Постанова

від 29.09.2023 по справі 120/8742/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8742/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

29 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т"звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 вересня 2022 року №б.н. на підставі акту камеральної перевірки від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Судове рішення мотивоване тим, що акт камеральної перевірки від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967 не містить достатніх обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.2 статті 124 ПК України, відповідачем не доведено, що позивач мав можливість сплатити грошові зобов`язання своєчасно, проте не вчинив такі дії цілеспрямовано, тобто умисно. А тому контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов`язання, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2022 року № б/н не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань на місяць при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання, а в разі затримки сплати вказаних зобов`язань - нарахування штрафу за вказане правопорушення. Вказав, що створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно, у зв`язку з чим, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесеним відповідно до вимог законодавства Також платник податку був обізнаний із граничним терміном сплати податку на додану вартість, адже вони закріплені в Податковому кодексі та знаходяться у вільному доступі. Для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання платник податків був обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розміщено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку. Контролюючий орган не отримував від платника податку будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо неможливості виконання ним обов`язку зі своєчасної сплати податку. Крім того, за даними Фінансової звітності на рахунку у ТОВ "БУТ-Т" був наявний залишок грошових коштів що свідчить про можливість виконання обов`язку щодо сплати податку.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "БУТ-Т" 21.01.2021 року було подано відповідачу Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2020 року де у графі 18 якої вказано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду в сумі 467840,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за 2020 рік.

При цьому, як зазначає позивач, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку позивач не зміг вчасно сплатити суму податкового зобов`язання та прострочив сплату на 8-18 днів.

Позивач сплатив суму узгодженого податкового зобов`язання у період з 09 по 19 лютого 2021 року, тобто до 30 днів з моменту закінчення строку сплати податкового зобов`язання.

19 липня 2022 року відповідачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2021 року по 04 жовтня 2021 року товариством з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т".

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, про що складено акт від 19 липня 2022 року № 3805/02-32-18-13/34142967.

На підставі згадуваного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2022 року № б/н, відповідно до якого за порушення строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України за затримку сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов`язання/податків/авансових внесків єдиного податку зобов`язано позивача сплатити штраф в сумі 106288,15 гривень.

Представник позивача вказує на те, що відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України, якою визначено, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

При цьому представник позивача не заперечує факту порушення товариством строку сплати податкового зобов`язання, проте не погоджується з висновком контролюючого органу, що такі дії позивачем вчинено умисно і відповідно вказує на протиправність застосування накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

На переконання представника позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "БУТ-Т" удавано та цілеспрямовано не створювало зазначених вище умов, а несплата узгодженого грошового зобов`язання сталася внаслідок відсутності коштів на рахунку позивача, що є об`єктивною причиною для їх несплати.

При цьому відповідач під час проведення перевірки не дотримався обов`язку доведення вини товариства щодо умисного вчинення ним податкового правопорушення.

Правомірність податкового повідомлення-рішення № б/н, що прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 вересня 2022 року є предметом судового розгляду у даній справі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК Україниподатковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати1 конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно із п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. (ст. 111 ПК України).

Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК Україниподатковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбаченихПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбаченихПК України.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом124.1. статті 124 ПК Українивизначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Разом з тим, згідно пункту 124.2. статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Як встановлено в акті перевірки та не заперечується Позивачем, ТОВ "БУТ-Т" несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2021 по 04.10.2021 року із затримкою до 30 календарних днів.

Водночас, Позивач заперечує щодо застосування Відповідачем при визначенні розміру штрафних санкцій саме положень п. 124.2 ст. 124 ПК України, оскільки вважає, що в його діях відсутній умисел та повторність вчинення діяння.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій справі є саме правомірність застосування до спірних правовідносин приписи п.124.2 статті 124 ПК України та нарахувавши штрафні санкції у розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом 2 п.109.1 ст.109 ПК України передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.5 статті 124 Податкового кодексу України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 Податкового кодексу України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями Податкового кодексу України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Із наведеного слідує, що для застосування положень п.124.2 ст.124 ПК України контролюючим органом має бути встановлено факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в акті від 19.07.20 про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п.124.2 ст. 124 ПК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що спірне рішення від 26.09.2022 № б/н відповідача теж не містить мотивів встановлення в діях платника податку умислу.

Тобто в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні та акті перевірки, на підставі якого воно прийняте, контролюючий орган як на підставу для застосування положень п.124.2 ст.124 ПК України посилався лише на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ним та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення.

Разом з тим, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК Українипокладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 ПКУнастає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та нормПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги про можливість ТОВ "БУТ-Т" виконання обов`язку щодо сплати податку, посилаючись на заключну банківську виписку за період з 20 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, про наявність залишкової суми на рахунку позивача, яку останній міг би перерахувати для сплати грошового зобов`язання, проте товариством не здійснено сплату узгодженої суми грошового зобов`язання в розмірі залишкової суми на рахунку, не подало заяву про розстрочення або відстрочення сплати, а також не подало заперечення на акт перевірки з доказами відсутності коштів на рахунку, контролюючий орган ані в акті перевірки від 19.07.2022, ані у спірному податковому повідомлені-рішенні від 26.09.2022 не зазначав, тому такі доводи Відповідача судом апеляційної інстанції не приймаються та не можуть бути аргументами для встановлення умислу в діях позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, форми звітності: "Звіт про фінансовий стан" та "Звіт про рух грошових коштів" під час проведення камеральної перевірки Позивача не були предметом дослідження щодо встановлення його вини.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, застосування п. 124.2 ст. 124 ПКУ, на думку колегії суддів, є протиправним.

Відтак оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку до Позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення Позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та здійснювати новий розрахунок штрафних санкцій на підставі іншої норми закону.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи, що в даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до Позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган неправомірно нарахував Позивачу штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.