Постанова

від 19.05.2023 по справі 640/13193/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13193/19 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЮЛІНГ ІНК.» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ю-158, якою донараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 50 100, 33 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.05.2019 № 0009064208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 25 050, 17 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 75.1.2 п.75.1 ст.75 ст. 77 Податкового кодексу України, наказу № 3119 від 13.03.2019, направлень від 28.02.2019 №328/26-15-14-02-03, № 239/26-15-14-02-03, №529/26-15-14-06-03 від 28.02.2019 № 2147/26-15-14-09-01, від 04.03.2019 № 529/26-15-14-06-03, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» (код ЄДРПОУ 38513539) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019 рік, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.12.2012 по 30.09.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 28.03.2019 №225/26-15-14-02-03/38513539.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000р. за №515/4736; п.44.2 ст.42, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.20,6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 357 589 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 113 709 грн., за 2017 рік у сумі 143 726 грн., та за три квартали 2018 року на суму 100 155грн;

- п.185.1 ст.185, 189.1, ст. 189, п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього на суму 22 777 грн., травень 2017 року на суму 37 094 грн., вересень 2017 року на суму 21 239 грн., січень 2018 року на суму 14 779 грн.

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 з урахуванням п.171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, на загальну суму 41 784, 80 грн, у тому числі 2016 на суму 28 013, 36 грн. та за 2017 на суму 13 771, 44 грн.;

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, з урахуванням пп.168.4.4 п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету, на загальну суму 3 482, 07 грн., у тому числі 2016 на суму 2 334, 45 грн. та за 2017 на суму 1 147,62 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст17 та п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 50 100,33 грн. у тому числі 2016 року на суму 33 268, 57 грн. та за 2017 на суму 16 831, 76 грн.

- пп.4.2.6 п.4.2 ст.6 розділу ІІ Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено подання з порушенням встановлених строків звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за квітень 2015 року, червень 2016 року, вересень 2017 року;

- п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використання спеціальних платіжних засобів».

На підставі встановлених порушень, відповідачем 17.05.2019 року в тому числі прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ю-158, якою донараховано єдиний соціальний внесок в розмірі 50 100, 33 грн.;

- рішення від 17.05.2019 № 0009064208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого внеску, яким нараховано штрафних санкцій в розмір 25 050, 17 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки акту перевірки, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення є протиправними, оскільки відносини між позивачем та ФОП в рамках договору про надання послуг не мають жодних ознак трудових відносин.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 2464-VI).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону №2464-VI, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Статтею 9 Закону №2464-VI врегульовано порядок обчислення єдиного внеску.

Так, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом №2464-VI, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону №2464-VI, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки було зауважено, що із суми доходу ФОП ОСОБА_1 - працівника ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» (наказ від 06 квітня 2016 року № 4, посада - менеджер з продажу ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» за основним місцем роботи з посадовим окладом відповідно до штатного розпису) за технічне обслуговування електричного обладнання на загальну суму 232 137, 75 грн., згідно з актів виконаних робіт, не нараховано єдиного внеску на загальну суму 50 100, 33 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 33 268, 57 грн. та за 2017 рік на суму 16 831, 76 грн.

На думку податкового органу, враховуюче те, що ФОП ОСОБА_1 одночасно є працівником підприємства, а виконані роботи (надані послуги) за договорами про надання послуг по монтажу і технічному обслуговуванню електронного обладнання виконанні в рамках трудової діяльності, то суми виплачені в рамках виконання договору підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, як заробітна плата, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні пп.14.1.195 та 14.1.122 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та фактично є трудовими.

Надаючи оцінку вказаним висновкам контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції з комп`ютерної програми «Діловодство спеціального суду», відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки були також прийнятті податкові повідомлення-рішення № 00006981402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 111313,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 27 828,00 грн., № 00006991402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 122 797,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 30699,00 грн.; № 0009044208 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано військового збору в розмірі 3482,07 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 2 185,88 грн., № 0009034208 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 41 784,80 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 26 230,56 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомлення-рішеннями, ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 640/15239/19 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00010271402 від 07.08.2019, яким ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» донараховано податку на додану вартість в розмірі 111 313, 00 грн, та нараховано штрафних санкцій в розмірі 27 828, 00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00006991402 від 20.05.2019, яким ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» донараховано податку на додану вартість в розмірі 122 797, 00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 30 699, 00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0009034208 від 17.05.2019, яким ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» донараховано військового збору в розмірі 3 482, 07 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 2 185, 88 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0009044208 від 17.05.2019, яким ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 41 784, 80 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 26 230, 56 грн.

У вказаному рішенні суду, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що податкові повідомлення-рішення № 0009034208 від 17.05.2019, № 0009044208 від 17.05.2019 винесені відповідачем, з урахуванням того, що із суми доходу ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) - працівника ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» (наказ від 06 квітня 2016 року № 4, посада - менеджер з продаж ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» за основним місцем роботи з посадовим окладом відповідно до штатного розпису) за технічне обслуговування електричного обладнання на загальну суму 232 173,75 гривні, згідно актів виконаних робіт: не утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 41784,80 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 28013,36 грн. та за 2017 на суму 13771,44 грн.; не утримано військового збору на загальну суму 3482,07 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 2334,45 грн. та за 2017 на суму 1147,62 грн.

Згідно норм п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до даних з ЄДР, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований приватним підприємцем 15.03.2010 з наступними видами діяльності: код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 62.01 Комп`ютерне програмування; код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Згідно з даними з Реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку 3 групи.

Для здійснення своєї господарської діяльності і, зокрема, виконання зобов`язану перед покупцями по договорам поставки щодо гарантійного ремонту обладнання, позивачем 01.04.2016 було укладено з ФОП ОСОБА_1 договір на надання послуг № БК 52/010416. Так, за зазначеним договором, ФОП ОСОБА_1 брав на себе зобов`язання надавати ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» послуги з монтажу і технічному обслуговуванню товару замовника. Факт надання послуг (виконання робіт) підтверджувався відповідними актами надання послуг, які наявні в матеріалах справи, та які містять всі необхідні реквізити та є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас, штатним працівником у позивача ОСОБА_1 був прийнятий згідно наказу від 06 квітня 2016 року № 4 на посаду «менеджер з продажу».

Відповідно до посадової інструкції менеджера з продажу, до основного обов`язку працівника на посаді менеджер з продажу є: «розробка і забезпечення реалізації заходів щодо організації і створення мережі збуту товарів (розробка і побудова каналів руху товарів до споживачів; побудова відносин з оптовими і роздрібними торговими підприємствами, іншими посередниками; розвиток дилерських відносин, тощо)».

Отже, в межах трудової діяльності у позивача, ОСОБА_1 виконував роботу, взагалі не пов`язану з його підприємницькою діяльністю, а надання послуг за договором № БК 52/010416 від 01.04.2016р., здійснювалося не в рамках трудової діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 640/15239/19 набрало законної сили 31.10.2022 та доказуванню не підлягає.

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є, наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

За таких обставин, в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 Верховним Судом зазначено, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, послуги ФОП ОСОБА_1 надавалися за цивільно-правовим договором, а тому вартість цих послуг не підпадає під визначення заробітної плати, не відноситься до фонду оплати праці, та не підпадає під визначення бази нарахування єдиного соціального внеску, а тому не може бути підставою застосування штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ю-158 та рішення від 17.05.2019 № 0009064208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та/або посилань скаржника на незаконність рішення суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача також не містить.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.