Ухвала

від 12.05.2023 по справі 160/19690/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2023 р. Справа № 160/19690/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі Казаковій Л.А.

за участю:

представника позивача Цукренко О.О.

представника відповідача Зінченко Г.В.

представника третьої особи на стороні позивача - Кравченка М.В.

третьої особи на стороні відповідача - Ткаченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі в режимі відеоконференції клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про закриття провадження у справі та передачу матеріалів адміністративної справі №160/19690/22 на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Державного агентства водних ресурсів УкраїнидоПриватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 03.01.2019 року № 482/ДП/49д-19.

До суду 26.04.2023 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна боржника ПрАТ "Царичанський завод мінводи" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. надійшло клопотання, в якому він просить закрити провадження по цій справі та передати матеріали даної адміністративної справи на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа № 904/8907/16 про банкрутство, яке він підтримав в судовому засіданні.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року по справі №904/8907/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Царичанський завод мінводи». В свою чергу 21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який визначає підсудність господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх інших справ, стороною в яких є боржник. Боржник знаходиться в особливому правовому режимі - в процедурі банкрутства, а саме на стадії розпорядження майном, котра відповідно до положень КУПБ передбачає систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Тому, подальший розгляд справи повинен здійснюватися відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи №904/8907/16 про банкрутство Господарським судом Дніпропетровської області.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки позовною вимогою є анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 03.01.2019 року № 482/ДП/49д-19, а не стягнення заборгованості. Саме тому, Державне агентство водних ресурсів України звернулося до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу, на підставі ст.55 Водного кодексу України, а саме: систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки. Оскільки в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа щодо анулювання дозволу на спеціальне водокористування, яка не впливає на майно та майнові зобов`язання боржника у справі про банкрутство, цей спір має розглядатися адміністративним судом.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання, просила суд його задовольнити та додатково зазначила, що заборгованість, яка виникла до моменту видачі дозволу, не може вважатися підставою для скасування дозволу на спеціальне водокористування від 03.01.2019 р. №482/ДП/49д-19. Сума заборгованості, яка виникла з моменту видачі дозволу та до теперішнього часу, складає 18 824,60 грн. Так, наявна заборгованість була погашена в добровільному порядку 11.05.2023 р., про що суду надані відповідні платіжні інструкції № 489 про сплату 2 554,40 грн.; № 490 про сплату 7 941,23 грн.; № 487 про сплату 999,76 грн.; №488 про сплату 1 471,53 грн.; № 491 про сплату 5857,68 грн. Що стосується заборгованості, яка виникла до 2019 року, вся ця заборгованість боржника (відповідача) виникла за період, який перевищує трирічний строк (1095 днів), тобто якщо навіть і говорити про наявність такої заборгованості, то вона в розумінні ПК України є безнадійною, тобто такою котра підлягає списанню.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні цього клопотання, оскільки дана справа повинна розглядатися саме Дніпропетровським окружним адміністративним судом відповідно до вимог КАС України, а не Господарським судом Дніпропетровської області відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи №904/8907/16 про банкрутство.

Згідно із ч.6ст.12 Господарського процесуального кодексу Українисправи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановленихЗаконом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 зазначеного Кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

Справи, передбаченіпунктами 8та9частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (п.13ст.30 ГПК України).

Разом з тим, 21.10.2019 р. набув чинностіКодекс України з процедур банкрутства, відповідно до ст.1 якого, банкрутство це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГосподарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі №905/2030/19 зазначено, щоКодекс України з процедур банкрутства таГосподарський процесуальний кодекс Україниє нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм міжстаттею 7 КУзПБтастаттею 20 ГПК Україниповинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше.Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттямКУзПБзаконодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмоїстатті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулюванняЗаконом № 2343-XIIта іншими процесуальними кодексами України.

Разом з тим, у постанові від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних висновків та зазначила наступне:

92. Аналіз змісту наведених приписівКУзПБу взаємозв`язку з нормамистатті 20 ГПК Українидозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

93. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

94. Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

95. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України,КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким єКУзПБ.

96. Водночас у пункті 8 частини першоїстатті 20 ГПК Українийдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а устатті 7 КУзПБ- про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

97. При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першоїстатті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПК України.

98. Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуальногозаконумають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 5 частини 1статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

У справі що розглядається предметом спору є анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 03.01.2019 року №482/ДП/49д-19, з підстави не сплати відповідачем рентної плати за спеціальне водокористування.

Згідно із ст.55 Водного кодексу України припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування. Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу, зокрема, систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори суб`єкта владних повноважень предметом якого є анулювання дозволу на спеціальне водокористування.

В свою чергу посилання на той факт, що боржник - ПрАТ "Царичанський завод мінводи" знаходиться в особливому правовому режимі - в процедурі банкрутства, а тому подальший розгляд справи повинен здійснюватися Господарським судом Дніпропетровської області, суд не бере до уваги, оскільки правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України,КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким єКУзПБ.

В даному випадку, Держводагентство не є кредитором та стягувачем грошових зобов`язань, а позовні вимоги не підлягають грошовій оцінці і мають немайновий характер.

Тому враховуючи, що спір у даній справі є немайновим, та таким, що не пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін спору, має вирішуватися саме за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки підстави та предмет заявленого позову відноситься до юрисдикції адміністративних судів, зазначене положення статті 238 КАС України не підлягає до застосуванню в даному випадку.

Також суд звертає увагу третьої особи на стороні відповідача, яка заявила дане клопотання, що не допускається одночасне закриття провадження у справі та передача адміністративної справи до іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.28, 29, 238, 241, 243, 248, 250 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про закриття провадження у справі та передачу матеріалів адміністративної справі №160/19690/22 на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складений 17.05.2023 року.

Суддя К.С. Кучма