Рішення

від 18.05.2023 по справі 511/2568/21

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2568/21

Номер провадження: 2/511/19/23

18 травня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Іванова О. В.,

секретаря судового засідання - Возняк Г.В.

за участю представника позивача - адвоката Печериця В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 - адвоката Печериця Віти Петрівни до ОСОБА_2 , Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Печериця В.П. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним.

Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує тим, що в кінці лютого 2021 року син позивача - ОСОБА_1 відбув в рейс, в якому знаходився приблизно 4 місяці, перед тим як відправитися в рейс у ОСОБА_3 були тривалі стосунки з жінкою, які вони припинили перед рейсом. В кінці червня 2021 року ОСОБА_3 повернувся з рейсу і майже одразу повідомив позивачку та близьких родичів і друзів, що в нього з`явилася жінка ОСОБА_4 , з якою він спілкувався в соцмережі під час рейсу і з якою він має намір одружитися. Після чого 10 серпня 2021 року ОСОБА_3 та відповідачка зареєстрували шлюб, проживши разом 2 місяці. 17 серпня 2021 року ОСОБА_3 потрапив в дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям, в результаті яких помер на місці трагедії. Процедурою поховання сина займалась позивачка та її близькі родичі, а відповідачка не приймала жодної участі, а лише була присутня на похованні покійного чоловіка. Однак через день після трагедії відповідачка зняла через банкомат з карти покійного усі кошти в сумі 3000 грн., з будинку виїхала, в якому проживала з чоловіком та відмовилася сплачувати комунальні послуги, а також вивезла речі, які їй не належать. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зареєстрована спадкова справа №68194000. Спадкоємцями за даною спадковою справою є позивачка, її онука (дочка від першого шлюбу ОСОБА_3 ) та нинішня дружина покійного ОСОБА_2 (вдова), всі вищезазначені спадкоємці за законом подали заяви про прийняття спадщини, однак ОСОБА_1 , вважає, що відповідачка, вступаючи у спадщину та претендуючи на частку майна покійного, порушує її права, оскільки укладаючи шлюб з її сином не мала реального наміру на створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, а відтак шлюб укладений між її сином та відповідачкою є фіктивним, що є підставою для звернення до суду ( а.с. 46-52).

Ухвалою суду від 01.12.2021 р. позовна заява була залишена без руху.

16.12.2021р. на виконання ухвали суду надійшли матеріали від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Печериця Віти Петрівни з усуненням недоліків.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 грудня 2021 р. було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

18.07.2022 року ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання та продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 27.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник позивача - адвокат Печериця В. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позов задовольнити, визнати шлюб недійсним з підстав його фіктивності.

Відповідачка ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістила; раніше її представник надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про заперечення проти задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Пояснив, що відповідачка із ОСОБА_3 мала тривалі стосунки з 2018 року, які вони з померлим розуміли їх як цивільний шлюб, на початку 2021 року ними сумісно було прийнято рішення про укладення шлюбу з його державною реєстрацією, після чого ними особисто подано відповідну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану, в результаті чого 10.08.2021 року шлюб було зареєстровано , вказаний шлюб не мав ознак фіктивності, тому просили в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача Роздільнянського відділу ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надав заяву відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати без його участі, позов не визнає, оскільки порушень чинного законодавства при прийомі заяви на реєстрацію шлюбу та реєстрації шлюбу працівниками Роздільнянського відділу ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не допущено, заява була подана особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , термін реєстрації шлюбу не скорочувався.

Суд, заслухавши пояснення та дослідивши наявні у справі матеріали, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 липня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 особисто подали до Роздільнянського відділу ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про державну реєстрацію шлюбу та особисто підписали її (а.с. 61), як результат 10 серпня 2021 року їх шлюб був зареєстрований та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2021 року, актовий запис №125 (а.с. 88). Факт укладення шлюбу підтверджується також наданим суду актовим записом №125 від 10 серпня 2021 року, відповідно до якого особи попереджені про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних, що також засвідчено підписами обох з подружжя, (а.с. 60), а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. (а.с. 17)

17 серпня 2021 року ОСОБА_3 потрапив в дорожньо - транспортну пригоду, в наслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям, в результаті яких помер на місці трагедії, факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 20 серпня 2021 року Роздільнянським відділом ДРАЦС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с. 14).

Всі фінансові витрати на поховання понесла позивачка та її родичі, що підтверджується рахунком №21 на суму 19 850 грн. та накладною на суму 26 000 грн. (а.с. 18,19)

Після смерті ОСОБА_3 , була зареєстрована спадкова справа за номером 68194000 від 25.08.2021 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №66140179 від 25.08.2021 року (а.с. 16).

Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в якості свідків були допитані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що покійний ОСОБА_9 був її сусідом. Зазначила, що вона до червня 2021 року раніше ніколи не бачила відповідачку у ОСОБА_3 на території його домоволодіння. Також, вказала, що ОСОБА_3 був моряком та періодично знаходився в рейсі, а під час його відсутності будинок пустував і ОСОБА_3 навіть просив ї приглядати за будинком у його відсутність та залишав номери телефонів його родичів. Вказувала, що до одруження ОСОБА_3 тихо себе не поводив, приводив до свого будинку постійно нових жінок, але після одруження вони жили та жили, кофе зранку в бесідці пили, сварок між ними чутних вона не чула, в гостях у них не була, оскільки вони не товаришували.

Свідок ОСОБА_8 , пояснив, що він був товаришем покійного сина позивачки та товаришував з останнім з дитинства. Пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_10 та відповідачка познайомились за декілька років до його смерті, вони зустрічались біля декількох місяців, ОСОБА_11 познайомив його з ОСОБА_12 як з черговою дівчиною, потім ОСОБА_11 та ОСОБА_13 посварились і ОСОБА_3 відбув у черговий рейс. Коли ОСОБА_11 повернувся з рейсу то мав нетривалі стосунки з іншими жінками. В лютому 2021 року ОСОБА_9 відбув у рейс, під час якого спілкувався з ОСОБА_12 через соцмережі. Коли він зустрічав ОСОБА_11 з рейсу, останній попросив його до аеропорту взяти з собою відповідачку, що його здивувало. В той день, про приїзду до дому до ОСОБА_11 , йому стало зрозуміло, що ОСОБА_13 в будинку не жила, оскільки остання спитала чи є взагалі в будинку кава. Підтвердив, що ОСОБА_13 з?явилася в будинку покійного тільки в червні 2021 року. Пояснив, що він приходів після цього у гості до ОСОБА_11 , де була також присутня ОСОБА_13 , але зустрічав гостей, готував вечерю та накривав стіл саме тільки ОСОБА_3 . На думку свідка, відповідачка сама виглядала як гостя, а не господиня, бо взагалі не орієнтувалася в будинку та не знала, де що знаходиться. Коли ОСОБА_11 з ОСОБА_12 одружилися, вказане його здивувало, але на його запитання ОСОБА_11 відповів про те, що вказане було його особисте рішення про одруження. Йому відомо про те, що ОСОБА_11 з ОСОБА_12 планували сумісний відпочинок, про інші сумісні прийняті ними рішення йому нічого не відомо. В похованні ОСОБА_11 відповідачка участі не приймала, навіть не знала, де знаходяться речі померлого, а після його поховання навіть з`їхала з будинку та він її більше не бачив.

У відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

За правилом ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", судам роз`яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Звертаючи до суду із позовною заявою про визнання шлюбу, укладеного 10.08.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрованого Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №125, недійсним, позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідачка як до шлюбу так і після укладення шлюбу не вела спільне господарство з її сином, а саме: жодних предметів побуту не було придбано подружжям за час спільного проживання, солідарно з чоловіком не сплачувала комунальні послуги, не доглядала за будинком, їх дошлюбні відносини були нетривалими та навіть за цей період вона не намагалась вести спільне господарство і спільний побут. За їх короткочасний шлюб відповідачка не виявила турботи та бажання створити сім?ю, що проявилося в повній байдужості до смерті її чоловіка, адже, вона не виїхала на місце трагедії, не поїхала до моргу на впізнання покійного чоловіка, не займалась процедурою поховання чоловіка, навіть виїхала з будинку, щоб не нести фінансові витрати на утримання будинку та вивезла деякі особисті речі покійного чоловіка. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 не мала наміру та бажання створити повноцінну сім`ю та створити теплу сімейну атмосферу у їх побуті, а також що її наміри при укладанні шлюбу з ОСОБА_3 були не серйозними, а тому вважає шлюб фіктивним та таким, що підлягає анулюванню.

Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з фіктивністю є те, що "намір створення сім`ї визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу" (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі N 752/2337/16-ц).

У постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17 квітня 2019 у справі N 752/2337/16-ц суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати одне про одного, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Верховним Судом також звертається увага на те, що шлюб слід вважати фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Отже, фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов`язкових ознак шлюбу "випадає" намір створення сім`ї і набуття прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України). Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім`ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім`ю в розумінні сімейного законодавства.

"Намір створення сім`ї" - оціночне поняття і суд на підставі оцінки обставин справи та поданих доказів визначає його наявність чи відсутність. Своєрідними ознаками фіктивного шлюбу можуть бути окремо або у сукупності, зокрема: 1) наявність корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось) чи майнової вигоди від такого шлюбу; 2) окреме проживання подружжя; 3) відсутність спільно набутого майна; 4) відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки; 5) невизнання подружніх стосунків перед іншими людьми; 6) відсутність спільних дітей; 7) фактичні сімейні стосунки з третіми особами; 8) демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Судом встановлено, що шлюб, укладений 10.08.2021 року між померлим ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 , ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Доказів, які б підтверджували протилежне, до суду не надано.

Шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був короткотривалий, оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинув, що само по собі не може свідчити про фіктивність шлюбу.

Суд вважає, що наявність у ОСОБА_3 до шлюбу інших тривалих стосунків з іншою жінкою; миттєво рішення останнього про одруження само по собі також не є ознакою фіктивності шлюбу.

При цьому необізнаність дружини - відповідачки з деякими речами побутового характеру в будинку та побуті, відсутність придбаних сумісних речей у шлюбі, не сплата відповідачкою комунальних послуг тощо не можуть вказувати на відсутність у неї наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, та не вказують про фіктивність шлюбу, а навпаки можуть бути пояснені короткочасністю шлюбу.

Твердження позивача про те, що відповідачка не виявила турботи та бажання створити сім?ю, що проявилося в повній байдужості до смерті її чоловіка, та остання не займалась процедурою поховання чоловіка, суд також відхиляє та вважає їх неспроможними, оскільки вказані обставини також не свідчать про фіктивність шлюбу, а можуть бути своєрідною особливістю людини до вказаних питань.

Натомість, судом у тому числі і з показів свідків встановлено, що за два місяця до укладення шлюбу та після укладення шлюбу сторони проживали разом, вели спільне господарство, характер їхніх взаємин не викликав сумнівів.

При цьому, докази щодо належності будинку тільки померлому, документи по сплаті комунальних послуг покійним або тільки його родичами, документи по сплаті витрат на поховання та поминальний обід родичами покійного, суд до уваги не приймає, оскільки вони не можуть свідчити про фіктивність шлюбу.(а.с. 11, 12, 13,18, 19, 20, 21, 22, 23,24).

Підсумовуючи вищенаведене, у даній справі встановлено, що ОСОБА_3 та відповідач вільно, без стороннього примусу на них та між ними, здійснили своє волевиявлення шляхом надання вільної згоди, як відповідно чоловік і жінка, на реєстрацію шлюбу між ними, проживали однією сім`єю, набули прав та обов`язків подружжя, які реалізовували. Суд також враховує і тривалість їх відносин, в тому числі перебування у шлюбі. Позивач же не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, за таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.1.3. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду в повному обсязі

Керуючись ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - адвоката Печериця Віти Петрівни до ОСОБА_2 , Роздільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 23.05.2023р.

Суддя О. В. Іванова