Рішення

від 22.05.2023 по справі 120/8742/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2023 р. Справа № 120/8742/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" до Головного управління ДПС у Вінницькій області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 19 липня 2022 року відповідачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2021 року по 04 жовтня 2021 року товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т".

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, про що складено акт від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967.

На підставі згадуваного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2022 року № б/н, відповідно до якого за порушення строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України за затримку сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов`язання/податків/авансових внесків єдиного податку зобов`язано позивача сплатити штраф в сумі 106288,15 гривень.

Представник позивача вказує на те, що відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України, якою визначено, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

При цьому представник позивача не заперечує факту порушення товариством строку сплати податкового зобов`язання, проте не погоджується з висновком контролюючого органу, що такі дії позивачем вчинено умисно.

Більше того, в силу приписів пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На переконання представника позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" удавано та цілеспрямовано не створювало зазначених вище умов, а несплата узгодженого грошового зобов`язання сталася внаслідок відсутності коштів на рахунку позивача, що є об`єктивною причиною для їх несплати.

При цьому відповідач під час проведення перевірки не дотримався обов`язку доведення вини товариства щодо умисного вчинення ним податкового правопорушення.

За таких обставин представник товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" звернувся до суду із цим позовом з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № б/н, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 вересня 2022 року.

Ухвалою від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

21 листопада 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01 по 04 жовтня 2021 року складено акт № 3805/02-32-18-13/34142967 від 19 липня 2022 року. У цьому акті йдеться про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми зобов`язання з податку на додану вартість. Такий акт камеральної перевірки отримано товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" 10 жовтня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. В подальшому, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове-повідомлення рішення № б/н форми "Ш" від 26 вересня 2022 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 25% в сумі 106288,15 гривень. Представник відповідача звертає увагу суду на тому, що позивачем не подавалися жодні заперечення щодо складеного акту камеральної перевірки, в яких останній міг повідомити про відсутність в його діях вини, наявність пом`якшуючих обставин та/або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.

Також відповідач зауважує, що товариством подано до суду заключну банківську виписку за період з 20 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, з якої вбачається наявність залишкової суми на рахунку позивача, яку останній міг би перерахувати для сплати грошового зобов`язання, проте товариством не здійснено сплату узгодженої суми грошового зобов`язання в розмірі залишкової суми на рахунку, не подано заяву про розстрочення або відстрочення сплати, а також не подано заперечення на акт перевірки з доказами відсутності коштів на рахунку. Відтак, на переконання представника відповідача, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № б/н від 26 вересня 2022 року контролюючий орган діяв обґрунтовано, на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, відповідно до вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

17 січня 2023 року до суду представником позивача подано додаткові пояснення у справі, а також клопотання про долучення додаткових доказів.

27 січня 2023 року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано до суду заперечення на відповідь на відзив, а 01 лютого 2023 року - клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо розгляду справи в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, в порядку статті 76 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати товариством з обмеженою відповідальністю «БУТ-Т» узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967, у висновках якого зазначено про порушення платником податків вимог, встановлених пунктом 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" несвоєчасно сплачено суму узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України, зокрема, діяння за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання, вчинені умисно, відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2022 року № б/н (за формою "Ш"), яким до позивача на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання застосовано штрафні санкції в розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання в сумі 106288,15 гривень.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому-повідомленню рішенню, суд зважає на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3 статті 38 ПК України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пункт 203.2 статті 203 ПК України передбачає, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У свою чергу, за змістом пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з пунктом 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 109.3. статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом. При цьому пункт 124.1 статті 124 ПК України передбачає накладення на платника податків штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Пункт 124.2 статті 124 ПК України передбачає штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, за ці ж діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але за умови, що вони вчинені умисно.

Отже, необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Згідно з актом камеральної перевірки від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967 порушення полягало у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Водночас суд зауважує, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставин та не наведено фактів, які б свідчили про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Стосовно посилань в акті на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" мало можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно, то варто зауважити, що такі є лише твердженнями податкового органу, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі конкретних документів наявність можливості у позивача сплатити податкове зобов`язання з податку на додану вартість у строк, передбачений ПК України.

Окрім того, не вказують на умисел дії платника податків щодо подання податкової декларації з податку на додану вартість, сплата в повному обсязі податкових зобов`язань у попередні періоди тощо, що зазначені в акті перевірки.

Також не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки таких обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

При цьому суд враховує те, що у позовній заяві позивач стверджував про недостатність протягом спірного періоду коштів на рахунках для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, що під час перевірки відповідачем не перевірено.

Суд зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Отже, ПК України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, платника податків неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Суд зазначає, що акт камеральної перевірки від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967 не містить достатніх обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган, проте відповідачем під час розгляду справи доказів про умисне порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов`язання, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2022 року № б/н не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятих податкових рішень, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2481 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 939 від 21 жовтня 2022 року.

Відтак на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2481 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2022 року № 1/1710, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" (замовник) та адвокатським об`єднанням "Галицька правнича група" (виконавець), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовника правову (правничу) допомогу, зміст якої сторони узгоджують на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 цього договору строки сплати винагороди (гонорару), яка оплачується виконавцеві за виконану роботу на підставі Протоколів доручення, порядок її обчислення (погоджена вартість 1 години роботи, регламентна вартість), порядок оплати (авансування, оплата за результатом, тощо) погоджуються сторонами у Протоколі доручення, який є невід`ємною частиною цього договору.

Розмір винагороди (гонорару) за виконані роботи на підставі Протоколів доручення визначається та погоджується Сторонами у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до пункту 4.1 цього Договору, а за послугу з визначеною регламентною вартістю, фіксований розмір винагороди (гонорару) визначається та погоджується сторонами у Протоколі доручення.

За приписами пункту 4.1 згаданого договору своєчасна підготовка та надання замовнику Акта приймання робіт (надання послуг) покладається на виконавця

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 372 від 31 жовтня 2022 року та № 2 від 10 січня 2023 року вартість наданих послуг склала 5000 та 3000 гривень відповідно.

Звітами до згадуваних вище актів підтверджується те, що правова допомога включала в себе: вивчення, аналіз доказів до порушення провадження в судовій справі; вивчення, аналіз законодавства та судової практики; визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі; виготовлення позовної заяви; формування додатків до позовної заяви; виготовлення відзиву на позовну заяву та/або письмового пояснення у справі; виготовлення інших процесуальних документів у судовій справі/клопотання про долучення доказів; формування додатків до процесуальних документів.

Платіжними дорученням від 20 жовтня 2022 року та 11 січня 2023 року підтверджується сплата замовником виконавцеві грошових коштів за надання правової допомоги в сумі 5000 та 3000 гривень відповідно.

Однак, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000 гривень є досить завищеними.

Так, на думку суду, надані адвокатом послуги щодо вивчення, аналізу доказів; вивчення, аналізу законодавства та судової практики; визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі; виготовлення позовної заяви; формування додатків до позовної заяви охоплюються єдиною метою, якою є підготовка (складання) позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг).

Крім того, адміністративна справа №120/8742/22 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

На переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 4000 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 вересня 2022 року на підставі акту камеральної перевірки від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" (місцезнаходження: 22313, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Кожухів, вул. Лугова, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35013097)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)

Повний текст судового рішення складено 22.05.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович