Ухвала

від 11.05.2023 по справі 918/297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 травня 2023 року м. РівнеСправа № 918/297/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40479801) до

відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області (вул. С. Бандери, 58, Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 40108908)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (вул. Кобзарська, 85, Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 36354758)

про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину

у судове засідання з`явилися:

- прокурор: Немкович Ігор Іванович;

- представник позивача Західного офісу Держаудитслужби: Ковальчук Юлія Володимирівна;

- представник відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області: Хоменко Андрій Петрович;

- представник відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер": Левченко Яна Валеріївна

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року до Господарського суду Рівненської області від виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби надійшов позов до відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину.

30 березня 2023 року від Рівненської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви.

Ухвалою від 31.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/297/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.05.2023.

17 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшов відзив на позовна заяву.

20 квітня 2023 року від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області надійшли письмові пояснення.

24 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" надійшов відзив.

25 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Управління поліції охорони в Рівненській області.

26 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.

28 квітня 2023 року від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшла заява про залишення позову без розгляду.

01 травня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер".

У судовому засідання 02.05.2023 оголошено перерву до 11.05.2023.

10 травня 2023 року від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду.

11 травня 2023 року усі учасники справи забезпечили явку повноважних представників.

Господарський суд, розглянувши заяву Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурора вказує, що рішенням уповноваженої особи відповідача-1 у формі протоколу від 24.01.2023 вирішено, серед іншого, провести закупівлю у формі відкритих торгів на автомобілі Рено Дастер з очікуваною вартістю 2 100 000 грн та затверджено тендерну документацію. В подальшому оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із особливостями. Для участі у процедурі закупівлі надійшли документи та пропозиція лише від одного учасника - відповідача-2. Як наслідок, за результатом розгляду тендерної пропозиції, рішення уповноваженої особи відповідача-1 від 06.02.2023 визначено переможцем закупівлі відповідача-2. В подальшому 13.02.2023 між відповідачами-1 та -2 укладено договір про закупівлю, предметом якого є 3 легкові автомобілі Рено Дастер. Дані автомобілі передано згідно з актом прийому-передачі від 16.02.2023.

Однак, на переконання прокуратури, вказана закупівля проведена з порушенням вимог особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022, а також Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор стверджує, що тендерна документація не відповідає вимогам, зокрема замовник встановив, що предметом закупівлі є автомобіль Рено Дастер, проте жодних обґрунтувань щодо необхідності посилань на конкретні торгівельні марки (Рено) ні тендерна документація, ні рішення уповноваженої особи відповідача-1 від 24.01.2023 не містять. Аналогічно посилання у тендерній документації не містить жодного обґрунтування щодо виробника колісних дисків Figji, а також на марки щодо оздоблення керма Feel Soft, салону Zen та оббивки сидінь Comfort, а також вираз "або еквівалент".

Таким чином відповідачем-1 надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі і встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що містять надмірну конкретизацію предмета закупівлі без відповідного обґрунтування, - як наслідок складові параметри закупівлі відповідають лише одній конкретній марці та моделі легкового автомобіля, що свідчить про встановлення вимог, які обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації інших потенційних учасників.

Прокурор зазначає, що зміст тендерної документації порушує такі принципи здійснення публічних закупівель, як недискримінація учасників та добросовісна конкуренція серед них (стаття 3 Закону України «Про публічні закупівлі») та заборону на встановлення замовником в тендерній документації дискримінаційних вимог до учасників (ч. 4 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).

З огляду на викладене прокурор в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби просить суд:

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Управління поліції охорони в Рівненській області Андрія Хоменко, оформлене протоколом № 1 від 24.01.2023;

- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Управління поліції охорони в Рівненській області Андрія Хоменко, оформлене протоколом № 3 від 06.02.2023;

- визнати недійсним Договір про закупівлю № 76 від 13.02.2023, укладений між Управлінням поліції охорони в Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер";

- застосувати наслідки недійсності правочину.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області у письмових поясненнях вх. № 3653 від 20.04.2023 зазначає про відсутність підстав для проведення моніторингу даної закупівлі, що відбулася і є предметом спору. Позивач вказує, що тендерна документація може містити таку інформацію яку замовник вважає за необхідне включати, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам ч. 4 ст. 22 цього Закону що стосується обмежень конкуренції і дискримінації учасників. Проаналізувавши звернення Рівненської окружної прокуратури, можна прийти до висновку, що у органу державного фінансового контролю відсутні підстави для проведення моніторингу закупівлі №иА-2023-01-26-006023-а за ознаками порушень, які були викладені у листі від 27.02.2023 за №50-56-1581вих-23, про що було проінформовано орган прокуратури 10.03.2023 вих.№131717-17/871-2023. Перевірка закупівель у замовників полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Підстави та процедура проведення Держаудитслужбою перевірок закупівель визначаються Порядком № 631 від 01.08.2013, пунктом 4 якого визначено виключний перелік підстав для проведення означеного заходу контролю за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю. Жодної із підстав, які визначені прокуратурою щодо обмежень конкуренції і дискримінації учасників пунктом 4 Порядку № 631 не передбачено.

Крім того, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області у письмових поясненнях вх. № 3653 від 20.04.2023 вказує на те, що також не було підстав для проведення державного фінансового аудиту та ревізії. Враховуючи критерії обґрунтування доцільності проведення державного фінансового аудиту або ревізії, визначені Держаудитслужбою України, відсутність конкретних фактів допущених порушень у зверненні, достатніх підстав для планування на наступні періоди, згідно ризикоорієнтовного відбору підстави для проведення заходів державного фінансового контролю в Управлінні Поліції охорони в Рівненській області на підставі означеного звернення прокуратури відсутні. Фактично категорію спорів, у яких Західний офіс Держаудитслужби може бути безпосередньо позивачем (діяти в інтересах держави) визначено п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні. Тобто заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів фінансового контролю. При цьому станом на момент подачі позову до суду Західним офісом Держаудитслужби заходи державного фінансового контролю стосовно спірної закупівлі не проводились та відповідно факти порушення законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не виявлено та не задокументовано, а відповідно і заходи їх усунення не вживались.

З огляду на викладене Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області стверджує, що Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області як орган державного фінансового контролю належно виконує свої повноваження і не може бути залучений як позивач до розгляду справи № 918/297/23, оскільки підставою позову є не результати державного фінансового контролю, а лише наслідок перевірки та/або досліджень самої прокуратури.

Як вбачається, відповідач-1 в обґрунтування своєї заяви вказує, що прокурор не мав права звертатися із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби покликаючись на наступне.

Захищати інтереси держави насамперед повинні компетентні органи, а не прокурор. Водночас прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. У органу державного фінансового контролю відсутні підстави для проведення моніторингу закупівлі за ознаками порушень, які визначено прокуратурою. Фактично категорію спорів, у яких органи державного фінансового контролю можуть бути безпосередньо позивачем (діяти в інтересах держави) визначено п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Заходи, на які уповноважені органи державного Фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного Фінансового контролю.

Управління поліції охорони в Рівненській області звертає увагу, що 23.10.2021 Державна аудиторська служба України листом вих.№002500- 18/13496-2021 скерувала до відома та використання в роботі інформаційний лист щодо формування єдиного підходу в справах за позовами органів прокуратури, в якому акцентовано увагу, що органи державного Фінансового контролю позбавлені можливості надавати пояснення у справах, за якими моніторинг закупівлі не проводився. Відповідач-1 вважає, що зі змісту позовної заяви не вбачається обґрунтованих підстав представництва інтересів держави прокурором в суді від імені суб`єкта владних повноважень, а саме - Західного офісу Держаудитслужби, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері державних закупівель. Отже на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідач -1 просить суд позовну заяву виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Управління поліції охорони в Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину - залишити без розгляду.

У свою чергу відповідач-2 у відзиві також як і Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області так і Управління поліції охорони в Рівненській області стверджує, що зі змісту позовної заяви не вбачається обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді від імені суб`єкта владних повноважень а саме Західного офісу Держаудитслужби, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері державних закупівель.

Натомість, прокуратура заперечує проти висновків та аргументів Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та відповідачів-1 та - 2. Прокуратура вказує, що Держаудитслужба (її міжрегіональний територіальний орган) може виступати позивачем у справі за позовом прокурора про визнання правочинів недійсними. Тривале зволікання з вжиттям заходів реагування на порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при його укладенні тягне за собою негативні наслідки інтересам держави у вигляді нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Західного офісу Держаудитслужби суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). (ч.1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»)

Так, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється органом державного фінансового контролю, зокрема, шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до приписів п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України . через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У свою чергу, моніторинг процедури закупівлі (згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі») полягає в аналізі дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Такий контрольних захід (моніторинг) здійснюють Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи (абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Отже, з урахуванням указаних вищевказаних законодавчих норм, згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень усфері публічних закупівель.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, і Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний, фінансовий контроль через здійснення перевірки закупівель; здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.п. 8 та 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади, здійснення державного фінансового контролю в Україні», контролюючий орган, яким є Держаудитслужба (ч. 1 ст. 1 цього ж Закону), наділений досить широкими повноваженнями, зокрема, вправі: порушувати питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; у судовому і порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням ; законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною і установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв`язку із цим, Держаудитслужба (її міжрегіональний територіальний орган) може виступати позивачем у справі за позовом прокурора про визнання правочинів недійсними. Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним судом (як приклад, постанови Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 18.06.2021 у 1 справах №927/491/19 та №905/72/20, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, тощо).

З вищевикладеною позицією узгоджуються й інші правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20 та інших, де серед іншого обґрунтовано констатується, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.

Реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей покладено на Західний офіс Держаудитслужби, що діє відповідно до Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016.

З огляду на вказані вище норми законодавства, Західний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо проведення моніторингу закупівель, зокрема оскаржуваної закупівлі UА-2023-01-26-006023-а та, у разі виявлення порушень, вжиття відповідних заходів реагування (притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду щодо усунення встановлених порушень).

В матеріалах справи наявна копія листа № 50-56-1581вих-23 від 27.02.2023, адресованого до Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області, яким Рівненська окружна прокуратура повідомила про порушення, допущені Управлінням поліції охорони у Рівненській області при проведенні закупівлі UА-2023-01-26-006023-а за предметом: «ДК 021:2015:34110000-1 Легкові автомобілі (а/м «Рено Дастер)».

При цьому, звертаючись із листом до органу Держаудитслужби прокурором зазначено про порушення, які на його думку, допущені під час проведення вищевказаної закупівлі та не обмежено орган будь-яким строком, як для здійснення заходів державного фінансового контроль, так і для надання відповіді на лист.

У відповідь на вказаний лист, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області зазначило, що оскільки вказаний орган аудитслужби не здійснював жодних заходів державного фінансового контролю, то і не уповноважений ініціювати позов. Також вказало, що наведена у листі прокурора інформація буде врахована у разі проведення заходів фінансового контролю у замовника. Разом з тим, не надано жодного документа про включення до плану заходів аудитслужби будь-якого заходу фінансового контролю в Управлінні поліції охорони в Рівненській області найближчим часом.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом «розумного» строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Так, як вбачається, Західним офісом Держаудитслужби жодних заходів для реалізації наданих повноважень з державного фінансового контролю щодо закупівлі UA- 2023-01-26-006023-а не вжито, що свідчить про наявність підстав для захисту інтересів держави прокурором у даному випадку.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з даним позовом, а відтак суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду.

Зважаючи на вище викладене, суд відмовив протокольною ухвалою у задоволенні заяви Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду

Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що від учасників справи не надходило заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зазначені у ч. ст. 182 ГПК України, суд дійшов висновку щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 177, 181-183, 185, 226, 233, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження у справі № 918/297/23.

2. Призначити справу № 918/297/23 до судового розгляду по суті на "30" травня 2023 р. на 15:20 год.

3. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна 26 а, в залі судового засідання (кабінеті) № 10.

Ухвала набирає законної сили 11.05.2023 негайно після її оголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .

Суддя І.О. Пашкевич