Постанова

від 17.05.2023 по справі 917/814/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 917/814/16 (917/1945/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 17.05.2023 не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023

у справі №917/814/16(917/1945/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро"

до Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ"

про стягнення 195 087,76 грн.

в межах справи №917/814/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023, крім іншого, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" борг у розмірі 179 919 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 374 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 2 784 грн. 35 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції у відповідній частині, Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження у справі № 917/814/16(917/1945/20); прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 917/814/16 (917/1945/20) в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп. та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр - Дніпро" відмовити у повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 917/817/16 (917/1945/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр - Дніпро" до Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" про стягнення 195 087,76 грн. в межах справи №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про банкрутство; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 917/817/16 (917/1945/20) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №917/817/16 (917/1945/20).

17.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18802/21(910/3247/22) на 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №917/814/16(917/1945/20) задоволено. Поновлено Приватному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №917/814/16(917/1945/20). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №917/814/16(917/1945/20). Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2023 о 12 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 04.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі сторін, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп. та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп, оскільки, на думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано скрутне фінансове становище відповідача у зв`язку з перебуванням останнього в процедурі банкрутства, що послугувало причиною затримки розрахунку з позивачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ", провадження у якій відкрито ухвалою суду 24.09.2018 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України".

20.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 157 030,40 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування від 07.05.2019 № D01-63-C.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр-Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 157 030,40 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування від 07.05.2019 № D01-63-C передано для розгляду в межах справи про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" № 917/814/16, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

22.03.2021 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 179 919,00 грн, пеню у розмірі 9 464,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 374,30 грн та 3% річних у розмірі 2 329,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" стягнення 195 087,76 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" та відкрито провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суді першої інстанції своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №917/814/16(917/1945/20) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" борг у розмірі 179 919 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 374 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 2 784 грн. 35 коп.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог відносно основного боргу, 3 % річних та втрат від інфляції, які підтверджені відповідними доказами. У задоволенні вимоги про стягнення пені суд відмовив, оскільки, сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКрАЗ" 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ» (надалі - «Клієнт») та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-Експедиторська Компанія «Український транспортний центр - Дніпро» (надалі - «Експедитор») укладено договір №D01-63-С транспортного експедирування (надалі - «Договір»), відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати, а при необхідності - також і організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів, а клієнт зобов`язується прийняти та належним чином сплатити вартість наданих послуг (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору конкретний перелік послуг та інформація про них вказуються у замовленнях на перевезення вантажу (надалі - «Замовлення»), підписаних обома сторонами, що являються невід`ємними частинами даного Договору. Зразок замовлення наводиться у Додатку №1 до даного Договору, який являється його невід`ємною частиною. Замовлення, підписане уповноваженою на це особою Клієнта скріплене печаткою Клієнта, направляється Експедитору по факсу або у сканованому вигляді електронною поштою з послідуючим направленням оригіналу цього замовлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розпис) на протязі 5 (п`яти) робочих днів від дня направлення цього замовлення по факсу або електронною поштою. Якщо Експедитор приймає замовлення до виконання, він зобов`язаний в день отримання цього замовлення по факсу або електронною поштою проставити на отриманому замовленні підпис уповноваженої на це особи Експедитора, скріпити його печаткою Експедитора і в цей же день направити це замовлення Клієнту по факсу або в сканованому вигляді електронною поштою, а після отримання від Клієнта оригіналу замовлення - на протязі 5 (п`яти) робочих днів від дня такого отримання проставити на отриманому оригіналі замовлення підпис уповноваженої на це особи Експедитора, скріпити його печаткою Експедитора та направити цей оригінал замовлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під підпис Клієнту. Якщо Експедитор не має можливості виконати замовлення Клієнта, він зобов`язаний в день отримання цього замовлення по факсу або електронною поштою повідомити Клієнта про неможливість виконання замовлення шляхом направлення по факсу або електронною поштою письмового повідомлення за підписом уповноваженої на це особи Експедитора та скріпленого печаткою Експедитора. В такому випадку Клієнт має право розірвати даний договір в односторонньому порядку.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що Експедитор за даним Договором надає Клієнту за його дорученням наступні послуги:

1.3.1 забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організовує перевезення вантажів територією України та іноземних держав у відповідності з умовами даного Договору;

1.3.2. залучає транспортні засоби та забезпечує їх подання на підприємства та установи, в порти, на залізничні станції, термінали та інші об`єкти, вказані клієнтом, для своєчасної доставки вантажів;

1.3.3. здійснює роботи, пов`язані з прийняттям, зберіганням та перевезенням вантажів;

1.3.4. організовує охорону вантажів під час їх перевезення;

1.3.5. організовує експертизу вантажів за додаткову плату та при наданні всіх дозвільних документів;

1.3.6. здійснює оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

1.3.7. надає у встановленому законодавством порядку учасникам товарно-експедиторської діяльності замовлення на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.

1.3.8. здійснює страхування вантажів та своєї цивільної відповідальності перед Клієнтом за шкоду, вчинену втратою, недостачею або пошкодженням (порчею) вантажу, його несвоєчасною доставкою вантажоодержувачу, іншим, невиконанням або неналежним виконанням Експедитором своїх зобов`язань по даному договору;

1.3.9. забезпечує підготування та додаткове облаштування транспортних засобів та вантажів згідно вимогам нормативно-правових актів, забезпечує дотримання характеристик транспортних засобів, що надаються під завантаження, виду та характеру вантажу який перевозиться та вимогам перевезення з метою забезпечення його збереження;

1.3.10. забезпечує оптимізацією руху матеріальних потоків вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення оптимального рівня витрат;

1.3.11. здійснює розрахунки з транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

1.3.12. організовує роботи у відповідності з митними, карантинними та санітарними вимогами;

1.3.13. надає підготовлений транспорт, який має необхідне обладнання згідно вимогам, передбаченим законодавством, та являється придатним для транспортування відповідного виду вантажу та який забезпечує його збереження та якість в процесі перевезення до передачі вантажоодержувачу;

1.3.14. надає інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 2.2.6 Договору клієнт зобов`язаний сплатити належним чином вартість наданих послуг Експедитора, а також відшкодувати попередньо погоджені з Клієнтом та документально підтверджені витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта для цілей виконання даного договору.

Пунктом 2.3.2 Договору сторони погодили, що Експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконання даного договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта і якщо вони попередньо були погоджені з Клієнтом.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата послуг Експедитора по даному Договору та витрат Експедитора по даному Договору та додаткових витрат Експедитора (п. 2.3.2 Договору) здійснюється Клієнтом у безготівковій формі в гривні. На підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного сторонами. В рахунку також зазначається сума додаткових витрат Експедитора, що підлягає відшкодуванню йому Клієнтом згідно п. 2.3.2 даного Договору. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Експедитора, вказаний у даному Договорі (про його зміну Експедитор зобов`язаний на протязі 2 (двох) робочих днів повідомити Клієнта у письмовому вигляді, в іншому випадку Клієнт не несе відповідальності за прострочення платежу та за інші негативні наслідки, пов`язані з перерахуванням коштів на невірний рахунок). Сума додаткових витрат Експедитора (п. 2.3.2 даного Договору), якщо ці додаткові витрати були понесені Експедитором в іноземній валюті, визначається по офіційному курсу гривні до іноземної валюти, встановленому НБУ на дату їх понесення Експедитором.

Відповідно до п. 3.4 Договору Клієнт зобов`язується сплатити послуги та додаткові витрати Експедитора на протязі 10 (десяти) банківських днів після підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг та отримання від Експедитора оригіналу рахунку на оплату. За згодою сторін можлива повна або попередня оплата вартості отриманих послуг по даному Договору, а також додаткових витрат Експедитора.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що загальна вартість послуг, що надаються Клієнту за цим Договором, на час його підписання орієнтовно становить 990 000,00 (дев`ятсот дев`яносто тисяч) грн.

Згідно з п. 4.8 Договору у випадку порушення Клієнтом строків оплати отриманих послуг він зобов`язаний сплатити перевізнику пеню в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до п. 4.9 Договору за невиконання зобов`язань по цьому Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. Збитки, завдані Експедитором клієнту в результаті або неналежного виконання Експедитором своїх зобов`язань по даному Договору, підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2019. За відсутності до спливання строку дії цього Договору пропозицій сторін щодо його розірвання, він вважається продовженим на один рік (12 місяців).

Як зазначено судом першої інстанції, спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті наданих послуг за Договором, у зв`язку з чим у останнього наявна заборгованість у розмірі 179 919,00 грн. Крім того, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з ПрАТ «АвтоКрАЗ» пені у розмірі 9464,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 3374,30 грн. та 3% річних у розмірі 2 329,49 грн.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" було надано Приватному акціонерному товариству «АвтоКрАЗ» послуги, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): від 12.02.2020 № 13 на загальну суму 31 200,00 грн; від 12.02.2020 № 14 на загальну суму 18 944,00 грн; від 12.02.2020 № 15 на загальну суму 14 200,00 грн; від 27.03.2020 № 33 на загальну суму 18 000,00 грн; від 29.04.2020 № 39 на загальну суму 39 295,00 грн; від 20.05.2020 № 54 на загальну суму 13 000,00 грн; від 28.05.2020 № 62 на загальну суму 3 360,00 грн.; від 02.06.2020 № 64 на загальну суму 29 000,00 грн.; від 23.06.2020 № 78 на загальну суму 26 000,00 грн.; від 28.07.2020 № 85 на загальну суму 14 500,00 грн; від 05.08.2020 № 87 на загальну суму 8 800,00 грн; від 29.09.2020 № 92 на загальну суму 34 000,00 грн.

Вказані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять підписи повноважних осіб від імені ТОВ "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" та ПрАТ «АвтоКрАЗ».

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" послуг Приватному акціонерному товариству «АвтоКрАЗ», матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем будь-яких претензій відносно обсягу та якості наданих позивачем послуг, а тому суд дійшов висновку, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 07.07.2020 № 07/09, у якій вимагав сплатити у строк до 30.09.2020 - 210919,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити послуги та додаткові витрати Експедитора на протязі 10 (десяти) банківських днів після підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг та отримання від Експедитора оригіналу рахунку на оплату. За згодою сторін можлива повна або попередня оплата вартості отриманих послуг по даному Договору, а також додаткових витрат Експедитора.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором станом на березень 2021 становить 179 919,00 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем доказів виконання свого грошового зобов`язання не надано, а також не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

За висновком суду першої інстанції, відповідачем не було реалізовано надані йому процесуальним законодавством права та не спростовано визначених судом обставин належного виконання позивачем взятих на себе обов`язків за Договором щодо надання послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість по їх оплаті у загальному розмірі 179 919,00 грн. За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» заборгованості у розмірі 179 919,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, як визначено судом першої інстанції.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "АвтоКрАЗ" грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено, а судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 179 919,00 грн і не оскаржує вказане рішення в зазначеній частині, однак зазначає, що воно прийнято без врахування судом першої інстанції факту перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та у судовій процедурі банкрутства, що спричинило затримку розрахунку з позивачем, а тому, посилаючись на ст.233 ГК України, просить суд скасувати вказане рішення в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з рішенням суду в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКрАЗ" інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп. та3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп, то у відповідності до ст.269 ГПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається лише в зазначеній частині. В іншій частині рішення не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення судового рішення в оскаржуваній відповідачем частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, заборгованість ПрАТ "АвтоКрАЗ" перед позивачем за Договором транспортного експедирування від 07.12.2019 №D01-63-С складає 179 919,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за цим договором позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 3 374 грн. 30 коп за період травень 2020 - лютий 2021 та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. за період з 15.05.2020 - 16.03.2021.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у встановлений Договором строк відповідач свого грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому при розгляді справи в суді першої інстанції ПрАТ "АвтоКрАЗ" не навело жодних обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про те, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на ст. 233 ГК України, як на підставу для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. (Аналогічна правова позиції викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 року у справі №910/4094/21).

При цьому, слід також зауважити, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Подібні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач до суду першої інстанції відзиву на позов не надав та, маючи достатньо для цього часу, про зменшення штрафних санкцій не клопотав.

Більш того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою та заявляючи вимоги про скасування рішення в частини задоволення заявлених позивачем вимог щодо інфляційних втрат та 3% річних, скаржником не надано жодних належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів на підтвердження власної позиції, з якими законодавство пов`язує можливість суду зменшити відповідні нарахування, не доведено в даному випадку винятковості обставин, які позбавляють боржника виконати свої зобов`язання з оплати наявної заборгованості, яка виникла у відповідача, як і не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стосовно відповідача провадження у справі про банкрутство та неможливістю боржника погасити відповідну заборгованість.

При цьому, проаналізувавши доводи відповідача та дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення справи про банкрутство боржника не є винятковою обставиною для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне та неповне погашення заборгованості у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України, при цьому, заявлена позивачем до стягнення сума не є значною та надмірно великою порівняно із збитками кредитора, виходячи із загальних засад, передбачених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримуючись принципу розумного балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр -Дніпро" в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп за період травень 2020 - лютий 2021 та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. за період з 15.05.2020 - 16.03.2021.

Отже, судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп за період травень 2020 - лютий 2021 та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення у зазначеній вище частині не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №917/814/16(917/1945/20) в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 374 грн. 30 коп та 3% річних у розмірі 2 329 грн. 49 коп. за період з 15.05.2020 - 16.03.2021 залишити без змін.

Матеріали справи № 917/814/16(917/1945/20) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 22.05.2023.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек