Постанова

від 22.05.2023 по справі 908/477/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 року м.Дніпро Справа № 908/477/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Вечірка І.О., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 (прийняте суддею Зінченко Н.Г.) у справі № 908/477/22

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

21.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" про стягнення суми 11 186, 27 грн, яка складається з 8 692, 27 грн заборгованості за відпущену теплову енергію, 1 409, 11 грн пені, 353, 10 грн 3 % річних, 731, 79 грн інфляційних втрат.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у цій справі, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти надання послуг, які є підставами для розрахунку за отриману теплову енергію відповідно до п. 6.3 Договору.

Також позивач не довів фактичного споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді, зокрема не надав доказів подачі теплоносія у приміщення по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя (актів готовності до опалювального періоду), доказів на підтвердження права власності або користування відповідача на дане приміщення у спірному періоді (договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 не є таким доказом, оскільки спірний період починається з квітня 2019 року).

Крім того, вказаний розрахунок теплового навантаження не містить жодного співвідношення із спірним періодом.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Концерн "Міські теплові мережі" подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №203803 від 06.02.2018, а саме п.6.7 передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: м.Запоріжжя, вул. Адмірал. Нахімова,буд.№4, документи за розрахунковий період, а саме рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну. Таким чином, отримання зазначених документів є обов`язком споживача, а не теплопостачальної організації.

Апелянт вважає, що суд хибно вказує про ненадання позивачем доказів направлення або вручення вищезгаданих документів, оскільки відповідно до умов укладеного договору у позивача такий обов`язок відсутній.

Відповідно до п.6.7.2 у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Таким чином, висновки суду в частині відсутності доказів на підтвердження підстав для розрахунку за отриману теплову енергію є хибними.

Крім того, за доводами скаржника, факт постачання теплової енергії підтверджується Додатком №1 до договору купівлі - продажу теплової енергії, в якому зазначено обсяги та порядок постачання теплової енергії. Разом з тим, Додаток №2 до Договору підтверджує наявність у приміщенні відповідача системи теплопостачання.

Окремо апелянт зазначає, що приміщення відповідача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, №31 знаходиться у житловому будинку, таким чином факт отримання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Висновки суду щодо недоведеності факту, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленню або не відокремленою від системи опалення житлового будинку №31 по вулиці Волгоградській в м. Запоріжжя є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження права власності або користування відповідача спірними приміщеннями, апелянт вказує, що відповідно до п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006, зазначена пролонгація договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії. Вказаної заяви в матеріалах справи не міститься та сторонами не надавалося.

За доводами скаржника, при укладенні договору (Додаток №1) було вирахувано обсяги та порядок постачання теплової енергії на підставі розрахунку теплового навантаження. Всі умови договору купівлі - продажу теплової енергії були узгоджені сторонами, про що свідчать підписи сторін.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, про відкриття апеляційного провадження повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у справі № 908/477/22; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

22.05.2023 відповідно до розпорядження керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 693/23 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/477/22, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів: Вечірка І.О. та Чередка А.Є.

7. Встановлені судом обставини справи.

06.02.2018 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203803, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. (п. 1.1 Договору).

Теплова енергія відпускається Споживачу в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального сезону, підігрів води за наявної можливості, кондиціювання по замовленню Споживача, інші технологічні потреби по замовленню Споживача. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення сторонами письмової угоди про його розірвання. У відповідності до ст. 631 ЦК України сторони погодилися, що умови Договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладення з 11.11.2016. Певні умови Договору можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

За змістом п. 2.1 Договору вбачається, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал.

Пунктом 3.2.6 Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Теплопостачальна організація згідно з п. 4.2.1 Договору зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором.

Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. (п. 5.1 Договору)

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов Договору.

У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії.

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням, та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п., п. 6.7.1, 6.7.2 Договору).

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відпуск теплової енергії за спірний період квітень 2019 року квітень 2021 року підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірні періоди, які направлялися на адресу відповідача на загальну суму 8692,27 грн.

Позивач зазначає, що належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірні періоди відповідачем позивачу не повернуті, а рахунки в повному обсязі та у визначені Договором строки не оплачені.

Таким чином, заборгованість за теплову енергію по Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203803 від 06.02.2018 за період квітень 2019 року квітень 2021 року складає 8692,27 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 353,10 грн. та 731,79 грн. інфляційних втрат.

21.01.2022 позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № 770/05-юр від 20.01.2022 з вимогою щодо погашення заборгованості за теплову енергію за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203803 від 06.02.2018 в розмірі 8692,27 грн. за період з квітні 2019 року по квітень 2021 року, а також нарахованих за прострочення оплати пені в розмірі 1409,11 грн., 3% річних в розмірі 353,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 731,79 грн.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8692,27 грн., 1409,11 грн. пені, 3 % річних у розмірі 353,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 731,79 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Причиною виникнення спору в даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 8692, 27 грн за відпущену теплову енергію, 1409,11 грн. пені, 3 % річних у розмірі 353,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 731,79 грн.

Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п.2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України, Закони України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про ліцензування видів господарської діяльності"; постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" №1198 від 03.10.2007, "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи містять Договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб", відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В, приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, буд. 31.

Також матеріали справи містять заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" щодо перерахування отриманих рахунків за опалення в період з 01.01.2017 по 31.03.2017 на орендованій площі 47,5 кв.м. за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, буд. 31 на підставі того, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради "Про передачу нежитлових приміщень контори /літ. А-2/ та виробничої майстерні/літ. В/ по вул. Волгоградській 31" від 25.04.2016 1-й поверх, окрім нашого нежитлового приміщення /літ. А-2/ приміщення 22, приміщення 23, було передане в господарське відання комунальному підприємству "Запорізьке міське інвестиційне агентство".

Як зазначено вище, 06.02.2018 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203803, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. (п. 1.1 Договору).

До матеріалів справи позивачем надані Акти № 203803 приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2019 про відпуск теплової енергії на опалення за квітень 2019 року на суму 184,49 грн., від 31.12.2019 про відпуск теплової енергії на опалення за грудень 2019 року на суму 1135,45 грн., від 31.01.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за січень 2020 року на суму 456,99 грн., від 29.02.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за лютий 2020 року на суму 899,21 грн., від 31.03.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за березень 2020 року на суму 475,15 грн., від 30.04.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за квітень 2020 року на суму 393,36 грн., від 30.11.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за листопад 2020 року на суму 382,27 грн., від 31.12.2020 про відпуск теплової енергії на опалення за грудень 2020 року на суму 894,17 грн., від 31.01.2021 про відпуск теплової енергії на опалення за січень 2021 року на суму 1159,84 грн., від 28.02.2021 про відпуск теплової енергії на опалення за лютий 2021 року на суму 1269,14 грн., від 31.03.2021 про відпуск теплової енергії за березень 2021 року на суму 880,50 грн. та від 30.04.2021 про відпуск теплової енергії за квітень 2021 року на суму 561,70 грн., а всього на загальну суму 8692,27 грн. Вказані акти за спірні періоди містять посилання на Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203803 від 06.02.2018, проте оформлені лише підписом та печаткою Теплопостачальної організації. Також позивачем надані суду відповідні рахунки на оплату за теплову енергію за спірні періоди.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.5 ст.25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом із тим, з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі теплової енергії неможливо встановити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, оскільки відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період з квітня 2019 року по квітень 2021 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.

В матеріалах справи відсутні щомісячні показники будинкового засобу обліку теплової енергії та показники приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період, детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено.

Належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних актів та рахунків позивачем в матеріали справи не надано, наявні в матеріалах справи реєстри поштових відправлень не засвідчені підписом працівника відділення поштового зв`язку та не містять відбитку календарного штемпелю цього відділення. Крім того, відсутні фіскальні чеки, які б підтверджували оплату позивачем поштових послуг з направлення відповідної кореспонденції відповідачу.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку №31 по вул. Волгоградській в м. Запоріжжя, що має підтверджуватися актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за вищевказаною адресою в обсягах, за які позивач просить стягнути заборгованість.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне із житловим будинком підключення до теплової мережі, а система опалення приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно знаходиться, тому факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у справі № 908/477/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2023 у справі № 908/477/22 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Концерн "Міські теплові мережі".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя І.О. Вечірко

Суддя А.Є. Чередко