Постанова

від 17.05.2023 по справі 917/814/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 917/814/16 (910/21085/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 17.05.2023 не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023

у справі №917/814/16(910/21085/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про стягнення 95 271,67 грн.

в межах справи №917/814/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2023, крім іншого, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс"; заборгованість у розмірі 77 772 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 5 613 грн. 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції у відповідній частині, Приватне акціонерне товариство " АвтоКрАЗ " звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення у справі № 917/814/16(910/21085/21); прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 917/814/16 (910/21085/21) в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства " АвтоКрАЗ" 3% річних у розмірі 5 613 грн. 20 коп. та інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн 71 коп. та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра-Сервіс" відмовити у повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 917/814/16 (910/21085/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення 95 271,67 грн., в межах справи №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про банкрутство; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі № 917/814/16 (910/21085/21) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №917/814/16 (910/21085/21).

17.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18802/21(910/3247/22) на 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №917/814/16(910/21085/21) задоволено. Поновлено Приватному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ " строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №917/814/16(910/21085/21). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №917/814/16 (910/21085/21). Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2023 о 12 год. 45 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 08.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.05.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 917/814/16 (910/21085/21) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Грека Б.М.,

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

У судове засідання 17.05.2023 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі сторін, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 613 грн. 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн. 71 коп, оскільки, на думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано скрутне фінансове становище відповідача у зв`язку з перебуванням останнього в процедурі банкрутства, що послугувало причиною затримки розрахунку з позивачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа №917/814/16 про банкрутство ПрАТ " АвтоКрАЗ", провадження у якій відкрито ухвалою суду 24.09.2018 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України".

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" з позовом до Приватного акціонерного товариства " АвтоКрАЗ" про стягнення 95 271,67 грн, з яких 77 772,76 грн основного боргу, 5 613,20 грн - 3% річних, 11 885,71 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" до Приватного акціонерного товариства " АвтоКрАЗ " про стягнення 95 271,67 грн. до розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" та відкрито провадження; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суді першої інстанції своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2023, крім іншого, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс"; заборгованість у розмірі 77 772 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 5 613 грн. 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компутерра-Сервіс» (надалі - «Виконавець») та Приватним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ» (надалі - «Замовник») укладено договір №0040416-1 (263/16 від 11.04.2016) надання послуг (надалі - «Договір»), відповідно до якого виконавець надає замовникові, визначені в п. 1.2-1.3 цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору виконавець за погодженням із замовником розміщує у приміщенні замовника власне обладнання (Додаток 2) з метою виконання замовником копіювальних та друкарських операцій, встановлення якого в приміщеннях замовника оформлюється Актом встановлення обладнання (Додаток 3), що підписується сторонами.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що виконавець забезпечує функціонування обладнання, що включає в себе надання всіх необхідних для надання послуг витратних матеріалів і запасних частин, окрім паперу, а також усунення несправностей обладнання відповідно до вимог до порядку Сервісного обслуговування.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони погодили наступну вартість копії та мінімальної вартості послуги у відповідності до фактичного об`єму: Таблиця №1 - Пакет виробництва копій А4 за один календарний місяць. Мінімальна вартість пакету, грн. з ПДВ. Ціна кожної монохромної копії виготовленої понад розмір пакету, грн з ПДВ. Ціна кожної сканкопії понад розмір пакету, грн з ПДВ 14 958,660,16910,00. Оплата здійснюється згідно показників лічильників, але не менше мінімального платежу. В вартість пакету входить 58 000 монохромних копій.

Згідно з п. 2.4 Договору розрахунок за обслуговування здійснюється замовником щомісяця протягом 5 робочих днів з дати отримання Акту виконаних робіт, який направляється виконавцем до 5 числа кожного календарного місяця. У випадку наявності обґрунтованих зауважень до відповідного Акту виконаних робіт або вартості послуг, зазначеного в ньому. Замовник має направити виконавцю лист із викладенням зауважень. Ненаправлення такого листа протягом 5 робочих днів з дати отримання акту, вважається погодженням виконавця з даними, наведеними в акті, та Акт вважається підписаним.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 (три календарних) роки. Надання послуг починається з моменту підписання Сторонами першого Акту встановлення обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили Додатки №1, №2, №3 до цього Договору щодо порядку сервісного обслуговування, переліку обладнання, яке надається замовнику виконавцем, затверджений сторонами зразок Акту встановлення обладнання.

На виконання вимог Договору 26.04.2016 сторонами було підписано перший Акт передачі обладнання.

Додатковою угодою №1 до цього Договору від 19.03.2019 сторони продовжили дію цього Договору до 01.040.2020 та виклали п. 2.1, 2.2 і 2.3 в новій редакції, а саме:

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що вартість копії та мінімальної вартості послуги у відповідності до фактично виконаного об`єму, де у таблиці №1 визначено мінімальну вартість пакету 17 960,10 грн. з ПДВ та ціну кожної монохромної копії, виготовленої понад розмір пакету - 0,2030 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання своїх зобов`язань за Договором було надано, а відповідачем прийнято послуги в період з 26.04.2016 по 01.04.2020 на загальну суму 725 879,43 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), серед яких залишилися неоплачені послуги виконавця.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями ТОВ «Компутерра-Сервіс» про наявність у ПрАТ «АвтоКрАЗ» заборгованості з оплати наданих позивачем згідно з Договором у розмірі 77 772,76 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11885,71 грн. та 3% річних у розмірі 5 613,20 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем долучено до позовної заяви акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): К-00000581 від 30.05.2016 на суму 14 453,21 грн; К-00000630 від 29.06.2016 на суму 17 370,83 грн.; К-00000681 від 29.07.2016 на суму 16 339,43 грн.; К-00000712 від 30.08.2016 на суму 16 172,93 грн.; К-00000754 від 29.09.2016 на суму 17 851,46 грн.; К-00000805 від 28.10.2016 на суму 15 703,85 грн.; К-00000845 від 29.11.2016 на суму 14 754,22 грн.; К-00000903 від 28.12.2016 на суму 15 422,53 грн.; К-00000037 від 30.01.2017 на суму 15 635,54 грн.; К-00000099 від 27.02.2017 на суму 17 090,18 грн.; К-00000076 від 30.03.2017 на суму 17 674,76 грн.; К-00000214 від 27.04.2017 на суму 15 288,60 грн.; К-00000272 від 30.05.2017 на суму 19 672,64 грн.; К-00000314 від 29.06.2017 на суму 19 558,74 грн.; К-00000355 від 31.07.2017 на суму 17 527,80 грн.; К-00000387 від 31.08.2017 на суму 20 117,04 грн.; К-00000423 від 29.09.2017 на суму 16 744,74 грн.; К-00000458 від 30.10.2017 на суму 19 844,46 грн.; К-00000502 від 29.11.2017 на суму 20138,64 грн.; К-00000560 від 28.12.2017 на суму 22 321,98 грн.; К-00000030 від 30.01.2018 на суму 23428,25 грн.; К-00000061 від 27.02.2018 на суму 20 183,64 грн.; К-00000091 від 29.03.2018 на суму 19 506,30 грн.; К-00000124 від 26.04.2018 на суму 16 997,52 грн.; К-00000171 від 30.05.2018 на суму 19 748,58 грн.; К-00000215 від 27.06.2018 на суму 19157,04 грн.; К-00000257 від 30.07.2018 на суму 20 770,20 грн.; К-00000308 від 30.08.2018 на суму 20 014,78 грн.; К-00000355 від 27.09.2018 на суму 16 182,12 грн.; К-00000404 від 30.10.2018 на суму 18 770,04 грн.; К-00000445 від 29.11.2018 на суму 24 444,36 грн.; К-00000498 від 28.12.2018 на суму 19 723,02 грн.; К-00000041 від 30.01.2019 на суму 19 775,34 грн.; К-00000081 від 27.02.2019 на суму 16 240,38 грн.; К-00000135 від 28.03.2019 на суму 15 571,98 грн.; К-00000184 від 26.04.2019 на суму 15 306,06 грн.; К-00000238 від 30.05.2019 на суму 15 342,90 грн.; К-00000275 від 26.06.2019 на суму 15 059,82 грн.; К-00000341 від 30.07.2019 на суму 18 994,14 грн.; К-00000401 від 29.08.2019 на суму 18 979,38 грн.

За висновком суду першої інстанції, вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять підписи повноважних осіб від імені ТОВ «Компутерра-Сервіс» та ПрАТ «АвтоКрАЗ» та підтверджують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з надання послуг відповідачу на загальну суму 725 879,43 грн.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено надані послуги на суму 648 106,67 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Відповідачем не виконанні зобов`язання щодо оплати наданих послуг згідно наступних актів: К-00000445 від 29.11.2018 на суму 9 396,52 грн (частково сплачено на суму 15 047,84 грн.); К-00000238 від 30.05.2019 на суму 15342,90 грн, К-00000275 від 26.06.2019 на суму 15 059,82 грн; К-00000341 від 30.07.2019 на суму 18 994,14 грн; К-00000401 від 29.08.2019 на суму 18 979,38 грн.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, заборгованість ПрАТ «АвтоКрАЗ» перед позивачем становить 77 772,76 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 Договору сторонами погоджено, що розрахунок за обслуговування здійснюється замовником щомісяця протягом 5 робочих днів з дати отримання Акту виконаних робіт, отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору, відповідач повинен був оплатити надані йому послуги: за актом К-00000445 від 29.11.2018 на суму 9 396,52 грн. (частково сплачено на суму 15047,84 грн.)- до 05.12.2018; за актом К-00000238 від 30.05.2019 на суму 15 342,90 грн. - до 05.06.2019; за актом К-00000275 від 26.06.2019 на суму 15 059,82 грн. - до 02.07.2019; за актом К-00000341 від 30.07.2019 на суму 18 994,14 грн.- до 05.08.2019; за актом К-00000401 від 29.08.2019 на суму 18 979,38 грн. - до 04.09.2019.

Як встановлено судом першої інстанції, доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів за надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних у загальному розмірі 77 772,76 грн. матеріали справи не містять, вказані обставини відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально Господарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За висновком суду першої інстанції, наявність та розмір заборгованості ПрАТ «АвтоКрАЗ» у розмірі 77 772,76 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, а тому судом задоволено позов в цій частині в повному обсязі. За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" заборгованості у розмірі 77772, 76 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, як визначено судом першої інстанції.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "АвтоКраз" грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено, а судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5 613 грн. 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн. 71 коп.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 77 772,76 грн і не оскаржує вказане рішення в зазначеній частині, однак зазначає, що воно прийнято без врахування судом першої інстанції факту перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та у судовій процедурі банкрутства, що спричинило затримку розрахунку з позивачем, а тому, посилаючись на ст.233 ГК України, просить суд скасувати вказане рішення в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат та прийняти нове рішення - відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з рішенням суду в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКрАЗ" 3% річних у розмірі 5 613 грн 20 коп та інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн 71 коп, то у відповідності до ст. 269 ГПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається лише в зазначеній частині. В іншій частині рішення не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення судового рішення в оскаржуваній відповідачем частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як зазначено в позовній заяві, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, заборгованість ПрАТ "АвтоКрАЗ" перед позивачем за Договором №0040416-1 (263/16 від 11.04.2016) надання послуг складає 77 772 грн. 76 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за цим договором позивачем нараховано 3% річних у розмірі 5 613,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 885,71 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у встановлений Договором строк відповідач свого грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому при розгляді справи в суді першої інстанції ПрАТ "АвтоКрАЗ" не навело жодних обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про те, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на ст. 233 ГК України, як на підставу для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. (Аналогічна правова позиції викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 року у справі №910/4094/21).

При цьому, слід також зауважити, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Подібні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач до суду першої інстанції відзиву на позов не надав та, маючи достатньо для цього часу, про зменшення штрафних санкцій не клопотав.

Більш того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою та заявляючи вимоги про скасування рішення в частини задоволення заявлених позивачем вимог щодо інфляційних втрат та 3% річних, скаржником не надано жодних належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів на підтвердження власної позиції, з якими законодавство пов`язує можливість суду зменшити відповідні нарахування, не доведено в даному випадку винятковості обставин, які позбавляють боржника виконати свої зобов`язання з оплати наявної заборгованості, яка виникла у відповідача, як і не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стосовно відповідача провадження у справі про банкрутство та неможливістю боржника погасити відповідну заборгованість.

При цьому, проаналізувавши доводи відповідача та дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення справи про банкрутство боржника не є винятковою обставиною для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне та неповне погашення заборгованості у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України, при цьому, заявлена позивачем до стягнення сума не є значною та надмірно великою порівняно із збитками кредитора, виходячи із загальних засад, передбачених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримуючись принципу розумного балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компутерра -Сервіс" в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 613 грн 20 коп та інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн 71 коп.

Отже, судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 613 грн 20 коп та інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн 71 коп прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення у зазначеній вище частині не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №917/814/16(910/21085/21) в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 613 грн 20 коп та інфляційних втрат у розмірі 11 885 грн 71 коп залишити без змін.

Матеріали справи № 917/814/16(910/21085/21) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 22.05.2023.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек