Рішення

від 23.05.2023 по справі 903/293/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2023 року Справа № 903/293/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, с. Колодяжне Ковельський район

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі, м. Ковель

про стягнення 15 460 грн. 72 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23.03.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Зернарі про стягнення 15 460 грн. 72 коп., в т. ч. 11 043 грн. 37 коп. пені, 4 417 грн. 35 коп. річних. Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрати по сплаті судового збору складають 2 684 грн. 00 коп., на правову допомогу - 30 000 грн. 00 коп.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням умов договору поставки від 26.12.2022 № 26/12/2 щодо своєчасної оплати товару.

Ухвалою суду від 24.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 04.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Строк для подання відзиву по 19.04.2023.

24.04.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача (надісланий засобом поштового зв`язку 19.04.2023), згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано дату спливу строку для погашення заборгованості. Рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні в супереч п. 2.3 договору не надані позивачем товариству. Оскільки відповідачем не були порушені строки оплати товару, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні. Заявлені позивачем 30 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу не є обґрунтованими. Просить стягнути з позивача 20 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №7601873519745 відправлений відповідачем на адресу позивача відзив не вручений під час доставки «інші причини».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (№910/20360/21 від 06.02.2023) наголошував, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник (відповідач). Недотримання відповідачем обов`язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким відповідачем процесуального строку.

Строк для подання відповіді на відзив по 05.05.2023.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

26.12.2022 між СТОВ імені Лесі Українки (постачальник) та ТОВ «Торгова Група Зернарі» (покупець) укладено договір поставки №26/12/2 (а.с. 7-10).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору поставки продуктів переробки зернових культур №26/12/2 від 26.12.2022.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар), вказаний у специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар (п. 1.1). Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальні кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються специфікацією, що є додатком до договору (п. 1.3). Поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), обумовлених сторонами в специфікаціях до договору (п. 2.1). Місце поставки товару визначається відповідно до специфікації на кожну партію товару (п. 2.2). Одночасно з товаром постачальник передає такі документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (п. 2.3). Перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця (п. 3.4). Ціна за одиницю товару та загальна його вартість кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору (п. 5.1). Умовим та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до договору (п. 5.4). У випадку порушення покупцем строків оплата товару, він повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочив від суми боргу. Крім того покупець сплачує на користь постачальника 20-х відсотків річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України (п. 7.4). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.08.2023 (п. 9.1).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Сторонами підписано специфікацію №1 від 26.12.2022 на поставку ріпаку кількістю 300 т, загальною вартістю 5 100 000 грн. 00 коп. Завантаження товару здійснюється зі складу і транспортом постачальника за адресою: м. Ковель, вул. Луцька, 15 (п. 2). Оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86% вартості завантаженого товару, але до моменту розвантаження товару із транспорту постачальника та 14% - протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання оригіналів документів покупцю (п. 6) (а.с. 11).

На виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 1 242 359 грн. 95 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 28.12.2022 №РН-000280, №РН-000281, №РН-000282, які направлені позивачем на адресу відповідача 03.02.2023 (а.с. 13-19).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 11 043 грн. 37 коп. пені та 4 417 грн. 35 коп. 20% річних за період з 12.01.2023 по 06.03.2023.

Судом встановлено, що на виконання п. 6 специфікації відповідачем 28.12.2022 здійснено оплату товару в сумі 1 093 070 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №732, що на 24 640 грн. 44 коп. більше ніж 86% вартості завантаженого товару (а.с. 20).

Залишок боргу складає 149 289 грн. 95 коп.

Порядок оплати 14% вартості завантаженого товару визначений п. 6 специфікації від 26.12.2022 та ставиться в залежність від настання певних подій: протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання оригіналів документів покупцю.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №49 від 08.03.2023 про сплату 11 043 грн. 37 коп. пені, 4 417 грн. 35 коп. 20% річних за порушення строків оплати. Зазначає, що податкова накладна за проданий ріпак була ним зареєстрована 10.01.2023, у зв`язку з чим строк сплати 149 289 грн. 95 коп. сплив 12.01.2023 (а.с. 41-45).

Відповідач реєстрацію позивачем податкової накладної 10.01.2023 не заперечив.

П. 2.3 договору визначено обов`язок постачальника одночасно з товаром передати покупцю такі документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.

В той же час, п.п. 2.4, 2.5 договору визначено, що у випадку якщо постачальник не має можливості супроводити поставку товару оригінальними документами згідно п. 2.3, приймання товару може відбутися за скан. копіями цих документів, заздалегідь направленими на електронну адресу покупця. При застосування п. 2.4 цього договору постачальник не пізніше ніж на протязі п`яти календарних днів відправляє на адресу покупця оригінали документів.

Позивачем 03.02.2023 надіслано на адресу відповідача видаткові накладні від 28.12.2022 №РН-000280, №РН-000281, №РН-000282, договір поставки від 26.12.2022 в двох примірниках, які відповідач отримав 07.02.2023, що не заперечується останнім у відзиві.

Докази надіслання позивачем на адресу відповідача рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної відсутні.

В той же час, наявність у відповідача рахунку фактури №СФ-0000167 від 28.12.2023 підтверджується самим відповідачем, який здійснив посилання на нього у платіжних інструкціях від 28.12.2022 №732, від 06.03.2023 №645.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

При цьому Верховний Суд відзначає, що обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається. Отже за умови, що інша сторона надала пакет первинних бухгалтерських документів, які не містять дефектів, і які підтверджують здійснення сторонами господарської операції, а інша сторона не визнає факт поставки, саме ця сторона має довести факт непоставки наданням про це доказів. Саме за таких обставин, з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства, інша сторона має доводити іншими доказами факт передання нею товару.

Наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам статті 9 цього Закону, за наявності зареєстрованих податкових накладних, у сукупності фіксують факт здійснення господарської операції (постачання товару), є підставою для настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, згідно з приписами частини першої статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №912/1414/21 від 08.06.2022.

Не надіслання позивачем 03.02.2023 відповідачу рахунку на оплату, товарно-транспортних накладних за договором постачання не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції постачання продукції та звільнення відповідача від своєчасної оплати поставленого товару.

Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буле впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відсутність доказів надіслання оригіналів рахунку та товарно-транспортних накладних не може бути підставою для відмови у позові.

При цьому судом враховано, що товарно-транспортна накладна визначена як обов`язковий документ для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення. Правильно оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів в обов`язковому порядку. Отримання товару відповідач не заперечує.

Проте якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб власним транспортом (або орендованим), коли сторонній перевізник відсутній, то товарно-транспортна накладна не потрібна.

Сторони не обґрунтували яким транспортом перевозився товар і необхідність товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 3.4 договору перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця.

В матеріалах справи відсутні обґрунтування та докази щодо передачі відповідачу рахунку та товарно-транспортних накладних (в скан. копіях чи оригіналів).

Докази витребування у позивача таких документів, надіслання їх після 03.02.2023 в матеріалах справи відсутні. Борг відповідачем сплачений повністю після отримання видаткових накладних.

Питання недопоставки товару не є предметом спору в межах даної справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 11 043 грн. 37 коп. пені, 4 417 грн. 35 коп. 20% річних, нарахованих за період з 12.01.2023 по 06.03.2023.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 7.4 договору, передбачено, що покупець сплачує на користь постачальника 20-х відсотків річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано, що видаткові накладні від 28.12.2022 позивачем на адресу відповідача в порушення п. 2.5 договору направлені 03.02.2023, відповідачем отримані 07.02.2023.

Оскільки надіслання оригіналів документів є договірним зобов`язанням позивача, з яким сторони пов`язують настання строку оплати 14% вартості товару, з врахуванням визначеного п. 6 специфікації від 26.12.2022 строку оплати, останнім днем оплати 14% боргу є 09.02.2023.

З нарахованих позивачем 20% річних підставними та підлягають до стягнення з відповідача 1 963 грн. 27 коп., нарахованих за період з 10.02.2023 по 05.03.2023 (06.03.2023 день оплати) (149 289,95 x 20 % x 24 : 365 : 100).

У позові на суму 2 454 грн. 08 коп. слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначені періоду нарахування.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

П. 7.4 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, він повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу.

З нарахованих позивачем 11 043 грн. 37 коп. пені, підставними та підлягають до стягнення з відповідача 4 908 грн. 16 коп., нарахованих за період з 10.02.2023 по 05.03.2023 (06.03.2023 день оплати) (149 289,95 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 24 днів (прострочення) : 100).

У позові на суму 6 135 грн. 21 коп. слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначені періоду нарахування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати в частині задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в сумі 1 192 грн. 89 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

Докази понесення інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» (вул. Брестська, буд. 111м, м. Ковель, код ЄДРПОУ 43432677) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (вул. Лесі Українки, 11, с. Колодяжне, Ковельський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 03736842)

- 1 963 грн. 27 коп. 20% річних, 4 908 грн. 16 коп. пені та 1 192 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 8 064 грн. 32 коп. (вісім тисяч шістдесят чотири грн. 32 коп.).

3. У позові на суму 8 589 грн. 29 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук