Рішення

від 03.05.2023 по справі 911/2673/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2673/22

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2673/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло», с. Двірець Житомирського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», смт Пісківка Бородянського району Київської області

про стягнення 115 772,57 грн.

Представники:

від позивача: Вірьовкін О.І., адвокат, ордер серії АМ № 1027321 від 20.07.2022;

від відповідача: Ричек В.В., адвокат, ордер серії АА № 1270206 від 27.01.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (далі-відповідач) про стягнення 115 772,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 88 291,48 грн, інфляційних втрат в розмірі 21 828,09 грн. та 3 % річних у розмірі 5 653,00 грн. за несвоєчасну оплату суми заборгованості, яка була сплачена відповідачем з порушенням строків встановлених договором та після відкриття провадження у справі № 911/1184/22.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 постановлено відкрити провадження у справі № 911/2673/22 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання справі № 911/2673/22 призначене на 01.02.2023.

30.01.2023 через канцелярію господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 1845/23), в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на обставини непереборної сили (форс-мажор), спричиненими військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Відповідач зазначає про те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Разом з цим, відповідач стверджує про намагання позивача здійснити подвійне стягнення, оскільки господарським судом вже розглядались вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», в т.ч. щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 06.03.2023. Однак, у зв`язку із оголошенням в місті Києві 06.03.2023 з 09:06 до 10:49 сигналу «повітряна тривога», підготовче засідання, призначене на 06.03.2023 не відбулось, у зв`язку із чим судове засідання було призначено на 29.03.2023, про що постановлено ухвалу суду від 06.03.2023.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2673/22, а справу призначено до розгляду по суті на 03.05.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2022 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про стягнення 1 754 707,53 грн, з яких: 1450545,23 грн основного боргу, 156181,97 грн пені, 15022,00 грн 3% річних та 132958,33 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 09/08-2021 від 09.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Так, під час розгляду судом справи № 911/1184/22 було встановлено, що 09.08.2021 між ТОВ «СВ-Скло» (продавець) та ТОВ «ПЗС» (покупець) був укладений Договір № 09/08-2021 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язався поставити у власність покупця склобій (далі - Товар), а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

За умовами п. 2.1 договору загальна кількість товару, що має бути поставлена та строки поставки викладаються у заявках. Ціна товару погоджується та вказується у специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємними частинами даного договору.

Сума договору складається із суми всіх поставок, підтверджених видатковими накладними (п. 2.3 договору).

Відповідно до порядку розрахунків, погодженого сторонами у п. 3.2 договору, оплата проводиться покупцем протягом 21 календарного дня з дати вивантаження товару, згідно виставлених рахунків продавця.

Датою вивантаження товару, згідно з п. 3.3 договору, вважається дата підписання видаткових накладних.

Пунктами 4.2, 4.4 договору обумовлено, що продавець постачає товар на умовах DDP завод покупця, який знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Тетерівська, 1 (згідно з ІНКОТЕРМС 2010). Перехід права власності на партію товару від продавця до покупця є дата приходу товару на завод покупця і зазначається в ТТН.

Згідно з п. 6.2 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору останній набирає сили з 09.08.2021 і діє до 31.12.2022.

Сторони погодили та підписали додатки до договору, які є його невід`ємною частиною, а саме: № 1 «Технічні вимоги до склобою змішаного тарного очищеного», № 2 «Технічні вимоги до склобою безбарвного тарного очищеного», № 3 «Технічні вимоги до склобою коричневого тарного очищеного».

Так, судом у справі № 911/1184/22 було досліджено, що у період з 08.02.2022 по 23.02.2022 продавець поставив, а покупець прийняв у власність товар (склобій) загалом на суму 1 094 775,23 грн, що підтверджувалося наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 15 від 08.02.2022 на суму 10 9736,00 грн; № 16 від 10.02.2022 на суму 104 748,00 грн; № 17 від 14.02.2022 на суму 105 676,00 грн; № 18 від 15.02.2022 на суму 110 142,00 грн; № 19 від 16.02.2022 на суму 125 688,14 грн; № 20 від 17.02.2022 на суму 138 359,35 грн; № 21 від 18.02.2022 на суму 89 368,70 грн; № 22 від 21.02.2022 на суму 91 132,56 грн; № 23 від 22.02.2022 на суму 92 700,43 грн; № 24 від 23.02.2022 на суму 127 224,05 грн.

Також судом встановлено, що поставка товару підтверджувалась наявними в матеріалах справи № 911/1184/22 товарно-транспортними накладними за вказаний період, які підписані представниками сторін.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У зв`язку з введенням військового стану в країні та знаходженням заводу в районі бойових дій, з метою запобігання людських жертв та зменшення ризику повної втрати виробничих потужностей внаслідок перебоїв з енергопостачанням (електрична енергія та газ), ТОВ «ПЗС» 25.02.2022 видало наказ № 168-к, відповідно до пункту 1 якого з 26.02.2022 оголосило про призупинення виробництва продукції на невизначений строк (до закінчення військового стану в Україні).

Також організовано робочу групу щодо призупинення виробництва та консервування скловарних печей (підпункт 2.1 наказу № 168-к), оголошено простій не з вини працівників з 01.03.2022 всім працівникам, крім тих, які задіяні в консервуванні скловарних печей (пункт 4 наказу № 168-к).

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Між позивачем та відповідачем у справі № 911/1184/22 станом на 28.04.2022 був підписаний акт взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість ТОВ «ПЗС» перед ТОВ «СВ-Скло» становить загалом 1 450 545,23 грн, з урахуванням заборгованості, яка сформувалась станом на 31.01.2022.

ТОВ «СВ-Скло» звернулось до суду із позовом у справі № 911/1184/22 про стягнення з ТОВ «ПЗС» 1 450 545,23 грн основного боргу, а також нарахованих на вказану прострочену заборгованість 156 181,97 грн пені, 15 022,00 грн 3 % річних та 132 958,33 грн інфляційних втрат.

Після відкриття провадження у справі № 911/1184/22, у період з 12.08.2022 по 27.09.2022, ТОВ «ПЗС» перерахувало на рахунок ТОВ «СВ-Скло» грошові кошти в загальному розмірі 1 450 545,23 грн із призначенням платежу: «за склобій згідно Договору № 09/08/2021 від 09.08.2021», що підтверджувалося платіжними дорученнями.

Сплата відповідачем основного боргу у справі № 911/1184/22 стала підставою для подання позивачем до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 156 181,97 грн пені, 15 022,00 грн 3 % річних та 13 2958,33 грн інфляційних втрат, з огляду на прострочення відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 09/08-2021 від 09.08.2021, на підставі п. 6.2 договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи № 911/1184/22, 29.09.2022 ТОВ «ПЗС» було подано заперечення № 2-Ю від 29.09.2022 на позовну заяву, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, заперечення відповідача у справі № 911/1184/22 зводились до того, що введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, яке визнано Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною, на думку відповідача, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань. Відповідач зазначав про розташування виробничих потужностей у зоні бойових дій за адресою: смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської області, ТОВ «ПЗС» на підставі наказу від 25.02.2022 № 168-к, з метою уникнення людських жертв, змушене було припинити виробництво, зупинити обладнання та погасити дві наявні скловарні печі. Товариство розташоване на відстані 30 кілометрів від м. Бородянка і через агресію окупантів вибуховими хвилями пошкоджено приміщення та обладнання заводу, а через мінометні, ракетні та артилерійські обстріли зруйновано та понівечено склади, складське обладнання та знищено велику частину готової продукції.

Так, суд у справі № 911/1184/22 врахувавши позицію відповідача щодо впливу воєнного стану на спроможність своєчасного проведення розрахунків, вважав за належне відмовити у задоволенні 156 181,97 грн пені, нарахованої позивачем до стягнення з відповідача за період з 17.03.2022 по 20.07.2022.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Під час перевірки розрахунків позивача суд, враховуючи встановлені факти і зміст позовних вимог, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 15 022,00 грн 3% річних, нарахованих за період із 17.03.2022 по 20.07.2022 та 132 958,33 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по липень 2022 року.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1184/22 були задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло»; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло» 15 022,00 грн 3 % річних, 132 958,33 грн інфляційних втрат, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 219,70 грн судового збору; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 156 181,97 грн пені.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 911/1184/22, рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 було залишено без змін.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі № 911/1184/22, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, звертаючись до Господарського суду Київської області у справі № 911/2673/22, позивач зазначав про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 88 291,48 грн, інфляційних втрат в розмірі 21 828,09 грн. та 3 % річних у розмірі 5 653,00 грн. за несвоєчасну оплату суми заборгованості, яка була сплачена відповідачем з порушенням строків встановлених договором та після відкриття провадження у справі № 911/1184/22.

Так, звертаючись до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 88 291,48 грн, нараховану за період з 21.07.2022 по 27.09.2022, 3 % річних в розмірі 5 653,00 грн, нарахованих за період з 27.07.2022 по 27.09.2022 та інфляційні нарахування в розмірі 21 828,09 грн, нараховані за період: серпень - вересень 2022.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У пункті 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору передбачено сплату покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення у разі порушення строків оплати товару, встановлених пунктом 3.2 договору.

Як вже зазначено, позивач нарахував до стягнення з відповідача за порушення строків оплати товару за договором пеню в розмірі 88 291,48 грн, нараховану за період з 21.07.2022 по 27.09.2022.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, посилаючись на те, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022.

Суд зазначає, що 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває наразі.

За змістом статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У пункті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями частини другої статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Так, у Договорі № 09/08-2021 від 09.08.2021 між сторонами було погоджено, що відповідно до пункту 7.1 договору, в разі виникнення обставин непереборної сили (пожежа, повінь, землетрус, військові дії різного характеру, стихійне лихо, війна і військові дії, неоголошена війна, проведення антитерористичної операції, страйки, акти вищих органів державної влади чи органів управління тощо і ін.), що перешкоджають якій-небудь із сторін виконати повністю або частково свої обов`язки, термін виконання обов`язків за договором відкладається на період дії обставин непереборної сили ліквідації наслідків.

Пунктами 7.2, 7.3 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили. Виникнення форс-мажорних обставин має бути підтверджене актом Торговельно-промислової палати або іншими документами, виданими уповноваженими державними органами і підтверджуючих факт настання вказаних обставин. У випадку недотримання вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини.

Надаючи заперечення б/н від 27.01.2023 (вх. № 1845/23), відповідач вказує на те, що ТОВ «ПЗС» є одним з основних бюджетоутворюючих підприємств Бучанського району Київської області і тривалий час є виробником склотарної продукції на ринку виробників України з повним циклом виробництва.

За твердженнями відповідача, у зв`язку із вторгненням російських військ на територію України, введенням військового стану та розташування виробничих потужностей у зоні бойових дій за адресою: смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської області, ТОВ «ПЗС» на підставі наказу від 25.02.2022 № 168-к, з метою уникнення людських жертв, змушене було припинити виробництво, зупинити обладнання та погасити дві наявні скловарні печі.

Крім того оголошено простій з 01.03.2022 всім працівникам крім тих, які задіяні в консервуванні скловарних печей.

Пунктом 5 зазначено наказу передбачено, що під час простою працівники звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях при наявному ризику для життя.

Товариство розташоване на відстані 30 кілометрів від м. Бородянка і через агресію окупантів вибуховими хвилями пошкоджено приміщення та обладнання заводу, а через мінометні, ракетні та артилерійські обстріли зруйновано та понівечено склади, складське обладнання та знищено велику частину готової продукції.

При цьому, відповідач вказує на те, що товариство до цього часу не відновило повністю свою діяльність.

Так, враховуючи викладене, суд погоджується із позицією відповідача у справі, що введення воєнного стану вплинуло на спроможність своєчасного проведення розрахунків, а отже з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за належне відмовити у задоволенні 88 291,48 грн пені, нарахованої позивачем до стягнення з відповідача за період з 21.07.2022 по 27.09.2022.

При цьому слід зазначити, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Разом з цим, вирішуючи спір про наявність підстав для зменшення від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в період дії форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України), слід враховувати таке.

За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нараховані інфляційні втрати на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

З правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 (№ 9/5014/969/2012(5/65/2011) (див. постанову ВСУ від 12.04.2017 у справі № 913/869/14).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, а отже зазначені вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.

Разом з цим, не беруться до уваги заперечення відповідача щодо намагань позивача здійснити подвійне стягнення вимог одного й того ж виду, оскільки у справі № 911/1184/22 судом розглядались вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», в т.ч. пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, які були заявлені позивачем за інший період прострочення зобовязнь.

За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (07820, Київська область, Бородянський район, смт. Пісківська, вул. Тетерівська, 1, код ЄДРПОУ 33894121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Скло» (12447, Житомирська область, Житомирський район, с. Двірець, вул. Васілкова, 27, код ЄДРПОУ 44161221) 5 653 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 00 коп 3 % річних, 21 828 (двадцять одну тисячу вісімсот двадцять вісім) грн 09 коп інфляційних нарахувань та 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн 85 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 22.05 .2023.

Суддя О.О. Христенко