Постанова

від 23.05.2023 по справі 904/2178/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2178/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.) від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" (02068, м. Київ, пр. М. Бажана, буд. 1-М, оф. 12; ідентифікаційний код 32590199)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код 38114069)

про стягнення 494 178,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, згідно з якою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" 494 178 грн. 93 коп., що складає 201 581 грн. 45 коп. - заборгованості за роботи, виконані відповідно до умов Договору субпідряду від 04.11.2020 № 04-11-2020-О, 202 544 грн. 24 коп. - штрафу, 80 844 грн. 37 коп. - інфляційних нарахувань та 9 208 грн. 87 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" 201 581 (двісті одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) грн. 45 коп. - заборгованості, 80 844 (вісімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 37 коп. - інфляційних нарахувань, 9 208 (дев`ять тисяч двісті вісім) грн. 87 коп. - 3% річних, 20 027 (двадцять тисяч двадцять сім) грн. 33 коп. - штрафу та 7 378 (сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору;

-в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. у справі № 904/2178/22 в частині зменшення штрафних санкцій передбачених договором на 90 % та розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зокрема зазначає, що зменшивши розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу на 90% суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від його сплати, що не відповідає нормам законодавства та судовій практиці з даного питання, а також умовам укладеного між сторонами договору.

Так, розмір штрафу за несвоєчасне проведення генпідрядником розрахунків за виконані та прийняті роботи узгоджений сторонами в договорі, який є для сторін обов`язковим до виконання.

Позивач звертає увагу, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу. Натомість, суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив розмір штрафу, що був заявлений до стягнення з відповідача. Необґрунтованість такого зменшення позивач вбачає у неврахуванні судом: недобросовісної поведінки відповідача та значної затримки всіх передбачених договором платежів; майнового стану обох сторін; відсутності в даному випадку виключних обставин.

Також позивач вказує на те, що при розподілі судових витрат судом першої інстанції не вирішено питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Серед іншого, позивач посилається на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, встановленого ст. 248 ГПК України, а саме: справу розглянуто у строк, що перевищує 6 місяців.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Також до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг", згідно з якою відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що позивачем самим було допущено порушення умов договору щодо строків виконання робіт та поставки обладнання.

Водночас відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеним та значним у розмірі у порівнянні з сумою боргу, адже сукупний розмір стягнутих штрафних санкцій, незважаючи на зменшення судом першої інстанції розміру штрафу, становить 54,6% від суми боргу. У зв`язку з наведеним, а також посилаючись на відсутність у позивача збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, відповідач вважає, що суму штрафних санкцій суду першої інстанції належало б стягнути у меншому розмірі, ніж присуджено.

Крім іншого відповідач вказує на помилки, допущені судом першої інстанції в розрахунку розміру стягнутих 3% річних та інфляційного нарахування.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд", встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" подано відзив на апеляційну скаргу позивача, у відповідності до якого відповідач вважає, що висновки, викладені в апеляційній скарзі позивача не в повній мірі відповідають обставинам справи та є необґрунтованими. Звертає увагу на неспівмірність позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій до розміру суми боргу та заперечує проти задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, а також відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, згідно з якими позивач вважає доводи відповідача, викладені в даних апеляційній скарзі та відзиві необґрунтованими та такими, що не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

Так, позивач зазначає, що посилання відповідача на невиконання умов договору з боку позивача не відноситься до суті цієї справи, а також вказує на те, що саме порушення виконання зобов`язань за договором з боку відповідача вплинули на загальні терміни виконання робіт. Позивач заперечує проти доводів відповідача щодо доцільності зменшення штрафу, що є предметом позову у цій справи, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що: відповідач не перебуває у тяжкому фінансовому стані; твердження відповідача про ухилення позивача від вирішення спору шляхом досягнення компромісу є необґрунтованими, оскільки усі запропоновані відповідачем проекти мирових угод не враховували інтересів позивача; судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру штрафу не було враховано усіх обставин справи.

Водночас позивач вважає обґрунтованими заявлені ним до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" будуть надані докази розміру витрат на правничу допомогу, які він сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у строк передбачений нормами ГПК України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" також подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якій відповідач наголошує на порушенні позивачем своїх зобов`язань за договором щодо строку виконання робот, скрутному фінансовому становищі відповідача та неспівмірності розміру штрафних санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд", як субпідрядником, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг", як генпідрядником, було укладено Договір від 04.11.2020 № 04-11-2020-О (надалі - Договір) (а.с.5-15).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що субпідрядник зобов`язується виконати власними силами, з власних матеріалів та із застосуванням власного обладнання будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з монтажу системи зв`язку та системи відеоспостереження на ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" згідно з пунктом 1.3. Договору (надалі роботи), а генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику доступ до місця виконання робіт, забезпечити прийняття робіт, підписання Актів приймання виконаних підрядних робіт або передачі обладнання та здійснювати оплату на умовах, визначених Договором.

Найменування об`єкту будівництва: ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" Одеська область, Лиманський район (пункт 1.2. Договору).

Роботи виконуються згідно проектної документації в наступних частинах:

Том 19. Підстанційний вузол. Засоби зв`язку. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-331

Том 20. Підстанційний вузол. ВОЛЗ. Станційні споруди. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-32

Том 26. Підстанційний вузол. Система відеоспостереження. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-662-СВ (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.5. Договору повний перелік робіт, матеріалів та обладнання, які використовуються при виконанні робіт та поставляються субпідрядником, приведений в додатках № 2 та № 3, які є невід`ємною частиною Договору.

Замовник робіт - АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (пункту 1.4. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна вартість робіт (ціна Договору) визначена на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та становить: 2 411 241 грн. 00 коп. (два мільйони чотириста одинадцять тисяч двісті сорок одна грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 482 248 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті сорок вісім грн. 20 коп.). Всього ціна Договору з ПДВ складає 2 893 489 грн. 20 коп. (два мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять грн. 20 коп.).

Ціна цього Договору може бути зменшена чи збільшена за взаємною згодою сторін у випадку зміни об`ємів робіт (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, розрахунки за цим Договором між сторонами будуть відбуватись виключно в національній валюті України гривні, шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок субпідрядника, зазначений в розділі 19. Договору. Сторони дійшли згоди, що оплата вартості робіт, передбачених цим Договором, здійснюватиметься генпідрядником шляхом сплати авансу та оплати за фактично виконані роботи та поставлене обладнання у наступному порядку:

3.1.1 для початку виконання робіт генпідрядник сплачує на поточний рахунок субпідрядника наступні авансові платежі:

3.1.1.1. на придбання матеріалів та обладнання аванс в розмірі 50% від ціни Договору в сумі 1 205 620 грн. 50 коп. (один мільйон двісті п`ять тисяч шістсот двадцять гривень 50 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 241 124 грн. 10 коп., всього з ПДВ 1 446 744 грн. 60 коп. (один мільйон чотириста сорок шість тисяч сімсот сорок чотири гривні 60 копійок) протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Договору сторонами;

3.1.1.2. платіж в розмірі 35% від ціни Договору в сумі 843 934 грн. 35 коп. (вісімсот сорок три тисячі дев`ятсот тридцять чотири гривні 35 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 168 786 грн. 87 коп., всього з ПДВ 1 012 721 грн. 22 коп. (один мільйон дванадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня 22 копійки) протягом 10-ти банківських днів з дати поставки обладнання та підписання сторонами відповідного Акту прийому-передачі обладнання або накладної;

3.1.2. остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться генпідрядником впродовж 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (далі за текстом Акт) з урахуванням авансу, що був раніше перерахований.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що субпідрядник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після завершення виконання робіт, передає генпідряднику акти приймання виконаних підрядних робіт; Акти прийому-передачі обладнання або накладні на поставлене обладнання, субпідрядник передає генпідряднику у день поставки відповідного обладнання.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, генпідрядник після отримання акту приймання виконаних підрядних робіт, акту прийому-передачі обладнання або накладної протягом 7 (семи) робочих днів підписує і направляє субпідряднику зазначені акти та накладні або надає мотивовану відмову в прийманні робіт або обладнання з переліком зауважень та необхідних дороблень або виправлення недоліків (дефектів).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору субпідряду №04-11-2020-О від 04.11.2020), відповідно до якого загальна вартість робіт за Договором складає: 2 411 241 грн. 00 коп. (два мільйони чотириста одинадцять тисяч двісті сорок одна грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 482 248 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят дві тисячі двісті сорок вісім грн. 20 коп.). Всього вартість робіт з ПДВ складає: 2 893 489 грн. 20 коп. (два мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять грн. 20 коп.) (а.с.16).

В подальшому сторонами було підписано:

-Договірна ціна №1. Нове будівництво ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" в Лиманському районі Одеської області" (стадія "РД"). Підстанційний вузол. Засоби зв`язку. Підстанційний вузол. ВОЛЗ (Додаток №2 до Договору субпідряду №04-11-2020-О від 04.11.2020) на загальну вартість 398,68200 тис. грн.(а.с.17);

-Договірна ціна №2. Нове будівництво ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" в Лиманському районі Одеської області" (стадія "РД"). Підстанційний вузол. Система відеоспостереження (Додаток №3 до Договору субпідряду №04-11-2020-О від 04.11.2020) на загальну вартість 2 494,80720 тис. грн. (а.с.28)

В матеріалах справи містяться копії:

-локального кошторису на будівельні роботи №05-002-001: ВОЛЗ. Станційні споруди. Засоби зв`язку. ВОЛЗ. (а.с.18-20);

-локального кошторису на будівельні роботи №05-002-002: Засоби зв`язку. ВОЛЗ (а.с.21-22);

-локального кошторису на будівельні роботи №05-003-002: Кабельна підсистема системи відеоспостереження. Система відеоспостереження (а.с.23-25);

-локального кошторису на будівельні роботи №05-003-003: Монтажні роботи системи відеоспостереження. Система відеоспостереження (а.с.26-27).

-локального кошторису на придбання устаткування, меблів та інвентарю №05-003-004: Придбання устаткування. Система відеоспостереження (а.с.29-30);

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору субпідрядником було передано генпідряднику обладнання на загальну суму 2 269 646 грн. 47 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних, а саме:

-від 21.04.2021 №00116 на загальну суму 1 823 804 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.31);

-від 21.04.2021 №00117 на загальну суму 312 651 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.32);

-від 21.04.2021 №00118 на загальну суму 133 190 грн. 09 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.33).

Також на виконання умов Договору субпідрядником було виконано будівельні роботи на загальну суму 591 400 грн. 80 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021, а саме:

-від 01.10.2021 №1 на загальну суму 80 230 грн. 80 коп. (а.с.35-39);

-від 01.10.2021 №2 на загальну суму 511 170 грн. 00 коп. (а.с.48-52).

Також сторонами на виконання умов Договору 01.10.2021 було підписано:

-довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 на загальну суму 591,4008 тис. грн. (а.с.34, 47);

-акти приймання-передачі устаткування до монтажу на загальну суму 2 269 646 грн. 47 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.44, 57);

-акти приймання-передачі устаткування після монтажу на загальну суму 1 913 570 грн. 41 коп., без ПДВ (а.с.45-46, 58-59);

В матеріалах справи містяться також копії:

-відомості ресурсів до Акта прийняття №1 за жовтень 2021 (а.с.40-43);

-відомості ресурсів до Акта прийняття №2 за жовтень 2021 (а.с.53-56).

На виконання умов договору відповідачем було здійснено сплату на загальну суму 2 659 465 грн. 82 коп. (в тому числі 31.08.2022 сплачено 200 000 грн. 00 коп. - після звернення позивача з позовом до суду), що підтверджується заключними виписками по рахунку, а саме:

-за період з 19.11.2020 по 19.11.2020; сплата на суму 400 000 грн. 00 коп. (а.с.73);

-за період з 18.12.2020 по 18.12.2020; сплата на суму 800 000 грн. 00 коп. (а.с.74-75);

-за період з 24.12.2020 по 24.12.2020; сплата на суму 246 744 грн. 60 коп. (а.с.76);

-за період з 06.05.2021 по 06.05.2021; сплата на суму 512 721 грн. 22 коп. (а.с.77-78);

-за період з 21.12.2021 по 21.12.2021; сплата на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.79);

-за період з 29.12.2021 по 29.12.2021; сплата на суму 300 000 грн. 00 коп. (а.с.80);

-за період з 31.08.2022 по 31.08.2022; сплата на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.146).

Позивач звертався до відповідача з претензією від 14.06.2022 № 023-2-2022 щодо виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних робіт та оплати боргу в розмірі 401 581 грн. 45 коп. та штрафу у розмірі 202 544 грн. 24 коп. (а.с.60-63).

Позивач стверджує, що відповідачем не сплачена заборгованість за Договором, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 201 581,45 грн. місцевий господарський суд встановив, що вказана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань судом першої інстанції встановлено, що позивачем неправильно визначено період, за який мають бути розраховані вказані штрафні санкції, у зв`язку з чим суми заявлених позовних вимог в цій частині підлягають перерахунку.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу місцевий господарський суд встановив, що позивачем неправильно розрахована заявлена до стягнення сума штрафу, а також вирішено зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 90%.

Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами Договору загальна вартість робіт (ціна Договору) складає 2 893 489,20 грн.; ціна Договору може бути зменшена чи збільшена за взаємною згодою сторін у випадку зміни об`ємів робіт.

Як вбачається з підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Актів приймання-передачі устаткування, загальна вартість робіт (ціна Договору) складає 2 861 047 грн. 27 коп.

За умовами Договору строк оплати за виконані роботи є таким, що настав 19.10.2021.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково проведено сплату за Договором на загальну суму 2 659 465 грн. 82 коп., з урахуванням чого залишок заборгованості складає 201 581 грн. 45 коп. (2 861 047 грн. 27 коп. - 2 659 465 грн. 82 коп.).

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 201 581 грн. 45 коп.

Судова колегія відзначає, що встановлені судом першої інстанції факти щодо настання 19.10.2021 строку оплати за виконані роботи, а також розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, не є предметом апеляційного оскарження ні позивача, ані відповідача. Отже, в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України дані факти вважаються судовою колегією встановленими та беззаперечними.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати у розмірі 9 208 грн. 87 коп. за загальний період з 15.10.2021 по 20.07.2022. Також позивачем розраховано інфляційні нарахування у розмірі 80 844 грн. 37 коп. за загальний період з 15.10.2021 по 30.06.2022.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов Договору, станом на 15.10.2021 строк оплати за виконані роботи є таким, що не настав. Строк оплати за виконані за Договором роботи є таким, що настав 19.10.2021.

Водночас судовою колегією встановлено, що встановивши факт неправильного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань та здійснивши власний перерахунок, суд першої інстанції допустив технічну помилку в рішенні, зазначивши в своїх висновках та резолютивній частині рішення суми, вказані позивачем в позовній заяві.

Дані обставини є предметом апеляційного оскарження відповідача.

Отже, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, судова колегія дійшла висновку, що вказані штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у наступних розмірах:

- 3% річних за період з 20.10.2021 по 20.07.2022 складає 9 043 грн. 83 коп.

-інфляційні нарахування за загальний період з листопада 2021 по червень 2022 включно складають 76 541 грн. 26 коп.

Щодо нарахування штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 12.13. Договору визначено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків за належним чином виконані та прийняті генпідрядником роботи на строк понад 60 (шістдесят) календарних днів, генпідрядник додатково сплачує штраф в розмірі 7% від загальної вартості Договору.

Як вбачається з позовної заяви позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 202 544 грн. 24 коп. від загальної вартості робіт за Договором.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що роботи виконані позивачем на суму, меншу від загальної вартості робіт, встановленої в Договорі.

Так, згідно з умовами Договору загальна вартість робіт (ціна Договору) складає 2 893 489 грн. 20 коп.; ціна Договору може бути зменшена чи збільшена за взаємною згодою сторін у випадку зміни об`ємів робіт.

У відповідності до підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Актів приймання-передачі устаткування, загальна вартість робіт (ціна Договору) складає 2 861 047 грн. 27 коп.

З урахуванням викладеного судова колегія відзначає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що з урахуванням вартості фактично виконаних робіт, розмір штрафу складає 200 273 грн. 31 коп.

Проте, водночас суд першої інстанції, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку щодо наявності підстав для зменшення на 90% розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

Рішення суду першої інстанції в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є предметом апеляційного оскарження як з боку позивача, так і з боку відповідача. При цьому, позивач наполягає на необґрунтованості такого зменшення, відповідач же вважає, що суму штрафних санкцій суду першої інстанції належало б стягнути у меншому розмірі, ніж присуджено.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо підстав для зменшення на 90% розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та не наведено будь-яких обґрунтувань щодо необхідності такого зменшення та винятковості даного випадку. Також в матеріалах справі відсутні будь-які документи для надання судом об`єктивної оцінки майнового стану сторін.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, зменшення розміру штрафу на 90% суд першої інстанції обґрунтовує тим, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції неспівмірні з допущеним порушенням.

Проте судова колегія вважає, що зменшення розміру штрафу на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Водночас нарахований позивачем штраф базується на умовах Договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від загальної вартості Договору. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Таким чином, судова колегія враховує, що розмір штрафу встановлений в Договорі за взаємною згодою сторін, отже має виконуватися обома сторонами, зокрема щодо сплати штрафних санкцій за його невиконання. Натомість відповідачем не наведено обґрунтувань та матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження необхідності зменшення розміру цього штрафу. Також судова колегія звертає увагу на тривалий час прострочення зобов`язання з боку відповідача більше року на момент винесення рішення по справі.

Колегія судів відхиляє доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо порушення з боку позивача строків виконання робіт за договором, оскільки недотримання позивачем строків виконання робіт не є предметом судового розгляду у цій справі. З матеріалів справи вбачається, що роботи за Договором були належним чином прийняті відповідачем, отже у відповідності до умов Договору обов`язок відповідача з оплати виконаних робіт настав.

Водночас, для забезпечення балансу інтересів сторін судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що за порушення субпідрядником (позивачем) строків виконання робіт Договором встановлений рівнозначний штраф 7% від загальної вартості робіт. Отже, в разі порушення позивачем строків виконання робіт, відповідач має можливість звернутися до суду з позовом до субпідрядника про стягнення вказаного штрафу, що, як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі, ним вже здійснено.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про зменшення штрафу суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для такого зменшення.

Отже рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 027 грн. 33 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 200 273 грн. 31 коп.

Щодо судових витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" зазначено, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи в розмірі 20 000 грн.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" подано до матеріалів справи такі документи:

- копія рахунку-фактури №08/22 від 29.09.2022р.;

- копія рахунку-фактури №07/22 від 19.09.2022р.;

- копія рахунку-фактури №06/22 від 16.09.2022р.;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 29.09.2022р.;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 19.09.2022р.;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 16.09.2022р.

Зазначені акти прийому-передачі наданих послуг укладені між АБ "Податя Антона", в особі керуючого бюро Податя А.В., (виконавець) та ТОВ "Зв`язоктелекомбуд", в особі генерального директора Козоплянського І.В., (замовник).

Оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" докази на підтвердження понесених ним витрат, судова колегія дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування судових витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України. розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Як зазначено вище позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу було подано до суду першої інстанції рахунки-фактури та акти прийому-передачі наданих послуг. В позовній заяві зазначено, що позивач очікує понести судові витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи у розмірі 20 000 грн. Проте, з поданих позивачем до суду першої інстанції документів вбачається, що АБ "Податя Антона" було надано ТОВ "Зв`язоктелекомбуд" юридичні послуги, пов`язані з розглядом справи № 904/2178/22 на загальну суму 8 500,00 грн., що на 11 500,00 грн. менше, ніж заявлено в позовній заяві.

При цьому, як вбачається з копії рахунку-фактури №07/22 від 19.09.2022р. та акту прийому-передачі наданих послуг від 19.09.2022р., цими доказами позивач обґрунтовує надання юридичних послуг з підготовки та направлення заяви про забезпечення позову у справі № 904/2178/22. Ціна вказаних послуг складає на суму 1 500,00 грн. без ПДВ.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 12.09.2022 у справі № 904/2178/22 Господарським судом Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" про забезпечення позову. Зазначена ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі

Таким чином, судовою колегією встановлено, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а витрати на суму 11 500,00 грн. взагалі нічим не підтверджені.

Водночас судова колегія звертає увагу, що у відповідності до наведених вище положень ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Проте судовою колегією встановлено, що матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість проаналізувати відповідність заявлених до відшкодування сум умовам договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що витрати на правову допомогу позивачем не доведені у повному обсязі, що є підставою для відмови у їх стягненні.

Щодо порушення судом першої інстанції строків розгляду справи колегія суддів зазначає про те, що порушення строків розгляду справи не віднесено до визначених ч. 3 ст. 277 ГПК України порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Водночас за змістом п. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України інші порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Судова колегія відзначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню не через порушення місцевим господарським судом строків розгляду справи, а з інших підстав, які зазначені вище в тексті даної постанови.

Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" належними та допустимими доказами спростувало висновки оскаржуваного рішення щодо зменшення на 90% розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача. Водночас судом першої інстанції правильно встановлено необхідність здійснення розрахунку штрафу виходячи з розміру фактично виконаних робіт за договором. Однак позивач в апеляційній скарзі наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в повному обсязі в розмірі 202 544 грн. 24 коп.

Отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 027 грн. 33 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 200 273 грн. 31 коп.

В свою чергу доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" в частині хибності ухваленого судом першої інстанції рішення в частині розміру сум 3% річних та інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхилені судом апеляційної інстанції.

Отже апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 80 844 грн. 37 коп. інфляційних нарахувань та 9 208 грн. 87 коп. 3% річних підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача про стягнення 76 541 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 9 043 грн. 83 коп. 3% річних.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7 311 грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позову, виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті апелянтами судового збору за подання апеляційних скарг, враховуючи результати розгляду апеляційних скарг, слід розподілити наступним чином:

-судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги у сумі 4 506 грн. 15 коп. слід покласти на відповідача, а у сумі 51 грн. 09 коп. на позивача;

-судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у сумі 100 грн. 53 коп., слід покласти на позивача, а у сумі 15 518 грн. 50 коп. покласти на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" 80 844 (вісімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 37 коп. - інфляційних нарахувань, 9 208 (дев`ять тисяч двісті вісім) грн. 87 коп. - 3% річних, 20 027 (двадцять тисяч двадцять сім) грн. 33 коп. - штрафу та 7 378 (сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код 38114069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" (02068, м. Київ, пр. М. Бажана, буд. 1-М, оф. 12; ідентифікаційний код 32590199) 76 541 (сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок одна) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань, 9 043 (дев`ять тисяч сорок три) грн. 83 коп. - 3% річних, 200 273 (двісті тисяч двісті сімдесят три) грн. 31 коп. - штрафу та 7 311 (сім тисяч триста одинадцять) грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/2178/22 відмовити.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023р. у справі № 904/2178/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код 38114069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" (02068, м. Київ, пр. М. Бажана, буд. 1-М, оф. 12; ідентифікаційний код 32590199) судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги у сумі 4 506 (чотири тисячі п`ятсот шість) грн. 15 коп.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги у сумі 51 (п`ятдесят одна) грн. 09 коп. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктелекомбуд" (02068, м. Київ, пр. М. Бажана, буд. 1-М, оф. 12; ідентифікаційний код 32590199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" (49106, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код 38114069) судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у сумі 100 (сто) грн. 53 коп.

Судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у сумі 15 518 грн. 50 коп. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 50 коп. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг".

Видачу наказів згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль