Постанова

від 23.05.2023 по справі 808/1641/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

справа №808/1641/16

адміністративне провадження № К/9901/762/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №808/1641/16 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Берті» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.),

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Берті» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0000752201.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2020 адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2020 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Приватне акціонерне товариство «Берті» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій позивач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі №808/1641/16 за касаційною скаргою Товариства.

Ухвалою суду від 22.05.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.05.2023.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 КАС України.

Розглянувши клопотання відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд задовольняє клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Берті» з питань дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, результати якої оформлено актом від 27.11.2015 №142/08-22-22-02-08/001521359.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0000752201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 792000 грн., в тому числі: в сумі 528000грн. за основним платежем та в сумі 264000грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання у Приватного підприємства «Буд-Енерго-Стандарт» товару (гідравлічний прес для вулканізації гуми (ТИП PHG-60) у кількості 3 шт.) на підставі договору від 28.10.2014 №14.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2016 позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.12.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2016 без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що реальний характер господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами; наявність у позивача придбаного товару та його використання у господарській діяльності податковим органом не заперечується; оскільки спірний товар виготовлений у періоді (1986 р.), коли Українська класифікація товарів ЗЕД ще не була запроваджена, то відсутність у податковій накладній відповідного коду УКТЗЕД не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікувати поставлений товар; наявність незакінчених розрахунків між сторонами за спірними операціями не свідчить про нереальність спірних операцій.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26.06.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності судам необхідно було встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, порядок здійснення розрахунків, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

За наслідками нового розгляду, суд першої інстанції позов задовольнив, виходячи з того, що надані позивачем первинні документи свідчать про зміни в активах ПрАТ «Берті» внаслідок операцій з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт». Надані позивачем до суду докази, первинні та зведені облікові документи у сукупності підтверджують фактичне виконання ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» своїх зобов`язань, реальне здійснення господарської операції.

Апеляційний суд з рішенням суду першої інстанції не погодився, судове рішення скасовано, колегія суддів ухвалила нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано будь-яких доказів використання вказаних гідравлічних пресів у своїй господарській діяльності. Встановлені обставини свідчать про відсутність зміни активів позивача, наміру розрахуватись за придбаний товар, наміру контрагента позивача отримати визначену договором ціну такого товару, отримавши при цьому суму ПДВ у вигляді податкового кредиту. Суд посилався на відсутність в податкових накладних коду УКТ ЗЕД імпортованих з Угорщини гідравлічних пресів, що свідчить про відсутність взагалі перетинання митного кордону України такими пресами та їх митного оформлення в Україні. За встановлених обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом, а відтак про необґрунтованість позовних вимог.

Вважаючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального і порушено норми процесуального права, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, Товариство звернулося з касаційної скаргою. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження Товариство вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №810/657/17, від 23.10.2020 у справі №826/10616/17.

На думку позивача, висновки апеляційного суду щодо відсутності доказів використання гідравлічних пресів у господарській діяльності Товариства, не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджується наданими позивачем письмовими поясненнями та доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що проплата 1/12 суми договору не свідчить про зміну активів платника. Позивач вказує, отримання Товариством товару на підставі видаткової накладної, його оприбуткування згідно приходного ордеру, введення в експлуатацію на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) призвели до збільшення до збільшення потужності виробництва, є свідченням зміни активів. Поряд з цим, Товариство посилається на те, що відсутність коду УКТ ЗЕД у податковій накладній свідчить лише про наявність помилки, яка не позбавляє позивача права на податковий кредит. На підставі викладеного, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову - залишити в силі.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що податковий орган вважає доводи Товариства необґрунтованими, вказує, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, звертає увагу, що у наданих документах встановлено неузгодженість даних, посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, матеріалами справи встановлено, що у перевіряємий період ПрАТ «Берті» мало господарські відносини з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт».

Між ПрАТ «Берті» (покупець) та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (постачальник) 28.10.2014 укладено договір поставки №14/50.

Відповідно до п.1.1 цього договору ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність ПрАТ «Берті» (покупець) наступний товар: гідравлічний прес для вулканізації гуми (ТИП PHG-60) в комплекті, в кількості 3 штук.

Згідно із п.2.1 Договору постачання здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника (м.Запоріжжя).

ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» надано ПрАТ «Берті» рахунок фактуру №28-10 від 28.10.2014 та видаткову накладну №322 від 30.10.2014.

Преси у кількості 3-х штук оприбутковано на склад згідно приходного ордеру №1225 від 31.10.2014.

Введення в експлуатацію пресів позивачем здійснено 31.10.2014 (акти приймання-передачі основних засобів).

На гідравлічні преси наявна технічна документація - паспорти гідравлічного пресу для вулканізації гуми.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Касаційний суд, передаючи справу на новий розгляд вказав, що реальність потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента та за передбаченими договірними умовами. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків з метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій. Судам необхідно було перевірити і факт реального руху активів по всьому ланцюгу постачання, адже без встановлення вказаних обставин факт отримання позивачем товару (гідравлічний прес для вулканізації гуми) саме від ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», а не від іншого постачальника, не може бути підтверджено.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що ввідсутнє в данному випадку. Заборгованість позивача перед ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» складає 2' 883' 880грн. Контрагентом заборгованість з позивача з 2014 року не стягувалась. Реальних змін фінансового стану підприємства не відбулось, тому для підтвердження даних податкового обліку наявність лише видаткової та податкової накладних братися до уваги не можуть. Відповідач також звертає увагу, що пункт 2.4 договору поставки №14 від 28.10.2014 відсилає до пункту 3.2.1, якого в договорі не існує. Зі змісту договору №14 від 28.10.2014 взагалі не вбачається такої істотної умови договору поставки, як строк оплати товару. В пункті 3.2.2 договору зазначено, що оплата здійснюється за згодою сторін. Проте, відсилань до документу, яким фіксується вказана згода, не міститься. Договором, укладеним ПрАТ «Берті» з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», неустойки чи будь-якої іншої відповідальності за несвоєчасну сплату товару не передбачено, що може свідчити про складання цього договору лише з метою отримання податкової вигоди.

Також, відповідно до наданих до перевірки паспортів технічного процесу вулканізації гуми встановлено, що виробником гідравлічного пресу для вулканізації гуми (ТИП PHG-60) був Завод спеціальних машин Чепельського комбінату (Угорщина). В наданій до перевірки податковій накладній №140 від 30.10.2014 графа 4 «Код товару згідно УКТЗЕД» не заповнена.

Поряд з цим, за наслідками відпрацювання контрагента-постачальника, встановлено, що преси, поставку яких задокументовано ПрАТ «Берті», були придбані ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» у ТОВ «Стад Сервіс». Взаємовідносини між підприємствами ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та ТОВ «Стад Сервіс» відбувалися на підставі усної домовленості. Розрахунки між підприємствами ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та ТОВ «Стад Сервіс» не відбувалися, обліковується заборгованість у сумі 2' 637' 000грн. Гідравлічні преси для вулканізації гуми (ТИП PGH-60) в комплекті у кількості 3 шт. підприємством ТОВ «Стад Сервіс» придбано у ТОВ «Капіталбуд Сервіс» у липні 2014 року. ТОВ «Капіталбуд Сервіс» обліковується ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області; Обліковий стан: - припинено. Згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 12.12.2013 у справі №905/7214/13 ТОВ «Капіталбуд Сервіс» ліквідовано у зв`язку з визнанням його банкрутом. Вказана інформація дозволяє зробити висновок про нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що оплату за гідравлічні преси позивачем здійснено частково у розмірі 284120грн., що підтверджується виписками банку. Вказані взаємовідносини ПрАТ «Берті» із ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» відображено у бухгалтерському обліку позивача. ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №140 від 30.10.2014 року на суму ПДВ 528000 грн. Вказані документи, на думку суду першої інстанції, свідчать про зміни в активах ПрАТ «Берті» внаслідок операцій з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», а саме є проплати, вказані у банківських виписках, є оприбуткування позивачем отриманого обладнання для використання його у своїй господарській діяльності.

Апеляційний суд посилався на те, що позивачем не надано будь-яких доказів використання вказаних гідравлічних пресів у своїй господарській діяльності, а саме: наявності договорів на виготовлення завдяки таких пресів певної продукції, реалізацію вказаної продукції, доказів щодо рентабельності придбання цих пресів в порівнянні із реалізованою продукцією, тобто економічного ефекту та в матеріалах справи такі докази відсутні. Наявність проплати 284120грн. з 3' 168' 000грн. (тобто 1/12 частини суми договору) не може свідчити про зміну активів позивача.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують. Зазначення Товариством аргументів, що отримання Товариством товару на підставі видаткової накладної, його оприбуткування згідно приходного ордеру, введення в експлуатацію на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) призвели до збільшення потужності виробництва, є свідченням зміни активів - не знайшли свого документального підтвердження, шляхом долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують виготовлення завдяки придбаному товару певної продукції, реалізацію вказаної продукції, доказів щодо рентабельності придбання цих пресів в порівнянні із реалізованою продукцією, тобто економічного ефекту.

Поряд з цим, апеляційний суд відзначив, що позивач, сплативши за поставку гідравлічних пресів у жовтні 2014 року лише 284120 грн. протягом вже шести років не розраховується на поставлений товар. Наведене, на думку суду, свідчить про відсутність зміни активів позивача та відсутність наміру як позивача розрахуватись за придбаний товар, так і наміру контрагента позивача отримати визначену договором ціну такого товару, отримавши при цьому суму ПДВ у вигляді податкового кредиту.

Спростовуючи посилання контролюючого органу про відсутність в податкових накладних коду УКТ ЗЕД імпортованих з Угорщини гідравлічних пресів, суд першої інстанції вказав, що відповідач не навів суду, який саме код товару згідно з УКТ ЗЕД повинен бути зазначений у даній податковій накладній та не навів доказів того, коли вказані преси було завезено на території України та за яким кодом УКТ ЗЕД.

Вказане твердження суду першої інстанції суд апеляційної інстанції визнав безпідставним, оскільки саме відсутність в податкових накладних коду УКТ ЗЕД імпортованих з Угорщини гідравлічних пресів, свідчить про відсутність перетинання митного кордону України такими пресами та їх митного оформлення в Україні.

У касаційній скарзі позивач відтворює висновки суду першої інстанції без правового обґрунтування непогодження з мотивами апеляційного суду.

Разом з тим, судом першої інстанції на обґрунтування висновків щодо реальності господарських операцій між ПрАТ «Берті» та його контрагентом ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та по ланцюгу постачання від ТОВ «Стад Сервіс» послався на нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_1 (у 2014 році був засновником ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт»), та ОСОБА_2 (у 2014 році була засновником та директором ТОВ «Стад Сервіс»), які підтвердили здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання гідравлічних пресів позивачу.

Касаційний суд вбачає, що зазначені висновки суду першої інстанції не можуть слугувати доводом на підтвердження здійснення господарської операції без урахування в сукупності всіх доказів та встановлених обставин.

Суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи. Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Касаційний суд відзначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берті» залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №808/1641/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду