Постанова

від 17.05.2023 по справі 591/19/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 591/19/20

провадження № 61-7069 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Калінін Сергій Костянтинович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Аруна-Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотекс» та представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, на постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І.,

Ткачук С. С. від 25 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» (далі - ТОВ «ВКП «Нотехс»), третя особа - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Аруна-Капітал», про стягнення неустойки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22 травня 2018 року між ним та ТОВ «ВКП «Нотехс» укладено договір № 57 про інвестування

у будівництво житла. Згідно з умовами договору забудовник резервує за інвестором об`єкт нерухомості для передачі у власність: об`єкт капітального будівництва АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 , 3 поверх , загальна будівельна площа 87,47 кв. м.Пунктом 2.5 цього договору передбачено, що орієнтовний строк введення об`єкта в експлуатацію -

ІІІ квартал 2018 року. Забудовник має право в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва на строк до трьох місяців і це не буде вважатися порушенням умов цього договору. Вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за 1 кв. м. становить 10 500 грн.

22 травня 2018 року між ним та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «АРУНА-Капітал» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № 77-ПК16-3/2018, відповідно до умов якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є квартира, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Загальна вартість майнових прав,

що передаються продавцем покупцеві, складає 918 435,00 грн.

Позивач указував, що віноплатив вартість майнових прав у розмірі

918 435,00 грн, однак відповідачем на момент подання позову до суду не введено в експлуатацію житловий комплекс по

АДРЕСА_4 , який закінчувався 31 грудня 2018 року. Вважав, що його право на своєчасне отримання у власність квартири і як споживача порушено.

Ураховуючи вищевикладене, на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 просив суд стягнути з

ТОВ «ВКП «Нотехс» на його користь неустойку у вигляді пені у розмірі 10 001 757,15 грн, тобто три відсотки від вартості об`єкта інвестування за кожен день прострочення, яке складає 363 дні.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Шелєхової Г. В.

від 15 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір, укладений між сторонами, не містить такої істотної умови як строк прийняття об`єкту в експлуатацію, а тому суд позбавлений можливості вирішити, чи допустив відповідач прострочку виконання робіт. Крім того, оскільки договір не містить конкретного строку прийняття об`єкту в експлуатацію, тому не можна вважати, що відбулося невиконання умов договору. Зазначив, що у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію. Суд керувався нормами ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К., задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ВКП «Нотехс» на користь ОСОБА_1 неустойку

в розмірі 27 553,05 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сторони узгодили термін введення об`єкту в експлуатацію - ІІІ квартал 2018 року. Цей термін визначений як орієнтовний, оскільки забудовник має право

в односторонньому порядку змінити його на строк до трьох місяців і це не буде вважатися порушенням умов цього договору. Отже, термін введення об`єкту

в експлуатацію, який не є порушенням умов договору, є 31 грудня 2018 року.

Ця дата згідно з умовами договору є закінченням строку будівництва.

Крім того, суд зазначив, що позивач є споживачем послуги відповідача з будівництва житла, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач прострочив виконання послуги з будівництва житла, але вартість цієї послуги договором не визначено, тому відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» він зобов`язаний сплатити на користь позивача неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

При цьому, апеляційний суд вказав, що доводи відповідача про те, що сторони відповідно до пункту 2.5. Договору не узгодили такої істотної умови договору як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, оскільки встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність вказаної умови, не відповідають добросовісності та суперечить пункту 5.4. договору, згідно з яким сторони підтверджують, що вони досягли згоди по всіх істотних умовах договору і жоден з них не буде посилатися в майбутньому на недосягнення згоди по істотних умовах договору як на підставу для визнання його неукладеним або недійсним. Позивач, як споживач послуги відповідача з будівництва житла, укладаючи договір, розраховував отримати у власність житло з врахуванням терміну введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який визначений пунктом 2.5. договору. Квартира для реєстрації права власності була передана позивачу на рік пізніше умов договору.

З урахуванням викладеного апеляційний суд розмір неустойки обчислив виходячи з трьох відсотків від загальної вартості замовлення, що становить 27 553,05 грн. (918 435 х 3 %).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2021 року ТОВ «ВКП «Нотекс» звернулося до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду

від 25 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Також у квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру неустойки й стягнути

з ТОВ «ВКП «Нотекс» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені у розмірі 10 001 757,15 грн.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 26 травня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВКП «Нотекс» на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в указаній справі, витребувано із Зарічного районного суду м. Суми цивільну справу

№ 591/19/20. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

02 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

22 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К.,надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К., на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня

2021 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (провадження

№ 14-224 цс 21).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року поновлено касаційне провадження, так як усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «ВКП «Нотекс»мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18; від 22 вересня

2020 року у справі № 918/631/19, в яких, визначено умови цивільно-правової відповідальності сторін у договірних правовідносинах.

Зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що в договорі зазначено строк введення будинку в експлуатацію не відповідає дійсності, так як відповідно до пункту 2.5. договору орієнтовний строк введення об`єкта в експлуатацію - III квартал 2018 року. Забудовник має право в односторонньому порядку змінити термін прийняття об`єкта в експлуатацію і це не буде вважатись порушенням умов договору.Згідно з пунктом 3.3.7 договору відповідач зобов`язаний надати позивачу документи, необхідні для здійснення ним реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна. У договорі

№ 57 зазначений орієнтовний строк введення будинку в експлуатацію. Тому умовами договору не встановлений термін або строк підписання з позивачем акта приймання-передачі квартири, отже, строк введення будинку в експлуатацію не є строком передачі квартири позивачу.

Вказує, що товариство порушень при введенні будинку в експлуатацію не допустило, так як замовником будівництва згідно з проектом є

ТОВ «ВКП «Нотехс». Будівництво житлового будинку було розпочато в

2016 році згідно з робочим проектом та поданою декларацією про початок будівельних робіт, зареєстрованою 05 травня 2016 року.Згідно з загальною пояснювальною запискою до робочого проекту нового будівництва

10-поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 тривалість будівництва була визначена у 46 місяців, тому не можна було узгодити з позивачем, який придбав майнові права в липні 2018 року, строки будівництва в договорі резервування. Таким чином, проектний строк введення будинку в експлуатацію сплив

не 01 січня 2019 року, а 05 березня 2020 року.

Крім того, зазначає, що оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових відносин, а до публічно-правових відносин і не можуть регулюватися договором між ОСОБА_1 таТОВ «ВКП «Нотехс».

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19 та у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі 6-100 цс 14.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно визначив розмір неустойки та не обґрунтував зменшення розміру неустойки. При цьому, вказує,

що позивач має право на стягнення неустойки в розмірі три проценти

від вартості об`єкту інвестування за кожен день прострочення, а саме з 01 січня 2019 року до подання позову - 30 грудня 2019 року, що становить суму 10 001 757,15 грн. Апеляційний суд стягнув неустойку, але не за кожен день прострочення, яке складає 363 дні.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ТОВ «ВКП «Нотехс» на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К.,

в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними. Зазначає, що в договорі з позивачем зазначено орієнтовний строк введення будинку в експлуатацію, тому права позивача не порушено, а заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення є незаконною, оскільки позивач безпідставно ототожнює вартість роботи з вартістю квартири.

При цьому, вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував частину третю статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки, хоча зменшив її.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 серпня 2016 року між ТОВ «ВКП «Нотехс» та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «АРУНА-Капілал» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості

№ 101-ПК16-3/2016, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єктом нерухомості є квартири, які розташовані в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1

(а. с. 78-79).

Згідно з актом приймання-передачі майнових прав від 10 жовтня 2016 року, на виконання вищевказаного договору, продавець передав, а покупець прийняв майнові права на об`єкт нерухомості за адресою:

АДРЕСА_1 (а. с. 80).

22 травня 2018 року між ТОВ «ВКП «Нотехс» та ОСОБА_1 укладено договір про інвестування у будівництво житла № 57, відповідно до умов якого Забудовник своїми силами і засобами, за рахунок інвестованих коштів, залучених від Інвестора після придбання ним майнових прав на об`єкт нерухомості, резервує за Інвестором на період будівництва на підставі цього договору об`єкт нерухомості, а саме об`єкт капітального будівництва -

АДРЕСА_1 , Об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_2 ,

3 поверх , загальна площа 87,47 кв.м, та передає його Інвестору шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості між Забудовником та Інвестором (а. с. 7-8).

22 травня 2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «АРУНА-Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості

№ 77-ПК16-3/2018, за яким продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, визначених цим договором. Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є квартира

АДРЕСА_5 , загальною

площею 87,47 кв. м (а. с. 9-10).

Розділом 3.1 договору передбачено, що ОСОБА_1 після оплати 100 % вартості майнових прав в день підписання акту приймання-передачі отримує право на зазначені майнові права, а зобов`язання за цим договором припиняються внаслідок їх виконання.

Відповідно до пункту 4.2. договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № 77-ПК16-3/2018 загальна вартість майнових прав,

що передаються продавцем покупцеві за цим договором, складає

918 435,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі майнових прав від 09 липня 2018 року,

на виконання зобов`язань, згідно договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 22 травня 2018 року № 77-ПК16-3/2018, продавець передав, а покупець прийняв майнові права на об`єкт нерухомості з наступними характеристиками: квартира за номером АДРЕСА_5 (а. с. 11).

У пункті 2 вказаного акту зазначено, що під майновими правами на квартиру сторони розуміють право покупця на реєстрацію квартири у власність після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку

у встановленому законом порядку згідно із статтею 331 ЦК України.

Також у пункті 4 акту прийому-передачі майнових прав зазначено: сторони стверджують, що розрахунки виконані в повному обсязі, всі умови договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 22 травня 2018 року № 77-ПК16-3/2018 виконані належним чином. Сторони не мають одна до одного жодних претензій стосовно його виконання.

Згідно з довідкою ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «АРУНА-Капітал» від 09 липня 2018 року, ОСОБА_1 оплатив загальну вартість майнових прав, визначену пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 22 травня 2018 року

№ 77-ПК16-3/2018 в належні строки в повному обсязі (а. с. 12).

Актом прийому-передачі квартири для проведення оздоблювальних робіт

від 23 жовтня 2019 року ТОВ «ВКП «Нотехс» вищевказана квартира передана ОСОБА_1 для проведення оздоблювальних робіт (а. с. 45).

Згідно з сертифікатом серія СМ № 162193450806, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом 10-поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації,

акт готовності об`єкта був підписаний 03 грудня 2019 року, сертифікат виданий ТОВ «ВКП «Нотехс» 11 грудня 2019 року (а. с. 41).

Відповідно до наказу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 23 грудня 2019 року №232-а, присвоєно адресу:

АДРЕСА_1 об`єкту нерухомого майна - 10-ти поверховому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею квартир 5264,25 кв. м після прийняття об`єкта в експлуатацію (а. с. 40).

Згідно з актом приймання-передачі від 28 січня 2020 року квартира АДРЕСА_5 передана ОСОБА_1

ТОВ «ВКП «Нотехс» (а. с. 102).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К., підлягає частковому задоволенню.

Касаційна скарга ТОВ «ВКП «Нотекс» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, а з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено,

що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція (пункт 7); споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання у натурі.

Пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184 цс 20).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором

про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше

не встановлено договором.

Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат

не є обігоздатним сам по собі. При цьому переважно наголошується,

що послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) і навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.

Згідно з приписами пункту 17 частини першої статті 1 Закону України

«Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального

чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У цьому випадку вкладається істотно розширений зміст: послугами згідно

із цим Законом є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання

зі споживачами, які не вписуються в набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товари» та «роботи» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що дійсний зміст положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені слід вважати розмір процентів

на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Тобто сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно

до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вирішуючи спір у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21),

до вирішення якої зупинялося провадження у справі, яка переглядається касаційним судом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року, з урахуванням наведеного, вважала помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з банку пені у розмірі три проценти від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі

частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу належить відмовити, оскільки укладений між сторонами договір про інвестування у будівництво житла не передбачає розмір процентів

на суму вкладу або дохід в іншій формі. А позивачем неустойка обчислена від вартості об`єкта інвестування.

При цьому у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію, а кошти позивачем були сплачені ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «АРУНА-Капітал» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 22 травня 2018 року. Зазначене товариство є третьою особою у справі.

Вказане свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката

Калініна С. К., на те, що суд апеляційної інстанції не застосував норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19 та у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі 6-100 цс 14, є безпідставними, так як у наведених справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини й доведення позовних вимог.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга ТОВ «ВКП «Нотекс» підлягає задоволенню,

а постанова Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року скасуванню

й залишенню в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 15 січня 2021 року, тому ТОВ «ВКП «Нотекс» необхідно компенсувати судовий збір за рахунок Держави за подання касаційної скарги у розмірі

22 700,00 грн відповідно до платіжного доручення від 26 квітня 2021 року

№ 9799, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже на підставі частини сьомої статті 141 ЦПК України понесені

ТОВ «ВКП «Нотекс» судові витрати у виді судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 22 700,00 грн необхідно компенсувати за рахунок Держави

у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, задовольнити частково.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотекс» задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року скасувати

й залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня

2021 року.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотекс» судовий збір у розмірі 22 700,00 гривень (двадцять дві тисячі сімсот грн 00 коп.) за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта