Постанова

від 20.09.2023 по справі 903/293/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Справа № 903/293/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Грязнов В.В. , суддя Юрчук М.І.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 23.05.2023 суддею Кравчук А. М. у м. Луцьк у справі № 903/293/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі"

про стягнення 15460, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

СТзОВ імені Лесі Українки (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Торгова група Зернарі" (далі - відповідач) 15460, 72 грн., в тому числі 11043, 37 грн. пені, 4417, 35 грн. річних.

В обгрунтування позовних вимог товариство послалось на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 26.12.2022 № 26/12/2 щодо своєчасної оплати товару.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у даній справі вищевказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1963, 27 грн. 20% річних, 4908, 16 грн. пені та 1192, 89 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог на суму 8589, 29 грн. відмовлено.

Місцевий суд у своїх висновках погодився з доводами позивача про несвоєчасність проведених розрахунків за отриманий товар та з огляду на невірно визначений період нарахування санкцій вимоги задоволив частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати у задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказав про те, що мають місце підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цілому у зв`язку з наступним: 1) судом першої інстанції: не з`ясовано у повній мірі обставини, що мають значення для справи; 2) має місце невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; 3) судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема відмічає, що

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Торгова група "Зернарі" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі № 903/293/23; зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі № 903/293/23; постановлено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

За розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку із закінченням повноважень судді-члена колегії Савченка Г.І. (рішення ВРП від 20.07.2023 № 731/0/15-23), відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі № 903/293/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023, для розгляду справи № 903/293/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. суддя Грязнов В.В.

Від СТзОВ імені Лесі Українки на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Поряд з цим, позивач у вказаному відзиві просить суд приєднати до матеріалів справи письмові докази на спростування обставин, зазначених у апеляційній скарзі, а саме: оригінал видаткових накладних, копії ТТН, податкову накладну, довіреність, рахунок-фактура, покази свідка, який здійснював відвантаження товару та передавав оригінали документів у момент завантаження.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обгрунтування причин неподання вищевказаних доказів в суді першої інстанції товариство вказало про те, що дані докази не були приєднані до матеріалів справи, оскільки сторона позивача не отримувала відзив на позов, а тому товариству не були відомі обставини щодо яких відповідач заперечує.

Судом констатується, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.03.2023, серед іншого, позовну заяву СТзОВ імені Лесі Українки було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 ГПУ України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

24.04.2023 на адресу місцевого господарського суду надійшов відзив відповідача (надісланий засобом поштового зв`язку 19.04.2023) із викладеною правовою позицією стосовно позову.

Як вбачається із витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 7601873519745, відправлений відповідачем на адресу позивача відзив не вручений під час доставки із зазначенням підстави невручення - "інші причини".

З даного приводу місцевим господарським судом підставно зроблено посилання на сформовану практику Верховного Суду, яка чітко визначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, на тому, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник. Недотримання стороною обов`язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким такою стороною процесуального строку.

Окремо судом відмічається, що провадження у даній справі, як зазначено вище, відкрито Господарським суду Волинської області 24.03.2023 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а рішення за результатами розгляду справи прийнято 23.05.2023, тобто після спливу майже двох місяців з моменту відкриття провадження у справі.

Судом констатується, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти росії" від 05.02.2004).

Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості протягом строку розгляду справи місцевим господарським судом знайомитись із матеріалами справи та в цілому дізнаватись про хід її розгляду.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання неповажними причин неподання вищевказаних доказів позивачем в суді першої інстанції, відтак, клопотання товариства про приєднання до матеріалів справи письмових доказів не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки продуктів переробки зернових культур № 26/12/2, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар), вказаний у специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальні кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються специфікацією, що є додатком до договору (п. 1.3).

В силу п. 2 договору, завантаження товару здійснюється зі складу і транспортом постачальника за адресою: м. Ковель, вул. Луцька, 15. Згідно п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), обумовлених сторонами в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, місце поставки товару визначається відповідно до специфікації на кожну партію товару. Одночасно з товаром постачальник передає такі документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну (п. 2.3).

Згідно п. 3.4 договору, перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця.

Ціна за одиницю товару та загальна його вартість кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору (п. 5.1).

Згідно п. 5.4 договору, умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до договору. У випадку порушення покупцем строків оплата товару, він повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочив від суми боргу.

Оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86% вартості завантаженого товару, але до моменту розвантаження товару із транспорту постачальника та 14% - протягом двох днів після реєстрації податкової накладної податку на додану вартість та надання оригіналів документів покупцю (п. 6).

Крім того покупець сплачує на користь постачальника 20-ть відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України (п. 7.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.08.2023 (п. 9.1).

Судами встановлено, що сторонами договору підписано специфікацію № 1 від 26.12.2022, відповідно до якої постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку партії товару - 300 тон ріпаку загальною вартістю 5100000 грн. включно з ПДВ.

Згідно п. п. 5, 6 специфікації, строк поставки товару - до 15.01.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу поставлено товар на загальну суму 1242359, 95 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 28.12.2022 № РН-000280, №РН-00 0281, № РН-000282.

У свою чергу, на виконання п. 6 специфікації, відповідачем 28.12.2022 здійснено оплату поставленого товару в сумі 1093070 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 732, що на 24640, 44 грн. більше ніж 86% вартості завантаженого товару.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 49 від 08.03.2023 про сплату 11043, 37 грн. пені та 4417, 35 грн. 20% річних за порушення строків оплати, зазначивши при цьому, що податкова накладна за проданий ріпак була ним зареєстрована 10.01.2023, у зв`язку з чим строк сплати 149289, 95 грн. сплив 12.01.2023.

Зазначені обставини стали підставою для звернення СТзОВ імені Лесі Українки до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 11043, 37 грн. пені, 4417, 35 грн. 20% річних, нарахованих за період з 12.01.2023 по 06.03.2023.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням від 23.05.2023 вимоги позивача задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 1963, 27 грн. 20% річних, 4908, 16 грн. пені, а у задоволенні позовних вимог на суму 8589, 29 грн. рішенням суду відмовлено.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи було встановлено фактичні обставини щодо укладання договору поставки від 26.12.2022 між позивачем та відповідачем, а також факт поставки частини товару та повної оплати такої частини.

Звертаючись з позовом до суду, позивач послався на те, що має місце порушення строків залишку оплати (14%) частини товару, а суд першої інстанції частково врахував таку мотивацію.

Як зазначено вище, згідно п. п. 1.1, 3.1, 3.2 договору поставки № 26/12/2 від 26.12.2022, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язався поставити (передати) у власність - відповідача товар, вказаний в специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору; поставки товару здійснюються партіями в строки, обумовлені у специфікаціях. Тобто, за змістом зазначених положень договору, він визначає загальні умови поставок, що деталізуються у специфікаціях, яким надається сила договору, як його невід`ємних складових частин.

Відповідно до специфікації № 1 від 26.12.2022 до договору поставки, постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку партії товару 300 тон ріпаку загальною вартістю 5100000 грн. включно з ПДВ. Згідно п.п.5, 6 цієї специфікації строк поставки товару - до 15.01.2023.

За домовленістю сторін, згідно п. п. 5.4, 2.3 договору та п. 6 вказаної специфікації № 1, оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 % вартості завантаженого товару, але до моменту розвантаження товару із транспорту постачальника та 14 % протягом двох днів після реєстрації податкової накладної ПДВ, а також надання продавцю оригінальних документів, зазначених в п. 2.3 договору, а саме: 1) видаткових накладних, 2) рахунків-фактур, 3) товарно-транспортних накладних).

Як встановлено судом, та вказано вище, у встановлений договором строк, тобто до 15.01.2023 було відвантажено лише 3 вантажівки товару загальною кількістю близько 73 тони (з 300 тон ), вартістю 1242699, 95 грн.

Вказане порушення обсягу та строків поставок було предметом претензій, які 31.01.2023 та повторно 20.02.2023 були надіслані відповідачем позивачу та які долучено самим позивачем до матеріалів позовної заяви.

У зазначених претензіях відповідач вказав про те, що листами від 10.01.2023 та від 12.01.2023 повідомляв позивача про направлення за адресою відвантаження товару 12 транспортних засобів UAB "AGROLOGISTIKA LT", які до 16.01.2023 очікували товар. Окрім того, у зазначених претензіях було вказано про наявність зустрічних претензій UAB "AGROLOGISTIKA LT" до відповідача на загальну суму 12805 євро та 13211 євро згідно двох претензій у зв`язку з простоєм транспорту, що в обумовлені договором строки та місце прибули та очікували завантаження товару СТзОВ імені Лесі Українки.

Відтак, судом констатується, що за договором поставки № 26/12/2 від 26.12.2022 було поставлено лише частину товару на умовах договору і цю частину повністю оплачено відповідачем, що також визнається сторонами спору та належним чином встановлено судом першої інстанції.

Як зазначено вище, відповідно до видаткових накладних № PH-000280, PH-000281, РН-000282 від 28.12.2022, відповідачем було отримано отримано ріпак урожаю 2022 в загальній кількості 73 т, а відповідачем у свою чергу, згідно умов договору, оплачено 86 % вартості завантаженого товару.

Решта 14% (149289, 95 грн.) згідно п. 5.1 договору та п. 6 специфікації, мало бути оплачено протягом двох днів після настання сукупності таких подій: 1) реєстрації податкової накладної податку на додану вартість, а також 2) надання оригінальних документів покупцю.

Позивач вказував, що реєстрація податкової накладної з ПДВ вчинена 10.01.2023, а відтак визначив початок порушення зобов`язання відповідачем по залишку оплати з 12.01.2023.

Жодних доказів в підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не додано. Суд першої інстанції в даному випадку зазначив про відсутність заперечень з боку відповідача щодо дати реєстрації податкової накладної, однак не звернув уваги на те, що останній у відзиві вказував про необгрунтованість визначення позивачем початку порушення зобов`язання.

Тобто настання такої події як реєстрація податкової накладної з податку на додану вартість документально не підтверджено.

Також позивач не надав доказів надсилання відповідачу оригіналів усіх документів, які останній зобов`язаний був надати за спільно погодженими умовами договору для отримання 14% доплати згідно п. 2.3. договору поставки, а саме: оригіналів рахунку-фактури та товарно-транспортних накладних.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рахунок-фактуру відповідач мав в наявності, а товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами.

При цьому, у оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд констатував, що докази надсилання позивачем на адресу відповідача рахунку-фактури та товарно-транспортних накладних відсутні.

А отже, висновки суду першої інстанції про те, що наявність у відповідача рахунку-фактури від 28.12.2023 підтверджується самим відповідачем, який здійснив посилання на нього у платіжних документах, грунтуються на припущеннях.

Відповідач не лише не підтвердив, але й у відзиві на позовну заяву заперечив факт надсилання останньому позивачем оригіналів рахунку-фактури та товарно-транспортних накладних, як це було обумовлено договором, а позивачем не було надано доказів надсилання оригіналів цих документів.

Посилання на рахунок-фактуру у платіжних документах не може бути належним доказом надсилання позивачем відповідачу саме оригіналу цього документа, а може свідчити лише про наявність у відповідача інформації про такий документ.

При обчисленні періоду прострочення оплати відповідачем суд першої інстанції виходив з того, що оригінали лише частини документів - видаткових накладних від 28.12.2022 позивачем в порушення п. 2.5 договору направлені 03.02.2023 та отримані відповідачем 07.02.2023.

Така позиція місцевого господарського суду є не обґрунтованою, оскільки позивач не виконав своє чітко визначене зобов`язання щодо надання оригіналів первинних документів, з яким сторони договору пов`язують настання строку оплати 14% вартості товару, а отже для відповідача не настав строк зустрічного зобов`язання з повної оплати товару, а тому не відбулося і прострочення.

Позиція суду стосовно не обов`язковості надання позивачем відповідачу частини первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, є не обґрунтованою, оскільки мотивування такої позиції зводиться до аналізу вибіркових нормативних актів та судових рішень з іншими предметом та обставинами спору (щодо безтоварних операцій, дефекту первинних документів, перевезень для власних потреб).

Апеляційним господарським судом констатується, що надання оригіналів первинних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) є обов`язком позивача згідно з двосторонньо погодженими умовами договору поставки від 26.12.2022 № 26/12/2, а саме, пунктом 2.3 цього договору, а відтак, позиція місцевого господарського суду про можливість позивачем порушувати (неналежно виконувати) умови договору суперечить як самому договору, так і ст.ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України.

Окрім того, товарно-транспортна накладна є одним із основних первинних документів бухгалтерського обліку та звітності, який супроводжує перевезення вантажу.

В силу ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізосіб, які перевозять вантажі власним коштом та для особистих потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, також визначено товарно-транспортну накладну основним документом на перевезення вантажів.

Обов`язкова наявність оригіналу цього документу вимагається як для проведення господарської операції, так і для підтвердження факту здійснення господарської діяльності контролюючим органам.

Щодо посилань суду першої інстанції на судові рішення з іншими предметом та обставинами спору, апеляційним господарським судом відмічається, що в даному випадку спір не стосується "безтоварної операції", оскільки факт поставки частини товару сторонами не оспорюється; щодо "дефекту первинних документів" сторони договору передбачили обов`язок надання первинних документів для уникнення ситуації такого "дефекту" (зокрема відсутності оригіналів); щодо "перевезень для власних потреб", то у наведеній судом практиці йдеться про здійснення перевезень для власних потреб підрозділами однієї організації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції констатує суперечливість висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, оскільки останнім було встановлено, що має місце невиконане зобов`язання позивача щодо надання оригіналів первинних документів, з яким сторони договору безпосередньо пов`язують настання строку оплати 14% вартості товару, встановлено відсутність доказів надання частини цих документів, при цьому, судом паралельно аналізовано терміни прострочення оплати відповідачем за договором.

В силу ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ІІК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги вищевказані положення ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України та не враховано неналежне виконання самим позивачем своїх зобов`язань за договором щодо реєстрації податкової накладної та надання оригіналів первинних документів, з строком виконання яких сторони безпосередньо визначили строк виконання зобов`язань відповідача щодо оплати товару.

Окрім того, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.ст. 611, 549 ЦК України щодо застосування наслідків порушення зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4. договору поставки № 26/12/2 від 26.12.2022 сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу. Крім того, покупець сплачує на користь постачальника 20-х відсотків річних передбачених ст. 625 ЦК України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не доведено та не підтверджено доказами виконання власних зобов`язань, за результатами яких у відповідача виникає зустрічний обов`язок. Відповідно не доведено порушення строків оплати товару відповідачем, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з останнього пені та річних відсотків за порушення строків оплати за договором № 26/12/2 від 26.12.2022.

Отже, позовні вимоги є безпідставними і необгрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

В силу ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Згідно приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 2 частини 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі № 903/293/23 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

За результатами розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Торгова група "Зернарі", витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі № 903/293/23, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) по справі Тимошенка О.М. у відпустці у період з 07.08.2023 по 08.09.2023 включно, зміною складу суду 11.09.2023, дана постанова ухвалена поза межами строку, встановленого статтею 233 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі № 903/293/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Викласти резолютивну частину рішення в новій редакції:

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки (вул. Лесі Українки, 11, с. Колодяжне, Ковельський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 03736842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Зернарі" (вул. Брестська, буд. 111м, м. Ковель, код ЄДРПОУ 43432677) 4026 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. На виконання даної постанови Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу № 903/293/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Юрчук М.І.