Рішення
від 11.07.2023 по справі 918/297/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/297/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Гусевик І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40479801) до

відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області (вул. С. Бандери, 58, Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 40108908)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" (вул. Кобзарська, 85, Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 36354758)

про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину

у судовому засіданні приймали участь представники:

від прокуратури - Немкович Ігор Іванович;

від позивача - Ковальчук Юлія Володимирівна;

від відповідача 1- Хоменко Андрій Петрович

від відповідача 2 Левченко Яна Валеріївна

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року до Господарського суду Рівненської області від виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби надійшов позов до відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину.

30 березня 2023 року від Рівненської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви.

Ухвалою від 31.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/297/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.05.2023.

17 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву.

20 квітня 2023 року від Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області надійшли письмові пояснення.

24 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер" надійшов відзив.

25 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Управління поліції охорони в Рівненській області.

26 квітня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.

28 квітня 2023 року від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшла заява про залишення позову без розгляду.

01 травня 2023 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік-Партнер".

У судовому засідання 02.05.2023 оголошено перерву до 11.05.2023.

10 травня 2023 року від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 11.05.2023 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача-1 Управління поліції охорони в Рівненській області про залишення позову без розгляду, з підстав зазначених в ухвалі суду від 11.05.2023.

Ухвалою від 11.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/297/23. Призначено справу № 918/297/23 до судового розгляду по суті на 30.05.2023.

25 травня 2023 року від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшли додаткові пояснення.

26 травня 2023 року від Управління поліції охорони в Рівненській області надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 30.05.2023 оголошено перерву до 15.06.2023.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання Гусевик І.С. від 15.06.2023, у визначений судом час для проведення судового засідання, у приміщення господарського суду з`явилися: прокурор Немкович І.І., представник позивача - Ковальчук Ю.В., представник відповідача-2 Левченко Я.В.

Однак у зв`язку із оголошеною у Рівненській області повітряною тривогою через загрозу ракетних ударів, судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 15.06.2023 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 11.07.2023.

У судове засідання 11.07.2023 з`явилися представники усіх сторін.

Присутні у судовому засіданні представники сторін озвучили свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 24.01.2023 уповноваженою особою Управління поліції охорони в Рівненській області Хоменко Андрієм Петровичем прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, серед іншого, затвердити зміни до річного плану закупівель на 2023 рік, провести закупівлю ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (а/м «Рено Дастер») на очікувану суму 2 100 000 грн, ДК 021:2015 30190000-7 Офісне приладдя і устаткування різне (канцтовари різні) на очікувану суму 184 000 грн та папір А4 за ДК 021:2015 30190000-7 Офісне приладдя і устаткування різне (Папір А4) на очікувану суму 218 000 грн 00 коп. Затвердити тендерну документацію. Оприлюднити оголошення на проведення відкритих торгів у порядку, визначеному Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості).

Крім того, вказаним рішенням затверджено вимоги до предмета закупівлі та проект договору.

В подальшому, 26.01.2023 на веб порталі Prozorro оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2023-01-26-006023-а) з особливостями щодо закупівлі 3 штук Легкових автомобілів «Рено Дастер» з очікуваною вартістю 2 100 000 грн та відповідну тендерну документацію за вказаним предметом закупівлі. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 03.02.2023.

Так, у додатку № 3 тендерної документації містяться технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

Вимогами замовника щодо технічних характеристик легкових автомобілів є:

-Рік виготовлення не раніше 2022;

-тип кузова- універсал;

-версія приводу - передній;

-колір кузову - білий;

-тип коробки передач - механічна, не менше ніж 5-ти ступенева;

-кількість дверей - 5;

-кількість пасажирів - не менше 5 місць (включаючи водія);

-екологічні норми автомобільних викидів - не менше євро 5;

-двигун, об`єм, см3 - бензиновий, не менше 1500;

-об`єм багажного відділення - не менше 376;

-об`єм багажного відділення при складених сидіннях заднього ряду (л) - не менше 1409;

-кліренс (мм. )- не менше 210;

-базове оснащення - в наявності;

-передні подушки безпеки водія та переднього пасажира (з кнопкою вимкнення) - в наявності;

-бокові подушки безпеки водія та переднього пасажира - в наявності;

-ESC (система курсової стійкості ) + HSA (система допомоги при старті на підйомі) (для версій з переднім / повним приводом) - в наявності;

-ABS (антиблокувальна система гальм) - в наявності;

-ЕВА (с-ма допомоги при екстреному гальмуванні) + EBD (електронна с-ма розподілу гальмівних зусиль) - в наявності;

-TPMS (система моніторингу тиску в шинах) - в наявності;

-CED денні ходові вогні та ближнє CED світло - в наявності;

-повторювані сигналів поворотів - в наявності;

-передні протитуманні ліхтарі - в наявності;

-датчик світла - в наявності;

-ліхтар заднього ходу - в наявності;

-додатковий стоп-сигнал у верхній частині дверей відділення - в наявності;

-три задніх з ємних підголівника - в наявності;

-передні ремені безпеки, ідо не регулюється за висотою - в наявності;

-трьохточечні ремені безпеки для заднього ряду сидінь - в наявності;

-нагадування про непристебнуті ремені безпеки переднього пасажира - в наявності;

-кріплення для дитячих сидінь Т80РІХ - в наявності;

-пластиковий захист двигуна для версій 4x2 / Сталевий захист картера двигуна для версій 4x4- в наявності;

-захист від пилу - в наявності:

-захист від бруду - в наявності;

-анти гравійний захист - в наявності;

-повнорозмірне запасне колесо - в наявності;

-дорожній набір засобів безпеки (сумка-органайзер, аптечка, вогнегасник, знак аварійної зупинки, трос буксирувальний, світловідбиваючий жилет, робочі рукавиці) - в наявності;

-індикатор перемикання передач - в наявності;

-бортовий комп`ютер - в наявності;

-круїз-контроль + обмежувач швидкості - в наявності;

-режим ЕСО водіння - в наявності;

-центральний замок - в наявності;

-ключ з дистанційним керуванням в наявності;

-кондиціонер - в наявності;

-повітроводи для заднього ряду сидінь - в наявності;

-задній парктронік - в наявності;

-передні електросклопідйомники + імпульсний з боку водія в наявності;

-задні електросклопідйомники - в наявності;

-зовнішні дзеркала заднього огляду з електрорегулюванням, обігрівом та датчиком зовнішньої температури - в наявності;

-кермова колонка, то регулюється за висотою та глибиною в наявності;

-оздоблення керма «Soft Feel»- в наявності;

-сидіння водія, що регулюється за висотою - в наявності;

-спинки заднього ряду сидінь, що складаються в пропорції 1/3 та 2/3 - в наявності;

-обігрів заднього скла - в наявності;

-мультимедійна система - в наявності;

-оздоблення салону Zen (чорна панель, хромовані елементи) - в наявності;

-тканинна оббивка сидінь Comfort - в наявності;

-чорні поздовжні леєри з надписом DUSTER - в наявності;

-світло-сріблясті корпуса зовнішніх дзеркал заднього огляду в наявності;

-стандартне тонування вікон - в наявності;

-чорна нижня захисна накладка на передній та задній бампер в наявності;

- 16 сталеві диски FІDJІ (розмір шин 215/65 R16) - в наявності;

-лакова фарба «Білий лід» - в наявності;

-гарантія 3 роки або 100 000 км пробігу - в наявності.

Як вбачається, відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі надійшли документи та пропозиція лише від одного учасника, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ПАРТНЕР» (вдповідач-2) з ціновою пропозицією 2 100 000 грн.

За результатами розгляду вказаної тендерної пропозиції, рішенням уповноваженої особи замовника Хоменко Андрія Петровича, у формі протоколу № 3 від 06.02.2023, визначено переможцем вказаної закупівлі ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю.

13 лютого 2023 року опубліковано Звіт про результати процедури закупівлі UA-2023-01-26-006023-а.

В подальшому, 13.02.2023 між відповідачами-1 та -2 укладено договір № 76 про закупівлю (далі - Договір), предметом якого є легкові автомобілі Renault Duster (3 шт.) загальною вартістю 2 100 000 грн, згідно додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 Договору, строк поставки до 28.02.2023, місце поставки - Рівненська область.

У відповідності до п. 4.3 Договору датою поставки товару є дата коли товар було передано за місцем поставки, що підтверджується видатковими накладними. Право власності на товар та ризик випадкової його загибелі переходить до замовника з моменту приймання товару замовником за видатковою накладною.

Згідно з актом передачі-прийому від 16.02.2023 ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» передав Управлінню автомобіль Renault Daster VF 1HJD 20970557258, автомобіль Renault Daster VF 1HJD 20070557259, автомобіль Renault Daster VF 1HJD 20970557257.

Додатком № 1 до Договору є специфікація до Договору про закупівлю.

Судом встановлено, що відповідач-1 провів оплату за вказаним договором у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 236 від 14.02.2023.

Стислий виклад позиції прокуратури, викладеній у позовній заяві

Як вказує орган прокуратури, опрацюванням тендерної пропозиції відповідача-1 встановлено, що закупівля проведена з порушенням вимог Особливостей, а також Закону України Про публічні закупівлі. Зокрема, замовник встановив, що предметом закупівлі є легкові автомобілі «Рено Дастер», проте жодних обґрунтувань щодо необхідності посилань на конкретні торгівельні марки (RENAUGHT) ні тендерна документація, ні рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформлене протоколом № 1 від 24.01.2023 не містить. Крім того, відсутнє обґрунтування необхідності закупівлі Аналогічно, посилання у тендерній документації на конкретного виробника колісних дисків - Fidji, а також на марки щодо оздоблення керма («Soft Feel»), салону («Zen») та оббивки сидінь («Comfort»), не містить жодного обґрунтування, а також вираз «або еквівалент».

На переконання прокуратури в даній закупівлі надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі і встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що містять надмірну конкретизацію предмета закупівлі без будь-якого обґрунтування (зазначено конкретний тип кузову, версію приводу, коробку передач, необхідність наявності чорних поздовжніх леєрів з надписом Duster, кольори корпусу зовнішніх дзеркал, розмір колісних дисків тощо), як наслідок складові параметри закупівлі відповідають лише одній конкретній марці та моделі транспортного засобу, що свідчить про встановлення вимог, які обмежують конкуренцію та призводить до дискримінації учасників.

Так, надмірна індивідуалізація Управлінням в тендерній документації вимог до транспортного засобу унеможливила прийняття участі у відкритих торгах інших потенційних учасників, які могли поставити аналогічний, а можливо й кращий, за своїми якостями та функціональним призначенням товар іншого виробника за конкуренто вигідними цінами.

Відтак, на переконання прокуратури замовником затверджено тендерну документацію, яка порушує принципи недискримінації учасників та добросовісної конкуренції серед них (ст. 3 Закону), а також пряму заборону на встановлення замовником в тендерній документації вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (ч. 4 ст. 22 Закону).

Відповідно до ч. 1 п. 47 Особливостей Замовник відміняє відкриті торги, зокрема, у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень. Аналогічні приписи містяться у ч. 1 п. 2 ст. 32 Закону.

Проте, з огляду на вищевказані порушення, Замовником закупівлю у зв`язку з встановленням дискримінаційних вимог, не відмінено.

З огляду на вищевказані порушення, рішення уповноваженої особи відповідача-1, оформлені протоколами № 1 від 24.01.2023 та № 3 від 06.02.2023 підлягають визнанню недійсними.

Договір укладений між відповідачами-1 та -2 з порушенням вищевказаних вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням відповідних наслідків недійсності.

Стислий виклад заперечень відповідача-1, викладених у відзиві.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. При цьому зазначає, що потреба у придбанні автотранспортних засобів із саме такими технічними та якісними характеристиками виникла в управління в зв`язку з тим, що середній вік автопарку УПО Рівненської області складає 11 років, коли по Україні в підрозділах ДПО такий показник становить 7 років, а отже автотранспорт потребує оновлення.

Крім того, протягом 2021 року УПО Рівненської області було придбано 2 автомобілі «Рено-Дастер», з аналогічними технічними характеристиками, які при пробігу від 50 000 км до 110 000 км не потребували будь-якого особливого ремонту, за виключенням заміни масел та марсельних фільтрів, як це передбачено гарантійними умовами договору. Інших питань технічного характеру щодо роботи зазначених авто не виникало.

Щодо білого кольору транспортних засобів, визначених у технічних характеристиках до тендерної документації, то відповідач-1 звертає увагу, що увесь службовий транспорт Національної поліції України має білий колір, оскільки потребує додаткового обклеювання відповідними логотипами темних кольорів.

Жодних зауважень, вимог чи скарг з приводу внесення змін, чи надання роз`яснень щодо оприлюдненої тендерної документації про закупівлю легкових автомобілів управлінням (ідентифікатор закупівлі иА-2023-01-26-006023-а) як від учасників торгів, так і інших осіб чи компетентних контролюючих органів в адресу управління не поступало.

Перед проведенням закупівлі автомобілів «Рено-Дастер» було проведено моніторинг цінових пропозицій на зазначені моделі та встановлено, що у Західному регіоні України їх ціна коливається від 700 000 грн. до 710 400 грн. з ПДВ (копії пропозицій додаються).

Окрім іншого, відповідач-1 зазначає, що у відповідності до пункту 12 Положення про Управління поліції охорони в Рівненській області, затвердженого наказом НПУ від 21.10.2019 №1055, Управління утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, а отже зазначені автомобілі придбавалися управлінням за рахунок власних коштів, отриманих управлінням за результатами своєї господарської діяльності і при цьому бюджетні кошти не залучалися та не витрачалися, оскільки УПО в Рівненській області не є розпорядником бюджетних коштів.

Також відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на те, що визнання недійсним вже виконаного оспорюваного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції, оскільки: 1) в разі визнання договору № 76 від 13.02.2023 недійсним Управління буде змушене повернути автомобілі Товариству, вартість яких на дату повернення може бути навіть більшою аніж на дату проведення тендеру та понести інші матеріальні збитки, пов`язані з оформленням автомобілів та введенням їх в експлуатацію, ніж на дату проведення тендеру. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки, створюється ризик їх подальшого порушення; 2) в разі визнання оспорюваного договору недійсним УПО Рівненської області вже не зможе оголосити новий тендер та укласти договір на більш вигідних умовах, позаяк роботи фактично виконано та документацію виготовлено; 3) наявне порушення Замовником порядку проведення процедури відкритих торгів не може бути виправлено шляхом визнання недійсними результатів торгів та оспорюваного правочину.

Правова позиція Західного офісу Держаудитслужби, викладена у письмових поясненнях.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області у письмових поясненнях вх. № 3653 від 20.04.2023 зазначає про відсутність підстав для проведення моніторингу даної закупівлі, що відбулася і є предметом спору. Позивач вказує, що тендерна документація може містити таку інформацію яку замовник вважає за необхідне включати, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам ч. 4 ст. 22 цього Закону що стосується обмежень конкуренції і дискримінації учасників. Проаналізувавши звернення Рівненської окружної прокуратури, можна прийти до висновку, що у органу державного фінансового контролю відсутні підстави для проведення моніторингу закупівлі №иА-2023-01-26-006023-а за ознаками порушень, які були викладені у листі від 27.02.2023 за №50-56-1581вих-23, про що було проінформовано орган прокуратури 10.03.2023 вих.№131717-17/871-2023. Перевірка закупівель у замовників полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Підстави та процедура проведення Держаудитслужбою перевірок закупівель визначаються Порядком № 631 від 01.08.2013, пунктом 4 якого визначено виключний перелік підстав для проведення означеного заходу контролю за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю. Жодної із підстав, які визначені прокуратурою щодо обмежень конкуренції і дискримінації учасників пунктом 4 Порядку № 631 не передбачено.

Крім того, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області у письмових поясненнях вх. № 3653 від 20.04.2023 вказує на те, що також не було підстав для проведення державного фінансового аудиту та ревізії. Враховуючи критерії обґрунтування доцільності проведення державного фінансового аудиту або ревізії, визначені Держаудитслужбою України, відсутність конкретних фактів допущених порушень у зверненні, достатніх підстав для планування на наступні періоди, згідно ризикоорієнтовного відбору підстави для проведення заходів державного фінансового контролю в Управлінні Поліції охорони в Рівненській області на підставі означеного звернення прокуратури відсутні. Фактично категорію спорів, у яких Західний офіс Держаудитслужби може бути безпосередньо позивачем (діяти в інтересах держави) визначено п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні. Тобто заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів фінансового контролю. При цьому станом на момент подачі позову до суду Західним офісом Держаудитслужби заходи державного фінансового контролю стосовно спірної закупівлі не проводились та відповідно факти порушення законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не виявлено та не задокументовано, а відповідно і заходи їх усунення не вживались.

З огляду на викладене Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області стверджує, що Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області як орган державного фінансового контролю належно виконує свої повноваження і не може бути залучений як позивач до розгляду справи № 918/297/23, оскільки підставою позову є не результати державного фінансового контролю, а лише наслідок перевірки та/або досліджень самої прокуратури.

Правова позиція відповідача-2, викладена у відзиві.

Відповідач-2 у відзиві також як і Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області так і Управління поліції охорони в Рівненській області стверджує, що зі змісту позовної заяви не вбачається обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді від імені суб`єкта владних повноважень, а саме Західного офісу Держаудитслужби, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері державних закупівель.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому відповідач-2 зазначає, що замовник має право вибору конкретної специфікації предмета закупівлі та не обмежений у можливості встановлювати вимоги, які спрямовані на забезпечення задоволення його потреб у продукції з відповідними технічними, якісними та кількісними характеристиками.

Відповідач-2 зазначає, що вимагаючи визнання недійсним Договору та застосування наслідків недійсності даного правочину, позивач не обґрунтовує яким чином повертати вживані автомобілі. Позивач також і не враховує збитки, які будуть завдані відповідачу-2, у випадку повного задоволення судом позовних вимог. Позивач заявив вимоги про застосування наслідків недійсності даного правочину, але при цьому не врахував, що у випадку визнання договору недійсним відповідач-1 буде змушений компенсувати відповідачу-2 вартість майна (транспортних засобів), яке на дату відшкодування може бути навіть більшою, ніж на дату проведення закупівлі, адже станом на момент продажу автомобілі були новими, без пробігу. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив відповідача-1.

Прокуратура наполягає на задоволенні позовних вимог та вказує, що при приведенні спірної закупівлі здійснено надмірну деталізацію її предмета, що у свою чергу, обмежило доступ до неї потенційних учасників.

Аргументи відповідача-1 про те, що зазначені вимоги до автомобіля є мінімальною базовою комплектацією, а також те що Управління має позитивний досвід вказаної моделі автомобіля ніяким чином не спростовує порушення вимог закону.

Окрім того, прокуратура вказує, що аргументи відповідача-1 про те, що бюджетні кошти під час проведення спірної закупівлі не витрачалися, є безпідставними. Адже органи державної влади створюються державою на основі державного майна та здійснюють свою діяльність від імені держави, а тому всі прибутки, які отримано від їх діяльності є також власністю держави, тобто є бюджетними коштами (державним майном).

Посилання відповідача-1 на те, що буде неможливим оголошення нового тендеру з меншою сумою забезпечення і укладення нового тендеру з меншою сумою забезпечення і укладення договору на більш вигідних умовах у разі визнання судом недійсним договору є безпідставним, адже закон не містить жодних обмежень щодо проведення тендерних закупівель в плані оголошення повторної закупівлі замовником за вказаних обставин.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив відповідача-2.

Прокуратура наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що договір укладений між відповідачами з недотриманням вимог ст. 203 ЦК України, порушує вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечить інтересам держави. Саме Західний Офіс Держаудитслужби визначено в якості уповноваженого органу у даних правовідносинах, в інтересах яких окружною прокуратурою пред`явлено позов. Замовник обмежив коло учасників суб`єктами господарювання, що здійснюють продаж транспортних засобів з іншими комплектуючими та порушив принципи недискримінації учасників та добросовісної конкуренції. Реституція залишається найбільш прийнятним та дієвим способом захисту права власності за недійсним правочином, оскільки повністю відповідає принципам захисту права власності у публічних закупівлях.

Правова позиція відповідача-1, викладена у письмових поясненнях від 24.05.2023.

Відповідач-1 вказує, що твердження прокуратури є безпідставними.

Ринкова вартість предмета закупівлі у порівнянні з моментом придбання на даний час суттєво знизилась. Повернення автомобілів постачальнику вимагатиме суттєвих додаткових фінансових витрат. Замовник не зможе повернути все, що отримане за спірним договором та буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні. Прокурор не заявляє вимоги про відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру, в дохід держави. Департамент поліції охорони є органом, якому підпорядковується відповідач-1, відтак саме Департамент міг би бути належним позивачем у справі в особі якого в інтересах держави міг би звернутися прокурор.

Дослідивши матеріали справи в контексті представництва прокурором інтересів держави у суді в особі Західного офісу Держаудитслужби, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166б, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про публічні закупівлі уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). (ч.1 ст. 8 Закону України Про публічні закупівлі).

Положеннями частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється органом державного фінансового контролю, зокрема, шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до приписів п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У свою чергу, моніторинг процедури закупівлі (згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі) полягає в аналізі дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Такий контрольний захід (моніторинг) здійснюють Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи (абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про публічні закупівлі).

Отже, з урахуванням указаних вищевказаних законодавчих норм, згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень усфері публічних закупівель.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, і Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний, фінансовий контроль через здійснення перевірки закупівель; здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.п. 8 та 10 ст. 10 Закону України Про основні засади, здійснення державного фінансового контролю в Україні, контролюючий орган, яким є Держаудитслужба (ч. 1 ст. 1 цього ж Закону), наділений досить широкими повноваженнями, зокрема, вправі: порушувати питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; у судовому і порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням ; законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною і установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв`язку із цим, Держаудитслужба (її міжрегіональний територіальний орган) може виступати позивачем у справі за позовом прокурора про визнання правочинів недійсними. Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним судом (як приклад, постанови Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 18.06.2021 у справах №927/491/19 та №905/72/20, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, тощо).

З вищевикладеною позицією узгоджуються й інші правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20 та інших, де серед іншого обґрунтовано констатується, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.

В свою чергу, ч. 2 ст. 8 Закону № 922 визначено, рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа), зокрема за наявності інформації, отриманої від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Реалізацію повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей покладено на Західний офіс Держаудитслужби, що діє відповідно до Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016.

З огляду на вказані вище норми законодавства, Західний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо проведення моніторингу закупівель, зокрема оскаржуваної закупівлі UA 2023-01-26-006023-а та, у разі виявлення порушень, вжиття відповідних заходів реагування (притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду щодо усунення встановлених порушень).

В матеріалах справи наявна копія листа № 50-56-1581вих-23 від 27.02.2023, адресованого до Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області, яким Рівненська окружна прокуратура повідомила про порушення, допущені Управлінням поліції охорони у Рівненській області при проведенні закупівлі UА-2023-01-26-006023-а за предметом: «ДК 021:2015:34110000-1 Легкові автомобілі (а/м «Рено Дастер)».

При цьому, звертаючись із листом до органу Держаудитслужби прокурором зазначено про порушення, які на його думку, допущені під час проведення вищевказаної закупівлі та не обмежено орган будь-яким строком, як для здійснення заходів державного фінансового контроль, так і для надання відповіді на лист.

У відповідь на вказаний лист, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області зазначило, що оскільки вказаний орган аудитслужби не здійснював жодних заходів державного фінансового контролю, то і не уповноважений ініціювати позов. Також вказало, що наведена у листі прокурора інформація буде врахована у разі проведення заходів фінансового контролю у замовника. Разом з тим, не надано жодного документа про включення до плану заходів аудитслужби будь-якого заходу фінансового контролю в Управлінні поліції охорони в Рівненській області найближчим часом.

Частиною 4 ст. 22 Закону №922 передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Проте, пунктом 31 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель по відповідному предмету закупівлі з урахуванням вимог, визначених частиною другою статті 22 Закону №922.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №922 тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Отже, відповідно до частини першої статті 8 Закону №922 моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону (обмеження конкуренції та дискримінація учасників).

В той же час, згідно з ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель є Антимонопольний комітет.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що серед основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині сприяння розвитку добросовісної конкуренції та здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель.

При цьому, ст. 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов`язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Так, як вбачається, Західним офісом Держаудитслужби жодних заходів для реалізації наданих повноважень з державного фінансового контролю щодо закупівлі UA- 2023-01-26-006023-а не вжито, що свідчить про наявність підстав для захисту інтересів держави прокурором у даному випадку.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18. Відтак аргументи відповідача-1, викладені у письмових поясненнях від 24.05.2023 про те, що прокуратура могла звернутися з даним позовом в інтересах держави лише в особі Департаменту поліції охорони оцінюється судом критично.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушення права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміють відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак спосіб захисту, що вимагається ст. 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 917/30/21 та від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21.

З огляду на викладене суд зазначає, що саме по собі визнання недійсним та скасування рішень уповноваженої особи Управління поліції охорони в Рівненській області Хоменко Андрія Петровича, оформлені протоколами № 1 від 24.01.2023 та № 3 від 06.02.2023, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію виконанням не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові в даній частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про закупівлю № 76 від 13.02.2023, укладеного між відповідачами-1 та -2 та необхідність застосування наслідків недійсності даного правочину, прокурор зазначив ті ж самі підстави, що і за вимогою про визнання недійсними рішень уповноваженої особи відповідача, оформлених протоколами № 1 від 24.01.2023 та № 3 від 06.02.2023, а саме - порушення встановлених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022, а також Законом України Про публічні закупівлі правил проведення закупівлі.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладення правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

За змістом правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20).

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (подібний правовий висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 наголосила, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення вимоги саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч.ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Як вбачається, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним договору та про застосування наслідків недійсності даного правочину.

Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав (п.9 ст. 1 Закону).

Згідно ст.ст.3-5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

Вітчизняні та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах.

Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом.

За змістом ст.ст. 20, 21 Закону України "Про публічні закупівлі", відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону.

В оголошенні про проведення процедури відкритих торгів обов`язково зазначаються:

- найменування та місцезнаходження замовника; назва предмета закупівлі; кількість та місце поставки товарів або обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг; очікувана вартість закупівлі товарів, робіт або послуг із зазначенням інформації про включення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; кінцевий строк подання тендерних пропозицій;

- розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); дата та час розкриття тендерних пропозицій, у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до положень частини четвертої статті 10 цього Закону; розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки.

В оголошенні може зазначатися додаткова інформація, визначена замовником.

Згідно ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі", тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу.

Виходячи з приписів ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин): тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, у тендерній документації, окрім іншого, зазначається інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених ч. 4 ст. 5 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону, замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Приписами ч. 4 ст. 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Окрім того, відповідно до положень ст. 23 Закону, технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).

Технічні специфікації можуть бути у формі переліку експлуатаційних або функціональних вимог, у тому числі екологічних характеристик, за умови, що такі вимоги є достатньо точними, щоб предмет закупівлі однозначно розумівся замовником і учасниками.

Відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли тендерна пропозиція не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Згідно ст. 31 Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі якщо тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 826/15311/18 судом наголошено, що умовою для відхилення тендерної пропозиції є невідповідність тендерної пропозиції умовам тендерної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю.

Відповідно до п. 28 Особливостей, Тендерна документація формується замовником відповідно до вимог ст. 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону у тендерній документації зазначаються такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до ст. 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Відповідно до статті 23 Закону Технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).

У разі якщо вичерпний опис характеристик скласти неможливо, технічні специфікації можуть містити посилання на стандартні характеристики, технічні регламенти та умови, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов`язані з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними, європейськими стандартами, іншими спільними технічними європейськими нормами, іншими технічними еталонними системами, визнаними європейськими органами зі стандартизації або національними стандартами, нормами та правилами. До кожного посилання повинен додаватися вираз "або еквівалент".

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону Технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент".

Водночас, замовник самостійно визначає необхідні технічні характеристики предмета закупівлі, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель та з дотриманням законодавства.

Конкретизація зумовлена вимогами п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону.

Положеннями Закону установлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 31 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону, технічна специфікація до предмета закупівлі - встановлена замовником сукупність технічних умов, що визначають характеристики товару (товарів), послуги (послуг) або необхідні для виконання робіт щодо об`єкта будівництва, що можуть включати показники впливу на довкілля й клімат, особливості проектування (у тому числі щодо придатності для осіб із обмеженими фізичними можливостями), відповідності, продуктивності, ресурсоефективності, безпечності, процедури забезпечення якості, вимоги щодо найменування продукції, під яким вона продається, термінологію, символи, методику випробувань і тестування, вимоги до пакування, маркування й етикетування, інструкції для користувачів, технологічні процеси й технології виробництва на будь-яких етапах життєвого циклу робіт, товару чи послуги.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оскарження результатів проведеної закупівлі його учасниками чи іншими особами у встановлений чинним законодавством строк.

Слід зауважити, що закупівля проводилась на підставі Закону №922-VIII, у якому відсутні терміни "надмірна деталізація", "надмірна конкретизація" тощо. Натомість, згідно ч. 1 ст. 23 Закону Технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).

У даному випадку судом не вбачається вчинення дій зі сторони відповідачів-1 та -2 щодо обмеження конкуренції чи дискримінації учасників. Суд констатує, що в тендерній документації відсутні дискримінаційні вимоги, та у ній не міститься обмежень щодо надання учасником торгів пропозиції з еквівалентом товару (не гіршого), що зазначений в технічних характеристиках.

Що стосується посилання в позові на те, що відповідачем-1 надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі і встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що як наслідок складові предмету закупівлі відповідають лише одній конкретній марці та моделі транспортного засобу (які продав відповідача-2), суд враховує, що у додатку №4 до тендерної документації «Проект договору про закупівлю» в пункті 1.1. передбачено, що «В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність легковий автомобіль RENAULT DUSTER /еквівалент відповідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - код 34110000-1 Легкові автомобілі (далі - «Товар»)».

Також, у додаток № 3 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі» міститься вимога, що «Якість товару повинна бути не гірше показників, заявлених у таблиці 1», що на нашу думку відповідає визначенню «Еквівалент», а тому застосовується до всього тексту Тендерної документації. «Не гірше» і «еквівалентне» є тотожними поняттями.

При цьому, документація конкурсних торгів відповідача-1 не містить вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, тобто, не передбачає в документації вимоги, які ставлять учасників в нерівні умови в межах одних і тих же торгів.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутній висновок органів Антимонопольного комітету України щодо наявності порушень під час публічної закупівлі відповідачем-1 легкових автомобілів RENAULT DUSTER.

Щодо білого кольору транспортних засобів, визначених у технічних характеристиках до тендерної документації, то суд погоджується із аргументами відповідача-1 про те, що увесь службовий транспорт Національної поліції України має білий колір, оскільки потребує додаткового обклеювання відповідними логотипами темних кольорів.

Для визначення очікуваної вартості предмету закупівлі відповідачем-1 досліджувалося питання цінових пропозицій задля досягнення мети Закону Про публічні закупівлі, а саме: забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у, сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції при закупівлі товарів для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Так, перед проведенням закупівлі автомобілів «Рено-Дастер» було проведено моніторинг цінових пропозицій на зазначені моделі та встановлено, що у Західному регіоні України їх ціна коливається від 700 000 грн. до 710 400 грн. з ПДВ.

З огляду на аналіз цінових позицій відповідачем-1 було визначено очікувану вартість майбутнього предмета закупівлі на рівні 2 100 000 грн 00 коп. та складено відповідну тендерну документацію, оголошено відкриті торги (UA-2023-01-26-006023-а).

З моменту оприлюднення оголошення 26.01.2023 і до закінчення строку подання тендерних пропозицій 03.02.2023 жоден із потенційних учасників, про можливе порушення інтересів яких зазначає прокуратура у позові, ані за роз`ясненнями, ні із скаргами до Антимонопольного комітету Україну щодо наявності дискримінаційних вимог не звертався.

Окрім того, для участі у публічній закупівлі було подано лише одну пропозицію відповідачем-2.

Відповідно до п. 35-36 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, та затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, - для проведення відкритих торгів із застосуванням електронного аукціону повинно бути подано не менше двох тендерних пропозицій. Електронний аукціон проводиться електронною системою закупівель відповідно до статті 30 Закону. Якщо була подана одна тендерна пропозиція, електронна система закупівель після закінчення строку для подання тендерних пропозицій, визначених замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, розкриває всю інформацію, зазначену в тендерній пропозиції, крім інформації, визначеної пунктом 40 цих особливостей, не проводить оцінку такої тендерної пропозиції та визначає таку тендерну пропозицію найбільш економічно вигідною. Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється відповідно до частин третьої та четвертої статті 28 Закону. Замовник розглядає таку тендерну пропозицію відповідно до вимог статті 29 Закону (положення частин другої, п`ятої - дев`ятої, одинадцятої, дванадцятої, чотирнадцятої, шістнадцятої, абзаців другого і третього частини п`ятнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 43 цих особливостей. Замовник розглядає найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі відповідно до цього пункту щодо її відповідності вимогам тендерної документації.

З огляду на той факт, що для участі у публічній закупівлі було подано лише одну пропозицію уповноваженою особою відповідача-1 з урахуванням Особливостей було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 06.02.2023. Згідно з ч. 15 ст. 29 Закону за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю згідно з законом. Переможцем визначено відповідача-2.

При цьому, відповідач-1 керувався також і тим, що комерційна пропозиція відповідача-2 була найбільш економічно вигідною при тих самих технічних характеристиках легкових автомобілів Рено Дастер, аніж комерційні цінові пропозиції на ринку, наявні у інших суб`єктів господарювання.

Суд зазначає, що прокуратура пропонуючи транспортні засоби інших марок та з іншими характеристиками не враховує, що вони можуть коштувати набагато більше, аніж очікувана вартість предмету закупівлі.

Як вбачається із пропозицій, які проаналізовано відповідачем-1, пропозиція відповідача-2 відповідала принципу максимальної економії, а відтак не вбачається порушення інтересів держави при проведенні спірної закупівлі.

На виконання вимог Договору відповідач-1 повністю розрахувався за поставлений товар.

Умови укладеного сторонами Договору виконані сторонами в повному обсязі.

Легкові автомобілі з моменту набуття права власності на них експлуатуються Управлінням.

Європейський суд з прав людини визначає дискримінацію як відмінність у ставленні до осіб, які перебувають в аналогічній або схожій ситуації. Відповідні висновки суду можна знайти в рішенні суду у справі № 42184/05 "Карсон та інші проти Сполученого Королівства" від 16.03.2010 та рішенні у справі №13378/05 "Бьорден проти Сполученого Королівства" від 29.04.2008.

Принцип недискримінації учасників закріплений у ст. 3 Закону № 922- VIII. У ст. 5 Закону № 922- VIII прямо передбачається, що замовники забезпечують вільний доступ всіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом, та не можуть встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників. Заборону на включення до тендерної документації вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, містить ст. 22 Закону № 922- VIII.

Разом з тим, в Законі України "Про публічні закупівлі" немає переліку умов, які можуть вважатися дискримінаційними.

Замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та вказує у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям.

Замовник має право вибору конкретної специфікації предмета закупівлі та не обмежений у можливості встановлювати вимоги, які спрямовані на забезпечення задоволення його потреб у продукції з відповідними технічними, якісними та кількісними характеристиками. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020у справі № 640/4170/19).

А тому, вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" та з дотриманням законодавства у цілому.

Зазначення індивідуальних вимог щодо предмету закупівлі є об`єктивно необхідним, обґрунтованим, зваженим та необхідним для задоволення потреби замовника.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі", документація конкурсних торгів не містить вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, тобто, не передбачає в документації конкурсних торгів вимоги, які ставлять учасників в нерівні умови в рамках одних і тих же торгів (конкурсних торгів).

Окрім того, в тендерній документації, затвердженій рішенням уповноваженої особи відповідача-1, оформленим протоколом № 1 від 24.01.2023 зазначено, що учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що автомобілі придбавалися управлінням за рахунок власних коштів, отриманих Управлінням за результатами своєї господарської діяльності і при цьому бюджетні кошти не залучалися та не витрачалися, оскільки УПО в Рівненській області не є розпорядником бюджетних коштів.

При цьому суд приймає аргументи прокуратури, які стосуються того, що органи державної влади створюються державою на основі державного майна та здійснюють свою діяльність від імені держави, а тому всі прибутки, які отримано від їх діяльності є також власністю держави, тобто є бюджетними коштами (державним майном).

Решта доводів прокуратури судом не приймаються як безпідставні та такі, що не спростовують вищевказаних висновків суду, з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), аналіз якої свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину.

Судом не було встановлено порушень відповідачами-1 та -2 вимог чинного законодавства при здійсненні закупівлі та при укладенні договору за результатами закупівлі, що підтверджується наявними у справі доказами та відповідає приписам Закону України "Про публічні закупівлі".

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів у даному спорі відповідають вимогам закону, відповідач-1 прийняв максимально ефективне економічне рішення під час проведення публічної закупівлі легкових автомобілів.

Іншої легітимної мети, яку переслідує прокурор представляючи інтереси держави та звертаючись із вимогою про визнання недійсним договору, у позові не наведено.

Водночас суд зазначає, що у даному випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину навпаки призвело б не до захисту, а до порушення інтересів держави, позаяк легкові автомобілі було придбано за результатами публічної закупівлі нові та без пробігу. На даний час автомобілі експлуатуються відповідачем-1. Їх ринкова вартість у порівнянні з моментом придбання суттєво знизилася, а повернення вживаних автомобілів постачальнику вимагатиме від замовника додаткових фінансових витрат.

Тобто у випадку визнання недійсним договору відповідач-1 буде змушений компенсувати відповідачу-2 вартість майна, яке було новим, а наразі є вживаним.

Окрім того, з метою відповідності зазначених автомобілів чинним нормативним актам України, Управлінням було здійснено ряд відповідних заходів, а саме:

-проведене страхування за програмою КАСКО вартістю 52408,65 грн.;

-отримано дозвіл на встановлення світло-гучномовної установки вартістю, отримання спеціальних номерних знаків 1557,42 грн.;

-встановлення світло-гучномовної установки, радіостанцій, брендове обклеювання авто вартістю 293556 грн.;

-сплата збору під час набуття права власності на автомобілі на суму 69999,99 грн.

Відтак вбачається, що і відповідачем-1 понесено додаткові витрати після проведення закупівлі легкових автомобілів, дообладнано автомобілі спеціалізованим обладнанням згідно з потребами замовника.

Двостороння реституція у даному випадку буде несправедливою щодо відповідача-2, позаяк останнім продано нові автомобілі, а у випадку визнання недійсним договору отримав би назад вживані. З огляду на викладене, відповідач-2 буде змушений пред`являти новий позов та ініціювати компенсацію понесених збитків з урахуванням інфляційних процесів та фізичного знову автомобілів.

А тому задоволення означеного позову і проведення двосторонньої реституції, за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети, призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідачів-1 та -2 надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Відносно даного критерію (чи є таке втручання в право на мирне володіння майном пропорційним визначеним цілям) суд також зауважує, що у своєму позові прокурор не навів жодної аргументації стосовно компенсації втрат відповідача-2 у випадку задоволення позовних вимог. В позові та під час розгляду справи прокурор не навів жодних можливих варіантів чи пропозицій відповідачу щодо такої компенсації.

Врахувавши наведене з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 906/1061/20, з огляду на характер спірних правовідносин, визнання оспорюваного договору недійсним не призведе до відновлення державних інтересів, а навпаки призведе до їх погіршення. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

Окрім іншого, суд враховує висновки, викладені у п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі Справа N 910/3009/18 (Провадження № 12-204гс19) в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити відновлення порушеного права, а в разі неможливості такого оновлення - гарантувати особі можливість отримати нею відповідне відшкодування, такий захист повинен бути повним та забезпечити таким чином здійснення правосуддя та принципової процесуальної економії (забезпечити необхідність звернення до суду для вживання додаткових засобів захисту).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За результатами з`ясування обставин, на які прокуратура посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачі своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір сплачений Рівненською обласною прокуратурою згідно з платіжною інструкцією № 404 від 20.03.2023 у розмірі 5 571 грн 00 коп. залишається за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "21" липня 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	11.07.2023
Оприлюднено	27.07.2023
Номер документу	112405547
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу

Пашкевич І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.07.2023 по справі 918/297/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/297/23

Рішення від 11.07.2023

Рішення від 11.07.2023

Ухвала від 15.06.2023

Ухвала від 30.05.2023

Ухвала від 11.05.2023

Ухвала від 11.05.2023

Ухвала від 02.05.2023

Ухвала від 31.03.2023

Рішення
від 11.07.2023 по справі 918/297/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ