Рішення

від 15.05.2023 по справі 914/711/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 Справа № 914/711/23

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт, м.Теребовля, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомфорт 2019, с.Горішній, Пустомитівський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВББ-Комфорт, м.Київ

про: стягнення 301884,97грн за договором поставки товарів №РЕ/ЛВ/214/21 від 19.07.2021

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023, справу №914/711/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

17.03.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи).

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверт з ухвалою від 13.03.2023, надісланий відповідачу, повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на 15.05.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.

Про розгляд справи третя особа належним чином повідомлена на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверт з ухвалою від 13.03.2023, надісланий третій особі, повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою за закінченням строку зберігання поштового відправлення.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 13.05.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

19 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» (покупець) було укладено договір № PE/JIB/214/21 поставки товарів, згідно з п.1.1 якого позивач зобов`язується постачати і передати у власність покупцю будівельні матеріали (товар) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач у 2021 році поставив ТзОВ «ВББ-Комфорт» товар на загальну суму 451570,81 грн. На підтвердження долучено копії видаткових накладних (оригінали оглянуто судом).

Згідно з п. 4.1 договору від 19.07.2021 розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Як зазначено в позові ТзОВ «ВББ-Комфорт» частково оплатив вартість отриманого товару на суму 100 00,00 грн. Заборгованість ТзОВ «ВББ-Комфорт» перед позивачем за договором від 19.07.2021 становить 351570,81грн.

05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019» (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» було укладено договір переведення боргу, згідно з п. 1 якого цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору № PE/JIB/214/21 від 19.07.2021, укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Згідно з п. 2 договору первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 351 570,81 грн, що виник на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Відповідно до п. 4 договору Новий боржник зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності цим Договором сплатити Кредитору грошову суму, зазначену в пункті 2 цього Договору.

Це договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8 договору).

Як зазначено в позові відповідач частково сплатив грошове зобов`язання на суму 100000,00 грн.

За твердженням позивача, заборгованість ТзОВ «Будкомфорт 2019» перед ТзОВ «Ферозіт» за Договором становить 251570,81 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно повністю не оплатив заборгованості за договором переведення боргу. Відтак, ТзОВ «Ферозіт» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 251570,81 грн основного боргу.

Крім того, в порядку п. 5.3 договору № PE/JIB/214/21 від 19.07.2021 позивач нарахував 50 314,162 грн штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та ВББ «ВББ-Комфорт» уклали договір поставки № PE/JIB/214/21 від 19.07.2021.

05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомфорт 2019» (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» було укладено договір переведення боргу.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним договору поставки № PE/JIB/214/21 від 19.07.2021 та договору переведення боргу від 05.11.2021 чи визнання їх неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання названих договорів.

Аналіз змісту умов договору переведення боргу від 05.11.2021 свідчить, що зазначений правочин є заміною боржника у зобов`язанні, що виникло на підставі Основного договору поставки № PE/JIB/214/21 від 19.07.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Відповідно до ст. 520 ЦК України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Як встановлено судом між сторонами договору у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема погоджено предмет (пункти 1), ціну (пункт 2), та виконання (пункт 4) та строк дії (пункти 8).

Суд звертає увагу, що умови договору від 05.11.2021 не містять жодних заперечень нового боржника у зобов`язанні (ТзОВ «Будкомфорт 2019») проти вимог кредитора (ТзОВ «Ферозіт»), що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ТзОВ «ВББ-Комфорт»).

Згідно п. 2 договору первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 351570,81 грн, що виник на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Договір від 05.11.2021 підписано уповноваженими представниками, а також скріплено печатками суб`єктів.

Таким чином, відповідно до ст. 180, 181 ГК України, договір переведення боргу від 05.11.2021 вважається укладеним.

Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 94 від 30.11.201 на суму 100000,00 грн, згідно із яким ТзОВ «Будкомфорт 2019» перерахувало ТзОВ «Ферозіт» як оплату заборгованості згідно договору переведення боргу від 05.11.2021.

Здійснення ТзОВ «Будкомфорт 2019» зазначеної оплати по договору переведення боргу від 05.11.2021 на користь позивача свідчить про часткове виконання відповідачем умов спірного правочину про переведення боргу.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір переведення боргу від 05.11.2021 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у ТзОВ «Будкомфорт 2019» та ТзОВ «Ферозіт» взаємних цивільних прав та обов`язків.

Отже, беручи до уваги, що ТзОВ «Будкомфорт 2019» взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати за договором у повному обсязі не виконано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 251570,81 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги про стягнення 50 314,16 грн штрафу суд зазначає таке.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до п.5.3. Основного Договору від 19.07.2021, у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. 5.3 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 50 314,16 грн 20% штрафу.

Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомфорт 2019 (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Горішній, вул.Бережанська, 18; ідентифікаційний код 42785194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт (48100, Тернопільська область, м.Теребовля, вул.Шевченка, 171, ідентифікаційний код 37961273) 251570,81грн основного боргу, 50314,16 грн 20% штрафу та 3773,56 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 22.05.2023.

Суддя Ділай У.І.