Рішення

від 16.05.2023 по справі 903/40/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2023 року Справа № 903/40/23 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу №903/40/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МКАРГО», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця Ключка Юрія Васильовича , м. Луцьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРДІ», м. Харків

про захист ділової репутації

Представники сторін:

від позивача: Дворак Дмитро Євгенійович, адвокат, ордер серія АА №1263373 від 02.01.2023;

від відповідача: не прибув

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «МКАРГО» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи підприємця Ключка Юрія Васильовича у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:

- заборонити (припинити розповсюдження повідомлень Фізичною особою-підприємцем Ключко Юрієм Васильовичем, які розмішенні на транспортному-інформаційному сервісі Lardi-Trans) (https://lardi-trans.com/) за посиланнями (з урахуванням заяви про надання додаткових доказів та уточнень позовних вимог):

1) https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/13065329460/

2) https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/11296505281/

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поширення неправдивої інформації відповідачем, яка завдає шкоди діловій репутації позивачу, шляхом розміщення відомостей на транспортно- інформаційному сервісі Lardi-Trans.

Ухвалою суду від 06.01.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 406,00 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2022.

Ухвалою суду від 13.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.02.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою суду від 07.04.2023 постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 26.04.2023, залучено третьою особою , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРДІ».

Ухвалою суду від 26.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2023.

Представник позивача, у судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити у повному об`ємі та заявив клопотання про повернення частини сплаченого судового збору.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Між ТОВ «МКарго» та ФОП Ключко Ю.В. було укладено два договори-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1609/03 від 16.09.2022 р. та № 1609/04 від 16.09.2022 р.

Відповідно до п. 1 Договорів Перевізник зобов`язується надати послугу, а саме: доставити автомобільним транспортом до місця призначення довірений йому вантаж, перевезти вантаж та видати його вантажоодержувачу (надалі Послуга перевезення), а Експедитор зобов`язується прийняти та вчасно оплатити послугу перевезення.

Відповідно до п. 3 Договорів вантажоодержувач визначається згідно CMR.

У межах надання Послуги перевезення були складені CMR № З6172/gsi/01219 від 21.09.2022 та CMR № 018143 від 21.09.2022 р. (надалі CMR).

Згідно п. 2 CMR вантажоодержувачем вказано ПП «АЛМА-ВЕКО, ФУД» ідент. код в ЄДРПОУ: 33601824 (надалі Одержувач).

Отже, згідно Договорів та CMR ФОП Ключко Ю.В. взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу.

Відповідно до п. 5 Договорів, сторони погодили, що оплата Послуги перевезення здійснюється Позивачем відповідно п. 3 Договору у випадку, якщо в оригіналі CMR відсутні зауваження вантажоодержувача стосовно вантажу (пошкодження, нестача тощо) та/або відсутнє посилання на відповідний акт, складений вантажоодержувачем.

Відповідно до п. 3 Договорів, вартість Послуги перевезення згідно кожного Договору становить: 3 900,00 Євро, разом за Договорами вартість послуги перевезення становить: 7 800,00 Євро.

Згідно указаного пункту сторони погодили здійснення оплати у гривні за курсом НБУ на день розвантаження Вантажу.

Відповідно до п. 24 CMR № З6172/gsi/01219 від 21.09.2022 р., частина Вантажу була передана Одержувачу 28.09.2022 р., а згідно п. 24 CMR № 018143 від 21.09.2022 р. іншу частину вантажу передано Одержувачу 29.09.2022 р., про що Одержувач зробив відмітку у п. 24 CMR.

Встановлено, що курс НБУ на Євро станом на 28.09.2022 р. становив 35,2576 грн. за 1 (одне) Євро, а курс Євро станом на 29.09.2022 р. 34,9742 грн. за 1 (одне) Євро.

Відповідно до розрахунку загальна сума, яка мала бути сплачена відповідачу згідно п.3 договорів становить 273 904, 02 грн. (а.с.16).

Як вбачається із матеріалів, справи позивачем було оплачено винагороду відповідачу у сумі 259 213, 89 грн., що підтверджується платіжними дорученням №655 від 29.09.2022 на суму 71 187, 48 грн., платіжним дорученням №656 від 29.09.2022 на суму 71 187, 48 грн. та платіжним дорученням №724 від 26.10.2022 на суму 116 838, 93 грн.

Відповідно до п. 24 CMR, у момент передачі Вантажу Одержувачем за адресою розвантаження було виявлене пошкодження Вантажу.

Факт наявності шкоди Вантажу було зафіксовано представниками Одержувача та водіями Відповідача у актах щодо частини Вантажу, який перевозився згідно CMR № З6172/gsi/01219 від 21.09.2022 р. у акті № 1 від 28.09.2022 р., щодо частини Вантажу, що перевозився згідно CMR № 018143 від 21.09.2022 р. у акті № 2 від 29.09.2022. (а.с.20).

29.09.2022 Одержувач звернувся із претензіями до позивача вих. № 28-09-22/1 вiд 29 вересня 2022 р. за Договором-заявкою №1609/03 від 16.09.2022 та вих. № 29-09-22/1 вiд 29 вересня 2022 р. за Договором-заявкою №1609/04 від 16.09.2022 р., якими вимагає відшкодувати розмір збитків на суму 25 536,03 грн.

У свою чергу 30.09.2023 позивач надав відповідачу претензії №3009/02 з аналогічними вимогами відшкодувати збитки на суму 25 536, 03 грн.

У подальшому Позивач звернувся до Одержувача з пропозицією зафіксувати суму відшкодування збитків в 10 000,00 грн. за кожною із претензій, що разом становить 20 000,00 грн., а саме відшкодування здійснити шляхом зменшення вартості перевезення Вантажу на розмір зафіксованої суми відшкодування.

Зазначене сторони зафіксували листом-погодженням вих. № 1410/02 від 14.10.2022, який Позивач надав Одержувачу, а Одержувач прийняв таку пропозицію шляхом проставлення підпису та печатки на указаному листі Позивача.

З такою самою пропозицією (офертою) Позивач звернувся і до Відповідача, надіславши йому лист-погодження вих. № 1410/03 від 14.10.2022 , а Відповідач у свою чергу його акцептував та погодився зменшити розмір винагороди за послугу на 20 000,00 грн.

Відтак, сума яку мав сплатити позивач з урахуванням підписаних сторонами листів-погодження становить 259 213, 89 грн.

Отже, за результатами взаєморозрахунків встановлено, що позивачем на адресу відповідача була здійснена переплата коштів у розмірі 5309, 87 грн.

Вищезазначена передплата позивача, була повернута відповідачем у процесі розгляду справи, що підтверджується платіжною інструкцією №90001 від 27.01.2023 на суму 5309, 87 грн.

Встановлено, що після проведення 14.10.2022 взаєморозрахунків, відповідач 27.10.2023 здійснив поширення інформації, на Транспортно-інформаційному сервісі Lardi-Trans (https://lardi-trans.com/), який використовується учасниками ринку перевезення для здійснення підприємницької діяльності, та за посиланням https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/13065329460/ Відповідач публічно розмістив таку інформацію: «Здійснив перевезення Гданськ- Київ сума фрахту 3900 євро по курсу НБУ 142374,96 грн. Замовник нарахував мені збитків на 10 тис грн., ми підписали відповідний лист (додаю до притензій), про все домовились але гроші я так і не побачив. Станом на сьогоднішній день фірма МКарго оплатила мені 71187,48 грн, борг переді мною за мінусом тих 10 тис., про які ми домовились становить 61187.48 грн.»;

- за посиланням https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/11296505281/ Відповідачем розміщено таке ж саме повідомлення: «Здійснив перевезення Гданськ- Київ сума 4 фракту 3900 євро по курсу НБУ 142374,96 грн. Замовник нарахував мені збитків на 10 тис грн., ми підписали відповідний лист (додаю до притензій), про все домовились але гроші я так і не побачив. Станом на сьогоднішній день фірма МКарго оплатила мені 71187,48 грн, борг переді мною за мінусом тих 10 тис., про які ми домовились становить 61187.48 грн.».

Отже, звертаючись до суду із позовом, позивач доводить, що поширені відповідачем публікації містять неправдиву інформацію, а відтак просить суд заборонити (припинити) їх поширення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

При цьому за змістом приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, інформацією є, зокрема, документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

При цьому, за приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п.2 ч. 2 ст.119 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Як встановлено судом, 27.10.2022 на Транспортно-інформаційному сервісі Lardi-Trans (https://lardi-trans.com/) о 10:18 опубліковано наступні відомості (а.с. 24):

«Здійснив перевезення Гданськ- Київ сума 4 фракту 3900 євро по курсу НБУ 142374,96 грн. Замовник нарахував мені збитків на 10 тис грн., ми підписали відповідний лист (додаю до притензій), про все домовились але гроші я так і не побачив. Станом на сьогоднішній день фірма МКарго оплатила мені 71187,48 грн, борг переді мною за мінусом тих 10 тис., про які ми домовились становить 61187.48 грн.»

Пізніше, о 27.10.2022 о 10:32 опубліковано аналогічне вищезазначеному повідомлення.

Суд встановив, що факт опублікування (поширення) зазначених відомостей на Транспортно-інформаційному сервісі Lardi-Trans, не заперечується відповідачем.

Дані обставини, підтверджуються зокрема заявою відповідача на адресу ТОВ «Ларді», що є власником веб-ресурсу на якому було розміщено інформацію, у якій відповідач вказує, що ним розміщено повідомлення щодо виконання договірних обов`язків із позивачем та просить видалити і не поновлювати інформацію розміщену ним 26.10.2022.

Судом встановлено, що публікації розміщені відповідачем не 26.10.2022, а на день пізніше 27.10.2022.

При цьому суд наголошує, що вищезазначені публікації були опубліковані відповідачем пізніше, ніж проведення взаєморозрахунків сторонами 14.10.2023, а відтак інформація, що поширив відповідач на персональній веб-сторінці у транспортно-інформаційному сервісі «Lardi-Trans» не відповідає дійсності.

З метою встановлення обставин, щодо публікацій та дописів на персональній веб-сторінці у транспортно-інформаційному сервісі «Lardi-Trans», а саме чи власник веб-сторінки має доступ не залежно від власника веб-сайту та може розміщувати інформацію на веб-сторінці і управляти нею та чи власник транспортно-інформаційного сервісу Lardi-Trans бере безпосередню участь у розміщенні інформації як власник веб-сайту та встановлення обставин щодо їх повторної публікації, суд залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРДІ» (61072, Харківська обл., місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 24-Б, код ЄДРПОУ 30516477) третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Зокрема, у своїх поясненнях від 25.04.2023 ТОВ «ЛАРДІ», підтверджує доводи позивача, що розміщення претензій відбулось саме 27.10.2022, тобто після проведення взаєморозрахунків між сторонами та вказує, що користувачі транспортно-інформаційного сервісу «Lardi-Trans», несуть повну відповідальність за зміст, правдивість і об`єктивність всієї інформації, яку розміщують від свого імені на сайті. Тільки особисто користувач, зайшовши в свій обліковий запис, може здійснювати розміщення інформації, що стосується надання транспортних або транспортно-експедиторських послуг, прикладати до такої інформації підтверджуючі документи та висловлювати свою думку щодо якості наданих йому послуг, а відтак ТОВ «ЛАРДІ» не втручається в діяльність користувачів сайту і надає їм можливість самостійно розміщувати та видаляти інформацію, розміщену від імені їх облікового запису.

При цьому, для початку роботи на сайті, кожен користувач зобов`язаний зареєструвати свій обліковий запис в якому зазначаються всі ідентифікуючі користувача характеристики (назва, код ЄДРПОУ, адреса, тощо). При реєстрації облікового запису кожен користувач зобов`язаний ознайомитись та надати свою згоду на умови угоди користувача, яка детально регламентує умови та порядок надання послуг та сервісів на сайті. Без надання згоди на умови такої угоди, жоден користувач не може зареєструвати свій обліковий запис і, відповідно, не може розпочати користуватись послугами та сервісами сайту.

Відповідно до пп. 2.1.2 угоди користувача при наданні сервісів на сайті, інформація, що розміщується, заснована на відомостях, наданих сайту користувачами. Користувачі, які розміщують і просувають свої послуги з перевкезення та/або транспортно-експедиторські послуги, несуть повну відповідальність за оновлення інформації про ціни, тарифи, збори, наявність вільного транспорту, вантажів, правила, умови та інші дані, що відображаються на сайті.

Відповідно до п.16, 17 «Правил розміщення та оскарження претензій», які є складовою частиною угоди користувача претензія не підлягає видаленню, а змінюється її статус.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача викладені у поясненнях від 05.04.2023 за вх. № 01-75/2103/23, у яких зазначає, що не надавав згоди транспортно-інформаційному сервісу «Lardi-Trans» на повторне розміщення інформації щодо заборгованості.

Відтак, судом встановлено, що автором відомостей, припинення (заборона) поширення яких становить предмет спору є Фізична-особа підприємець Ключко Юрій Васильович.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на наведене, позивач має право на недоторканість ділової репутації, а також право на відповідь та на спростування недостовірної інформації.

Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відхиливши доводи відповідача, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які позивач просить йому відшкодувати у заяві про зменшення позовних вимог від 07.02.2023 за вх.№ 01-74/190/23 з огляду на укладений з адвокатом договір про надання правової допомоги №01/21 від 21.04.2021, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що на обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано копію додатку 1 до договору про надання правової допомоги № 01/21 від 01.04.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКАРГО» та Адвокатським бюро «Михайло Дворак і Партнери», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру серії АА № 1263373 на ведення справи та копію платіжного доручення № 954 від 30.01.2023 та рахунок на оплату №8 від 30.01.2023 на суму 8075 грн із зазначенням обсягу виконаної роботи, зокрема:

- підготовка зустрічної претензії вих. № 0311/02 від 03.11.2022 р. про відшкодування збитків на суму 25 536,03 грн та припинення порушення ділової репутації у відповідь на лист-претензію ФОП Ключко Ю.В. від 25.10.2022 р. винагорода Бюро 2375,00 грн (2,5 год.);

- підготовка проекту позову до ФОП Ключко Ю.В. про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5 309,87 грн та захист ділової репутації винагорода Бюро 4750,00 грн (5 год.);

- подання позову до ГС Волинської області про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5 309,87 грн та захист ділової репутації до ФОП Ключко Ю.В. - винагорода Бюро 950,00 грн (1 год.)., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру серії ВН № 075568 на ведення справи та копію платіжного доручення № 1182 від 09.04.2019.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом при підготовці ним позову про захист ділової репутації позивача, зважаючи, що представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог від 07.02.2023 за вх.№ 01-74/190/23, у частині повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5309, 87 грн., господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8075 грн. по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, а відтак підлягають до задоволення на підставі п.1. ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак позивачу слід повернути з Державного бюджету України 2481 грн. надміру сплаченого судового збору згідно платіжної інстуркції №841 від 06.12.2023 на суму 4962 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, заяви позивача про зменшення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, 2481 грн. витрат по сплаті судового збору слід покладаєти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 34, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123,126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Заборонити (припинити) розповсюдження повідомлень Фізичною особою- підприємцем Ключко Юрієм Васильовичем на Транспортно-інформаційному сервісі «Lardi-Trans» за посиланнями:

- https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/13065329460/ ;

- https://lardi-trans.com/uk/log/reliability-zone/claims/11296505281/ .

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Ключка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКАРГО» (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 3-Б, 4 поверх, код ЄДРПОУ 43202806) 2481 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 8075 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МКАРГО» (01004, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 3-Б, 4 поверх, код ЄДРПОУ 43202806) з Державного бюджету України 2481 грн. надміру сплаченого судового збору, у зв`язку із зменшенням позовних вимог, згідно платіжної інструкції від 06.12.2022 №841 в сумі 4962 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2023

СуддяВ. М. Дем`як