Рішення

від 22.05.2023 по справі 520/11949/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 р. № 520/11949/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ЛІФТ» (вул. Гольдбергівська, буд. 9, офіс 11,м. Харків,61140) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СВ ЛІФТ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA807000/2022/000395/2 від 28.11.2022 року.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N 807200/2022/000204 від 28.11.2022 року.

3. Судові витрати розподілити згідно КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA807000/2022/000395/2 від 28.11.2022 року картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби № 807200/2022/000204 від 28.11.2022 року є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.01.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 19.01.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, оскаржувані що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA807000/2022/000395/2 від 28.11.2022 року картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N 807200/2022/000204 від 28.11.2022 року є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ ЛІФТ» зареєстроване у встановленому законодавством порядку та здійснює господарську діяльність по вул. Гольдбергівська, будинок 9, офіс 11 в м. Харкові в тому числі за напрямками продажу та монтажу ліфтового обладнання.

18.11.2022 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці позивачем - ТОВ «СВ ЛІФТ», була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № UA807200/2022/004258 на товари «Ліфти пасажирські, з електричним керуванням, нові, у розібраному стані…», який надійшов на адресу ТОВ «СВ ЛІФТ» в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу товару.

У графі 44 вказаної ЕМД декларантом були зазначені наступні документи:

- за кодом «d0271» - пакувальний лист б/н від 14.02.2022;

- за кодом « 0380» - інвойс № INS2022000000023 від 18.02.2022;

- за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №057951 від 19.02.2022;

- за кодом « 7014» - декларація про походження товару № INS2022000000023 від18.02.2022;

- за кодом « 2950» - книжка МДП №SX/84998671 від 19.02.2022;

- за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №24/02/22_1 від 24.02.2022;

- за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контаркту) №1 від 29.12.2021;

- за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контаркту) №2 від 08.12.2021;

- за кодом «d4104» - зовнішньоекономічний договір №001-2021 від 08.12.2021

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № UA807200/2022/004258, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Також судом встановлено, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UA807200/2022/004258, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): Учасник ЗЕД ТОВ «СВ ЛІФТ» недавно взятий на облік. Це перше митне оформлення товару за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів.

18.11.2022 до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) був направлений запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД № UA807200/2022/004258 (копія додається). Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

За результатом аналізу та співставлення вказаних документів відділом контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання було встановлено наступне:

1. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше.

2. Зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

2.1. в наданому інвойсі відсутні умови поставки відповідно до п. 4.1 Контракту №001-2021 від 08.12.2021 Продавец осуществляет поставку товара на условиях FCA Стамбул (Турция) в соответсвии с Инкотермс 2000, если иное не оговорено в спецификации к данному Контракту.

2.2. п.6.6 контракту №001-2021 від 08.12.2021 передбачена 100% оплата за товар, відсутнє платіжне доручення.

Однак в супереч умовам контракту до митного оформлення не було надано платіжні доручення, які підтверджували б оплату товару на суму 31739 $, як зазначено в інвойсі № INS2022000000023 від 18.02.2022.

Суд зазначає, що позивачем не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується товару позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕДМ реквізитів документів за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

В процесі консультації митниці позивачем було надіслано 3 виписки по рахунку/ інформація по рахунку на суму пл.2 50 000$, пл.3 на суму 60 000$, пл. 7 на суму 29 304$, загальна сума по цим випискам становить 139304$, однак встановити яким чином ці виписки стосуються інвойсу № INS2022000000023 від 18.02.2022 та цієї конкретної поставки визначити неможливо.

В платіжних дорученнях йде посилання на заявки: CLI978041 від 05.01.2022, CLI982271 від 18.01.2022, CLI990510 від 09.02.2022 та загальний контракт №001-2021 від 08.12.2021, однак суд зазначає, що що дані заявки відсутні у розпорядженні митного органу, тому їх зміст дослідити немає можливості (платіжні додаються).

З наданих платіжних документів можна зробити єдиний висновок, що вони не стосуються партії товару, що поставлялася за декларацією № UA807200/2022/004258

2.3. Згідно з ч.4 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що бупа фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Разом з ЕМД № UA807200/2022/004258 декларантом до митниці були надані наступні транспортні (перевізні) документи:

- за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №057951 від 19.02.2022;

- за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №24/02/221 від 24.02.2022.

2.4.1. надані документи є похідними від основного документу, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення - Договору транспортного експедирування, який не був поданий до митного оформлення разом з ЕМД, що підтверджується відсутністю у графі 44 зазначених ЕМД реквізитів документа за кодом « 4301», яким має бути позначено такий документ відповідно до Класифікатора документів.

18.11.2022 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог стаття 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ.

25.11.2022 декларантом надано додаткові документи: декларацію країни експорту, попередні митні оформлення та банківські виписки відносно оплати товару.

В зв`язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару та додаткові документи не спростували сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 28.11.2022 № UA807000/2022/000395/2 за другорядним методом (резервним).

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 248 МКУ, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно з ч.1 ст. 53 МКУ з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". При внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням ЕМД, перед кодом такого документа проставляється символ "ш". Класифікатор документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі Класифікатор документів).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених, у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4. якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,-

6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що у постанові від 15.08.2019 по справі №826/19400/15 Верховний Суд дійшов висновку, що вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, докумотттп чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, митниця зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Стаття 17 Угоди передбачає, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.

З огляду на це, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Зазначене можливо здійснити, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією - рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митно оформлення яких вже здійснено і інформація про які ретельно перевірялась.

Суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476), аналіз, виявлення та оцінка ризиків посадовою особою було здійснено шляхом, зокрема:

- перевіркою повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;

- перевіркою товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;

- перевіркою пов`язаності продавця ї покупця та чи вплинули їх взаємовідносини на ціну товарів, які подаються до митного оформлення;

вивченням обставин продажу товарів між пов`язаними особами, якщо існують сумніви щодо прийнятності ціни оцінюваних товарів. При цьому необхідно розглянути відповідні аспекти операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організовують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну;

перевіркою інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між. пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним: методом, до однієї з операцій, які наведені у час чиїй вісімнадцятій статті 58 Кодексу;

перевіркою: наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну;

перевіркою документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларуванні, витрат на транспортування;

перевіркою документів, що містять відомості про вартість страхування (страхувальник, вигодонабувач, розмір страхового покриття, розмір витрат на страхування, наявність додаткового- покритті, валюта);

перевіркою включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо);

перевіркою наївності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;

перевіркою наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів;

вивченням характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідно до ч.1 ст.31 МКУ проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів.

Відповідно до ч.5 ст.31 МКУ можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Положення про ЄАІС, затвердженого наказом Державної митної служби України №1341 від 04.11.2010, ЄАІС це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов`язаних інформаційних систем.

Згідно з розділом 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій, в якості джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційного комплекси ЄАІС.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту, іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту, іншого місця ввезення на митну територію України.

Частина 5 ст.58 МКУ дає визначення словосполучення «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Необхідність подання відповідного договору обумовлена тим, що послуги з перевезення - це цивільні правовідносини, підставою виникнення яких є відповідний договір. Саме договором сторони визначають, зокрема. предмет правовідносин, порядок надання послуг, порядок здійснення розрахунків за надані послуги тощо.

Наявність договору (контракту) на транспортне експедирування для митного оформлення обумовлене необхідністю для митного органу:

встановити суб`єктний склад даних правовідносин;

визначити належність виданої певним суб`єктом

господарювання довідки про транспортні витрати до товарів, митне оформлення яких здійснюється;

визначити обсяг документів, які повинні подаватись до

митного оформлення, а саме - якщо договором передбачена передоплата, то надання банківського платіжного документа, який підтверджує оплату послуг, є обов`язковим.

Суд зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територю України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд зазначає, що позивачем до митного ооргану не було надано договір на транспортування та рахунок на перевезення надане ані в порядку консультації; ані у порядку ч. 8 ст. 55 МКУ.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Щодо підтвердження витрат на транспортування довідкою про вартість перевезення №24/02/22_1 від 24.02.2022, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного у Постановах від 04.08.2021 по справі №520/4787/21 та від 04.08.2021 по справі №520/3241/19:

«Доводи Товариства про те, що подання вказаного транспортного експедирування є необов`язковим, оскільки його норми є банкетними, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неприйнятними, оскільки саме за домовленістю сторін, яка знайшла своє відображення в договорі, визначено предмет правовідносин між сторонами, умови їх здійснення, порядок, способи та строки розрахунків за надані послуги тощо.

Зокрема, виходячи зі змісту п.3.1 даного договору вбачається оформлення Експедитором рахунку, який має оплачуватись Клієнтом (позивачем). Проте, на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, були надані довідки про транспортні витрати, хоча жодним пунктом договору транспортно-експедиційного обслуговування №07.10.2018/2570Д від 07.10.2018 року не передбачено оформлення Експедитором довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення.

Крім того, відповідно до розділу ПІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,-

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, враховуючи наведені приписи норм законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за даних обставин застосування до імпортованих позивачем товарів основного методу визначення їх митної вартості неможливе.»

Таким чином суд дійшов висновку, що довідка може вважатись документом, який підтверджує заявлену митну вартість товарів, виключно, коли вказана довідка передбачена договором, а отже сумніви митного органу щодо правильності заявленої суми витрат на транспортування оцінюваних товарів не було спростовано.

Згідно з положеннями ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Таким чином, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД № UA807200/2022/004258, було виявлено, що ці документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч. 10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Крім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч.5 ст.55 МКУ була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно з положеннями частини 5 статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або.підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України визначено, що у разі, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівці (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове: рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 55 МКУ була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, ,яка наявна в митному органі.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст.54 МК України встановлено, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів:

- у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МК України;

- відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст.54 МК України);

- невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 МКУ (п.3 ч.6 ст.54 МК України).

Відповідно до ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) розрахунки згідно з цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МК України); використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МК України).

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA807000/2022/000395/2 від 28.11.2022 року є таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Щодо вимоги позивача скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N 807200/2022/000204 від 28.11.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Митного кодексу України (далі МКУ) відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що товари позивача були оформлені та випущені у вільний обіг за новою електронною митною декларацією (далі - ЕМД) від 02.12.2022 № UA807200/2022/004724 і на теперішній час саме ця декларація має юридичну силу.

Відповідно до ч.8 ст.264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ЛІФТ» (вул. Гольдбергівська, буд. 9, офіс 11,м. Харків,61140) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.