

На місце вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди були викликані співробітники поліції, що зафіксували дорожньо транспортну пригоду, склали схему ДТП, отримали пояснення свідків та очевидців. Окрім того, працівники поліції провели обстеження ділянки вулично шляхової мережі, здійснили заміри вибоїни, та прийшли до висновку про те, що ділянка, на якій сталося вищевказане ДТП не відповідає вимогам правил норм та стандартів України.

30.03.2016 року Одеським науково дослідним інститутом судових експертиз (судовим експертом Поповим С.О.) був складений Висновок №1230 по експертному авто технічному дослідженню обставин наїзду автомобіля «Toйота» д/номер НОМЕР_1 на вибоїну та подальшого його виїзду за межи проїзної частини. За висновками експерта, в умовах події водій автомобіля «Toйота» був позбавлений технічної можливості запобігти події.

12.04.2016 року співробітником Національної поліції у м. Одеса був складений Протокол (серія АП2 №456001) про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 , який на момент події працював головним інженером КП «Міські дороги» та був відповідальним за експлуатаційний стан проїзної частини проспекту Добровольського у м. Одесі.

30 травня 2016 року Суворовським районним судом м. Одеси було винесено постанову по справі №523/6724/16-п, відповідно до якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

08 квітня 2016 року позивач самостійно звернувся із заявою до оцінщика ТОВ «Феміда та Немезіда», відповідно до якої оцінщиком ОСОБА_3 був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу та визначено вартість матеріального збитку. За результатами даного огляду був складений Висновок спеціаліста №14/04/16-1 від 14.04.2016 року та розрахована загальна вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу ТЗ (0, 62) 169931,06 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року по справі №523/11368/16-ц, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стягнуто з Комунального підприємства «Міські дороги» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 169931, 06 грн., суму витрат по визначенню вартості матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля за висновком спеціаліста в загальному розмірі 1700,00 грн., суму витрат за зберігання автомобіля за лютий квітень 2016 року 480,00 грн., судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн., судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1700,00 грн.

23.12.2021 року Комунальне підприємство «Міські дороги» сплатило на користь позивача суму визначену в рішенні.

Однак з 15.02.2016 року до 23.12.2021 року автомобіль ОСОБА_1 не міг експлуатуватися, а за майже 6 років, з моменту настання ДТП, значно зросли ціни на ремонт транспортного засобу.

Отже, позивач вважає, що за період прострочення виконання зобов`язання, вона на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні витрати.

Просить стягнути з Комунального підприємства «Міські дороги» на користь ОСОБА_1 нараховану на підставі статті 625 ЦК України суму коштів в розмірі 139923, 89 грн., а саме: заборгованість за процентами в розмірі 3 % річних у сумі 29414,00 грн., інфляційні втрати в сумі 110509, 89 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином та своєчасно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні не підлягають у задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.02.2016 року близько 18:45 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toйота» д/номер НОМЕР_1 , по проспекту Добровольського у Суворовському районі м. Одеса, здійснила наїзд на вибоїну (провал) асфальтобетонного покриття (23см.), яку у зв`язку із дощем не було видно. Внаслідок наїзду на зазначену пошкоджену ділянку дороги (вибоїну), автомобіль позивачки відкинуло за межі проїзної частини і вона скоїла наїзд на вітрини торгівельних павільйонів на ринку «Добровольський», у зв`язку з чим автомобіль позивачки отримав значні механічні пошкодження.

30.03.2016 року Одеським науково дослідним інститутом судових експертиз (судовим експертом Поповим С.О.) був складений Висновок №1230 по експертному авто технічному дослідженню обставин наїзду автомобіля «Toйота» д/номер НОМЕР_1 на вибоїну та подальшого його виїзду за межи проїзної частини. За висновками експерта, в умовах події водій автомобіля «Toйота» був позбавлений технічної можливості запобігти події.

Враховуючи результати експертизи, 12.04.2016 року співробітником Національної поліції у м. Одеса був складений Протокол (серія АП2 №456001) про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 , який на момент події працював головним інженером КП «Міські дороги» та був відповідальним за експлуатаційний стан проїзної частини проспекту Добровольського у м. Одесі.

30 травня 2016 року Суворовським районним судом м. Одеси було винесено постанову по справі №523/6724/16-п, відповідно до якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

На підставі висновку спеціаліста №14/04/16-1 від 14.04.2016 року та розрахована загальна вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу ТЗ (0, 62) 169931,06 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року по справі №523/11368/16-ц, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стягнуто з Комунального підприємства «Міські дороги» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 169931, 06 грн., суму витрат по визначенню вартості матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля за висновком спеціаліста в загальному розмірі 1700,00 грн., суму витрат за зберігання автомобіля за лютий квітень 2016 року 480,00 грн., судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн., судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1700,00 грн.

23.12.2021 року Комунальне підприємство «Міські дороги» сплатило на користь позивача суму визначену в рішенні.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 61-540св22).

Також, суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Між сторонами виникло деліктне зобов`язання, тобто відповідач протиправно і винно заподіяв шкоду позивачу його майну і зобов`язаний її відшкодувати. В силу статті 625 ЦК України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договірних відносин між сторонами не існувало, а обов`язок з відшкодування завданих збитків виник як деліктне зобов`язання, з вимогою про оплату певної суми (розміру завданих збитків) позивач до відповідача не зверталася, бо таких доказів суду не надано, а тому і не можуть бути нараховані відсотки за прострочення зобов`язання.

Обчислення 3% річних, індексу інфляції за деякими деліктними зобов`язаннями можливий від моменту пред`явлення грошової вимоги чи встановлення розміру боргового зобов`язання рішенням суду, що узгоджується із правовою позицієюВеликої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2022 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 61-540св22).

Позивач просить стягнути нараховану на підставі статті 625 ЦК України суму коштів за період з 15.02.2016 року до 23.12.2021 року.

Однак, як встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року по справі №523/11368/16-ц, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року стягнуто з Комунального підприємства «Міські дороги» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 169931, 06 грн., суму витрат по визначенню вартості матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля за висновком спеціаліста в загальному розмірі 1700,00 грн., суму витрат за зберігання автомобіля за лютий квітень 2016 року 480,00 грн., судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн., судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1700,00 грн.

Комунальне підприємство «Міські дороги» сплатило на користь позивача суму визначену в рішенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на день звернення позивача до суду з позовом між позивачем та відповідачем не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, виникне обов`язок виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, відповідно до статті 625 ЦК України необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2,10,12,19,81, 82, 128, 141,258-260,263-265, 280-282ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міські дороги» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо транспортної пригоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне підприємство «Міські дороги» (код ЄДРПОУ 32642110, 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 38).

Суддя: І.В. Плавич